Рішення

від 07.09.2011 по справі 37/251пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/251пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.09.11 р.                                                                                 Справа № 37/251пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі   Смірновій Ю.Б.                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса» м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-Українська  лізингова компанія» м. Київ

про розірвання договору оперативного лізингу та визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дисса» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про розірвання договору №0070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007 оперативного лізингу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» та про визнання права власності на транспортний засіб автокран  10-20ТС на базі Камаз – 55111 КТА-18,01, куз. №ХТС55111R72302500.

27.12.2010 р. позивач відмовився від позову в частині розірвання договору №0070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007 оперативного лізингу (т.1 а.с.135)

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №37/251пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2011р., припинено провадження у справі за позовною вимогою про розірвання договору №0070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007 оперативного лізингу.  Позовна вимога про визнання права власності за позивачем на предмет договору оперативного лізингу №0070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007 задоволена.  Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса» на транспортний засіб автокран 10-20ТС на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01, куз.№ ХТС55111R72302500.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2011 та рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010 у справі №37/251пд скасовано в частині задоволення позову і справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області у іншому складі суду.

Ухвалою від 01.06.2011р. господарський суд Донецької області прийняв справу до провадження.

У зв'язку з обранням судді Підченко Ю.О. на посаду судді господарського суду міста Києва, розпорядженням голови господарського суду Донецької області справа №37/251пд передана на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого передана на розгляд судді Величко Н.В.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представників сторін.

02.08.2011 р. позивач для ознайомлення з матеріалами справи до канцелярії суду подав клопотання (т.2 а.с.96), в якому просив відкласти розгляд справи, але правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, зі справою не ознайомився.

В судове засідання, що відбулось 07.09.2011 р., сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином заздалегідь, вимоги суду, викладені у відповідних ухвалах від 01.06.2011р., від 14.07.2011р., від 02.08.2011р. не виконали.

Враховуючи, що сторони були обізнані про дату, час та місце розгляду справи, але правом на участь у розгляді справи не скористалися, ухалою суду від 02.08.2011р. явка сторін обов'язковою визнана не була, тому справа № 37/251пд розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Дисса» посилається на фактичне укладання із відповідачем договору фінансового лізингу з умовою про набуття у власність об'єкту лізингу; на здійснення позивачем повної сплати всіх лізингових платежів та ухилення лізингодавця (відповідача) від передачі документів, необхідних для оформлення права власності на предмет лізингу - автокран 10-20ТС на базі КАМАЗ-55111 КТА-18,01, куз.№ ХТС55111R72302500.  

На підтвердження позовних вимог позивач надав договір №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу (оренди) з додатками, акт приймання-передачі основних засобів, платіжні доручення про сплату лізингових платежів, проекти актів звірення розрахунків, листи №2611/2 та № 2611/1 від 26.11.2010р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтував п.1.8.2. Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств”, ст.ст. 2, 8, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 235, 392, 651, 655, 806 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України.

Відповідач у своєму відзиві №27/12-10 від 27.12.2010р. (а.с.а.с.130-132 т.1) проти позову заперечив, посилаючись на безпідставне застосування норм про фінансовий лізинг до укладеного між сторонами договору з огляду на його зміст і перебування спірного майна у власності саме відповідача, а також на те, що позивач безпідставно ухиляється від повернення предмету лізингу.

В обгрунтування заперечень відповідач надав договір №070723/ОЛ-01012 від 07.08.2007р. оперативного лізингу (оренди) з додатками, акт приймання-передачі основних засобів, довіреність від 11.09.2007р. на отримання цінностей, платіжні доручення про сплату лізингових платежів, лист-вимогу щодо повернення предмету лізингу від 19.04.2010 р. №2066.  

Нормативно свої заперечення відповідач обґрунтував статтями 526, 610, п.1 ст.785 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

07.08.2007 між позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (лiзингодавець) укладений договір № 070723/ОЛ-01012 оперативного лізингу (оренди), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого лізингодавець надає у користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановленою плату (лізингові платежі).

Як вбачається зі змісту п.1.2. договору, предметом оперативного лізингу є транспортний засіб, найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики встановлені і погоджені лізингоодержувачем у замовленні, і наведені у додатку № 1, а саме, КТА-18 на шасі КАМАЗ-55111-1064-15 вартістю 655 000,00 грн. з ПДВ.

Строк лізингу становить 24 місяці з дня підписання акту приймання-передачі предмета лізингу (п.2.1. договору).

Пунктами 1.5. та 13.1. договору сторонами було визначено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню останньом.

У п.1.7. договору сторони встановили, що відносини, які виникають у зв'язку із договором оперативного лізингу, регулюються положеннями Цивільного, Господарського кодексів України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей  та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення зобов'язань лізингодавця за договорами кредиту (п.1.8 договору оперативного лізингу).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. договору розмір місячних лізингових платежів, місячного нарахування лізингового платежу, загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок лізингодавця встановлені сторонами в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 – а.с.19 т.1). Вказаним додатком встановлені 25 лізингових платежів зі сплатою у період з 07.08.2007р. по 07.08.2009р. у загальному розмірі 727968,3грн., з яких  655 000 грн. - вартість предмету лізингу. При цьому, склад лізингових платежів згідно із п.3.10. договору обумовлюється сторонами згідно Цивільного, Господарського кодексів України та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та включає в себе, зокрема, винагороду лізингодавця за отриманий предмет лізингу.

Пунктом п.4.6. договору передбачено, що після прийняття (підписання акту приймання-передачі) предмета лізингу лізингоодержувач бере на себе всі права і обов'язки лізингодавця у відносинах з третіми особами і звільняє лізингодавця від можливих збитків і судових позовів. Шкода завдана третім особам у зв'язку з користуванням  предметом лізингу  відшкодовується лізингоодержувачем на загальних підставах.

Згідно пункту 1.6. договору продукція і доходи, одержані лізингоодержувачем в результаті використання предмету лізингу відповідно до умов цього договору, є власністю лізингоодержувача.

Положення п.7.9. договору визначає здійснення у якості компенсації лізингодавцеві в разі повного знищенні предмета лізингу з вини лізингоодержувача зокрема сплати заборгованості за лізинговим платежами, сплати залишкової вартості майна та штрафу.

11.09.2007р. предмет лізингу відповідно до умов договору був переданий відповідачем уповноваженій особі позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (т.1 а.с.20), а позивач сплатив відповідачеві лізингові платежі у загальній сумі 727968,32 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.21-42).

Відповідач листом від 19.04.2010р. №2066 (а.с.126 т.1), посилаючись на п.13.1 договору оперативного лізингу вимагав у ТОВ «Дисса» повернути предмет лізингу - автокран 10-20ТС на базі КАМАЗ-55111 та оформити передачу предмету лізингу відповідними актами.

Матеріали справи не містять доказів відповіді на цей лист з боку позивача та/або повернення предмету лізингу відповідачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом №2611/2 від 26.11.2010 (а.с.79 т.1), надісланим 29.11.2010, посилаючись на повну сплату вартості придбаного транспортного засобу, звернувся з вимогою про переоформлення права власності на нього, надавши для підписання відповідні акти приймання-передачі у власність, яка залишилася без задоволення з боку відповідача, що і стало підставою для звернення лізингоодержувача до суду з позовом про визнання права власності на предмет договору лізингу.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. у цій справі) є визнання права власності на транспортний засіб автокран 10-20ТС на базі Камаз – 55111 КТА-18,01, куз.№ХТС55111R72302500 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисса».

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з положеннями частини 2 вказаної статті, лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.

Виходячи з наведених норм, а саме, як з норм спеціального законодавства – Закону України "Про фінансовий лізинг", так і із норм Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що наряду із застосуванням відповідного законодавства, слід також враховувати умови укладеного між сторонами договору.

Умовами п.1.5. договору, передбачено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингодавцю".

За приписами п.13.1. договору, встановлено, що після закінчення строку дії даного договору, лізингоодержувач повертає предмет лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою, вказаною лізингодавцем.

Отже, за умовами договору позивач не набуває права власності на предмет лізингу після оплати всіх платежів і після закінчення строку дії даного договору, лізингоодержувач (позивач) повинен повернути предмет лізингу лізингодавцеві (відповідачеві) у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою, вказаною лізингодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса»  до про визнання права власності на транспортний засіб автокран –10-20ТС на базі Камаз – 55111 КТА-18,01, куз.№ХТС55111R72302500 є безпідставними, необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

                                                    В И Р I Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисса» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» про визнання права власності на транспортний засіб - автокран 10-20ТС на базі Камаз – 55111 КТА-18,01, куз. №ХТС55111R72302500.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2011р.