Рішення

від 16.12.2010 по справі 4/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16.12.2010                                                                       Справа №  4/187-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області

до    фермерського господарства з відокремленою садибою "Мік"

с. Лук'янівка Каховського району Херсонської області   

про   стягнення 75028грн.62коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача   -  уповноважена особа Вишневецький А. В.

від  відповідача    -  директор Сергійчук М.А.

                                                  в с т а н о в и в :

          Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (позивач по  справі) звернулося з  позовом до фермерського господарства з відокремленою садибою "Мік" (відповідач) про  стягнення 53675грн.45коп. основного боргу, 8043грн.96коп. річних  відсотків, 7514грн.48коп. втрат від  інфляції, 2683грн.03коп. пені.

Заявою  від  16.12.2010року позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просить  стягнути її  в сумі 5794грн.73коп., посилаючись на те, що  в пункті 2 прохальної  частини  позову було  допущено  опечатку і невірно  зазначено  пеню  в розмірі 2683грн.03коп.  В решті  суми позову  позовні   вимоги позивач підтримує.

Заява позивача відповідно до  ст. 22 ГПК України приймається судом до  розгляду, у зв'язку з  чим має  місце  нова ціна позову –75028 грн.62коп, в тому числі: 53675грн.45коп. основного боргу, 8043грн.96коп. річних  відсотків, 7514грн.48коп. втрат від  інфляції,  5794грн.73коп. пені.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, обґрунтовуючи  свої  заперечення скрутним фінансовим становищем  та несприятливими  погодними  умовами, які стали  перешкодою отримання  фермерським господарством запланованої сільгосппродукції та  її реалізації. Крім того, відповідач зазначає, що  пеня нарахована позивачем за межами  строку позовної  давності, встановленого ст. 258 ЦК України, тому просить застосувати  позовну давність  і відмовити  в задоволенні позовних  вимог  в частині стягнення пені. Відповідач також  просить  надати  йому відстрочку виконання рішення до  01.07.2011року, посилаючись на неможливість  виконання рішення через  тяжке  фінансове становище.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи докази, заслухавши представників сторін, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають задоволенню частково з  огляду на наступне.

Між  позивачем і відповідачем 11.04.2008року укладено  договір № 09ТК 11/04-7 поставки товарів сільськогосподарського  призначення  на умовах  товарного  кредиту.

Згідно з  зазначеним договором позивач, як продавець, зобов'язався  поставити  відповідачу засоби захисту рослин (товар), зазначені в  пункті 1.2 договору на суму 50080грн.87коп., а відповідач, як  покупець, зобов'язався  прийняти  цей товар  і оплатити  його на умовах, передбачених договором.

14.08.2008року сторонами  також  було  укладено  доповнення  №1/тк до  договору поставки згідно з  яким позивач зобов'язався  поставити відповідачу  додатково  засоби захисту рослин  на суму 7266грн.06коп. на умовах  зазначених  в договорі поставки.

Матеріали  справи свідчать  про  те, що  позивач виконав  прийняті на себе обов'язки  і в період  з  11.04.2008року по 14.08.2008року  за зазначеними  в позовній заяві видатковими  накладними  передав відповідачу передбачений договором товар  на загальну суму  57346грн.93коп.

Факт  отримання відповідачем зазначеного  товару підтверджується наданими до  матеріалів справи  копіями   видаткових накладних і не  заперечувалося  відповідачем в засіданні суду.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок  суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2  статті 712 ЦК України  до  договору поставки  застосовуються  загальні положення про  купівлю-продаж, якщо  інше не  встановлено  договором, законом, або не  випливає з характеру відносин  сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його  прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства не встановлений інший порядок  оплати товару.

При  укладенні договору від 11.04.2008року  та додаткової  угоди сторони  пунктом 4.1 узгодили, що  відповідач зобов'язаний здійснити  оплату товару  до 10.05.2009року.

Фактично оплату вартості отриманого товару   відповідач здійснив частково, в сумі 3671грн.48коп.

Таким чином борг відповідача на день  звернення з  позовом становив  53.675грн.45коп.

Крім  того, в засіданні суду було  встановлено, що  після звернення позивача з  позовом відповідач частково  сплатив 700грн.00коп, що підтверджується письмовою заявою позивача та не  заперечувалося відповідачем, тому провадження у справі в частині стягнення 700грн.00коп. основного  боргу судом припиняється на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Станом на день  розгляду справи  відповідач  не  надав доказів перерахування залишку боргу в сумі 52975грн.45коп., тому позовні вимоги  в частині стягнення  цієї суми  підлягають  задоволенню.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом.

При укладенні договору поставки  сторони пунктом  8.4 передбачили, що у разі прострочки здійснення розрахунків, відповідач,  крім  індексу інфляції,  зобов'язаний також  сплатити  річні відсотки  в розмірі 10% річних.

Доказів  здійснення розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не  надав, тому  нараховані позивачем  8043грн.96коп. річних  відсотків та 7514грн.48коп. втрат від  інфляції також  підлягають  стягненню

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу,  пені); відшкодування збитків.  

Статтею 216 ГК України передбачено, що  учасники господарських  відносин  несуть  господарську відповідальність  за правопорушення у сфері  господарювання  шляхом застосування  до  правопорушників  господарських  санкцій  на підставах  і в порядку, передбачених  цим Кодексом, іншими  законами  та договором.

Вимога про  стягнення  пені  заявлена позивачем  з  посиланням на пункт 8.2 договору поставки, яким передбачено, що за   порушення строків  оплати отриманого  товару відповідач  сплачує позивачу  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від  суми  простроченого  платежу за кожен день  прострочення.   

Заявлена до  стягнення пеня задоволенню  не  підлягає, оскільки  умовами  договору не  передбачено за який саме період  треба брати  облікову ставку НБУ при  нарахуванні пені.   Крім  того вимога про  стягнення пені заявлена позивачем  з  перебігом  річного  строку позовної  давності, встановленого ч.1 ст.258 ЦК України (пеня нарахована за період  з 11.05.2009 року по 08.11.2009року, а з  позовом позивач звернувся 17.11.2010року), що   відповідно до  ч.4 ст.267 ЦК України також  є  підставою  для відмови в позові в частині стягнення пені, оскільки на цьому наполягає  відповідач.

Суд  враховує те, що  відповідач є  фермерським господарством, у нього  склалося складне  фінансове становище  в результаті неотримання запланованої  сільськогосподарської продукції та значної  кредиторської заборгованості,  грошові кошти  відсутні, що  підтверджується наданими  до  справи доказами. Зазначені факти  унеможливлюють  виконання  рішення суду, тому відповідно до  ч.6 ст. 83 ГПК України суд   вважає можливим задовольнити  клопотання відповідача і надати йому  відстрочку виконання рішення  до  моменту збору урожаю –до 01.07.2011року.

Судові витрати  відповідно до  статей 44, 49  ГПК України відносяться на  сторони пропорційно  від  суми задоволених позовних вимог.

В засіданні   оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82, ч.6 ст. 83, ст.84-85 ГПК України суд,

                                                  В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  задовольнити частково.  

          2. Стягнути з фермерського господарства з відокремленою садибою "Мік"

с. Лук'янівка вул.Соснова, 1 а Каховського району Херсонської області код 19232090 (інші реквізити суду невідомі)   на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" смт. Приютівка вул.Свердлова, 2/1 Олександрійського району Кіровоградської області  р/р 260008056 в ОД “Райффайзен Банк Аваль” м.Кіровоград МФО 323538 код 23233729 –52975грн.45коп. основного боргу, 8043грн.96коп. річних  відсотків, 7514грн.48коп. втрат від  інфляції,  692грн.34коп.  витрат по сплаті  державного мита  та    217грн.77коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Надати відстрочку виконання рішення суду до 01.07.2011року.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 700грн.00коп. основного боргу.

5.В задоволенні позовних  вимог  про  стягнення 5794грн.73коп. пені відмовити.

                   Суддя                                                                       З.І. Ємленінова

                                                                                 Рішення оформлено  відповідно до  ст. 84

                                                                      ГПК України і підписано  21.12.2010року.