Постанова

від 10.03.2011 по справі 37/251пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/251пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.03.2011 р.           справа №37/251пд

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівБойченка К.І, Діброви Г.І.

від позивача:Бочарова О.Ю. –за довіреністю б/н від 02.12.2010р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ

на рішення господарського суду

Донецької області

від27.12.2010 року

у справі№37/251пд  (суддя  Попков Д.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»,                 м. Донецьк

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ

про

розірвання договору №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу та визнання права власності на транспортний засіб автокран –10-20ТС на базі КАМАЗ -55111 КТА-18,01 куз. № ХТС55111R72302500

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»,  м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ про визнання права власності на транспортний засіб автокран –10-20ТС на базі КАМАЗ -55111 КТА-18,01 куз.   № ХТС55111R72302500 ( з урахуванням заяви від 27.12.2010р.).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.10р. позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»,  м. Донецьк про визнання права власності на транспортний засіб задоволені. В частині позовних вимог про розірвання договору №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу провадження по справі було припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Донецької області від 27.12.10 р. скасувати в частині визнання права власності на транспортний засіб.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дисса»,  м. Донецьк в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 24.01.2011р. та від 28.01.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив,  ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав,  неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисса»(Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ (лiзингодавець) був укладений договір № 070723/ОЛ-01012 оперативного лізингу (оренди) ( далі по тексту –договір),  відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого  лізингодавець надає у користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановленою плату (лізингові платежі). Предметом оперативного лізингу за даним договором є транспортний засіб, найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики встановлені і погоджені лізингоодержувачем у замовлені, і наведені у додатку № 1.

Згідно додатку №1 предметом лізингу сторони визначили КТА-18 на шасі КАМАЗ-55111-1064-15 вартістю 655000грн. з ПДВ.

У відповідності до п.п. 1.5. та 13.1.  договору,  визначено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню останньому.

Строк лізингу становить 24 місяці з дня підписання акту приймання-передачі предмету лізингу ( п. 2.1 договору).

При цьому,  п. 1.7. договору встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку із договором оперативного лізингу, регулюються положеннями Цивільного, Господарського кодексів України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей  та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 3.2., 3.3. договору, розмір місячних лізингових платежів, місячного нарахування лізингового платежу, загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати шляхом перерахування належної суми на  розрахунковий рахунок лізингодавця встановлені сторонами в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 ).

Пунктом п. 4.6. договору передбачено, що після прийняття (підписання акту приймання-передачі) предмета лізингу лізингоодержувач бере на себе всі права і обов'язки лізингодавця у відносинах з третіми особами і звільняє лізингодавця від можливих збитків і судових позовів. Шкода завдана третім особам у зв'язку з користуванням  предметом лізингу  відшкодовується лізингоодержувачем на загальних підставах. Водночас, згідно пункту 1.6. договору продукція і доходи, одержані лізингоодержувачем в результаті використання предмету лізингу відповідно до умов цього договору, є власністю лізингоодержувача.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Так, на виконання умов договору, відповідачем був перееданий предмет лізингу –автокран 10-20Т-с на базі КАМАЗ-55111 КТА -18,01 куз. №ХТС55111R72302500 -  відповідно до п. п. 4.3, 4.4. договору позивачу, що підтверджується  актом приймання-передачі від 11.09.2007р., який підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Позивачем зобов»язання за договором щодо оплати лізингових платежів у загальній сумі 727 968,32грн. виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, арк.с. 87 –108).

В зв»язку з повною оплатою лізингоодержувачем лізингових платежів, які включають в себе повну вартість транспортного засобу ( предмету лізингу), позивач звернувся до відповідача з  листом №2611/2 від 26.11.2010р. (т.1, а.с.79) щодо переоформлення права власності на нього, надавши для підписання відповідні акти приймання-передачі у власність.

Але, даний лист залишений відповідачем без задоволення, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дисса»звернулося до суду з позовом про визнання права власності на транспортний засіб автокран –10-20ТС на базі КАМАЗ -55111 КТА-18,01 куз.                                     № ХТС55111R72302500.

Якщо    сторони    договору    лізингу    уклали   договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право  власності  на  предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше ( ч. 2 ст. 16 закону України «Про фінансовий лізинг»).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності ( ст. 392 Цивільного кодексу України).

Поняття оперативного лізингу визначено в ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу ( п.1.18.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

При цьому, законодавцем визначено, що лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну  із приведених  умов, у тому числі, якщо сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем зобов»язання з оплати лізингових платежів за договором виконані в повному обсязі на суму 727 968,32грн., що підтверджується платіжними дорученнями. При цьому, повна вартість предмету лізингу становить 655 000грн., а склад лізингових платежів згідно із п. 3.10. договору обумовлюється сторонами згідно Цивільного, Господарського кодексів України та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та включає в себе, зокрема, винагороду Лізингодавця за отриманий предмет лізингу.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору оперативного лізингу № 070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. свідчить про наявність в ньому ознак договору фінансового лізингу, оскільки передбачає придбання предмету лізингу лізингодавцем на замовлення лізингоодержувача, що відповідає і ознакам фінансового лізингу, приведеним в ч. 2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, а графік нарахування та сплати лізингових платежів їх загальний розмір перевищує вартість предмету лізингу, що відповідає структурі лізингових платежів фінансово лізингу, приведеній в ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, тому даний договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги повну оплату позивачем лізингових платежів з урахуванням вартості предмету лізингу, а також враховуючи незадоволення відповідачем вимоги щодо оформлення права власності на предмет лізингу за Товариством з обмеженою відповідальніістю «Дисса»судова колегія вважає, що це зумовлює у позивача право на судовий захист у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірне набуття Товариством з обмеженою відповідальніістю «Дисса»згідно приписів ст. 328 Цивільного кодексу України права власності на предмет лізингу, виходячи із правової природи умов укладеного між сторонами договору щодо фактичної оплати предмету лізингу.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010 року у справі №37/251пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010 року у справі №37/251пд залишити без задоволення, а рішення господарського суду донецької області від 27.12.2010 року у справі №37/251пд   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                      К.І. Бойченко

                                                                                                                     Г.І. Діброва

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.