Постанова

від 02.04.2008 по справі 33/317

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/317

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.04.2008                                                                                           № 33/317

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 Від позивача – Самсонова Д.Г. – представник за довіреністю,

Від відповідача – Шапок С.О.  – представник за довіреністю ,-

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Український центр чистих технологій"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2007

 у справі № 33/317  

 за позовом                               Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

 до                                                   Приватного підприємства "Український центр чистих технологій"

 про                                                  стягнення 93975,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Український центр чистих технологій» про стягнення 93975,00 грн.

Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 06.12.2007 р. по справі  №33/317 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 75 000  грн. передплати, 18 975  грн. штрафні санкції, 939,75 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно прийнято по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального  права.

         Зокрема, скаржник зазначає про  те, що  він був позбавлений права захищати свої інтереси в суді, оскільки належним чином не був повідомлений про розгляд справи.  

Розглянувши доводи, які вказані в апеляційній скарзі, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія   прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції повністю виходячи з наступного.

Між сторонами виник спір про стягнення з відповідача 75 000  грн. передплати, 18 975  грн. штрафних санкцій, відповідно до укладеного між сторонами договору.

Згідно з ст. 104 ГПК України підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду , якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь - якої із сторін , не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був присутній у жодному судовому засіданні при розгляді справи. Всі повідомлення про розгляд цієї справи Господарський суд надсилав поштою відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Мечникова 10/2. Повідомлення суду першої інстанції разом з ухвалами не отримував відповідач , оскільки була невірно вказана адреса відповідача. З довідки ЄДПРОУ та Статуту  вбачається, що юридична адреса відповідача – м. Київ, вул.Цитадельна,4/7, к.22. На вказану адресу господарським судом повідомлення не надсилалися.

Крім того, колегією було встановлено, що фактичне місцезнаходження відповідача  – м. Київ, вул. Мечникова 10/2, оф.98, що підтверджується укладеним між сторонами договором, а вся кореспонденція направлялася на інший адрес - м. Київ, вул. Мечникова 10/2 без зазначення номеру офісу. Ця кореспонденція була повернута поштою до суду першої інстанції (а.с. 3-5) .   

Отже, відповідач не міг захищати свої права і інтереси у судовому засіданні під час розгляду справи, що є порушенням його прав на судовий захист.

Відповідно до ст.103 ГПУ України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

           Таким чином, колегія вважає, що рішення від 06.12.2007р. слід скасувати повністю та прийняти нове рішення, відповідно до якого позовні вимоги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України  задовольнити частково виходячи з наступного .  

          Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2003 року між приватним підприємством «Український центр чистих технологій» та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на виконання зобов'язань, які витікають з ратифікованої Україною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату було укладено договір за № 5/1240/08 «Про проведення аналізу нормативно-правової бази Європейського Союзу для забезпечення виконання зобов'язань за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та розробка рекомендацій щодо гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з питань зміни клімату».

Відповідно до п. 1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання роботи «Аналіз нормативно-правової бази ЄЄ для забезпечення виконання зобов'язань за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та розробка рекомендацій щодо гармонізації законодавства України до законодавства ЄЄ з питань зміни клімату».

За виготовлену науково-технічну продукцію, згідно з п. 2.1, та п. 2.2 договору від 14.11.2003 року №5/1240/08, замовник перераховує виконавцеві у відповідності з протоколом про договірну ціну 150 000 грн. Оплата здійснюється поетапно з авансовим платежем 50% від загальної вартості робіт. Термін виконання договору до 15.12.2003 року.

04.12.2003 року Міністерство охорони природного навколишнього середовища України сплатило 50%о загальної вартості робіт, а саме 75000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.03 № 948, копія якого є в матеріалах справи.

Згідно календарного плану виконавець на першому етапі зобов'язувався до 15.12.2003 року зробити аналіз існуючої нормативно-правової бази ЄС для забезпечення зобов'язань за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та розробити рекомендації щодо гармонізації законодавства України до законодавства ЄС з питань зміни клімату.

08.04.2003 року між виконавцем та замовником було укладено додаткову угоду №1, якою враховуючи значну кількість матеріалів, зібраних для аналізу, а також стислі терміни для виконання цієї роботи було перенесено термін закінчення робіт за договором від 14.11.2003 року № 5/1240/08 на 20.04.2004 рік.

15.04.2003 року між виконавцем та замовником було укладено додаткову угоду №2, згідно якої термін закінчення робіт за договором від 14.11.2003 року № 5/1240/08 було перенесено на 15.12.2004 рік.

25.01.2005 року замовником було направлено лист на ім'я виконавця про те, що згідно з додатковою угодою № 2 до договору від  14.11.2003 року № 5/1240/08 відповідач до 15.12.2004  року повинен був надати позивачу звіт про виконання робіт згідно з зазначеним договором. В даному листі позивач наголошував на терміновому наданні йому звіту про виконання договору від 14.11.2003 року №5/1240/08.

Станом на 05.12.2005 року, за твердженням позивача, відповіді на лист він не отримав, тому 15.12.2005 року звернувся повторно з листом до відповідача, в якому вдруге просив терміново надати звіт про виконання вищезазначеного договору. В цьому листі Міністерство охорони природного навколишнього середовища України зазначило, що у разі не надання звіту Міністерство охорони природного навколишнього середовища України буде змушене звернутися до суду.

Кошти в розмірі 75 000 грн. було сплачено позивачем на користь відповідача в якості авансу, на виконання умов договору від 14.11.2003 року № 5/1240/08. При цьому, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором (не проведено аналізу існуючої нормативно-правової бази ЄС для забезпечення зобов'язань за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та не було розроблено рекомендацій щодо гармонізації законодавства України до законодавства ЄС з питань зміни клімату) у встановлений договором строк. Також, кошти надані на реалізацію умов договору в сумі 75 000 грн. не повернуті, що призвело до завдання позивачу збитків в розмірі сплаченого авансу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Главою 62 Цивільного Кодексу України визначені особливості виконання науково - дослідних або дослідно - конструкторських та технологічних робіт.

Пунктами 1,6 ч.1 ст. 897 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із Замовником програми або тематики і передати Замовникові результат у строк, встановлений договором. Негайно інформувати Замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

В матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що відповідач інформував позивача про неможливість виконання роботи.

За таких обставин, колегія вважає, що вимога позивача про повернення 75 000 грн. авансу підлягає задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 18 975 грн., колегія прийшла до висновку про відмову  в цій частині позовних вимог  виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач у даній справі є центральним органом державного управління та відповідно суб'єктом господарювання державного сектора економіки (згідно довідки про внесення до ЄДРПОУ Позивача).

Законом, а саме ч. 2 ст. 231 ГК України, передбачено, що за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачене договором стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення цього ж зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Таким чином, у зобов'язаннях, спеціальних за колом осіб (хоча б один з суб'єктів правовідносин належить до державного сектора економіки), законом (ч. 2 ст. 231 ГК України) для будь-яких видів зобов'язань прямо встановлено інший розмір пені, порівняно із розміром пені, встановленим ст. 343 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - не подвійна облікова ставка НБУ, а ставка 0,1%.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 258 ЦК України передбачено  спеціальна позовна давність в один рік до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій ( а.с.13) позивач просив суд стягнути пеню за шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, фактично позивач просив стягнути пеню за період з 16.12.2004р. по 16.06.2005р.  

 Як свідчать матеріали справи, з позовною заявою позивач звернувся до Господарського суду м. Києва  23.10.2007р., тобто,  з порушенням строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Представником відповідача подано до суду заяву про застосування строку позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій у вигляді пені.

Таким чином , колегія вважає  заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені  задовольнити, оскільки вважає, що позивачем дійсно пропущений строк позовної давності .

За вищезазначених обставин, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково, рішення суду першої ін станції слід скасувати повністю. Прийняти нове рішення відповідно до якого позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу ПП „Український центр чистих технологій” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 р. по справі 33/317  скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, відповідно до якого Позов Міністерства охорони навколишнього природного середовища України  задовольнити частково. Стягнути з ПП „Український центр чистих технологій” (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7 к.22, фактична адреса:01015, м. Київ вул. Мечникова 10/2,оф.98, код ЄДРПОУ 31405912, р/р 2600100012210 в ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300670)  на користь Міністерства охорони навколишнього природного середовища України  (03035, м. Київ, вул.. Урицького,35, код ЄДРПОУ 00013735, р/р 35226081000050 в ОПЕРУ ДКУ МФО 820172)  75 000 грн. авансу,  350 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу . В решті позову відмовити.  Видати наказ.

4. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул.. Урицького,35, код ЄДРПОУ 00013735, р/р 35226081000050 в ОПЕРУ ДКУ МФО 820172)   на користь ПП „Український центр чистих технологій” (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7 к.22, фактична адреса:01015, м. Київ вул.Мечникова 10/2,оф.95, код ЄДРПОУ 31405912, р/р 2600100012210 в ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300670) 175 грн. витрат  по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5.  Наказ Господарського суду м. Києва від 17.12.2007р. №33/317 про примусове виконання рішення від 06.12.2007р. вважати таким, що втратив чинність.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

7 .Матеріали справи №33/317 повернути Господпрському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.04.08 (відправлено)