Ухвала

від 25.02.2011 по справі 46/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  46/386

25.02.11

За позовом

Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України,

Державного підприємства “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП”   

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс-92” ЛТД

Третя особа

Регіональне відділення Фонду державного майна по Миколаївській області

Про

стягнення 39 900,96 грн.

                                                                                        Суддя Омельченко Л.В.

Представники  не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі № 46/386 задоволено позовні вимоги заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України, що були заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс-94” ЛТД про стягнення заборгованості за договором оренди державного майна № РОФ-851 від 01.02.2010 р., а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача-2 39 900,96 грн. боргу.

01.10.2010 р. видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 46/386.

У лютому 2011 року від позивача-2 (стягувача за наказом) до суду надійшла заява про внесення виправлення в наказ від 01.10.2010 р. у справі № 46/386, а від відповідача (боржника) —заява про роз’яснення і виправлення рішення у справі.

Для розгляду вказаних заяв ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. на 25.05.2011 р. в межах встановленого законодавством строку було призначено судове засідання.     

25.02.2011 р. в судове засідання представники сторін не з’явилися. Зважаючи на те, що чинним процесуальним законодавством явка представників сторін в судове засідання для розгляду таких питань як роз’яснення рішення і внесення виправлень в наказ та рішення не визнається обов’язковою, а вимагається лише повідомлення сторін про призначення судового засідання з цього приводу, суд вважає за можливе розглянути подані сторонами заяви за відсутності в засіданні представників від учасників процесу.

Відповідно до заяви відповідача від 11.02.2011 р. № 11/02-ІІ Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс-94” просить суд роз’яснити чи приймалися до уваги Господарським судом міста Києва при винесенні рішення від 12.09.2010 р. у справі № 46/386 вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 316 та від 02.12.2009 р. № 1341, повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про застосування тимчасового зниження ставки за оренду державного майна при розрахунку орендної плати від 16.02.2010 р., а також платіжне доручення № 180 від 18.03.2010 р. про перерахування відповідачем позивачеві-2 20 000,00 грн.; роз’яснити на підставі чого судом було розраховано заборгованість відповідача перед позивачем-2 суму в розмірі 39 900,96 грн.; внести виправлення в рішення від 13.09.2010 р., приймаючи до уваги наявну непогашену заборгованість відповідача перед позивачем-2 за договором від 01.02.2010 р. № РФО851 у розмірі 13 812,78 грн.

Виходячи з поданої відповідачем заяви, останній припускає, що при ухваленні рішення по суті спору у справі № 46/386 судом не було з’ясовано всі обставини спірних правовідносин сторін, не застосовано необхідне законодавство та підзаконні спеціальні акти, не було досліджено всіх доказів (платіжних документів по сплаті відповідачем 20 000,00 грн. за договором, щодо якого виник спір), що призвело до неправильного визначення суми боргу відповідача перед позивачем-2. У зв’язку з цим відповідач просить роз’яснити рішення та внести до нього виправлення, присудивши до стягнення іншу суму боргу, тобто, вчинити процесуальні дії, що вчиняються до оголошення рішення та виготовлення його повного тексту.   

Порядок вчинення такої процесуальної дії, як роз’яснення судового рішення, встановлений ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх зміст, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущенні в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

З правового аналізу наведених приписів законодавства слідує, що роз’яснення рішення, так само як і внесення до нього виправлення, можливе без зміни його змісту в межах вирішеної судом правової вимоги.                     

Крім того, при вирішенні питання про роз’яснення судового рішення, слід зважати також на положення чинного законодавства, які визначають обов’язковий характер судових рішень та необхідність дотримання їх неухильного виконання, з чого вбачається обов’язковість характеру саме резолютивної частини рішення для сторін та осіб, яких воно стосується, на відміну від інших його складових, як-то вступної, описової, мотивувальної частин, з яких має складатися відповідний процесуальний документ.

Зважаючи на викладене, допустимим слід вважати роз’яснення рішення в тій його частині, яка є обов’язковою для виконання, правозастосування тощо, тобто, ухвала суду про роз’яснення рішення має стосуватися більш повного і ясного викладу тих положень резолютивної частини рішення, розуміння яких не носить однозначного характеру, викликає труднощі, але не має змінювати його змісту та вирішувати невирішених у ньому питань.                

Оскільки у поданій заяві від 11.02.2011 р. відповідач фактично вимагає змінити зміст рішення, винесеного судом по суті розглянутого спору і, яке не було ним оскаржене в апеляційному чи касаційному порядку, а також вказати в його резолютивній частині інші цифри, що не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, слід вважати, що подана ним заява не відповідає положенням ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, а  тому підстави для її задоволення у суду відсутні.

Відповідно до заяви позивача-2 від 10.02.2011 р. № 459/ю, переданою на розгляд суду є вимога про видачу нового наказу у справі, оскільки у тексті отриманого підприємством виконавчого документу допущено описку, а саме: помилково вказано, що наказ видано на виконання ухвали, а не рішення суду.         

Згідно з положеннями ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З наведених приписів законодавства не вбачається можливості вчинення судом такої процесуальної дії, як повторна видача виконавчого документу без допущених в ньому описок чи арифметичних помилок у зв’язку з їх виправленням, тобто, у процитованій статті мова йде саме про винесення ухвали про внесення виправлення до наказу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в тексті наказу від 01.10.2010 р. про примусове виконання рішення від 13.09.2010 р. у справі № 46/386 було допущено описку, а саме: технічно помилково надруковано слово “ухвали” замість вірного –“рішення”.

За наведених обставин та відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України заява позивача-2 від 10.02.1011 р. № 459/ю підлягає задоволенню шляхом  внесення виправлення у наказ Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. № 46/386.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 89, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд  

У Х В А Л И В:

1.          Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс-94” ЛТД від 11.02.2011 р. № 11/01-ІІ про роз’яснення та виправлення рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі № 46/386 залишити без задоволення.   

2.          Виправити описку, допущену у наказі Господарського суду міста Києва № 46/386 від 01.10.2010 р.

3.          У наказі Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р., виданому на примусове виконання рішення від 13.09.2010 р. у справі № 46/386 замість неправильного словосполучення “На виконання ухвали” читати вірне: “На виконання рішення”.

Суддя                                                                                     Л.В. Омельченко