Рішення

від 05.02.2008 по справі 37/618

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/618

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/618

05.02.08

За позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос і М»

доВідкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1»

про  визнання права власності на майно

                                                                                             Суддя Кондратова І.Д.

В засіданні брали участь представники сторін :

Від позивача Рибін В.В.- представник за довіреністю № б/н від 03.01.2008 року;

Від відповідача не з'явився;

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос і М»до Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1» про визнання права власності на майновий комплекс будівель (споруд), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 49 та складається з будівлі адміністративного корпусу –«літ.А», будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля –«літ.Л»та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2007 року порушено провадження у справі № 37/618 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи було призначено на 15.01.2008 року о 15-45.

15.01.2008 року судове засідання не відбулось, в зв'язку з хворобою судді Кондратової І.Д. Розгляд справи було відкладено до 05.02.2008 року о 14-15, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 05.02.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав суду заяву про в якій зазначає, що позивачем проведений повний розрахунок за придбані об'єкти нерухомості, а також відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом за згодою представника позивача в судовому засіданні 05.02.2008 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос і М» та Відкритим акціонерним товариством «Ремонтно-Будівельне Управління-1»укладено та нотаріально посвідчено договір № 056072 серія ВЕО купівлі-продажу полігону залізобетонних виробів, розташований за адресою: м. Київ, вулиця Сирецька, 49. Відчужуване майно належало відповідачеві на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 94 від 30.01.1998р. та додатку до нього, в якому зазначено перелік майна, переданого до статутного фонду відповідача під час приватизації.

          30.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос і М» та Відкритим акціонерним товариством «Ремонтно-Будівельне Управління-1»було також укладено та нотаріально посвідчено договір № 813965 серія ВКА купівлі-продажу площадки для стоянки автотранспорту з підпорними стінами і залізобетонним покриттям та залізобетонної огорожі. Залізобетонна огорожа та площадка для стоянки автотранспорту належали відповідачу на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 94 від 30.01.1998р. та додатку до нього.

Відповідно до розділу 2 договору № 056072 серія ВЕО купівлі-продажу від 19.04.2007 року сторони погодили, що продаж предмету договору вчиняється за 37568,54 грн. протягом трьох банківських днів з дня нотаріального посвідчення договору, тобто до 24.04.2007 року. Продавець зобов'язувався передати покупцеві за актом приймання-передачі майно, яке є предметом цього договору, технічну документацію на нього в день підписання цього договору.

Згідно п. 3.1 договору № 056072 серія ВЕО купівлі-продажу від 19.04.2007 року право власності на предмет договору переходить до покупця після нотаріального посвідчення цього договору.

30.11.2007р. позивач виконав вимоги договору № 056072 серія ВЕО купівлі-продажу від 19.04.2007 року шляхом внесення відповідної суми грошових коштів в касу відповідача.

Позивач також виконав вимоги  договору  купівлі-продажу № 813965 серія ВКА від 30.11.2007р.  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 6 212 грн., що підтверджується квитанцією № 207893 від 28.01.2008р.

Згідно п. 5 договору купівлі-продажу № 813965 серія ВКА від 30.11.2007р.,  відповідач мав передати позивачу зазначене у договорі майно протягом трьох днів з часу повного розрахунку за договором, про що сторони мали підписати  відповідний акт приймання-передачі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог пункту 2.2. договору купівлі-продажу № 056072 серія ВЕО купівлі-продажу  та пункту 5 договору купівлі-продажу № 813965 серія ВКА від 30.11.2007р. передачу майна не здійснив, акти приймання-передачі підписати відмовився, технічну документацію, необхідну для належного користування майном не надав, чим створив для позивача перешкоди у володінні та користуванні майном, поставив під загрозу збереження цілісності та функціонального призначення придбаного позивачем майна.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у письмових поясненнях зазначає, що позивач виконав умови договору та розрахувався за придбане нерухоме майно. Відповідач не має будь-яких претензій до позивача щодо виконання ним умов договорів.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Стаття 510 Цивільного кодексу України у частині третій містить правову норму, згідно якої якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

          Між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу, за якими позивач за обумовлену плату отримував у власність визначене індивідуальними ознаками майно.

          Матеріали технічної інвентаризації, проведеної спеціалістами колективного підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації підтверджено, що  полігон залізобетонних виробів, придбаний позивачем, являє собою основну будівлю літера «Л»площею 28,8 м2 з фундаментом із залізобетонних блоків та два випарювачі  загальною площею 118,7 м2 з фундаментом котлованого типу та бетонними стінами, що вказує на приналежність полігону залізобетонних виробів до нерухомих речей.

Неможливість переміщення полігону залізобетонних виробів в цілому та окремо основної будівлі літ. «Л»і випарювачів без втрати їх технічних та експлуатаційних характеристик випливає з функціонального призначення такого майна, розташування його складових частин та інших будівельних параметрів, встановлених під час проведення  його інвентаризації.

Придбана позивачем  згідно договору  купівлі-продажу № 813965 серія ВКА від 30.11.2007р. залізобетонна огорожа, а також площадка для стоянки автотранспорту знаходяться у безпосередній близькості до полігону залізобетонних виробів та призначені: (залізобетонна огорожа) -  для відповідного відокремлення виробничого комплексу від несанкціонованого доступу сторонніх осіб та забезпечення безпеки громадян під час виробництва; (площадка для стоянки автотранспорту) –для завантаження та розвантаження технологічного транспорту під час виробництва залізобетонних виробів, обслуговування такого транспорту та його належної експлуатації.

Відповідно до положень статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено обов'язкову письмову форму для договорів купівлі-продажу нерухомого майна та  наступне нотаріальне посвідчення таких договорів та їх державна реєстрація.

Приписи частин третьої та четвертої статті 334 Цивільного кодексу зазначають,  якщо майно відчужено за нотаріально посвідченим договором, який підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частина перша статті 182 Цивільного кодексу України зазначає,  що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

          Позивач володіє зареєстрованим правом власності на будівлю адміністративного корпусу (літ «А») розташовану за тією ж адресою, що й інше нерухоме майно, придбане позивачем за договорами купівлі-продажу.

Право власності у позивача на зазначену будівлю адміністративного корпусу виникло внаслідок її внесення до статутного фонду позивача під час його державної реєстрації.

На підставі ст.ст. 186, 187, 190 Цивільного кодексу України, придбане позивачем за договорами купівлі-продажу майно можна вважати комплексом будівель і споруд, які пов'язані між собою за технічним, експлуатаційним та функціональним призначенням та можуть бути об'єднані у комплекс будівель (споруд), який складається з будівлі адміністративного корпусу - Літ. «А», будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля -Літ. «Л»та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

          Як свідчать матеріали справи, відповідач право власності позивача на спірне майно не визнає, оскільки технічну документацію не передає, акти приймання-передачі майна не підписує.

Відсутність державної реєстрації не може бути підставою для невизнання права власності на нерухоме майно, оскільки згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем  право власності на спірне майно набуте правомірно, на підставах, що не заборонені законом, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.  Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, враховуючи те,  що спір між стронами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 186,187, 190, 321, 328, 392, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос і М»(04073, м. Київ, проспект Московський, 6, корп. 1, код ЄДРПОУ 32914822) право власності на майновий комплекс будівель (споруд), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 49 та складається з будівлі адміністративного корпусу –«літ.А», будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля –«літ.Л»та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі, придбаних за договорами купівлі-продажу  № 056072 серія ВЕО від 19.04.2007 року та № 813965 серія ВКА від 30.11.2007 року.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1»(04078, м. Київ, вул. Сиренька, 49 код ЄДРПОУ 0333395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос і М»(04073, м. Київ, проспект Московський, 6, корп. 1, код ЄДРПОУ 32914822)85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                            І.Д.  Кондратова

Дата підписання

рішення 19.02.2008 року