Рішення

від 17.02.2011 по справі 22/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/124     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011                                                                                                  Справа № 22/124     

за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз", вул. Академіка Заболотного,152, м. Київ, 03680

до Селянського фермерського господарства "Агро-Стиль", с. Лютенські Будища, Зіньківський район, Полтавська область, 38130

про стягнення 96 526,28 грн., з яких 71 233,51 грн. простроченого боргу за отриманий товар за умовами договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 року; 11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами відповідно до п. 7.4 договору, 14 246,70 грн. збитків за п. 7.3 договору.

С у д д я  БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача                    Тарасенко Р.В. (див. протокол судового засідання)

від відповідача          Петренко О.В. ( див. протокол судового засідання)

17.02.2011 року у судовому засіданні відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях 23.12.2010р., 25.01.2011р., 07.02.2011 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами та в реагування на клопотання сторін про перенесення розгляду справи.

Суть спору: Стягується 96 526,28 грн., з яких 71 233,51 грн. простроченого боргу за отриманий товар за умовами договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 року; 11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами відповідно до п. 7.4 договору, 14 246,70 грн. збитків за п. 7.3 договору.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 17.02.2011р. № 20-Пол/юр/Р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними за мотивами, викладеними у відзивах на позов № 428 від 25.01.2011р., б/н від 17.02.2011року, посилаючись на відсутність боргу перед позивачем за умовами договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 року.

Враховуючи те, що в процесуальних документах суду, що містяться в матеріалах справи, позивачем зазначено «Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ, а останнє змінило назву на  «Публічне акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», про що надані довідка та витяг з ЄДРПОУ (а.с. 24, 44-46), наявні підстави для внесення відповідних змін щодо назви позивача в цій справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

27.12.2007 року Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ та Селянське фермерське господарство «Агро-Стиль», с. Лютенські Будища уклали договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року з додатками № 1, 2.

Пунктом 1.1 укладеного договору визначено зобов'язання позивача передати відповідачу сільськогосподарську техніку на умовах розстрочення остаточного розрахунку на визначений договором строк, а відповідач зобов'язався його прийняти, сплатити його вартість (ціну), а також проценти, нараховані на відстрочені платежі у відповідності до умов договору.

У відповідності до п. 1.2 договору поставки від 27.12.2007 року найменування товару, його кількість, ціна, асортимент, номенклатура, строк передачі визначені сторонами в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору. У випадку, якщо товар має нестандартну комплектацію, вона наводиться у специфікації (додаток № 2 до договору).

За додатком № 1 до договору поставки від 27.12.2007 року предметом  договору (товар) –сівалка зернова JD-1590 в кількості 1 шт., загальною вартістю (ціна) 318 150,00 грн., строк поставки до 10.03.2008 року, базис товару –м. Рівне. В додатку № 2 зазначена назва товару - сівалка зернова JD-1590, 4,5 м в кількості 1 шт., комплектація стандартна.

У зв'язку зі зміною номенклатури товару та строків поставки сторони уклали додаткову угоду від 02.05.2008 року до договору № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку, якою (1) сума договору збільшилась на 34 088,00 грн., еквівалент 6 750,00 USD; (2) відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити 34 088,00 грн., еквівалент 6 750,00 USD до 01.11.2008 року; (3) позивач зобов'язався передати товар в місці, вказаному в графі «Базис поставки»додатку № 1, в термін до 05.05.2008 року.

На виконання умов договору № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року ЗАТ Компанія «Райз»передала СФГ «Агро-Стиль»сівалку зернову механічну 1590/6,0 м –19 см., серійний номер N01590X725503 в кількості 1 шт. на загальну суму 352 238,00 грн., що підтверджується, актом приймання-передачі товару від 26.05.2008 року (копія залучена до матеріалів справи, а.с. 16).

Вказану сільськогосподарську техніку товар прийняв представник відповідача Лисак Андрій Володимирович на підставі довіреності на отримання ТМЦ серія ЯОО № 429524 від 26.05.2008 року із вчиненням відмітки про отримання товару на видатковій накладній № ВН-10022-01236 від 26.05.2008 року (копії підтверджуючих документів залучені до матеріалів справи, а. с. 15, 22).

Відповідно до п. 2.3 договору поставки від 27.12.2007 року та п. 1.2 додаткової угоди від 02.05.2008 року відповідач зобов'язався проводити оплату вартості (ціни) товару в наступному порядку:

- передплатою в термін до 01.02.2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн., еквівалент 990 USD;

- провести перший платіж в строк до 05.03.2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 90 445,00 грн., еквівалент 17 910 USD;

- провести другий  платіж в строк до 01.11.2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;

- провести третій платіж в строк до 01.08.2009 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;

- провести четвертий платіж в строк до 01.11.2009 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 74 235,00 грн., еквівалент 14 700 USD;

- сплатити 34 088,00 грн., еквівалент 6 750,00 USD до 01.11.2008 року.

Згідно розрахунку позивача, приведеного в поясненнях від 17.02.2011 року, відповідач на виконання прийнятих зобов'язань за укладеною угодою здійснив оплату за отриману сільгосптехніку в загальній сумі 352 433,57 грн., з яких:

- 90 445,00 грн. перераховано за платіжним дорученням № 98 від 11.03.2008 року;

- 68 074,99 грн. перераховано за платіжним дорученням № 419 від 29.10.2008 року;

- 193 913,58 грн. погашено шляхом зарахування  в рахунок сплати заборгованості за договором поставки техніки вартість зустрічної поставки зерна за накладною № 42 від 07.09.2009 року.

При цьому відповідач у відзиві на позов від 25.01.2011 року вказує, що сплатив ЗАТ Компанії «Райз»436 155,01 грн., з яких підтверджує перерахування 90 445,00 грн. за платіжним дорученням № 98 від 11.03.2008 року та погашення 193 913,58 грн. шляхом взаємозаліку рахунків, а також посилається на те, що позивачем при розрахунку ціни позову не повністю враховані суми проплат, а саме:

-  за платіжним дорученням № 419 від 29.10.2008 року сплачено 101 796,43 грн. (а не 68 074,99 грн. як вказує в своєму розрахунку позивач), надавши копію цього платіжного документу, а. с. 56. При цьому сам позивач надав виписку з банківського рахунку від 29.10.2008 року, підтвердивши сплату відповідачем 101 796,43 грн. (а.с. 23);  

-  згідно платіжного доручення № 406 від 16.10.2008 року (копія в матеріалах справи, а.с. 57) сплачена сума заборгованості в сумі 50 000,00 грн., яка не була взагалі врахована позивачем при здійсненні розрахунку боргу.

Доводи позивача на те, що (1) платіж в сумі 50 000,00 грн. (пл. дор. № 406 від 16.10.2008 року) не стосується виконання зобов'язань відповідачем в розрізі умов договору поставки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року, (2)  платіж в сумі 101 796,43 грн. (пл. дор. № 419 від 29.10.2008 року) зарахований частково в сумі 68 074,99 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, суд не приймає з підстав їх необґрунтованості.

В додатку до позовної заяви (а.с. 9) позивач вказує, що за умовами договору поставки від 27.12.2007 року позивачем поставлено товару та нараховані проценти відповідачу на загальну суму 423 667,08 грн. (352 238,00 грн. вартість сільськогосподарської техніки + 71 429,08 грн. нарахування процентів).

Відповідач підтвердив фактичну сплату позивачу суми 436 155,01 грн.

Із посиланням на те, що в п. 2.1 договору, в додатку № 1 до нього та в додатковій угоді  від 02.05.2008 року сторони встановили ціну договору в гривні та визначили її еквівалент в доларах США, у зв'язку зі зміною курсу долара до української гривні з моменту укладення договору до моменту здійснення останнього платежу з 5,05 грн/$ до 7,995 грн/$ позивач за поданим уточненим розрахунком (а.с. 76-77)  заявив до стягнення з відповідача 71 233,51 грн. курсової різниці як заборгованості по договору поставки від 27.12.2007 року. Вказана сума не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Окрім того, ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях

За статтею 198 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи приписи приведених вище норм, а також те, що в договорі поставки від 27.12.2007 року і в додатковій угоді до нього від 02.05.2008 року, вартість (ціна) товару встановлена як в національній валюті –гривні, так і її еквівалент в USD, то валютою виконання грошового зобов'язання є гривня.

З огляду на (1) частину 3 ст. 692 ЦК України, за якою у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами; (2) приписи частини 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; (3) пункт 7.4 договору поставки від 27.12.2007 року передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та сплаті процентів, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача проценти за користування коштами в розмірі 20% річних з простроченої суми, позивач заявив до стягнення 11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, розрахувавши наступним чином:

71 233,51грн. х 20% / 365 х 283 = 11 046,07 грн. (а.с. 4).

Оскільки позивачем не доведена наявність простроченої заборгованості за умовами договору поставки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 року, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивач щодо стягнення з СФГ «Агро-Стиль»11 046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами як недоведених щодо розмірів.

Враховуючи (1) приписи частини 5 ст. 225 Господарського кодексу України, за яким сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами, (2) п. 7.3 договору поставки від 27.12.2007 року, яким сторони погодили розмір збитків, завданих позивачу невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по договору, в твердій сумі 20% від ціни товару, позивач нарахував до стягнення з СФГ «Агро-Стиль»збитків в сумі 14 246,70 грн.

За наведеним розрахунком, що міститься в додатку до позову (а.с.10), видно, що при його здійсненні невірно взята складова його обчислення (71 233,51 грн.*20% = 14 246,70 грн.), а саме не ціна договору, а сума боргу за договором. Це по-перше.

По-друге, враховуючи недоведеність наявність боргу за договором поставки від 27.12.2007 року як такого, недоведеність невиконання або неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення 14 246,70 грн. збитків.

У відповідності до ст.ст. 33, 35 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Проте всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З огляду на вищезазначене підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Понесені при поданні позову судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Внести зміни в назві відповідача з «Відкритого акціонерного товариства компанія «Райз»на «Публічне акціонерне товариство компанія «Райз».

2. В позові відмовити.

3.  Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в його вступній частині.

                    СУДДЯ                                                            БУНЯКІНА Г.І.

Повний текст рішення підписано 23 лютого 2011 року