Ухвала

від 17.03.2008 по справі 13/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

 У Х В А Л А

17.03.08                                                                                 Справа № 13/172.

За позовом Приватного підприємства “ФАУСТ”м. Рубіжне Луганської області  

до Державного підприємства Старобільське лісомисливське господарство, с. Запорізьке Старобільського району Луганської області  

про стягнення 14522 грн. 00 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Секретар с/зСавенко В.Ю.

За участю:

Від позивачаГеворгян Г.С. учередітєль паспорт серії АН № 0396353 від 02.07.07.;

Від відповідача Герасімова О.О., довіреність № 1 від 03.01.08.

До початку слухання справи від  учасників  судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв'язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.05. по даній справі позов задоволено частково, стягнуто  з Державного підприємства Старобільське лісомисливське господарство, Луганська область, Старобільський  район, с. Запорізьке, ідентифікаційний код 00993646, на користь Приватного підприємства “ФАУСТ” Луганська область, м. Рубіжне, вул. Кірова 39/18 ідентифікаційний код 24188310 борг у сумі 8227 грн. 20 коп., збитків у сумі 2600 грн. 00 коп., державне мито у сумі 108 грн. 27 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 87 грн. 97 коп.          

         Відповідач звернувся з заявою від 05.03.08. №120, в якій просить суд розстрочити на 6 місяців виконання рішення по справі 13/172, обгрунтовуючи це скрутним фінансовим становищем підприємства.  

Позивач запереченням на заяву від 14.03.08. №31 просить суд відмовити відповідачу в наданні відстрочки виконання рішення по справі, з підстав зазначених у запереченні.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви виходячи з наступних підстав.

       Згідно частини першої ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання  рішення  або  роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця,  за  поданням  прокурора  чи його заступника або за своєю ініціативою господарський   суд,  який  видав  виконавчий  документ,  у  десятиденний  строк розглядає  це  питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника   і   у  виняткових  випадках,  залежно  від  обставин  справи,  може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх  виконання.

Як зазначається у абзаці першому п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про  практику  розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових  осіб  державної  виконавчої  служби та звернень учасників виконавчого провадження  від 26.12.2003 року №14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони  про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу  й  порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121  ГПК  України  їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання  рішення  (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна,  яке  за  рішенням  суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Несприятливе фінансове становище не є тією винятковою   обставиною,  що  надає  право  на  відстрочку  виконання  грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заявником не доведено суду наявність виняткового випадку, що унеможливлює виконання рішення суду у цей час. Крім цього заявником не надано суду доказів, що підтверджують  можливе поліпшення його фінансового становища протягом строку на які він просить суд відстрочити виконання рішення.

Крім того, відповідно до ч. 1  ст.  9  Конституції  України  частиною  національного законодавства України є Конвенція  про  захист  прав  і  основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною   Радою   України  (Закон  України  від  17.07.97  №  475/97-ВР)  /далі Конвенція/. Юрисдикція  Європейського  суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення  та застосування    Конвенції.

Так, суд бере до уваги, що  п. 1 ст. 6 §  1  Конвенції  гарантує  кожному  право  на  звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати  до  суду  позов  з  цивільно-правових  питань.  Однак  це  право  було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке   має   обов'язкову   силу,  не  виконувалося  на  шкоду  одній  із  сторін. Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у  спорі,  а  саме:  справедливий,  публічний  і  швидкий розгляд, та, водночас, передбачає  виконання  судових  рішень,  оскільки  якщо  вбачати  у ст. 6 тільки проголошення  доступу  до  судового органу та права на судове провадження, то це могло  б  породжувати  ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як  складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р. § 40).

Відповідно до ст. 124  Конституції  України  судові  рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на  всій території України. Відповідно  до ч. 1 ст.  45  Господарського  процесуального  кодексу  України господарські суди  здійснюють  правосуддя  шляхом  прийняття  обов'язкових  до виконання  на  усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень,  ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.

       За таких обставин, керуючись ст. 33,34, 86, 121 Господарського  процесуального кодексу України, суд  

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволені заяви про відстрочення виконання рішення по справі.

Суддя                                                                                                  Б.В. Яресько