Постанова

від 14.06.2024 по справі 511/1563/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/352/24

Справа № 511/1563/18

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі справуза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_6 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , треті особи відділ «Центру надання адміністративних послуг Роздільнянської міської ради», ОСОБА_9 про визнання недійсними та скасування державних актів, записів про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом, який неодноразово уточнював і пред`явив в останній редакції від 04 лютого 2020 року, (т.2,а.с.68) до відповідачів Головного управління Держгеокадастру України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , треті особи Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ОСОБА_9 . Даний позов мотивовано тим, що у травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про скасування розпоряджень від 19 жовтня 2009 року № 936/А-2009, № 937/А-2009, № 938/А-2009 та від 27 січня 2010 року № 16/А-2010, № 17/А-2010,18/А-2010, на підставі яких було видано спірні Державні акти і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року були скасовані спірні розпорядження. Дане рішення суду набрало законної сили. Позивач вважає, що скільки Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, які посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то відповідно після скасування цих рішень належить визнати недійсними і державні акти, видані на підставі цих рішень. Просив суд визнати недійсними та скасувати Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , а також скасувати записи про реєстраціюправа власності(т.1, а.с. 1-3).

02 квітня 2021 року рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано Державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 . Вирішено встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номери записів про право власності відповідачів на земельні ділянки. В задоволенні інших вимог відмовлено (т. 2, а.с. 207-210).

11 травня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2021 року. Апелянти не погоджуються з оскаржуваним рішенням та вважають його таким, що підлягає скасуванню з причин, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянти звертають увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не є відповідачем по справі, адже Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року було ліквідовано як юридичну особу Відділ Держгеокадастру у Роздільнянському районі в Одеській області, а тому Головне управління не є правонаступником Відділу Держгеокадастру та не може виступати в якості відповідача. Апелянти вважають, що, встановлюючи порядок виконання рішення, суд першої інстанції фактично без задоволення вимог про скасування запису про реєстрацію права власності встановив порядок скасування запису про право власності без належного обґрунтування та мотивування в рішенні підстав для скасування записів та без участі у справі належного відповідача державного реєстратора. Апелянти не погоджуються з висновком суду першої інстанції про доведеність права ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки завдяки наданій землевпорядній документації. Стосовно вказаного, апелянти зазначають, що до теперішнього часу позивач не має затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, який би міг стати підставою для оформлення права власності або права користування землею. Тому, апелянти просять скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 3, а.с. 1-7).

21 травня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Ващенко Л.Г.) відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 39).

20 липня 2021 року рішенням Вищої Ради правосуддя №1612/0/15-21 ОСОБА_11 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2021 року, цивільну справу було розподілено колегії судді під головуванням судді Дришлюка А.І. (т. 3, а.с. 88).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 3, а.с. 93-93 зворот).

В ході розгляду справи до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Шкодіної Любові Василівни про витребування доказів, в якому остання зазначила, що позивач ОСОБА_5 , інтереси якого вона представляла, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку із чим 17 березня 2022 року складено відповідний актовий запис № 3451 та відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (т. 3, а.с. 204-207).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року було залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_12 (т. 4, а.с. 24-25).

13 листопада 2023 року на адресу суду надійшла заява адвоката Коверги Ганни Володимирівни в інтересах ОСОБА_6 , згідно зі змісту якої остання повідомила суд, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.4,а.с.74-79).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року ОСОБА_6 було залучено до участі у справі як правонаступника позивача (т. 4, а.с. 121-122).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У зв`язку із перебуванням судді Драгомерецького М.М. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2024 року на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої систему документообігу суду його було змінено на резервного суддю ОСОБА_13 .

У судове засідання 23 травня 2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Від представника апелянтів надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

За ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 є належним позивачем по справі, так як наданими суду по справі документами підтверджено його права на спірні земельні ділянки, в першу чергу, наданою суду землевпорядною документацією, договором оренди, а також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року по справі №2а/1570/3650/2011 за позовом ОСОБА_5 до Роздільнянської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року по цій же справі (т. 2, а.с. 209 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

За обставинами даної справи, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на порушення його права користування спірними земельними ділянками, та просив скасувати державні акти про право власності на земельні ділянки, так як вони є недійсними в силу того, що розпорядження, на підставі яких вони видані, були скасовані судом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на підставі розпорядження Роздільнянської РДА від 27 січня 2010 року №18/А-2010 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 279934 (т. 2, а.с. 27).

ОСОБА_1 на підставі розпорядження Роздільнянської РДА від 27 січня 2010 року №17/А-2010 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 279933.

ОСОБА_8 на підставі розпорядження Роздільнянської РДА від 27 січня 2010 року №16/А-201 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 043439 (т. 2, а.с. 32).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/1570/3650/2011 за позовом ОСОБА_5 до Роздільнянської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень, були скасовані розпорядження Роздільнянської РДА, на підставі яких були видані державні акти про право власності на земельні ділянки (т.1,а.с.4). Дана постанова залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року і набрала законної сили (т. 1, а.с. 9).

Позивач на обґрунтування наявності в нього підстав для звернення до суду із позовом зазначав, що користується спірними земельними ділянками відповідно до договорів оренди землі від 01 січня 2007 року та від 15 червня 2009 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №511/1275/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако Ксенія Леонідівна, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстрації, витребування чужого майна з незаконного володіння.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №511/1275/18 рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 скасовано, та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Копія вказаної постанови наявна в матеріалах справи (т. 3, а.с. 119-136).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, колегія суддів у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 511/1275/18 зазначила наступне.

Одеським окружним адміністративним судом у постанові від 18 квітня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1570/3650/2011 за позовом ОСОБА_5 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про скасування розпоряджень, було встановлено, що 25 грудня 2006 року розпорядженням Роздільнянської райдержадміністрації № 1411/А-2006 було надано згоду ОСОБА_5 на укладання договору оренди на земельну ділянку загальною площею 38 га поліпшених пасовищ із земель запасу Новоукраїнської сільської ради терміном на 1 рік (на період виготовлення державного акту для ведення фермерського господарства).

01 січня 2007 року між Роздільнянською РДА Одеської області та ОСОБА_5 , на підставі розпорядження Роздільнянської РДА №1411/А-2006 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 38 га пасовищ, терміном дії один рік (на період виготовлення державного акту для ведення фермерського господарства) з переважним правом орендаря поновлення дії договору на новий строк.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано Новоукраїнською сільською радою, за місцем розташування земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 січня 2007 року №1124.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 прийняв на підставі акту приймання-передачі від 01 січня 2007 року, на умовах договору оренди землі від 01 січня 2007 року.

30 березня 2007 року Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області було винесено розпорядження №346/А-2007 про дозвіл розробки проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, яким було дозволено розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 38 га з них: 9,25 га ріллі в приватну власність, 28,75 га пасовищ на умовах довгострокової оренди терміном 49 років із земель запасу Новоукраїнської сільської ради.

У зв`язку з тривалою процедурою підготовки та узгодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем у справі, дія договору оренди продовжувалася, що підтверджується наданою до суду довідкою Новоукраїнського сільського голови та землевпорядника сільської ради № 334/02-11 від 09 листопада 2011 року, з якої вбачається що ОСОБА_5 з 2008 року по 15 червня 2010 року заключав договори оренди на земельну ділянку площею 38 га пасовищ із земель запасу з Новоукраїнською сільською радою і своєчасно сплачував орендну плату.

Проте, як зазначила колегія суддів касаційного суду, у адміністративній справі №2а/1570/3650/2011, судами не встановлювалось який саме договір було укладено 15 червня 2009 року договір довгострокової оренди земельної ділянки чи було пролонговано договір оренди землі від 01 січня 2007 року.

В подальшому, розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації від 05 травня 2009 року № 460/А-2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), з яких: 9,25 га пасовищ передано у власність, а 28,75 га пасовищ передано у довгострокову оренду на 49 років за умови укладення відповідного договору оренди землі. Окрім того, у вказаному розпорядженні зазначено, що приступити до користування вказаною земельною ділянкою можна лише після одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

З огляду на це, колегія суддів зазначила, що відповідно до вказаного розпорядження ОСОБА_5 мав укласти з органом місцевого самоврядування договір довгострокової оренди, зареєструвавши його у встановленому законом порядку, однак судами не було встановлено та матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_5 укладав довгостроковий договір оренди на спірну земельну ділянку на підставі вищевказаного розпорядження та здійснював його державну реєстрацію. При цьому, касаційний суд виснував, що суди дійшли помилкових висновків про те, що станом на день укладення оспорюваних правочинів позивач користувався спірною земельною ділянкою на достатній правовій підставі. Крім того, касаційний суд визнав посилання ОСОБА_15 у позовній заяві, як на підтвердження наявності договору оренди на спірні земельні ділянки, на висновки судів у адміністративній справі № 2а/1570/3650/2011 необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у вказаній справі було визнання недійсними розпоряджень органу місцевого самоврядування від 2009-2010 років, тому суди з`ясовували наявність правових підстав користування ОСОБА_5 спірними земельними ділянками станом на момент прийняття спірних розпоряджень, тобто станом на 2009 та 2010 рік.

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що в матеріалах даної справи (№511/1563/18) наявна копія договору оренди землі від 15 червня 2009 року, укладеного між Новоукраїнською сільською радою та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 25-26 зворот), а також копія розпорядження №460/А-2009 від 05 травня 2009 року (т. 1, а.с. 124).

Зі змісту розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області №460/А-2009 від 05 травня 2009 року вбачається, що Роздільнянська райдержадміністрація вирішила укласти з гр. ОСОБА_5 довгостроковий договір оренди землі (на 49 років), для укладання якого останньому необхідно провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у 10-денний строк з дня підписання договору оренди землі провести його реєстрацію та, зокрема, попереджено, що згідно з ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

Згідно з п. 8 договору від 15 червня 2009 року договір укладено на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів державної реєстрації вище вказаного договору оренду землі, як і не містять доказів на підтвердження його пролонгації (наприклад, відповідної заяви орендаря, додаткової угоди до договору чи нового договору). За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на момент видачі оспорюваних державних актів про право власності на землю позивач на належній правовій підставі користування спірними земельними ділянками, а отже висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 в даному випадку є належним позивачем по справі, так як наданими суду по справі документами підтверджено його права на спірні земельні ділянки, не відповідають обставинам справи.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1 та 2 ст. 4 ЦПК України), а тому суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то зазначити, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Тобто, суд може задовольнити позов лише тієї особи, яка має право пред`явлення вимоги до відповідачів. У разі відсутності у позивача такого права, його вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, з огляду на вище викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районногосуду Одеськоїобласті від02квітня 2021року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_6 ) відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда

Р.Д.Громік