Рішення

від 12.11.2010 по справі 14/195-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/195-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2010 р.                                                                          Справа № 14/195-10     

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Тумановій К. Л.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Скаб Н. М. (довіреність б/н від 08.11.2010 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансконтинент”, м. Львів

до Приватного підприємства „Біотехімпекс”, м. Біла Церква

про стягнення 10 270, 78 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Трансконтинент” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Біотехімпекс” про стягнення 4 003, 92 грн. заборгованості, 5 323, 03 грн. штрафних санкцій, 374, 15 грн. пені, 61, 54 грн. 3 % річних, 8, 14 грн. інфляційних збитків, 500, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів за договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р. та за міжнародною товарно-транспортною накладною          № 0863878 від 11.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2010 р. порушено провадження у справі № 14/195-10 за позовом ТОВ „Трансконтинент” до ПП „Біотехімпекс” про стягнення 10 270, 78 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 22.10.2010 р.

22.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.11.2010 р.

03.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.11.2010 р.

12.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 09100, вул. Комсомольська, 45, кв. 335, м. Біла Церква, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку № 198 на перевезення вантажів, згідно якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (гранули з соломи) вагою 20 т за маршрутом Україна –Австрія.

Відповідно до даного договору-заявки вартість перевезення складає 1 400, 00 євро, а оплата перевезення здійснюється на протязі 5 банківських днів після одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та рахунку.

На виконання умов договору-заявки позивачем було здійснено послуги по перевезенню вантажу (гранули з соломи) вагою 20 т за маршрутом Україна –Австрія на суму 1 400, 00 євро (16 003, 92 грн.), що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною серії А № 0863878 від 11.12.2009 р., рахунком-фактурою № СФ-0000056 від 18.12.2009 р.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті послуг за перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 12 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 15.04.2010 р. на суму 12 000, 00 грн., наявною у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до договору-заявки замовник зобов'язується здійснити оплату за надані послуги по перевезенню вантажу на протязі 5 банківських днів після одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та рахунку. Вказані документи були відіслані позивачем відповідачу 05.01.2010 р., а отримані ним 16.02.2010 р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа від 05.01.2010 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, обов'язок по оплаті отриманих послуг у відповідача виник з 16.02.2010 р., а прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати послуг виникло після закінчення п'ятиденного строку від дня одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та рахунку, а саме з 24.02.2010 р.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов'язок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажу і його заборгованість перед позивачем складає 4 003, 92 грн., що підтверджується договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р., міжнародною товарно - транспортною накладною серії А № 0863878 від 11.12.2009 р., рахунком-фактурою № СФ-0000056 від 18.12.2009 р., випискою з банківського рахунку позивача за 15.04.2010 р. на суму 12 000, 00 грн., описом вкладення до цінного листа від 05.01.2010 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 4 003, 92                грн. за договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р., за період прострочення виконання обов'язку по здійсненню оплати за отримані послуги з 25.03.2010 р. по 29.09.2010 р. у розмірі 374, 15 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2. розділу „Порядок розрахунків” договору передбачено, що за кожен день прострочення платежу –штрафні санкції в розмірі 1 % від суми угоди.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 24.02.2010 р. –по 24.08.2010 р., сума заборгованості –4 003, 92 грн., кількість днів заборгованості –182 дня, розмір облікової ставки НБУ –10, 25 %, 9, 5 %, 8, 5 %, 7, 75 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4003.9224.02.2010 - 07.06.201010410.2500 %0.056 %*233.87

4003.9208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*62.53

4003.9208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*61.54

4003.9210.08.2010 - 24.08.2010157.7500 %0.042 %*25.50

4 003, 92 грн. х 10, 25 % х 2 х 104/365 = 233, 87 грн.

4 003, 92 грн. х 9, 5 % х 2 х 30/365 = 62, 53 грн.

4 003, 92 грн. х 8, 5 % х 2 х 33/365 = 61, 54 грн.

4 003, 92 грн. х 7, 75 % х 2 х 15/365 = 25, 50 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми заборгованості за договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р. у вищевказані періоди становить 383, 44 грн.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 374, 15 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р., за простій транспортного засобу з вини відповідача з 12.12.2009 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 5 323, 03 грн., що є еквівалентом 500 євро станом на 20.04.2010 р., у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 2. розділу „Відповідальність сторін” договору передбачено, що за кожну добу простою автомобіля з вини замовника, замовник сплачує перевізнику штраф в розмірі 100 євро.

Розрахунок штрафу, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок штрафу за договором наступний:

- період простою - з 12.12.2009 р. –по 16.12.2009 р., розмір штрафу –100, 00 євро., кількість днів простою –5 днів, курс євро, встановлений НБУ, станом на 12.11.2010 р. –10, 851359 грн. за 1 євро.

100, 00 євро х 5 х 10, 851359 грн. = 5 425, 68 грн.          

Оскільки, розмір штрафу, на який претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу за простій транспортного засобу з вини відповідача з 12.12.2009 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 5 323, 03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг всього на загальну суму 8, 14 грн. та 61, 54 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у розмірі 8, 14 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 25.03.2010 р. –по 28.09.2010 р., сума заборгованості –4 003, 92 грн., кількість днів заборгованості –188 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4003.9225.03.2010 - 28.09.20101883 %61.87

4 003, 92 грн. х 0, 03 % х 188/365 = 61, 87 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 61, 54 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача збитки, понесені ним у зв'язку із оплатою послуг юридичної фірми –ПП „Юридична фірма „Паритет плюс” згідно договору             № 13 про надання юридичних послуг від 20.04.2010 р., у розмірі 500, 00 грн. внаслідок порушення його прав за договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів, що б підтверджували наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, а саме порушенням останнім права позивача на оплату послуг з перевезення за договором, і збитками позивача, понесені за договором № 13 про надання юридичних послуг від 20.04.2010 р. Суд вважає за необхідне зазначити, що такі збитки позивача прямо не виникають із зазначеного порушення, а витрати на юридичні послуги, зроблені позивачем, не є обов'язковими, неминучими і реальними. Збитки позивача, понесені ним внаслідок отримання юридичних послуг, не виникли внаслідок порушення відповідачем його права на отримання плати за перевезення вантажу за договором-заявкою № 198 на перевезення вантажів від 09.12.2009 р. У зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених ним у зв'язку із оплатою послуг юридичної фірми –ПП „Юридична фірма „Паритет плюс” згідно договору № 13 про надання юридичних послуг від 20.04.2010 р., у розмірі 5 00, 00 грн. є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, і тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.   

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Біотехімпекс” (ідентифікаційний код 36360177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансконтинент” (ідентифікаційний код 33169697) 4 003 (чотири тисячі три) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. заборгованості, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. пені, 5 323 (п'ять тисяч триста двадцять три) грн. 03 (три) коп. штрафу, 8 (вісім) грн. 14 (чотирнадцять) коп. інфляційних збитків, 61 (шістдесят одна) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. 3 % річних та судові витрати 96 (дев'яносто шість) грн. 90 (дев'яносто) коп. державного мита і 224 (двісті двадцять чотири) грн. 20 (двадцять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя                                                                                                               В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 січня 2011 р.