Вирок

від 14.12.2010 по справі 1-227-10

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-227/2010р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Лукінової К.С.

при секретарі Приходько Н.В.

за участю прокурора Горан Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянин України, уродженка смт. Просяна Покровського району, мешканка АДРЕСА_1, освіта середня, безробітна, не судима, заміжня, має неповнолітню дитину сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, -

- за ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 маючи усну домовленість з ОСОБА_3 проживаючим АДРЕСА_2, про те що вона з червня місяця 2010 року має здійснювати за останнім догляд, купувати йому харчі за його кошти, займатись домашньою роботою, так як він на все це фізично неспроможний. Передбачену, усною домовленістю допомогу, вона сумлінно виконувала, в звязку з чим знаходилась в довірі перед ОСОБА_3, та володіла інформацією про дату отримання ним пенсії. Так, 11.11.2010 року близько 07.30 годин ОСОБА_1 направилась по місцю проживання ОСОБА_3, при цьому їй було відомо про отримання останнім пенсії, тоді в неї виник умисел навмисно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_3 заволодіти грошима останнього, які він після отриманої пенсії надасть їй в розрахунок за майбутній ще не відпрацьований нею листопад місяць 2010 року, в розмірі 200 гривень, та гроші на закупівлю продуктів харчування. Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою, ОСОБА_1 11.11.2010 року близько 08.00 годин прибула по місцю проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою, де шляхом зловживання довірою, отримала від останнього кошти, за майбутній ще не відпрацьований нею листопад місяць 2010 року, в розмірі 200 гривень, та кошти в розмірі 200 гривень для закупівлі продуктів харчування для останнього, при цьому не збираючись надавати йому обумовлені послуги, та після отримання грошей загальним розміром 400 гривень заволоділа ними і витратила за власним розсудом, чим спричинила ОСОБА_3 матеріальні збитки на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину визнала та щиро розкаялася у скоєному, та показала суду, що починаючи з червня 2010 року згідно усної домовленості з ОСОБА_3 вона повинна три рази на тиждень приходити до нього для виконання домашньої роботи, за це він їй буде виплачувати щомісячно 200 гривень. Своєї домовленості з ОСОБА_3 вона ніколи не порушувала, та він їй навіть доручав гроші для купування продуктів харчування, давав різні суми грошей, на які вона купувала харчі та здачу приносила та віддавала йому в руки. ОСОБА_3 зазвичай отримував пенсію 9-го числа щомісячно, того ж дня розраховувався з ОСОБА_1 за її працю, давав 200 гривень авансом за рахунок наступного місяця її роботи. ОСОБА_1 було відомо те, що він уже отримав пенсію і знала, що він зазвичай після отримання пенсії, їй заплатить за наступний місяць праці, тобто за листопад місяць 2010 року. Також зазвичай після пенсії він їй давав гроші на купівлю для нього харчів, яку суму повинен дати їй цього разу відомо мені не було, так як він кожного разу замовляв різні і різну кількість харчів. Те що він саме цього дня дасть їй гроші на харчі та заплатить наперед за листопад місяць 2010 року вона була впевнена. Так 11.11.2010 року близько 08.00 годин прийшла до ОСОБА_3, він повідомив що отримав пенсію та дав їй 200 гривень на перед за виконання нею роботи в листопаді місяці, та ще 200 гривень йому на харчі. Із харчів він замовив купити крупи, чай, печиво, цукор, курятину та інші продукти. Того дня вона прибралася в будинку ОСОБА_3 та зготувала йому їсти, свою роботу скінчила до 12.00 годин, після чого пішла додому. Перед тим як іти додому ОСОБА_3 повідомила, що харчі купуватиме не сьогодні, а наступного дня тобто 12.11.2010 року, на базарі смт. Просяна. 12.11.2010 року ОСОБА_1 пішла на базар смт. Просяна, тоді на кошти ОСОБА_3 стала купувати харчі не для нього, а для своєї сімї, та до ОСОБА_3 взагалі не пішла. Після цього взагалі до ОСОБА_3 на працю припинила ходити, та гроші не повертала. Після чого ОСОБА_3 телефонував чоловікові ОСОБА_1 та вимагав, щоб вона повернула йому гроші, до телефону вона не підходила, чоловік відповідав, що її немає вдома. 22.11.2010 року до неї додому приїхали працівники міліції, які повідомили, що від ОСОБА_3 надійшла заява, про те що вона взяла у нього 400 гривень, із розрахунку 200 на харчі та 200 гривень на перед за виконання роботи в листопаді місяці 2010 року, після чого вона повернула потерпілому 400 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що його дружина працювала у потерпілого тричі на тиждень, купувала йому продукти харчування, за що отримувала 200 грн. на місяць за роботу. Вказана робота дружини ОСОБА_5 не задовольняла, та він був проти того щоб вона здійснювала догляд за ОСОБА_3 та завжди наполягав, щоб вона покинула свою роботу. Так 12.11.2010 року до нього на телефон зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що вчора його дружині дав 200 гривень за рахунок наступного місяця роботи, та дружина перестала до нього ходити, а у нього немає нічого із приготовлених харчів. В розмові з дружиною ОСОБА_4 їй повідомив, щоб вона покинула здійснювати догляд за ОСОБА_3, а відносно грошей повідомив, щоб вона розраховувалась сама без його втручання, так як він до цього не має ніякого відношення, та до фінансової частини її праці не втручається. Після цього його дружина до ОСОБА_3 не ходила та гроші не повернула, їх вона витратила на продукти харчування, тільки не для ОСОБА_3, а для їхньої сімї. 22.11.2010 року до нього додому приїхали працівники міліції, в розмові з якими йому стало відомо, що за незаконні дії дружини існує кримінальна відповідальність. Від працівників міліції йому стало відомо, що ОСОБА_3 дружині дав 400 гривень, 200 гривень на харчі для нього, та 200 гривень за рахунок її роботи наступного місяця.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про часта місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи у його відсутності.

Вина підсудної ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України також підтверджується наступними доказами:

- поясненнями ОСОБА_3 який пояснив, що на даний час мешкає один за адресою вул. Кутузова, 24 смт. Просяна Покровського району. В серпні місяці 2008 року в нього трапився інсульт, після чого став паралізованим і майже до теперішнього часу він не рухається. Так як йому по закону не дозволено соціальною працівника за доглядом, він вирішив звернутися за допомогою до ОСОБА_1, щоб вона приходила до нього декілька днів на тиждень і купувала йому продукти харчування та варила йому їсти. ОСОБА_1 готовила за 200 гривень в місяць. З середини літа 2010 року ОСОБА_1 розпочала до нього приходити і допомагати по господарстві за, що він їй платив кошти в сумі 200 гр. До листопада місяця 2010 року було начебто все добре. 11.11.2010 року в черговий раз до нього до дому прийшла ОСОБА_1 і після того як вона все зробила по господарству він вирішив дати їй грошей на продукти харчування. Для цього він взяв гроші в сумі 400 гр. номіналом по 50 гр. і віддаючи їх ОСОБА_1 сказав, що 200 гр. з вищевказаних грошей він дає для того щоб вона купила йому продукти харчування на місяць, а ще 200 гр. це їй така за наступний місяць, який вона повинна йому допомогти. Почувши це ОСОБА_1 погодилася і взявши гроші в сумі 400 гр. пішла. На наступний день і дальше ОСОБА_1 до нього не приходила, у нього скінчилися продукти харчування і він розпочав телефонувати до чоловіка ОСОБА_1 і до неї, але йому чоловік ОСОБА_4 відповів, що її немає вдома і за кошти він не знає. Почекавши ще декілька днів і не дочекавшись ОСОБА_1, він повідомив ОСОБА_4, що він вимушений звернутися до міліції і наступного дня до мене прийшла ОСОБА_1 і повідомила, що вищевказані гроші вона витратила на особисті потреби і ніяких продуктів харчування йому не купила. Також повідомила, що вищевказані гроші вона поверне пізніше. (арк. _8_ )

Таким чином вина підсудної ОСОБА_1 в судовому засіданні доведена у повному обсязі, її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України - «Заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство)».

Переходячи до обрання покарання, суд враховує суспільну небезпечність діяння та особу підсудної.

Підсудна ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює.

Згідно ст. 66 КК України, до обставин, що помякшують покарання слід віднести щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують відповідальність підсудної ОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких обставин підсудній ОСОБА_1 слід обрати покарання у вигляді штрафу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити без змін до вступу вироку в закону силу підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя: