Постанова

від 24.10.2006 по справі 8/219

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/219

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.10.2006                                                                                           № 8/219

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Самольотов І.І. (довфреність №13/05-40 від 18.04.2005)

 від відповідача -1.Безрученко Д.П. (довіреність б/н від 21.09.2006),                               2. Безрученко Д.П. (довіреність б/н від 10.07.2006),

                             Марченко А.Є. (довіреність 142 від 23.10.2006);

                              3. Тавлуй В.П.(довіреність № 01-1-21-2989 від 23.05.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю  "Вінпромтех"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2006

 у справі № 8/219 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Акціонерний банк "Енергобанк"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю  "Вінпромтех"

                                                  ТОВ "Експосервіс"

                                                  Вінницька обласна державна адміністрація

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсним договору № 1/01 від 28.10.03

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від26.07.2006 у справі №8/219позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003, укладений між ТОВ ”Вінпромтех” та ТОВ ”Експосервіс” та угоду про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, укладену між ТОВ ”Вінпромтех” та ТОВ ”Експосервіс”.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, відповідачі не довели протилежне, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач-1 та відповідач-2 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами (тотожними за змістом), в яких просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які визнані встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Підстави апеляційних скарг обґрунтовуються наступними доводами.

Взаємовідносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 за договором № 1/01 від 28.10.2003, угодою від 05.11.2004 у повному обсязі встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 13/480-04 від 29.12.2004, а тому згідно із ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідачі не погоджуються із висновком суду стосовно того, що із змісту оспорюваного договору та угоди від 05.11.2004 не вбачається дійсного наміру сторін створювати наслідки за даним договором та угодою, оскільки підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Помилковим скаржник вважає висновок суду про те, що шляхом укладення договору № 1/01 від 28.10.2003 та угоди від 05.11.2004 позивача усунуто від участі в прийнятті рішень на зборах (комітеті) кредиторів при врахуванні загальної кількості голосів, оскільки судом не було досліджено яким саме чином позивача усунуто від участі в прийнятті рішень.

Оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, то не мав права на звернення  з позовом про визнання договору недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-3 просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, зокрема, зважаючи на те, що судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а саме: не визначено, яким чином розпорядження № 202 від 14.06.2004 вплинуло на договір, укладений 28.10.2003 та є підставою для визнання його недійсним; при неодноразовому наполяганні відповідача-3 судом не встановлено, яке правове відношення має відповідач-3 до договору купівлі-продажу(оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003 та угоди про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Відповідач-1 та відповідач-2 у відзивах на апеляційну скаргу просять скасувати рішення господарського суду першої інстанції з тих же підстав, які зазначені в їх апеляційних скаргах.

Листом від 26.09.2006 № 02-10/1421 Київський апеляційний господарський суд звернувся до Господарського суду Вінницької області з проханням направити на адресу Київського апеляційного господарського суду справу № 13/480-04 за позовом ТОВ ”Експосервіс” до ТОВ ”Вінпромтех” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003 та угоди про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, оскільки в матеріалах даної справи відсутня угода про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, а на вимогу ухвал апеляційного господарського суду відповідачі її не надали.

Господарським судом Вінницької області на адресу Київського апеляційного господарського суду була надіслана справа № 13/480-04.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Із змісту вищезазначених статей Господарського процесуального кодексу України вбачається, що, крім контрагентів за договором до суду з позовом про визнання угоди недійсною може звернутись будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані інтереси порушує ця угода, а також державні та інші органи право звернення, яких передбачено законодавчими актами України.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що оспорюваним договором купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Експосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю  ”Вінпромтех” та угодою про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, укладеною між тими ж контрагентами, були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 у даній справі позивача було зобов'язано надати письмові пояснення, в яких обґрунтувати яким чином оспорювані угоди порушують права Акціонерного банку ”Енергобанк” щодо його участі при прийнятті рішень на зборах (комітеті) кредиторів.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав пояснення від 24.10.2006, в яких повідомив, що: відповідно до Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів; ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів; враховуючи загальну кількість голосів ТОВ ”Експосервіс” спільно з ТОВ ”Гарантінвест”, інших кредиторів, зокрема АБ ”Енергобанк”, було фактично усунуто від участі в прийнятті рішень на зборах (комітеті) кредиторів; укладення договору № 1/01 від 28.10.2003 та угоди про порядок проведення розрахунків від 05.11.2004 порушує права Акціонерного банку ”Енергобанк”, оскільки штучне збільшення розміру кредиторських вимог ТОВ ”Експосервіс” дало перевагу останньому перед АБ ”Енергобанк” щодо кількості голосів на зборах (комітеті) кредиторів, що потягло за собою ігнорування законних вимог АБ ”Енергобанк” в процедурі банкрутства ТОВ ”Вінпромтех”.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки останнім не доведено яким чином не включення Акціонерного банку ”Енергобанк” до комітету кредиторів може ”потягти ігнорування законних вимог АБ ”Енергобанк” в процедурі банкрутства ТОВ ”Вінпромтех”, в той час як: із протоколу засідання зборів кредиторів від 18.04.2005 вбачається, що директор філії АБ ”Енергобанк” Томляк А.М. був присутнім на цих зборах та не заперечував проти обрання такого складу комітету кредиторів; згідно із ухвалою попереднього засідання Господарського суду Вінницької області від 07.04.2005 у справі № 10/3-05 про визнання банкрутом ТОВ ”Вінпромтех” до реєстру вимог кредиторів останнього внесено вимоги Акціонерного банку ”Енергобанк”, які забезпечені заставою; згідно із п.п. ”а” п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, забезпечені заставою, задовольняються за рахунок коштів від продажу майна банкрута у першу чергу; згідно із ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя; отже кошти, одержані від продажу заставленого майна банкрута в межах ліквідаційної процедури, спрямовуються у першу чергу і виключно на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що оспорюваний позивачем договір та додаткова угода до нього ніяким чином не порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Не погоджується колегія суддів і з висновком місцевого суду про правомірність вимог позивача щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003 та угоди про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004 з наступних підстав.

Акціонерний банк ”Енергобанк” звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Експосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Вінпромтех” та угоди про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004, укладеної між ТОВ ”Експосервіс” та ТОВ ”Вінпромтех”. Оспорюючи дійсність вказаного договору та додаткової угоди, позивач посилається на те, що спірний договір та додаткова угода є фіктивними, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому відповідно до приписів ст. 234 ЦК України є недійсними.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи за оспорюваним договором купівлі-продажу ТОВ ”Експосервіс” (за договором продавець) зобов'язалося поставити та передати у власність ТОВ ”Вінпромтех” (за договором покупець) товари, а останнє зобов'язалося прийняти товари та оплатити їх на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ ”Експосервіс” за накладними № 5/10 від 28.10.2003, № 1/11 від 30.11.2003, № 2/12 від 12.12.2003, № 3/12 від 25.12.2003, № 5/12 від 25.12.2003, № 4/12 від 29.12.2003, № 1/01 від 12.01.2004, № 3/01 від 25.01.2004 і т.д. поставило, а ТОВ ”Вінпромтех” на підставі довіреностей прийняло товари, перелік яких визначений в специфікаціях до договору, що свідчить про часткове виконання сторонами умов договору та про намір сторін створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином.

Оскільки фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки, однак матеріалами справи підтверджено виконання умов оспорюваного договору як з боку ТОВ ”Експосервіс”, так і з боку ТОВ ”Вінпромтех”, то за таких обставин колегія суддів вважає відсутні підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу (оптової партії товару) № 1/01 від 28.10.2003 та угоди про порядок проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності від 05.11.2004 на підставі ст. 234 ЦК України.

Ствердження позивача в позовній заяві про те, що відчуження ТОВ ”Вінпротех” товарно-матеріальних цінностей здійснювалося в порушення розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 202 від 14.06.2004, яка зобов'язана здійснювати контроль за виконанням вказаного розпорядження не може бути прийняте колегією суддів до уваги, оскільки за спірним договором ТОВ ”Вінпромтех” не відчужувало ТОВ ”Експосервіс” товарно-матеріальні цінності, а навпаки купувало їх.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 ”Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 № 4, від 25.12.1992 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржене рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 26.07.2006 у справі №8/219 скасувати повністю.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

”В позові відмовити повністю.”

Стягнути з Акціонерного банку ”Енергобанк” (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 9/9; кор./р № 32008172501 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вінпромтех” (21000, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 56, код ЄДРПОУ 25498337, п/р 26005070221001 в філії АКБ ”Імексбанк”, МФО 302690) 42,50 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного банку ”Енергобанк” (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 9/9; кор./р № 32008172501 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Експосервіс” (21000, м. Вінниця, вул. Шмідта, 5, код ЄДРПОУ 31743267, п/р 26003000928001 в ВФ АТ ”Укрінбанк”, МФО 302333) 42,50 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 8/219 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.