Постанова

від 19.10.2011 по справі 37/251пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/251пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2011 р.           справа №37/251пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівЛомовцевої Н.В.Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засіданняПруцькіх Н.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача:не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від07.09.2011р.

по справі№37/251пд (суддя Величко Н.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»м.Київ

пророзірвання договору оперативного лізингу та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю  «Дисса»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»м.Київ про розірвання договору оперативного лізингу (оренди) №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. та визнання за ТОВ «Дисса»права власності на транспортний засіб автокран 10-20Т-С на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01 куз №ХТС55111R72302500.

Заявою від 27.12.2010р. позивач відмовився від позовних вимог в частині  розірвання договору оперативного лізингу (оренди) №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. та просив визнати за ТОВ «Дисса»права власності на транспортний засіб автокран 10-20Т-С на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01 куз №ХТС55111R72302500.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №37/251пд провадження  у справі в частині  позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»м. Київ про розірвання договору №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу (оренди). Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»м. Київ про визнання права власності на транспортний засіб автокран - 10-20ТС на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01 куз. №ХТС55111R72302500 задоволені.  Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» м. Київ на транспортний засіб автокран - 10-20ТС на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01 куз. №ХТС55111R72302500.

Вказане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. у справі №37/251пд залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. скасовано в частині задоволення позову і справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області у іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі №37/251пд (суддя Величко Н.В.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»про визнання права власності на транспортний засіб - автокран 10-20ТС на базі Камаз –55111 КТА-18,01, куз. №ХТС55111R72302500 відмовлено.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає його необґрунтованість, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що  предмет лізингу відповідно до умов договору був переданий відповідачем уповноваженій особі позивача, що підтверджується актом приймання-передачі, а позивач сплатив відповідачеві лізингові платежі у загальній сумі  727 968 грн. 32 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем, листом №2611/2 від 26.11.2010р. про повну сплату вартості придбаного транспортного засобу та вимогою про переоформлення права власності на нього, а також відповідними актами приймання-передачі у власність предмету лізингу, залишеної відповідачем без задоволення. При цьому зауважує, що судом надані докази не прийнято до уваги. Крім того, звертає увагу на те, що  справу було розглянуто без участі представників сторін, рішення прийнято передчасно, оскільки позивач не мав можливості надати зміни д позову в частині визнання окремих положень договору №0070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу таким, що фактично є недійсними, оскільки при підписанні договору позивач був введений відповідачем в оману відносно переходу прав власності на предмет лізингу.  

Водночас із апеляційною скаргою позивач подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 04.10.2011р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Сторони у судове повноважних представників не направили, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 04.10.2011р. позивач та відповідач були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2007р. між Товариством з  обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»(далі –лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисса»(далі –лізингоодержувачу) укладено договір оперативного лізингу (оренди) №070723/ОЛ-01012 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, лізингодавець  надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 1.2 договору, предметом оперативного лізингу за даним договором є транспортний засіб (далі –предмет лізингу), найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики встановлені і погоджені  лізингоодержувачем у замовленні і наведені в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору сторони узгодили, що предметом лізингу є КТА-18 на шасі КАМАЗ-55111-1064-15 у кількості 1 шт., вартістю 655 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 1.5 договору сторони визначили, що предмет лізингу є власністю лізингодавцю протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингодавцю.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк лізингу становить 24 місяці з дня підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Згідно п. 1.6. договору,  продукція і доходи, одержані лізингоодержувачем в результаті використання предмету лізингу відповідно до умов цього договору, є власністю лізингоодержувача.

Відповідно до п.13.1 договору, після закінчення строку дії даного договору, лізингоодержувачу повертає предмет лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою вказаною лізингодавцем.

Згідно п. 1.7 договору, відносини, що виникають у зв'язку з договором оперативного лізингу, регулюються положеннями Цивільного, Господарського кодексів України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинними у редакції на дату підписання цього договору.

Пунктом 1.8 сторони визначили, що  предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»(далі –Банк) в якості забезпечення виконання  зобов'язань лізингодавцю за договорами кредиту.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору, розмір місячних лізингових платежів та місячного нарахування лізингового платежу визначений в Додатку №2 до даного договору. Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються в «Графіку сплати лізингових платежів»(Додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем, шляхом перерахування  належної суми на розрахунковий рахунок лізингодавцю.

Додатком №2 до договору «Графік нарахування лізингових платежів»встановлено 25 лізингових платежів зі сплатою у період з 07.08.2007р. по 07.08.2009р. у загальному розмірі 727 968 грн. 30 коп., з яких  655 000 грн. 00 коп. - вартість предмету лізингу.

Пунктом 3.10 договору визначено, що склад лізингових платежів обумовлюється сторонами згідно Цивільного, Господарського кодексів України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинними у редакції на дату підписання цього договору та включає в себе, зокрема, винагороду лізингодавцю за отриманий  предмет лізингу.

11.09.2007р. ТОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія»передало ТОВ «Дисса»предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачеві лізингові платежі на загальну суму 727 968 грн. 32 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Листом від 19.04.2010р. №2066 відповідач вимагав у ТОВ «Дисса»повернути предмет лізингу до 30.04.2010р. та оформити передачу предмету лізингу відповідними актами прийому-передачі, посилаючись на п. 12.2.2., 13.1, 13.2 договору.

В матеріалах справи відсутня відповідь на вказаний лист та докази повернення предмету лізингу відповідачу.

Разом з тим, позивач листом №2611/2 від 26.11.2010р., посилаючись на повну сплату вартості придбаного транспортного засобу, звернувся з вимогою про переоформлення права власності на нього та  надав для підписання відповідні акти приймання-передачі у власність, яка залишилася без задоволення з боку відповідача.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом до лізингодавця про визнання права власності на предмет договору лізингу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України «Про фінансовий лізинг», згідно ч.2 ст. 1 якого, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України  визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як зазначалось вище, п.п. 1.5, 13.1 договору визначено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингодавцю. Після закінчення строку дії даного договору, лізингоодержувач повертає предмет лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою вказаною лізингодавцем.

Пунктом 13.2 договору встановлено, що передача предмету лізингу відбувається за актом приймання-передачі, який підписується зацікавленими сторонами і затверджується директором ТОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія».

Таким чином вбачається, що умовами договору оперативного лізингу (оренди) №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. не передбачено набуття права власності лізингоодержувачем  на предмет лізингу після оплати всіх платежів, визначених розділом 3 договору та після закінчення строку дії договору, а, навпаки, встановлено необхідність повернення предмету лізингу лізингодавцю після закінчення строку дії договору.

Крім того позивач, посилаючись на сплату лізингових платежів не довів, які саме суми і в рахунок якої складової платежу ним сплачено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі №37/251пд підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі №37/251пд  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі №37/251пд - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                                       І.В. Приходько

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано:  8 прим.

1-2. Позивачу (2 адр.);

3-5. Відповідачу (3 адр.);

6. У справу;

7. ДАГС;

8. ГСДО.