Постанова

від 14.08.2009 по справі 1-18-2009

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД УЖГОРОДСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

1-18-2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року м. Мукачево

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.. при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Марківа Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні в/ч А1673 кримінальну справу відносно військовослужбовця вказаної військової частини солдата служби за контрактом

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свалява Закарпатської області, українця, з середньо-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зарахованого на військову службу за контрактом у вересні 2008 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 409 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Свалявсько-Воловецьким ОРВК Закарпатської області ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом, яку проходить у військовій частині А1673 на посаді заступника командира бойової машини - навідника-оператора, у військовому званні «солдат».

6 квітня 2009 року ОСОБА_1, з метою тимчасово ухилитись від несення обовязків військової служби, подав на імя командира в/ч А1673 заяву із завідомо неправдивими відомостями про обставини, які обумовлюють тимчасове звільнення військовослужбовця від військової служби, а саме про своє захворювання.

Надалі, сприяючи протиправній діяльності свого підлеглого, тимчасово виконуючий обовязки командира роти ст. л-нт ОСОБА_2, реалізуючи попередню домовленість із солдатом за контрактом ОСОБА_1 та бажаючи посприяти останньому в ухиленні від військової служби, додав до заяви вказаного солдата на імя командира частини довідку із завідомо неправдивими відомостями, а саме про наявність у останнього хвороби «Дисгідродичної епідермофітії стоп» (грибок), що не відповідало дійсності та про необхідність звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обовязків за станом здоровя, терміном на 5 діб, з 6 по 10 квітня 2009 року, яку на прохання ОСОБА_2, без огляду ОСОБА_1 медичними працівниками, склав та видав начальник медичної служби в/ч А1673 капітан ОСОБА_3

Після цього підсудний, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, та одержавши дозвіл на тимчасове залишення місця служби, в період з 6 по 10 квітня 2009 року, тобто 5 діб, ухилявся від проходження військової служби, та весь цей час знаходився по місцю свого проживання у м. Сваляві

Закарпатської області, де працював у службі таксі «Фаворит» та надавав послуги із перевезення громадян.

Крім цього, продовжуючи свої злочинні діяння, солдат к/с ОСОБА_1, повторно, маючи на меті тимчасово ухилитись від несення обовязків військової служби, 18 травня 2009 року, після направлення його на лікування на денний стаціонар у Мукачівський військовий госпіталь з діагнозом: «Гострий бронхіт» та огляду його лікарем-терапевтом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомив своєму лікуючому лікарю ОСОБА_4 завідомо неправдиві відомості, які обумовлюють тимчасове звільнення військовослужбовця від військової служби, а саме наявність у нього складних сімейних обставин, що не відповідало дійсності, у звязку з чим отримав від лікуючого лікаря дозвіл на тимчасове залишення в/ч А1047, а в послідуючому, в період з 19 по 27 травня 2009 року, тобто 9 діб, знаходився по місцю свого проживання в м. Сваляві, де працював водієм таксі.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та дав аналогічні показання, як викладено вище, підтвердивши час, місце, мотив та обставини вчинення ним злочину, зокрема те, що у звязку з недостатнім грошовим забезпеченням на військовій службі, він вирішив знайти додатковий для себе заробіток, а саме - підробляти водієм у службі таксі «Фаворит», не виходячи на службу.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 409 ч. 1 КК України, повністю доведена сукупністю інших зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів.

Зокрема, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, кожен окремо, у суді також дали аналогічні показання, як викладено в описовій частині вироку. Разом з цим, останній у судовому засіданні заявив, що він не сприяв підсудному у ухиленні від військової служби шляхом обману та ніяких грошових коштів за це він від ОСОБА_1 не отримував.

(Відносно свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органами досудового слідства в порушенні кримінальних справ відмовлено, а відносно ОСОБА_2 матеріали виділені в окреме провадження для проведення додаткової перевірки).

Із витягу з наказу командира в/ч А1673 № 180 від 04.09.2008 р. вбачається що солдат служби за контрактом ОСОБА_1 зараховиний до списків особового складу даної військової частини та призначений на посаду заступника командира бойової машини - навідника-оператора.

Із досліджених у судовому засіданні роздруківок із служби таксі «Фаворит» (м. Свалява) слідує, що в періоди з 6 по 10 квітня 2009 року та з 19 по 27 травня 2009 року, ОСОБА_1 кожного дня працював водієм таксі, надаючи послуги з перевезення громадян.

Із протоколу огляду документів та речового доказу - книги наказів командира в/ч А1673 за період з 11.03.2009 року по 2.06.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 наказом командира частини № 67 від 07.04.2009 року надано звільнення від виконання службових обовязків за станом здоровя з 6 квітня 2009 року по 10 квітня 2009 року. А наказом командира частини № 92 від 18.05.2009 року підсудного направлено у госпіталь на лікування.

Згідно протоколу огляду документів та речовим доказом - заявою ОСОБА_1 про надання йому звільнення у звязку з хворобою в період з 6 по 10 квітня 2009 року, підтверджується те, що він власноручно подав на імя командира в/ч А1673 вказану заяву, додавши до неї довідку про хворобу.

Із дослідженої у суді медичної книжки в/частини А1673 на імя ОСОБА_1 встановлено, що записи щодо захворювання підсудного на хворобу «Дисгідродичної епідермофітії стоп» (грибка), в медичній книжці відсутні.

Згідно рішення гарнізонної військово-лікарської комісії № 224 від 18 червня 2009 року - підсудний визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки солдат служби за контрактом ОСОБА_1 6 квітня 2009 року, з метою тимчасово ухилитись від несення обовязків військової служби, умисно, повідомив командиру в/ч А1673 завідомо неправдиві відомості про обставини, які обумовлюють тимчасове звільнення військовослужбовця від військової служби, а саме про своє захворювання, та одержавши дозвіл на тимчасове залишення місця служби, в період з 6 по 10 квітня 2009 року, тобто 5 діб, ухилився від прохо-

дження військової служби та надалі, він же, продовжуючи свої злочинні діяння, повторно, маючи на меті тимчасово ухилитись від несення обовязків військової служби, 18 травня 2009 року, перебуваючи на лікуванні у Мукачівському військовому госпіталі (в/ч А1047) умисно повідомив своєму лікуючому лікарю ОСОБА_4 завідомо неправдиві відомості, які обумовлюють тимчасове звільнення військовослужбовців від військової служби, та одержавши дозвіл на тимчасове залишення місця служби, в період з 19 по 27 травня 2009 року, тобто 9 діб, ухилився від проходження військової служби, суд ці дії підсудного кваліфікує за ст. 409 ч. 1 КК України, як ухилення військовослужбовця від несення обовязків військової служби шляхом іншого обману.

Разом з тим, підсудний ОСОБА_1 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з письмовою заявою з проханням звільнити його від кримінальної відповідальності у звязку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, посилаючись на те, що злочин він вчинив уперше, щиро покаявся, діяння належать до злочинів невеликої тяжкості.

Крім цього, на запитання головуючого, підсудний повідомив, що проти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами він настоює і заявив, що суть вимог ст. 7-2 КПК та ст. 45 КК України йому зрозумілі.

Помічник військового прокурора майор юстиції Марків Р.Б. з приводу задоволення заявленого підсудним клопотання заперечень не мав, оскільки вони не суперечать чинному законодавству та про його вирішення послався на думку суду.

Вислухавши думку всіх учасників процесу, оцінивши підстави та докази, на які вони послалися у своїх виступах, та враховуючи інші обставини справи, військовий місцевий суд знаходить клопотання підсудного про звільнення його від кримінальної відповідальності у звязку з дійовим каяттям такими, що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 409 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні або позбавленням волі на строк до двох років.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до вимог ст. 45 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у звязку з дійовим каяттям підлягає особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, активно сприяла розкриттю злочину і після вчинення злочину щиро покаялася. (Матеріальних збитків по даній справі немає).

Як слідує із матеріалів справи, доданих до неї у суді документів та пояснень учасників судового засідання, підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочин, який по класифікації відноситься до злочинів невеликої тяжкості, у скоєному як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, щиро покаявся, визнавши свою вину.

Крім цього, при задоволенні даного клопотання суд враховує й те, що ОСОБА_1, як викладено вище, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, від його злочинних дій тяжких наслідків не настало, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, важкі матеріально-побутові умови в батьків - батьки розлучені, мама працює на пів ставки у медичному закладі, отримуючи заробітну плату у розмірі 300 грн. на місяць та на утриманні у неї ще перебуває неповнолітня дочка.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7-2, 273, 282 КПК України, військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ст. 409 ч. 1 КК України на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у звязку з дійовим каяттям.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1, у відповідності до ст. ст. 7-2, 282 КПК України, провадженням закрити.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд, до вступу постанови у законну силу, залишити без зміни.

Речові докази по справі після вступу постанови в законну силу: книгу наказів командира в/ч А1673 за період з 11.03.2009 року по 2.06.2009 року та медичну книжку на імя ОСОБА_1, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - повернути у військову частину А1673;

заяву ОСОБА_1 про надання йому звільнення у звязку з хворобою в період з 6 по 10 квітня 2009 року та довідку начальника медичної служби в/ч А1673 щодо наявності у ОСОБА_1 хвороби - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.