Постанова

від 13.02.2008 по справі 30/375

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 13.02.2008                                                                                          

№ 30/375

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від Київської природоохоронної прокуратури:

Темченко І.В. (помічник прок-ра),

 від Київської міської ради: не з'явився,

 від відповідача : ОСОБА_1. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від

06.11.2007

 у справі № 30/375  

 за позовом                               Київського

природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  повернення самовільно зайнятої

земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва

передано вимоги Київськогоприродоохоронного прокурора  в інтересах держави в особі Київської міської

ради про:

-

зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді самовільно зайняту

земельну ділянку  площею 20,00 кв. м,

розташовану  АДРЕСА_1;

-

зобов'язання відповідача привести її у придатний для використання стан,

звільнити від будівель та споруд.

.  

Рішенням

господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. у справі № 30/375  позов задоволено повністю.

Відповідач,

не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної

інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі

відповідач посилається на прийняття рішення господарським судом за його

відсутності, оскільки останній не був належним чином повідомлений про час та

місце судового розгляду. Також апелянт зазначає, що судом не було з'ясовано

обставин щодо тривалості користування відповідачем спірною земельною ділянкою

та звернення відповідача до органів місцевого самоврядування з метою отримання

дозволу для користування вказаною земельною ділянкою для  розміщення торговельної точки.

Про

час та місце судових засідань представники сторін були повідомлені належним

чином (в справі наявні поштові повідомлення про вручення ухвали суду), однак в

судове засідання 13.02.2008 р. представник Київської міської ради не з'явився,

про причини своєї неявки суд не повідомив. За вказаних обставин судова колегія

приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Розглянувши

у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані

у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає,

що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно

задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

У

відповідності до вимог чинного земельного законодавства (ст.ст. 116, 124 - 126

Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 16 Закону України „Про оренду землі”)

розпоряджатися земельними ділянками мають права власники цих земельних ділянок.

Особа, яка бажає отримати в оренду земельну ділянку із земель комунальної

власності повинна звернутись із відповідною заявою до органу місцевого

самоврядування. Орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення про

надання в оренду земельної ділянки та укладає на підставі цього рішення

відповідний договір оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає після

укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до

використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),

одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється.

З

наявних у справі матеріалів (акту перевірки Державної екологічної  інспекції в м. Києві від 13.06.07. та акту

перевірки дотримання вимог земельного законодавства  Головного управління земельних ресурсів

Київської міської державної адміністрації від 14.06.07. №420/07, постанови

Державної екологічної інспекції в м. Києві № 581 від 13.06.07 р.) вбачається,

що на час проведення перевірки, складання постанови, а також розгляду спору

судом першої інстанцією в порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України

у відповідача будь-які правовстановлюючі документи, що посвідчували б його

право  користування спірною земельною

ділянкою площею 20 кв. м під розміщення торговельного павільйону по АДРЕСА_1.

          Крім того, судом першої інстанції

було встановлено, що відповідне рішення органом місцевого самоврядування про

надання в оренду (користування) відповідачу спірної земельної ділянки не

приймалось, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався. А оскільки

даними проведених перевірок та наданими позивачем документами підтверджувався

факт незаконного та самовільного використання відповідачем спірної  земельної ділянки, господарський суд дійшов

правомірного висновку про  обґрунтованість

позову та необхідності зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту

ділянку та повернення її власнику на підставі 

ст.212 Земельного кодексу України.

Оскільки

згідно п.п. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної

ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, то

відповідно приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж

у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та

проходження процедури державної реєстрації забороняється.

За

таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду що

відповідач безпідставно займає спірну земельну ділянку, чим порушує інтереси

держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для

раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм

власності на землю і господарювання, а тому вважає позовні вимоги заявленими

правомірно.

          З приводу заявлених доводів

відповідача щодо неврахування судом першої інстанції при прийнятті рішення всіх

обставин справи - строку користування відповідачем спірною земельною ділянкою,

звернення до позивача з метою оформлення правовстановлюючих документів на

земельну ділянку та іншого,  судова

колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У

відповідності до положень ст.126 Земельного кодексу України, документами, що

посвідчують право власності/користування земельною ділянкою є державний акт на

право власності/постійного користування або укладений договір оренди та

зареєстрований у встановленому Законом порядку.

Під

час розгляду спору судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що

відповідачем не було дотримано встановленої законом вимоги щодо оформлення

правовстановлюючих документів відносно спірної земельної ділянки, й в порушення

ст.125  Земельного кодексу України

здійснювалося самовільне її використання.

В

наданих суду письмових поясненнях представником Київської міської ради

вказується на те, що на день розгляду спору судом першої інстанції проект

відведення земельної ділянки відповідача на розгляд Київської міської ради не

надходив, відповідно рішення про надання відповідачу земельної ділянки не

приймалось, державні акти на право власності/користування вказаною земельною

ділянкою відповідачу не видавалися, й договір оренди не укладався.

Натомість

в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують факти розміщення

відповідачем на території спірної земельної ділянки павільйону в порушення

вимог чинного законодавства без отримання відповідної дозвільної документації

(а.с. 29),  функціонування торгівельного

павільйону  із грубими порушеннями

санітарних норм, без отримання позитивного висновку санепідслужби (а.с.17-28),

а також без отримання відповідного дозволу на розміщення малої архітектурної

форми та дозволу на розміщення об'єкту торгівлі (а.а.16).

Надані

представником відповідача в судовому засіданні документи - копія договору

№07/1885 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади

м. Києва від 30.06.2005 р., копія договору №46 від 19.12.2006 р. на замовлення

обстеження місця розташування малої архітектурної форми, копія листа

санітарно-епідеміологічної служби №157 від 10.11.2005 р. про відповідність

магазину відповідача, розташованого на спірній земельній ділянці, санітарним

вимогам - судовою колегією не приймаються до уваги. Вказані документи не посвідчують

право користування відповідача спірною земельною ділянкою, не спростовують

встановлених судом порушень відповідачем вимог чинного земельного

законодавства, а відтак не можуть вважатися в розумінні ст. 34 ГПК України

належними й допустимими доказами правомірності користування відповідачем

спірною земельною ділянкою.

Щодо

посилання відповідача на прийняття судом рішення за його відсутності, що на

його думку, призвело до порушення його процесуальних прав, колегія звертає

увагу на відмітку канцелярії господарського суду, згідно якої ухвала суду про

порушення провадження у справі із інформацією про час та місце розгляду справи,

була вчасно надіслана всім учасникам спору згідно вказаних у позовній заяві

поштових реквізитах у відповідності до п.11 Інформаційного листа Вищого

господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007 р. А оскільки згідно вимог

чинного господарського процесуального законодавства до повноважень

господарських судів не віднесено обов'язку встановлювати фактичне

місцезнаходження юридичних осіб/місця проживання фізичних осіб  учасників судового процесу, судова колегія

приходить до висновку, що за вказаних обставин судом першої інстанції було

дотримано процесуальних вимог, а тому підстави вважати процесуальні права

відповідача порушеними є відсутніми.

Дослідивши

обставини справи, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення

відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у

справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Апеляційна скарга є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись

ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва

від 06.11.2007 р. у справі № 30/375 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 30/375 повернути

до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                       

 Судді