Ухвала

від 02.12.2024 по справі 420/28869/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/28869/23

адміністративне провадження № К/990/40539/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78Б» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна 78Б» про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78Б» (далі - ОСББ «Скісна-78Б»), у якому просив зобов`язати передати департаменту картотеку з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: вул. Скісна, буд. 78Б, м. Одеса.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСББ «Скісна-78Б» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.11.2024 № 1301 у зв`язку з постановленою Верховним Судом 12.11.2024 ухвалою про відведення судді-доповідача Коваленко Н.В. та суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І. від розгляду матеріалів цієї касаційної скарги, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г..

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою від 30.10.2023 Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 420/28869/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для їх формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому парового питання, що постало перед практикою його застосування.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає передусім у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.

Скаржник не посилається серед доводів касаційної скарги на неоднакове застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах та не наводить прикладів такого неоднакового застосування.

Тому, колегією суддів не може бути взято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

На обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, чи є ОСББ організацією що забезпечувало ведення картотеки із питань реєстрації фізичних осіб в розумінні Закону України № 888-VIII, або в окремих випадках за умови отримання ОСББ картотеки із питань реєстрації фізичних осіб від попереднього балансоутримувача (Житлово-експлуатаційної організації) в ОСББ виникає обов`язок, передбачений пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» щодо передачі картотеки із питань реєстрації фізичних осіб компетентному органу місцевого самоврядування.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Натомість касаційна скарга у цій частині зводиться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, а наведена скаржником норма права є загальною і касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо її неправильного застосування судами попередніх інстанцій, а також впливу висновку щодо цієї норми права на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами, що мають індивідуальний характер та необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норми саме у цій справі.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, однак ці частини передбачають широкий спектр підстав, які скаржник не конкретизував.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи. Зокрема, ОСББ «Скісна-78Б» звернулося до суду з заявами про витребування від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ДНАП ОМР):

- витягу з реєстру щодо реєстрації/зняття з місця реєстрації проживання фізичних осіб у будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період з квітня 2016 року по жовтень 2023 року;

- щоквартальних звітів за 2016- 2023 роки, які надані Департаменту економічного розвитку ОМР на виконання Рішення виконавчого комітету ОМР № 324 від 27.10.2016;

- протоколів нарад Першого заступника міського голови з ДНАП ОМР за період з 2016 по 2023 роки з питань виконання Рішення виконавчого комітету ОМР №324 від 27.10.2016 року.

- інформації щодо випадків настання негативних юридичних наслідків, які виникли через неповноту інформації в реєстрі стосовно адреси: АДРЕСА_1 , за зверненнями громадян і відповідних державних органів.

Скаржник вважає, що ці документи мають важливе значення для справи, оскільки вони могли б підтвердити або спростувати доводи позивача про неповноту інформації в реєстрі та наявність негативних наслідків від цього. Відхилення судом клопотань про витребування цих доказів, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас для обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, необхідно довести, що невитребувані судом першої інстанції докази дійсно мали б суттєве значення для правильного вирішення справи та безпосередньо стосуються предмета спору. Скаржник повинен обґрунтувати, яким чином відхилення клопотань про витребування цих доказів вплинуло на можливість встановлення важливих для справи обставин і, відповідно, на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Таким чином, для належного обґрунтування касаційної скарги необхідно не лише зазначити про відхилення клопотань, але й довести, що витребувані докази могли б змінити результат розгляду справи, оскільки стосуються ключових питань, пов`язаних з предметом спору.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, прийняте у справі, яке розглянуте за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78Б» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78Б» про зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк