37/618
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2009 р. № 37/618
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. ВолковицькоїЛ. Рогач
за участю представників:
скаржникаЄгоров О.Ф. –дов. від 21.09.2009
позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Парк"
на рішення від 05.02.2008р. господарського суду м. Києва
у справі№ 37/618 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Геліос і М"
до
Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 1"
провизнання права власності
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2007р. ТОВ "Геліос і М" звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1" про визнання за собою права власності на майновий комплекс будівель, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 49 та складається з:
- будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля –літ. "Л" та випарювачі), що придбані за договором купівлі –продажу від 19.04.2007;
- площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі, що придбані за договором купівлі - продажу від 30.11.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами щодо передачі спірного майна та технічної документації, необхідної для реєстрації права власності, а також ухиленням від підписання акту приймання –передачі такого майна.
Рішенням від 05.02.2008 господарського суду м. Києва (суддя Кондратова І. Д.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Мотивуючи рішення, господарський суд з посиланням на статті 186, 187, 190 Цивільного кодексу України зазначив, що придбане позивачем за договорами купівлі –продажу від 19.04.2007, від 30.11.2007 майно можна вважати комплексом будівель і споруд, які пов'язані між собою за технічним, експлуатаційним, функціональним призначенням та можуть бути об'єднані у комплекс будівель (споруд), який складається з будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля –літ. "Л" та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі, право власності на яке набуте за вказаними договорами правомірно, на підставах, що не заборонені законом.
ПП "Парк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення від 05.02.2008р. господарського суду м. Києва, в якій просить рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу, зокрема, приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що порушення судом наведеної вище норми процесуального права виявилось у незалученні власника спірного майна, а саме ПП "Парк" до участі у розгляді справи та прийнятті судового акта, яким вирішено долю його власності, зокрема, полігону залізобетонних виробів (основна будівля – літ. "Л" та випарювачі), залізобетонної огорожі, площадки автотранспорту, що розташовані за адресою м. Київ,вул. Сирецька, 49. Вказане майно, як зазначає скаржник, надбане ним на підставі договору № 6 від 13.05.2004 купівлі –продажу майна, що укладений між ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1" та ПП "Парк".
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.
Відповідно до статей 1119, 11110 цього ж кодексу касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога ТОВ "Геліос і М" про визнання за ним права власності на майновий комплекс будівель, який знаходиться за адресою:м. Київ, вул. Сирецька, 49 та складається з будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), будівлі полігону залізобетонних виробів (основна будівля –літ. "Л" та випарювачі), площадки для стоянки автотранспорту та залізобетонної огорожі.
Задовольняючи зазначені позовні вимоги, господарський суд виходив з висновку про правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно на підставі договорів купівлі –продажу від 30.11.2007 та від 19.04.2007, укладених між ТОВ "Геліос і М" (покупець) та ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1" (продавець). Вказані договори укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені.
Проте, як зазначає в касаційній скарзі ПП "Парк", спірне майно, зокрема, будівля полігону залізобетонних виробів (основна будівля –літ. "Л" та випарювачі), залізобетонна огорожа, площадка автотранспорту, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Сирецька, 49, належать останньому на підставі договору № 6 від 13.05.2004 купівлі –продажу майна, укладеному з ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1".
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору продавець (ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1") продає ПП "Парк" все рухоме та нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка примикає до нежитлової будівлі (літ.И) та належить покупцю згідно переліку, зазначеному в акті приймання –передачі (кран козловий, рейкові шляхи козлового крану та комплектуючі).
Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що все майно, яке знаходиться на вищезазначеній земельній ділянці, крім майна, зазначеного в акті приймання –передачі, буде вивезене до 31.05.2004 за межі ділянки покупця силами продавця та залишиться в його власності. У випадку, якщо до вказаної дати майно не буде вивезене продавцем, воно автоматично переходить у власність покупця без додаткової сплати.
Отже, оскаржуваним у даній справі рішенням господарського суду м. Києва вирішено юридичну долю майна, право власності на яке є спірним; особа, яка вважає себе власником спірного майна не була залучена до участі у справі, доводи щодо належності їй цього майна не були предметом судового дослідження під час розгляду даного господарського спору, а докази з цього приводу не витребувані та не оцінені судом.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що прийняте у справі рішення безпосередньо стосується прав і обов'язків ПП "Парк", оскільки правовим наслідком задоволення вимог позивача у даній справі, є втрата скаржником права на спірне майна.
Викладене свідчить про порушення господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва у відповідності до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності з залученням до розгляду ПП "Парк" та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 107, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 05.02.2008р. у справі № 37/618 господарського суду м. Києва скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Парк" задовольнити.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4887514 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Дроботова Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні