Рішення

від 29.01.2008 по справі 26/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                29.01.08                                                                                                         Справа № 26/268

Господарський суд Львівської області у складі судді  Сухович Ю.О. при  секретарі судових засідань Боровцю Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Львівського відкритого акціонерного товариства «Елегант», м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіс», м.Львів

Про  стягнення 2 400,00 грн. збитків

За участю представників:

Від позивача:  Яворська А.М. –юрисконсульт (довіреність № 04 юр-14 від 10.03.2007р.).

Від відповідача: Ільїнська О.А. –довіреність (№ 6 від 03.01.2007р.).

          Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22  ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

          Суть спору: Львівським відкритим акціонерним товариством «Елегант», м.Львів подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіс», м.Львів про стягнення 2 400,00 грн. збитків та судових витрат.

Справу розглянуто поза межами строку встановленого ст..69 ГПК України, який продовжено ухвалою суду від 24.09.2007р.

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонам можливості представити додаткові докази для правильного вирішення спору, а також для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить їх задоволити.

Відповідач позов заперечує та вважає, що відповідно ст. ст.  901, 906 ЦК України збитки підлягають відшкодуванню виконавцем замовнику у разі невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг за плату, однак між сторонами договору про встановлення земельного сервітуту або договору на користування спорудами не укладено, плата з використання послуг не узгоджена .

Відповідач стверджує, що дії з користування проїжджою територією для проїзду, заїзду і виїзду до власних приміщень гуртівні-складу молокопродуктів є законним, дане твердження, на його думку, підтверджується тим, що в процесі розгляду справи № 1/978-14/303 господарським судом Львівської області в якості забезпечення позову винесена ухвала від 10.12.2004р., якою ВАТ “Елегант” було заборонено вчиняти певні дії, а саме: перешкоджати ЗАТ “Галичина”  користуватися круговим проїздом по вул. Зеленій 147 у м. Львові, вчиняти дії, які б перешкоджали доїзду, виїзду автотранспорту ЗАТ “Галичина” без обмежень сторін та напрямків руху по проїжджій території до і від складських приміщень. На виконання даної ухвали ВДВС Галицького РУЮ відкрито виконавче провадження, про що видана постанова від 15.12.2004 року. Крім того, Львівським апеляційним господарським судом винесена ухвала від 26.05.2005р., якою до вирішення справи по суті апеляційним господарським судом товариству «Елегант»забороняється здійснювати будівництво огорожі на згаданій території і також забороняється вчиняти дії по перешкоді доступу чи проїзду до приміщень ТзОВ «Ельвіс».

Також, відповідач стверджує, що за відсутності укладеного між сторонами договору, позивач неправомірно і безпідставно застосовує для визначення суми збитків розцінки минулої нечинної угоди.

          Вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про підставність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відкритому акціонерному товариству “Елегант”, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 76 від 15.02.1995 р. надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,5700 гектарів по вул. Зеленій, 147 у м. Львові, що засвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який видано 27.05.1998 року.

Земельна ділянка, яку використовувало ТзОВ «Ельвіс», межує з земельною ділянкою ВАТ “Елегант”. Проїзд та прохід до будівлі відповідача може здійснюватися тільки через земельну ділянку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін, через відсутність у відповідача окремого в”їзду (виїзду), протягом 2004-2005 років надавались відповідачу платні послуги з користування контрольно-перепускним пунктом (надалі –КПП) та частиною проїжджої частини своєї території для доїзду і виїзду автотранспорту, який обслуговує належне відповідачу приміщення по вул. Зеленій , 147 у м. Львові.

В матеріалах справи наявна угода від 26.08.2005р., яка укладена між позивачем та відповідачем, предметом якої є користування КПП і проїжджою частиною території ВАТ “Елегант”, відповідно до якої ТзОВ «Ельвіс»зобов”язується дотримуватись умов цієї угоди і вчасно вносити плату за надані послуги (п.1.1.). Термін дії угоди встановлено до 31.12. 2005р. до проведення повних розрахунків між сторонами.

Позивач ініціював погодження сервітуту, який викладено у Висновку Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 24.12.2004р. № 2.11418/20, за яким позивач надає за плату можливість тимчасового вирішення питання доїзду (проходу) транспортних засобів відповідача до його будівлі шляхом укладення сервітутного договору (або договору на надання платних послуг).

Про обов”язковість сплати отриманих відповідачем послуг зазначено, у вищезгаданому висновку та у направленому відповідачу проекту договору на користування спорудами.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько–правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст.224 ГК України під збитками  розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов”язання другою стороною.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 2 вказаної статті встановлює, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, внаслідок споживання відповідачем протягом першого півріччя 2007р. послуг позивача щодо користування контрольно-пропускним пунктом та частиною проїжджої частини без здійснення відповідної оплати останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Представник відповідача не заперечив проти користування контрольно-пропускним пунктом та частиною проїжджої частини позивача, але він не погоджується із сумою нарахованою позивачем.

Представлений позивачем розрахунок збитків відповідачем оспорюється, як недостатньо обгрунтований. В свою чергу ним подано заперечення на розрахунок та доповнення до відзиву на позовну заяву, з яких вбачається, що ТзОВ «Ельвіс»частково визнає позовні вимоги на суму 1500 грн. збитків, з розрахунку 250 грн. щомісяця, які просить суд задоволити, а в решті позовних вимог позивачу відмовити.  

На вимогу суду позивачем було надано конкретизований розрахунок стягуваної суми, підтверджений довідками, копіями договорів, платіжними дорученнями тощо, який суд визнав обгрунтованим за статями витрат та документально підтвердженим.

Оскільки згідно вимог ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо  договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, та враховуючи те, що  між сторонами не було укладено договору, збитки обраховані позивачем підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що ним зобов”язання виконувались належним чином відповідно до норм чинного законодавства.

          Щодо розподілу судових витрат, а саме: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то такі у відповідності до вимог ст.49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Враховуючи те, що при поданні позовної заяви позивачем державне мито сплачене не в повному розмірі, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в доход державного бюджету решту суми.  

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст.218,225 ГК України ст. ст. 33,44, 45, 49,82,84,85,115,116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіс», юридична адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород, поштова адреса: м.Львів, вул.Зелена, 147 (п/р 26006335115001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк», МФО 325321,  ЄДРПОУ 20788467) на користь Львівського відкритого акціонерного товариства «Елегант», м.Львів, вул.Зелена, 147 (п/р 2600100601232 в ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 325718 ЗКПО 01554278) 2 400,00 грн. збитків, 101,00 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіс», юридична адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с.Звенигород, поштова адреса: м.Львів, вул.Зелена, 147 (п/р 26006335115001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»,  МФО 325321, ЄДРПОУ 20788467) в доход державного бюджету 1,00 (одну) грн. недоплаченого державного мита.

4.  Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України .

5. Рішення  набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України та може бути оскажене в апеляційному порядку згідно розділу ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.