АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-394 / 2010 р. Головуюча у першій інстанції Бойко Л.Л.
Категорія: ч. 4 ст. 190 КК України Доповідач апеляційної інстанції Кателін.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 рік м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Хоміка І.М.,
суддів - Кателіна В.П., Куценко О.В.,
прокурора Максимишина О.Л.,
при секретарі Березняку В.В.,
виправданого - ОСОБА_2
представника ВАТ «Державний ощадний банк України»-ОСОБА_3
1 липня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Баштанського району Миколаївської області і на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області, мешканець АДРЕСА_1, голова фермерського господарства «ВІК», раніше не судимий,
визнаний невинним і виправданий за ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України.
Цивільний позов ВАТ « Державний ощадний банк України» залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 328 КК України.
Як зазначено у вироку, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою в особливо великих розмірах, повторно (ч.4 ст. 190 КК України), а також у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема здійсненні фінансових операцій з коштами, добутими завідомо злочинним шляхом та використанні вказаних коштів для здійснення іншої господарської діяльності, повторно (ч.2 ст. 209 КК України) за наступних обставин.
В березні 2002 року ОСОБА_2 з метою заволодіння шахрайським шляхом кредитними коштами в сумі 100000 грн., які належали Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України", не повідомив про в свій злочинний план сина ОСОБА_4, який являється приватним підприємцем, звернувся до Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України", для відкриття рахунку юридичної особи ПП ОСОБА_4 з метою отримати безперешкодну можливість розпоряджатись кредитними коштами, які повинні були зараховуватись на рахунок ПП ОСОБА_4, а в подальшому ОСОБА_2 викрадені.
15 березня 2002 року ОСОБА_2, діючи умисно, вводячи в оману керуючу Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5, власноруч підписав від імені ОСОБА_4 та засвідчив печаткою ПП ОСОБА_4 заяву з проханням відкрити рахунок юридичної особи ПП ОСОБА_4 Сфальсифіковану заяву надав для розгляду Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України",. На обґрунтування свого відношення до відкриття рахунку ПП ОСОБА_4, ОСОБА_2 пред'явив повну майнову довіреність, виписану на його імя ОСОБА_4
Розглянувши подану та підписану ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 заяву, керуюча Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5, 15 березня 2002 року підписала договір без номера на відкриття ПП ОСОБА_4 розрахункових рахунків та розрахункове - касове обслуговування фізичних осіб у національній валюті. Підписаний договір ОСОБА_5 надала ОСОБА_2, який раніше пред'являв повне майнове доручення від імені ОСОБА_4.
Потім ОСОБА_2, не повідомивши ОСОБА_4 про свій злочинний план, направлений на викрадення коштів, які належали Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України", самостійно від імені останнього, підписав договір і завірив печаткою ПП ОСОБА_4, яка знаходилася в його користуванні і пред'явив його співробітникам банку.
На підставі наданих банку ОСОБА_2 відомостей в Баштанському відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України" ПП ОСОБА_4 був відкритий розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, а самому ОСОБА_2 була видана чекова книжка на ПП ОСОБА_4
В жовтні 2002 року, ОСОБА_2, діючи з метою реалізації злочинного плану, направленого на заволодіння шахрайським шляхом майном банка, продовжуючи вводити в оману керуючу банком ОСОБА_5, знову звернувся до неї представляючи інтереси свого сина ОСОБА_4, відповідно до повного його майнового доручення отримати у Баштанському відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України" кредит у сумі 100 000 грн. під 26% річних для придбання паливно - мастильних матеріалів, мінеральних добрив, закупівлі сільськогосподарської продукції для подальшої її переробки.
ОСОБА_5, не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_2, запропонувала передати ОСОБА_4 перелік документів, які необхідно підготувати для одержання кредитних коштів у сумі 100 000 грн.
Отримавши перелік документів, ОСОБА_2, не повідомивши ОСОБА_4 про свої наміри на заволодіння кредитними коштами, написав заяву на отримання кредитних коштів у розмірі 100000 грн. на техніко-економічне обґрунтування, зазначивши завідомо неправдиві відомості, які необхідні для заволодіння кредитними коштами, тобто отримання кредитних коштів начебто для придбання паливно мастильних матеріалів, мінеральних добрив, закупівлі сільгосппродукції, самостійно заповнивши від імені ОСОБА_4 картку позичальника. Зазначені документи ОСОБА_2 підписав від імені ОСОБА_4 та завірив печаткою ПП ОСОБА_4, яка знаходилась в його користуванні.
Знаючи про те, що в наданих ним документах вказані завідомо неправдиві відомості, завірені і підписані неправомочною особою, ОСОБА_2 повторно пред'явив їх співробітникам банку для розгляду на кредитному комітеті, на підставі яких співробітники банка прийшли до висновку про можливість надання ОСОБА_4 кредиту.
25 жовтня 2002 року, керуюча Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5 підписала кредитний договір за № 50, відповідно до якого банк надає ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 100000 грн. строком на один рік, за умови щомісячного погашення відсотків по кредиту та погашення позики по закінченню терміну кредитного договору. Підписаний договір ОСОБА_5 надала ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_4 як позичальникові для підписання. Проте ОСОБА_2 самостійно від імені ОСОБА_4 підписав договір і завірив печаткою ПП ОСОБА_4, яка перебувала в його користуванні.
Зазначений договір, підписаний неправомочною особою, який містив завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_2 вдруге пред'явив його співробітникам банку.
07 листопада 2002 року, керуюча Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 50 від 25.10.2002 року, як заставоодержувач, підписала договір застави майна, а ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 підписав договір у графі "заставодавець" та завірив підпис печаткою ПП ОСОБА_4 Договір про заставу майна, підписаний неправомочною особою, був посвідчений і зареєстрований державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_6 у реєстрі № 553 від 07 листопада 2002 року.
08 листопада 2002 року згідно розпорядження керуючої Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5, на позиковий рахунок ОСОБА_4 (№НОМЕР_2) були зараховані кредитні кошти в сумі 100000 грн.
Бажаючи заволодіти чужим майном, з метою приховування наміру на використання кредитних коштів у розмірі 100000 грн., продовжуючи вводити співробітників банка в оману, ОСОБА_2, обіймаючи посаду виконавчого директора ТОВ "Золота Нива", сфальсифікував рахунок № 7 від 08.11.2002 року, про намір ПП ОСОБА_4 придбати в ТОВ "Золота Нива" 85 тонн насіння озимої пшениці за ціною 588, 23 грн. за 1 тонну, на загальну суму 50 000 грн., а також сфальсифікував рахунок № 8 від 08.11.2002 року, про намір ПП ОСОБА_4 придбати у ТОВ "Золота Нива" 30 300 літрів дизельного палива за ціною 1,65 грн. за 1 літр, на загальну суму 50 000 грн., тобто на всю суму отриманих кредитних коштів, в розмірі 100 000 грн.
На підставі сфальсифікованих ОСОБА_2 рахунків за №7 та № 8 від 08 листопада 2002 року, по меморіальному ордеру за № 1832 від 08 листопада 2002 року підписаного ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був виконаний платіж, та на розрахунковий рахунок за № НОМЕР_3 ТОВ "Золота Нива", відкритий в Баштанському відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України" були перераховані 100 000 грн.
Продовжуючи свій план направлений на заволодіння майном банка, ОСОБА_2 сфальсифікував накладні за № 276 і № 283 від 08.11.2002 року, про придбання ПП ОСОБА_4 у ТОВ "Золота Нива" 71 тонни насіння озимої пшениці за ціною 700 грн. за 1 тонну на загальну суму 50 000 грн., а також 31 250 літрів дизельного палива за ціною 1,60 грн. за 1 літр, на загальну суму 50 000 грн.
Сфальсифіковані накладні, ОСОБА_2 самостійно підписав у графі "прийняв" - від імені ОСОБА_4, а в графі "головний бухгалтер" - від імені ОСОБА_7, які завірив печаткою ПП ОСОБА_4 і повторно пред'явив їх співробітникам банку для приховання факту нецільового використання кредитних коштів в розмірі 100 000 грн. Таким чином ОСОБА_2 заволодів шахрайським шляхом майном Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 100 000 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, з метою легалізації (відмивання) коштів у розмірі 100 000 грн., які належали Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України", 8 листопада 2002 року з метою здійснення фінансових операцій і приховуючи свої справжні наміри по цільовому використанню кредитних коштів, отриманих, ОСОБА_4, повторно сфальсифікував рахунок за № 8 від 08 листопада 2002 року, що нібито ТОВ "Золота Нива" бажає придбати в ПП ОСОБА_4 паливно - мастильні матеріали на загальну суму 50 000 грн., а також повторно сфальсифікував рахунок за № 10 від 08 листопада 2002 року про те, що ТОВ "Золота Нива" оплачує ПП ОСОБА_4 50 000 грн. за послуги.
8 листопада 2002 року на підставі сфальсифікованого ОСОБА_2 рахунку за № 8 від 08.11.2002 року за меморіальним ордером № 1891 від 08.11.2002 року, підписаного ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 і за паливно - мастильні матеріали були перераховані 50 000 грн.
Також, 08 листопада 2002 року на підставі сфальсифікованого ОСОБА_2 рахунку № 10 від 08.11.2002 року за меморіальним ордером № 1842 від 08.11.2002 року, підписаним ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж, і на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 за надання послуг були перераховані 50 000 грн.
Всього 08 листопада 2002 року, банком був здійснений платіж на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 за №НОМЕР_1 ТОВ "Золота Нива" на суму 100 000 (сто тисяч) грн.
В цей же день, 8.11.2002 року, ОСОБА_2, повторно сфальсифікував чек серії КА № 8855402 від 08.11.2002 року, в якому зазначив, що ОСОБА_4, знімає з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 кошти на закупівлю сільськогосподарської продукції в сумі 50 000 грн., підписавши чек від імені ОСОБА_4 та засвідчив печаткою ПП ОСОБА_4, та повторно пред'явивши його співробітникам банку, на підставі якого з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 ОСОБА_2 зняв 50 000 грн..
Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на легалізацію (відмивання) коштів, які ОСОБА_2 здобув завідомо злочинним шляхом, він сфальсифікував рахунок без номера від 13.11.2002 року, який свідчив про те, що ПП ОСОБА_4 бажає придбати в ТОВ "Золота Нива" соняшник на загальну суму 20 000 грн., який пред'явив в банк.
В цей же день, 13 листопада 2002 року, на підставі сфальсифікованого ОСОБА_2 рахунку за меморіальним ордером № 2783 від 13.11.2002 року, підписаного ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж, і з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок ТОВ "Золота Нива" № НОМЕР_3 були перераховані 20 000 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
15 листопада 2002 року, повторно, ОСОБА_2 сфальсифікував чек серії КА № 8855403 від 15.11.2002 року, відповідно якого ОСОБА_4 знімає з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 15000 грн. на закупівлю сільськогосподарської продукції, самостійно підписавши чек від імені ОСОБА_4 і завірив печаткою ПП ОСОБА_4, повторно пред'явивши його співробітникам банку, на підставі якого з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 ОСОБА_2 готівкою зняв 15 000 грн., що дозволило йому повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
20 грудня 2002 р., ОСОБА_2, повторно сфальсифікував чек серії КА №8855404 від 20.12.2002 р., відповідно до якого, ОСОБА_4 довіряє зняти ОСОБА_2 з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на господарські витрати 2 000 грн. і самостійно підписавши чек від імені ОСОБА_4, який засвідчив печаткою ПП ОСОБА_4, пред'явив його співробітникам банку, і на підставі якого з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 готівкою зняв 2 000 грн..
27 листопада 2002 року, ОСОБА_2, від імені ОСОБА_4 підписав меморіальний ордер за № 7331 від 27.11.2002 року, що дозволило банку здійснити платіж і з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 50 від 25.10.2002 року 1638,36 грн..
Потім ОСОБА_2 пред'явив в Баштанське відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" рахунок № 613 від 27.11.2002 року який свідчив про те, що ПП ОСОБА_4 бажає придбати в Явкинській філії ВАТ "Миколаївський нафтопродукт" паливно - мастильні матеріали на загальну суму 1984, 43 грн.
В цей же день, 27 листопада 2002 року, на підставі пред'явленого ОСОБА_2 рахунку по платіжному дорученню № 7333 від 27.11.2002 року, підписаному ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок ВАТ "Миколаївський нафтопродукт" за паливо-мастильні матеріали в сумі 1984, 43 грн..
Також 29 листопада 2002 року, на підставі платіжного доручення за № 8951 від 29.11.2002 року підписаного ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж і з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Явкинської сільської ради за єдиний податок у листопаді 2002 року на суму 1000 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на легалізацію (відмивання) коштів, ОСОБА_2 пред'явив в Баштанське відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" рахунок № 35/383 від 13.12.2002 року який свідчив про те, що ПП ОСОБА_4 бажає сплатити ВАТ "Миколаївобленерго" в особі Баштанської філії кошти за використану електроенергію на загальну суму 1016, 47 грн.
В цей же день 13 грудня 2002 року, на підставі пред'явленого ОСОБА_2 рахунку по платіжному дорученню за № 3541 від 13 грудня 2002 року, підписаного ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок ВАТ "Миколаївобленерго" в особі Баштанської філії за надані послуги по використанню електроенергії в сумі 1016,47 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати (відмити) грошові кошти, які він добув за відомо злочинним шляхом.
25 грудня 2002 року, ОСОБА_2, від імені ОСОБА_4 підписав меморіальний ордер за № 7679 від 25.12.2002 року, що дозволило банку здійснити платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 50 від 25.10.2002 року в сумі 2208, 22 грн..
Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на легалізацію (відмивання) коштів, ОСОБА_2 пред'явив в Баштанське відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" рахунок № 110 від 27.12.2002 року і рахунок № 111 від 27.12.2002р. які свідчили про те, що ПП ОСОБА_4 бажає оплатити КП Баштанське бюро технічної інвентаризації Миколаївської області послуги на загальну суму 878.21 грн..
В цей же день, 28 грудня 2002 року, на підставі пред'явленого ОСОБА_2 рахунку по платіжному дорученню № 8697 від 28.12.2002 року, підписаному ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, банком був здійснений платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок КП "Баштанське БТІ" Миколаївської області за надані послуги в сумі 878, 21 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
3 січня 2003 року, ОСОБА_2, повторно сфальсифікував чек серії КА № 8855405 від 01.01.2003 року, згідно якого, нібито, ОСОБА_4 довіряє зняти ОСОБА_2 з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на господарські витрати 1000 грн. самостійно підписавши чек від імені ОСОБА_4, а потім засвідчивши його печаткою ПП ОСОБА_4. На підставі зазначеного чека, співробітниками банку, з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 ОСОБА_2 готівкою зняв 1000 грн., що дозволило йому повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
27 серпня 2003 року, ОСОБА_2, від імені ОСОБА_4 підписав меморіальний ордер № 5568 від 27.01.2003 року, що дозволило банку здійснити платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 50 від 25.10.2002 року в сумі 1658,22 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати (відмити) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
Також 31 січня 2003 р., ОСОБА_2, від імені ОСОБА_4 підписав меморіальний ордер № 8018 від 31.01.2003 р., що дозволило банку здійснити платіж і з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 50 від 25.10.2002 року в сумі 350 грн., що дозволило ОСОБА_2 повторно легалізувати кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом.
Всього: за період з 25 жовтня 2002 року по 31 січня 2003 року, ОСОБА_2, шляхом здійснення фінансових операцій, легалізував (відмив) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом на загальну суму 100 000 гривень.
Крім того, в квітні 2003 року ОСОБА_2, користуючись тим, що співробітники Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України", введені його діями в оману, а саме тим, що він вчасно платить процентну ставку за кредитним договором № 50 від 25.10.2002 року, повторно, з метою заволодіння шляхом обману і зловживання довірою чужим майном - кредитними коштами в розмірі 30 000 грн.. які належали Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України", з подальшою легалізацією коштів, добутих злочинним шляхом, знову звернувся до керуючої відділенням банку, нібито представляючи інтереси свого сина ОСОБА_4 відповідно до повної майнової довіреності і повідомив, що ОСОБА_4 бажає одержати кредит у розмірі 30 000 грн. під 26% річних для придбання в СТОВ "Україна" трактора марки "Т- 150".
Введена в оману злочинними діями ОСОБА_2, ОСОБА_5, запропонувала передати ОСОБА_4 перелік документів, які йому необхідно підготувати для одержання кредитних коштів у розмірі 30 000 грн..
Одержавши перелік документів ОСОБА_2, не бажаючи доводити до відома ОСОБА_4, написав заяву на одержання кредитних коштів у розмірі 30000 гривень та техніко-економічне обґрунтування кредитних заходів, у яких повторно вказав відомості, необхідні йому для заволодіння кредитними коштами, тобто одержання кредитних коштів для придбання в СТОВ "Україна" трактора марки "Т - 150. З метою надання пакету документів заповнив картку позичальника. Зазначені вище документи ОСОБА_2 підписав від імені ОСОБА_4 та завірив печаткою ПП ОСОБА_4, повторно пред'явивши їх співробітникам банку для розгляду на кредитному комітеті. Співробітники банку, введені діями ОСОБА_2 в оману, не знаючи про його дійсні наміри, прийшли до висновку про можливість надання ОСОБА_4 кредиту та проведення розрахунку фінансового, соціального й майнового стану позичальника.
7 квітня 2003 року, ОСОБА_5, як керуюча Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України", підписала кредитний договір за № 59 від 07.04.2003 року, відповідно до якого банк видає ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 30 000 грн. строком на один рік з умовою щомісячного погашення відсотків по кредиту, та погашенням тіла кредиту по закінченню строку кредиту.
Підписаний договір, ОСОБА_5 надала ОСОБА_2, який раніше пред'являв повну майнову довіреність від імені ОСОБА_4 для передачі ОСОБА_4 (позичальнику) для підписання. В той же день, ОСОБА_2, не бажаючи, доводити до відома ОСОБА_4 про наміри викрадення грошових коштів, які належали Баштанському відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України", від імені ОСОБА_4 підписав договір і завірив печаткою ПП ОСОБА_4, повторно пред'явивши його співробітникам банку. 14 квітня 2003 року відповідно до розпорядження керуючої відділенням банку ОСОБА_5 від 14.04.2003 року на позиковий рахунок ОСОБА_4 за № НОМЕР_4 були зараховані кредитні кошти в розмірі 30 000 грн., які в подальшому були перераховані на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 за № НОМЕР_1.
Бажаючи отримати кредитні кошти, ОСОБА_2 повторно, сфальсифікував квитанцію до прибуткового касового ордера № 27 від 14.04.2003 року на суму 30 000 грн. про внесення ОСОБА_4 в касу СТОВ "Україна" 30 000 грн. кредитних коштів за придбання трактора марки "Т - 150"; і підписав її від імені головного бухгалтера СТОВ "Україна" ОСОБА_9
Також ОСОБА_2 повторно сфальсифікував накладну № 16 від 14.04.2003 року про одержання ОСОБА_4 на СТОВ "Україна" трактора марки "Т - 150" вартістю 30 000 грн. підписавши її власноручно від імені ОСОБА_4, директора - ОСОБА_8 і головного бухгалтера - ОСОБА_9, завіривши печатками СТОВ "Україна" і ПП ОСОБА_4, які повторно предявив співробітникам банку. Співробітники банку, прийшли до висновку про використання за цільовим призначенням кредитних коштів в розмірі 30 000 грн., про що склали акт перевірки цільового використання кредитних коштів за кредитним договором № 59 від 07.04.2003 року, наданого ПП ОСОБА_4.
16.04.2003 року на забезпечення виконання кредитного договору за № 59 від 07.04.2003 року, між банком в особі керуючої Баштанським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" і приватним підприємцем ОСОБА_4, який був введений в оману ОСОБА_2, був укладений договір застави належного ОСОБА_4 майна. ОСОБА_4 самостійно в нотаріальній конторі в присутності нотаріуса підписав договір застави для забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою, укладеною від його імені ОСОБА_2. Зазначений договір був посвідчений і зареєстрований приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_11 в реєстрі за № 21 від 16.04.2003 року.
Таким чином, шляхом надання завідомо неправдивих відомостей, обману та зловживання довірою, ОСОБА_2 заволодів шахрайським шляхом майном Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 30 000 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на легалізацію (відмивання) коштів, які ОСОБА_2 добув завідомо злочинним шляхом, 14 квітня 2003 року він повторно сфальсифікував чек серії КА № 855407 відповідно до якого, ОСОБА_4 довіряє зняти ОСОБА_2 з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 на закупівлю сільськогосподарських товарів 5000 грн. підписавши самостійно чек від імені ОСОБА_4, засвідчивши печаткою ПП ОСОБА_4, повторно пред'явивши його співробітникам банку, на підставі якого з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 №НОМЕР_1 ОСОБА_2 готівковими коштами зняв 5000 грн..
15 квітня 2003 року він повторно сфальсифікував чек серії КА № 8855409 згідно якого, нібито, ОСОБА_4 довіряє зняти ОСОБА_2 з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 на закупівлю сільськогосподарських товарів 19 000 грн., самостійно підписавши чек від імені ОСОБА_4, засвідчивши його печаткою ПП ОСОБА_4, повторно пред'явивши його співробітникам банку, на підставі якого з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 ОСОБА_2 готівковими коштами зняв 19 000 грн..
25 квітня 2003 року, ОСОБА_2, він від імені ОСОБА_4 підписав платіжне доручення № 7726, що дозволило банку здійснити платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 59 від 07.04.2003 року в сумі 2444,39 грн..
30 травня 2003 року, від імені ОСОБА_4, ОСОБА_2 підписав платіжне доручення № 8888, що дозволило банку здійснити платіж з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" за відсотки по кредиту згідно кредитного договору № 59 від 07.04.2003 року в сумі 2768,77 грн..
Всього за період з 07 квітня 2003 року по 30 травня 2003 року ОСОБА_2 шляхом здійснення фінансових операцій легалізував (відмив) кошти, які він добув завідомо злочинним шляхом, на загальну суму 30 000 гривень.
Всього, за період: з 25 жовтня 2002 року по 30 травня 2003 року шляхом зловживання довірою з послідуючою легалізацією (відмиванням) коштів, добутих завідомо злочинним шляхом, ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів майном Баштанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" на загальну суму 130 000 гривень, завдавши шкоди в особливо великому розмірі.
Дії ОСОБА_2 по заволодінню чужим майном та легалізацією коштів, добутих завідомо злочинним шляхом, органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 190 ч. 4 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах та за ст. 209 ч. 2 КК України - вчинення фінансових операцій з коштами, добутих завідомо злочинним шляхом, та використанні вказаних коштів для здійснення іншої господарської діяльності повторно легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Постановивши виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2, дослідивши наявні докази, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 не вчиняв злочини направлені на заволодіння майном шляхом шахрайства, і в його діях відсутній склад суспільно небезпечного діяння передбачених ст. 190 ч.2 та ст. 209 ч. 2 КК України по відмиванню коштів здобутих злочинним шляхом, а тому доводи обвинувачення є немотивованими, не підтвердженні фактичними даними. Всі докази, які були досліджені в судовому засіданні, не підтвердили достовірно суб'єктивну сторону інкримінованих ОСОБА_2 злочинів. Суд, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 327 КПК України зазначив, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому доказів які вказують на винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 209 КК України не здобуто.
В апеляції помічник прокурора Баштанського району Миколаївської області просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України посилаючись на те, що в ході судового слідства, вчинення ОСОБА_2 зазначених злочинів, підтверджено доказами, оскільки знайшов підтвердження факт вчинення фінансових операцій. Посилаючись на розяснення Постанови ПВС України № 5 від 15.04.2005 року „Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом", апелянт зазначив, що операції в тому числі і за допомогою суб'єкта господарювання, яким в даному випадку виступає спочатку ПП ОСОБА_4 (отримувач кредиту) та СТОВ „Золота Нива" (виконавчий директор, яким був ОСОБА_2) були використанні кредитні кошти за допомогою надання неправдивих фінансових документів вищевказаним суб'єктом господарювання ОСОБА_2, який отримував кошти завідомо злочинним шляхом (за допомогою здійснення шахрайських дій, надання недостовірної інформації).
Апелянт вважає доведеним і факт усвідомлення ОСОБА_2 протиправності одержання вказаних коштів, оскільки останній тричі звертався до банку з проханням надати йому кредит, при цьому вказуючи цілі його використання, не маючи на меті реалізувати вказані в техніко-економічному обґрунтуванні заходи, жодного разу не використавши кредитних коштів за цільовим призначенням. Разом з тим, апелянт не погоджується з мотивувальною частиною вироку, а саме те, що судом визнано як виправдувальну обставину факт майнового забезпечення кредитних платежів. Як зазначив апелянт, що в ході судового слідства було встановлено, що кредити ОСОБА_2 оформляв не від імені ОСОБА_4, а як сам ОСОБА_4, при цьому надаючи в заставу майно належне ПП „ОСОБА_4. Факт належності майна ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження, оскільки не надано жодних правовстановлюючих документів та документів на підтвердження придбання вказаного майна. Кошти, отримані в якості кредиту, ОСОБА_2 використовував не в інтересах ПП „ОСОБА_4" а на власний розсуд (оплата послуг БТІ, оплата за використання електроенергії, виплата заробітної плати працівникам СТОВ „Золота Нива"). Таким чином, за рахунок застави чужого майна, ОСОБА_2 отримав кошти, які витратив на власний розсуд, в тому числі і для здійснення господарської діяльності.
Апелянт вважає також, що в ході судового слідства факт вчинення ОСОБА_2, злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Вважає пояснення ОСОБА_2 про те, що він не мав умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами належними ВАТ „Державний ощадний банк України", в обґрунтування вказавши на майнове забезпечення кредиту та сплата ним відсотків за користування кредитними коштами, - непослідовними і такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони є видом самозахисту та скеровані бажанням уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочинних діянь.
Вважає недоведеним факт звернення ОСОБА_2 до Баштанського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України" з проханням продовжити термін дії кредитного договору у зв'язку з неспроможністю оплатити кошти за кредитними зобов'язаннями внаслідок загибелі посівів озимого врожаю взимку 2003 року, а також факт звернення з пропозицією сплати 45 000 грн. в рахунок погашення боргу по кредитним зобов'язанням та отриманням відмови від посадових осіб банку в вирішенні цього питання, оскільки вищевказані факти ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_2, які він давав в судовому засіданні
Наголошує, що судом не взято до уваги, що на вирішення питань, щодо продовження терміну дії кредитного договору в зв'язку з неспроможністю сплати коштів за кредитними зобов'язаннями в наслідок загибелі посівів озимого врожаю взимку 2003 року, а також звернення з пропозицією сплати кошти в рахунок погашення боргу по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2 не надано доказів про вжиття хоча б однієї активної дії, звернення з письмовою заявою, яка б забезпечила обов'язковість вирішення питання, тощо. Разом з цим, не взято до уваги той факт, що ОСОБА_2, маючи бажання сплатити кошти в рахунок часткового погашення боргу до цього часу, не сплатив жодного копійки, проте не зважаючи на викладене, судом викладені спірні обставини враховані, як виправдувальні.
В запереченнях на апеляцію виправданий ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а вирок без зміни, оскільки, вважає його цілком законним і справедливим.
Вказує, що у його діях не вбачається складу злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки, діючи по довіреності, при отриманні кредиту, він заставив банку майно, яке належало його сину ОСОБА_4 , оцінене експертом на загальну суму 273 тис. грн. Майно було оцінено, його наявність була перевірена працівниками банку і на підставі дозволу керівництва обласного відділення банку, видано кредит.
Вважає, що органами досудового слідства не було отримано доказів того, що він не мав наміру повертати кредити, а, навпаки, всі його дії підтверджували намір його повернути, а саме: укладення договору між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Золота Нива» про спільну діяльність по вирощуванню сільгосппродукції, взяття в оренду землі в Явкинській сільраді та посіяна на ній пшениця. Однак у 2002-2003 роках. всі посіви озимої пшениці повністю загинули, що і стало основною причиною не погашення кредиту. Крім того, вказує, що ПП ОСОБА_4 погасив би борг банку, якби ТОВ «Золота Нива» внаслідок загибелі врожаю не самоліквідувалося б і заплатило би суму 186 тис. грн. ПП ОСОБА_4 Вказує, що він звертався до обласного відділення банку з проханням пролонгувати кредит, однак йому була надана відстрочка всього на один місяць.
Оскільки, він не зміг повернути кредит, то згідно договору застави банком було здійснено нотаріальний припис і майно було вилучено. На аукціоні майно продавалося по цінам в декілька разів нижчим, ніж була його заставочна вартість, однак банк отримав суму у два рази більшу суми взятого ним кредиту.
До того ж, вказує, що раніше він вже брав кредит в цьому банку в сумі 50 тис. грн. і повернув його в повному обсязі. Вважає також безпідставними твердження прокурора про доведення скоєння ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України тому, що кошти були ним отримані злочинним шляхом, оскільки отримання кредиту є законний шлях.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, представника ВАТ «Держаний ощадний банк України» ОСОБА_3, який підтримав цивільний позов, думку прокурора який просив скасувати вирок суду, а справу повернути до суду на новий судовий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про невинуватість ОСОБА_2 в скоєних злочинах, передбачених ч.2 ст. 209, ч.4 ст. 190 КК України за вказаними у вироку обставинами, грунтується на зібраних методами дослідження в судовому засіданні доказів, яким надана належна правова оцінка.
Відповідно до ст.. 274 КПК України розгляд справи судом проводиться тільки відносно підсудного і тільки в межах предявленого йому обвинувачення.
Згідно ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.
Із матеріалів справи вбачається, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209, КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою в особливо великих розмірах, повторно (ч.4 ст. 190 КК України), а також легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема здійснення фінансових операцій з коштами, добутими завідомо злочинним шляхом та використання вказаних коштів для здійснення іншої господарської діяльності, повторно (ч.2 ст. 209 КК України), відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних і ретельно досліджених судом першої інстанції наявних у справі доказах.
Зокрема, відповідно до розяснення п.8 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 15.04.2005 року „Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом", яким визначено, що не є предметом легалізації кошти, які отримані, як кредити або надання різноманітних послуг, внаслідок надання неправдивої інформації, суб'єктами зазначеними в ст. 222 КК України тому, що кошти у такому випадку були одержані легально, офіційно.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 діяв від імені субєкта підприємницької діяльності тобто від імені свого сина ОСОБА_4, директора ПП "ОСОБА_4, відповідно до його майнової довіреності від 15 березня 2002 року, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти всі дії щодо розпорядження та управління майном, укладених угод, вчиняти всі інші дії від його імені в тому числі вчиняти підписи від його імені, що підтверджуються показаннями самого ОСОБА_4, легально і офіційно. Його дії не були спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття. Володіння і використання коштів ОСОБА_2, які були одержані ним законним шляхом, не можуть утворювати склад злочину передбаченого ст.. 209 КК України тому, що він не вчиняв суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Крім того ОСОБА_2, предявлене обвинувачення в шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому. Відповідно до Закону, обєктом шахрайства є право власності, а предмет злочинного посягання це майно та право на майно. Шахрайство полягає в протиправному заволодінні майном або придбанні права на нього шляхом обману потерпілого чи заволодіння його довірою.
В обвинуваченні не вказано, які ж наслідки правового характеру породили дії ОСОБА_2 чи здатні були породити, хто виступає в статусі потерпілого по даному обвинуваченню, а припущення без аналізу доказів про те, що протиправними діями ОСОБА_2, була завдана шкода ВАТ «Державний ощадний банк Україна», і якщо по справі був би визнаний потерпілим його син ОСОБА_4, то і йому була б завдана шкода - не припустимо тому, що обовязковою ознакою шахрайства є корисливий мотив, шахрай викликає у потерпілого спонукання, бажання передати йому майно чи уступити право на нього, а введений в оману потерпілий, сам добровільно передає винному майно чи право на нього, без чого цього злочину не існує.
А також, зазначена ознака в обвинуваченні про те, що вчинення будь-якої фінансової операції в тому числі і за допомогою суб'єкта господарювання, яким виступає спочатку ПП ОСОБА_4 (отримувач кредиту) та СТОВ „Золота Нива" (виконавчим директором якого був ОСОБА_2) - використання кредитних коштів, які були отримані за допомогою надання неправдивих фінансових документів вищевказаним суб'єктом господарювання, ОСОБА_2 мав змогу отримувати кошти, які здобував завідомо злочинним шляхом (за допомогою здійснення шахрайських дій, надання недостовірної інформації), створило хибну думку про наявність складу злочину в діях останнього.
Використання ОСОБА_2 кредитних коштів на цивільно-правові угоди, тобто перерахування на господарчо-побутові потреби, сплачування податку за землю, послуги БТІ, придбання ГСМ, що не було обумовлено кредитними договорами, не можуть утворювати склад злочину передбаченого ст. 209 ч.2 КК України, оскільки ці кошти були отримані офіційно, легально.
Також по справі не було добуто доказів про те, що у ОСОБА_2 був прямий умисел на заволодіння кредитними коштами шляхом обману, зловживанню довірою або в інший спосіб без мети їх повернення, що підтверджується двома укладеними кредитними договорами від 25.10.2002 року, від 07. 04. 2003 року, договором застави майна від 25.10. 2002 року, які були укладені ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_4 і на підставі посвідченого нотаріусом доручення від 15.03. 2002 року, відповідно до якого було заставлене реальне майно, вартість якого перевищувала суму позики (а.сп.236-241т.сп.4), договором про спільну діяльність по вирощуванню сільськогосподарських культур від 15.02. 2002 року, укладеним між ПП ОСОБА_4 і ТОВ «Золота Нива» (т.1 с.сп. 195-197), формою державної статистичної звітності ТОВ «Золота Нива» про загибель зернових культур на площаді 306 га., станом на 01.12. 2003 рік (т.5 а.сп. 35), свідченням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18.
Крім того, по матеріалам справи встановлено, що у 2002-2003 роках всі посіви озимої пшениці у ОСОБА_2 повністю загинули, що стало основною причиною не погашення кредиту. Він звертався до обласного відділення банку з проханням пролонгувати кредит, однак йому була надана відстрочка всього на один місяць. Оскільки, він не зміг повернути кредит, то згідно договору застави, банком було здійснено нотаріальний припис і його майно було вилучено. На аукціоні майно продавалося по цінам в декілька разів нижчим, ніж була його заставочна вартість, і банк отримав суму у два рази більшу суми взятого ним кредиту. Також ОСОБА_2 раніше брав кредит в зазначеному банку в сумі 50 тис. грн. і повернув його в повному обсязі. Всі ці обставини вказують на те, що у діях ОСОБА_2 відсутній був умисел на протиправне заволодіння майном банка і ПП ОСОБА_4, або придбанні права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою.
Таким чином, висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_2. у скоєних злочинах, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.190 КК України, є обґрунтованими, відповідають сукупності досліджених по справі доказів.
Не встановлено також процесуальних порушень при збиранні, дослідженнях й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду щодо виправдання ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу помічника прокурора Баштанського району Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді:
Суд | Апеляційний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2010 |
Оприлюднено | 19.12.2022 |
Номер документу | 13547179 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд Миколаївської області
Кателін Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні