Ухвала

від 01.03.2011 по справі 11-340/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-340/11                                                                         

Головуючий у 1 й інстанції - Дьомін

                                                            Доповідач  -  Косенко Л.М.

01 березня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді   Косенка Л.М.

Суддів              Ферафонтова В.Ю., Франтовської Т.І.    

за участю прокурора Харів Н.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську матеріали   за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2010 року,

Встановила:

          Цією постановою суд залишив без задоволення спільне подання адміністрації Дніпропетровської ВК № 89 і спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України ОСОБА_1, засудженого вироком Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 22 вересня 2006 року за ч.1 ст.121 КК із застосуванням ст.71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і шість місяців.

          В апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на наявність у нього тяжкого захворювання, що, на його думку, давало суду підставу для умовно-дострокове звільнення  від відбування покарання, просив скасувати постанову суду і повернути справу на новий судовий розгляд.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А., яка вважала залишити без задоволення апеляцію засудженого,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню  на таких підставах.

          Відповідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

          Як убачається з матеріалів справи, раніше ОСОБА_1 неодноразово засуджувався до покарання у виді позбавлення волі, в березні 2006 року він вже звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, однак 22 вересня 2006 року знову був засуджений за ч.1 ст.121 КК із застосуванням ч.1 ст.71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і шість місяців.

          Під час відбування покарання у виправній колонії № 45 в 2007-2008 роках засуджений порушував вимоги режиму відбування покарання, за що мав стягнення. Згідно характеристики з виправної колонії № 89, де з лютого 2008 року засуджений відбуває покарання, ОСОБА_1 характеризується позитивно,  однак через хворобу до праці не залучався. Між тим, заподіяні злочином збитки у розмірі 6061 грн. 79 коп. не відшкодовані.

          Отже, дані про те, що засуджений ОСОБА_1 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, відсутні.

          Та обставина, що ОСОБА_1 хворіє, згідно з вимогами ст.81 КК не є підставою для умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання. Тому посилання засудженого в апеляції про наявність у нього захворювання, що може слугувати підставою для його звільнення, не грунтується на вимогах закону, тому воно не заслуговує на увагу.

          Під час розгляду справи достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_1 ст.81 КК України судом не встановлено і в апеляційній скарзі засудженого також не наведено.

          За таких обставин суд мав підстави для відмови в задоволенні подання адміністрації виправної колонії та спостережної комісії. При вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК суд всебічно з’ясував дані, що характеризують особу засудженого, його поведінку, ставлення до праці та виправлення. З цього приводу він у постанові зазначив мотиви, з яких прийшов до висновку про відмову в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_1 від покарання.

          Будь-яких даних про порушення судом норм кримінально-процесуального закону, які давали б підставу для скасування постанови суду, не встановлено.

          З огляду на наведене колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1

          Керуючись статтями 365 і 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:    

          Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2010 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого –без задоволення.

Судді