Рішення

від 26.02.2008 по справі 11/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/37

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.02.08 р.                                                                               Справа № 11/37                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Шабановій Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД” м.Маріуполь, Донецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтаїр-Фінанс”  м.Київ

про стягнення   588 502грн. 68коп.  

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Сєдов А.М. – представник по довіреності від 08.01.2008р.

від відповідача – Дуріцин А.В. – представник по довіреності №01-120 від 14.01.2008р.

від третьої особи – не з”явився

                                                                   Відповідно ст.77 ГПК України  у судовому

                                                                   засіданні з 12.02.2008р. по 26.02.2008р.

                                                                   оголошувалася перерва для                     

                                                                   оголошення тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “Промкомбінат” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД” м.Маріуполь, Донецької області боргу у сумі 588 502грн. 68коп.  відповідно договору відступлення права вимоги №29-12-06/1 від 29.12.2006р.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається вексель № 66335742694649, виданий відповідачем 23.06.2006 р., та договір відступлення права вимоги № 29-12-06/01, укладений 29.12.2006 р. між ним та ТОВ «Альтаїр-Фінанс». Позивач зазначає, що відповідачем був виданий простий іменний вексель на користь ТОВ «Системний фінансовий менеджер», згодом даний вексель був переданий за індосаментом ТОВ «Альтаїр-Фінанс», а останнє здійснило відступлення свого права вимоги за векселем позивачу згідно договору № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р., у зв'язку з чим позивач набув право вимоги сплати боргу за векселем. Позивач вказує, що відповідач сплатив частину боргу за векселем в розмірі 50000 грн. попередньому векселедержателю (ТОВ «Альтаїр-Фінанс»), а решту сплачувати відмовляється, що підтверджується протестом про неоплату векселя, вчиненим нотаріусом.

          Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він не вступав у будь-які правовідносини з позивачем, не укладав з ним ніяких угод, а відтак у нього відсутні які-небудь зобов'язання перед позивачем.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. по справі №11/37 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат” м.Донецьк були задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД” м.Маріуполь, Донецької області борг у сумі 588 502грн. 68коп.  

          Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ-БУД”, м.Маріуполь Донецької обл., з прийнятим рішенням не погодився,  тому звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

          Ухвалою від 26.06.07р. Донецький апеляційний господарський суд залучив до участі у справі №11/37 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ, вул. Горького, 95, ЗКПО 33397888.

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. у справі №11/37 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД" на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД" про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588502,68грн.

         Постановою Вищого господарського суду України від  15.11.2007р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 було скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У постанові від 15.11.2007р. Вищий господарський суд України  зобов”язав господарський суд при новому розгляді справи з”ясувати наявність у простому векселі № 66335742694649 обов'язкових реквізитів, визначених у ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі;  з'ясувати наявність у зазначеного векселя вексельної сили у відповідності до ст.76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі; з”ясувати здійснення оплати за простим векселем, пред'явленим до оплати у відповідності до приписів ст.ст.34, 76, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а також здійснення протесту по частково оплаченому векселю у порядку, визначеному ст.44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі; врахувати приписи ст.8 Закону України "Про обіг векселів в Україні", якою визначено, що вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом; зазначити норми матеріального права, якою обумовлений зазначений обов'язок звернення індосанта до державного виконавця та обмеження цим права звернення до суду за захистом порушеного права; з”ясувати  правомірність укладання договору  відступлення права вимоги зі з”ясуванням дійсності переданої за векселем вимоги за цим договором у відповідності до приписів ст.ст.512-519 ЦК України.

 Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

         Тому господарський суд Донецької області  розглядає дану справу  з урахуванням зауважень, вказаних Вищим господарським судом України у постанові № 11/37 від 15.11.2007р.

Ухвалою від 05.03.2007р. господарський суд прийняв до розгляду справу №11/37 та слухання справи призначив на 15.01.2008р.

          15 січня 2008р. позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви з урахуванням вимог Вищого господарського суду України, в яких наполягає на тому, що вексель №66335742694649 від 23.06.2006р. складений відповідно у документарній формі на бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення якого передбачені Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків. Вимоги до векселедавця простого векселя, тобто до ТОВ “Підприємства “Маст-Буд” можуть бути пред”явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Справа слуханням відкладалася.

Залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фінанс», м. Київ, у судове засідання не з”явилось, пояснень щодо позову не надіслало, про дату, час та місце слухання справи було повідомлене належним чином, про що свідчить штамп канцелярії. Поштові конверти, надіслані у адресу третьої особи були повернуті з поштового відділення, з відміткою про відсутність організації за вказаною адресою.

         Суд вважає, що третя особа була повідомлена про розгляд  справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконала, про причину неявки суду не повідомиля.   

          Враховуючи вищевикладене  справа розглядається  відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника третьої особи,  за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

          23 червня 2006р. позивачем був емітований простий вексель № 66335742694649 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Системний фінансовий менеджер” зі строком платежу за пред'явленням, на загальну суму 638502,68 грн. Виконуючи вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України № 11/37 від 15.11.2007 р., судом вивчений вексель на предмет наявності в нього обов'язкових реквізитів, визначених ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, та встановлено, що у векселі маються всі обов'язкові реквізити, зокрема:

          (1) назва «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

          (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

          (3) зазначення строку платежу («за пред'явленням»);

          (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж («м. Маріуполь, філія ПУМБ в м. Маріуполь, МФО 335742, р/р 26009900177717»);

          (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж («ТОВ «Системний фінансовий менеджер» ЕДРПОУ 33151441»);

          (6) зазначення дати і місця складання простого векселя («23 червня 2006 р., м. Маріуполь»);

          (7) підпис особи, яка видає документ (маються підписи директора та головного бухгалтера ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД», які скріплені печаткою);

          Отже, оскільки на зазначеному векселі містяться всі обов'язкові реквізити, судом з'ясовано, що він має вексельну силу згідно ст.76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Отримавши вексель від відповідача, ТОВ «Системний фінансовий менеджер» у той же день на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Т36/2306/005; Т46/2306/001 від 23.06.2006 р. передало вексель Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фінанс»; при цьому, як встановлено судом, на векселі був вчинений іменний індосамент на користь ТОВ «Альтаїр-Фінанс».

          18.07.2006 р. ТОВ «Альтаїр-Фінанс» як законний векселедержатель пред'явило вексель до платежу Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД», що підтверджується відповідним актом. 21.07.2006 р. ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» сплатило на користь ТОВ «Альтаїр-Фінанс» частину боргу за векселем в розмірі 50000 грн.

          22.11.2006 р. ТОВ «Альтаїр-Фінанс» звернулось до державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори Турченко Т.П. для вчинення протесту про неоплату векселя в сумі 588502,68 грн. Оскільки відповідач відмовився здійснювати оплату векселя, 24.11.2006 р. нотаріус опротестував цей вексель про неоплату у сумі 588502,68 грн. Відповідач заперечував проти вчинення протесту, оскільки, на його думку, це порушує вимоги п.3 ст.2 Закону України «Про обіг векселів в Україні». З цього приводу суд зазначає, що апелювання відповідача до п.3 ст.2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» безпідставні, оскільки даною нормою встановлене обмеження у терміну  вчинення протесту за векселями, які підлягають оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, тоді як в даному випадку вексель виданий зі строк платежу за пред'явленням (без встановлення певної дати або строку). Тобто ця норма на спірний вексель не розповсюджується.

          29.12.2006 р. між ТОВ «Альтаїр-Фінанс» та АТЗТ «Промкомбінат» був укладений договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01, яким передбачалось перехід до позивача права вимоги оплати боргу за векселем № 66335742694649 в сумі 588502,58 грн. Вексель був переданий позивачу, при цьому, як встановлено судом, на векселі не вчинювався індосамент ані на ім'я позивача, ані бланковий індосамент.

          09.01.2007 р. відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги (отримане відповідачем 11.01.2007 р.).

          Встановивши вищевказані фактичні обставини справи та застосувавши до них відповідні норми права, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТЗТ «Промкомбінат» не підлягають задоволенню.

          Так, АТЗТ «Промкомбінат» заявляє вимоги про стягнення суми боргу за простим векселем, виданим  Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД». Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем визнається цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Отже, право на отримання коштів за векселем має особа, яка є законним держателем векселя. Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови № 5 від 08.06.2007 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» роз'яснив, що згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. З огляду на викладене суди під час розгляду вимог осіб, у яких знаходиться вексель, мають перевіряти, чи є позивач останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

          Як зазначалось, судом було встановлено, що вексель був переданий позивачу без вчинення відповідного індосаменту. При цьому, останній індосамент на векселі є не бланковим, а іменним (вчинений на користь ТОВ «Альтаїр-Фінанс»). Отже, виходячи з вищевикладеного, АТЗТ «Промкомбінат» не може вважатися законним держателем векселя, як то визначає закон. Відповідно, АТЗТ «Промкомбінат» не має право на отримання суми боргу за векселем.

           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що право вимоги за векселем було передане йому шляхом укладення договору відступлення права вимоги з ТОВ «Альтаїр-Фінанс». Позивач вважає, що право вимоги за векселем може бути передано і в порядку загальноцивільної цесії, відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України. З цього приводу суд зазначає наступне.

          Стаття 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», даючи визначення векселя як цінного паперу, одночасно встановлює, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом. Таким законом є, зокрема, Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, який встановлює особливий порядок обігу векселів, а саме – шляхом проставлення відповідних індосаментів на самому векселі. Даний Закон передбачає лише єдиний випадок, коли вексель може передаватись з дотриманням форми звичайної цесії – якщо векселедавець помістив у векселі слова «не за наказом» або будь-який інший рівнозначний вислів (статті 11, 77 Уніфікованого закону). Для всіх інших випадків Уніфікований закон встановлює правило про те, що законним векселедержателем (тобто особою, що має право вимагати платіж за векселем) вважається особа, права якої базується на безперервному ряді індосаментів (навіть якщо останній із них є бланковим).

          Таким чином, не заперечуючи взагалі дію норм цивільного права до вексельних відносин, суд у той же час зауважує, що норми відносно саме уступки права вимоги (цесії) до передачі прав за векселем застосовуватись, за загальним правилом, не можуть, оскільки вексель як особливий різновид цінних паперів підкоряється і особливим правилам його обігу (передачі прав за векселем) та підтвердження прав за ним. Як вказувалось вище, закон пов'язує наявність у особи прав за векселем з наявністю певних формальних ознак, зокрема – безперервного ряду індосаментів. За відсутністю такого особа не вважається законним держателем векселя, а відтак й не має права платежу за ним. Оскільки в даному випадку права позивача не базуються на безперервному ряді індосаментів на векселі № 66335742694649  (у т.ч. останній індосамент не є бланковим), позивач не може бути визнаний законним держателем цього векселя та не може отримати платіж за ним. У зв'язку з цим позовні вимоги АТЗТ “Промкомбінат” про стягнення суми боргу за векселем № 66335742694649 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

          Суд також дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягали б задоволенню,  навіть  у випадку,  якщо б  він й мав право отримати вексель від ТОВ “Альтаїр-Фінанс” з дотриманням форми та з наслідками  звичайної цесії, так як при укладанні договору уступки права вимоги не були дотримані підстави та порядок заміни кредитору.

          Так, діюче цивільне законодавство не просто допускає заміну кредитора в зобов”язанні,  але і визначає її підстави та порядок здійснення та розглядає цю операцію в контексті загальних положень про зобов”язання. А згідно ч.1 ст.527 ЦК України - боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Як вбачається з матеріалів справи, жодним з договорів, стороною по яким був би  боржник, дійсний відповідач,  інше не передбачено. Таке інше не передбачено й законом, а також не випливає із суті зобов”язаня чи звичаїв ділового обороту. Якщо б у векселі векселедавець, дійсний відповідач,  помістив  би  слова “не за наказом”, тоді б можна було говорити про можливість прийняття виконання не особисто первинним кредитором.

          Таким чином, виходячи з вищевикладеного, позивач не має правових підстав приймати виконання по векселю та й вимагати від відповідача виконання зобов”язання на його користь.

          Крім цього,  договором відступлення права вимоги  №29-12-06/1 від 29.12.2006р. відповідач не визначений тією особою, з якої позивач би отримував право вимоги виконання зобов”язання по векселю.  У договорі зовсім не зазначена особа, з якої необхідно було вимагати виконання зобов”язання. Найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”. Однак, такого найменування особи, з якої необхідно вимагати виконання зобов”язання, договір відступлення права вимоги  №29-12-06/1 від 29.12.2006р. не містить.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивач не доказав тих обставин, на які він посилається у позовній заяві, тому суд вважає, що у задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типа “Промкомбінат” м. Донецьк слід відмовити.

      Керуючись ст.14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, ст.ст. 11, 13, 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст.ст. 12, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типа “Промкомбінат” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД” м. Донецьк про стягнення суми боргу за векселем в розмірі 588502грн. 68коп., відмовити.

У судовому засіданні 26.02.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний   27.02.2008р.

Суддя                                                                         Подколзіна Л.Д.