Ухвала

від 03.09.2010 по справі 11-394/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Флісака Р.Й., Томенчука Б.М.,

з участю: прокурора Недопитальської Л.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ставидла Олександрівського району Кіровоград-ської області, житель АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше двічі судимий, останній раз 04.09.2009 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст. 185 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, громадянин України,-

засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2009 року і за сукупністю вироків ОСОБА_2 визначено остаточне покарання три роки шість місяців позбавлення волі.

Справа №11-394/2010р. Головуючий у І інстанції Пастернак І.А. Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Іванів О.Й.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний тримання під вартою, а строк відбування покарання йому постановлено обчислювати з 25.01.2010 року.

Постановлено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити та стягнути із засудженого ОСОБА_2 в її користь 4216 грн. матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 22 листопада 2009 року приблизно о 15.30 год. в м. Івано-Франківську, перебуваючи в приміщенні квартири ОСОБА_4, що по АДРЕСА_1, проник в кімнату, яку знімала квартирантка ОСОБА_5, звідки таємно викрав ноутбук та сумку до нього, що належать потерпілій ОСОБА_3, спричинивши останній майнову шкоду на загальну суму 4216 гривень.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції покликається на незаконність вироку та суворість призначеного покарання. Вважає, що судом неправильно кваліфіковано його дії за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив крадіжку у квартирі, до якої мав вільний доступ. Зазначає, що судом не взято до уваги дані про його особу, зокрема те, що він є вихованцем школи-інтернату, не має батьків, не враховано і його молодий вік. Просить перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 185 КК України та помякшити призначене покарання.

В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що судом не враховані всі помякшуючі вину обставини та призначено йому надто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді Іванів О.Й., пояснення засудженого ОСОБА_2, який просить задовольнити вимоги апеляції, заслухавши думку прокурора Недопитальської Л.І. про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Покликання засудженого ОСОБА_2 на суворість призначеного покарання і прохання його помякшення не може бути задоволене з наступних підстав.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, помякшуючі покарання обставини: визнання вини, щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочину, дані про його особу.

З огляду на тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, з врахуванням обставин справи суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України мінімальне покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Що стосується доводів апеляції засудженого та його пояснень про те, що він мав вільний доступ до квартири, в одній з кімнат якої проживав, і вважає, що в його діях немає проникнення у кімнату квартирантки, тому їх слід перекваліфікувати на ч.2 ст.185 КК, то він позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи, оскільки при визначенні судом першої інстанції обсягу доказів, що підлягають дослідженню, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, що повністю визнає свою вину у вчиненому, згідний на скорочене судове слідство, правильно розуміє зміст ст. 299 КПК України і його позиція при цьому є добровільною та істинною.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, зокрема щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину за ст. 185 ч. 3 КК України, стосовно яких відповідно до вимог ст. 299 КПК України докази не досліджувалися, апеляційною інстанцією згідно частини першої ст. 365 КПК України не перевіряються.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що покликання ОСОБА_2 на те, що йому призначено надто суворе покарання при наявності інших помякшуючих покарання обставин, які не враховані судом, не може бути підставою для помякшення призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2010 року відносно нього - без зміни.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: Р.Й. Флісак

Б.М. Томенчук

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів