Вирок

від 23.09.2009 по справі 1-120

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

№ 1-120

ВИРОК

Іменем України

23 вересня 2009 року м. Київ.

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого підполковника юстиції ФЕДОТОВА І.В., при секретарі СІДОРЕНКО О.І., з участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції ХОМЕНКА О.М., захисника підсудного адвоката ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні військового місцевого суду, розглянув кримінальну справу про обвинувачення військовослужбовця Управління державної охорони України старшого лейтенанта

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Українка, Обухівського району Київської області, українця, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, який має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, на військовій службі за контрактом з 25 липня 2005 року,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України.

Військовий суд гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, перебуваючи на військовій службі за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не зявлявся вчасно на службу без поважних причин у періоди включно з 28 жовтня по 24 листопада 2008 року; з 16 грудня 2008 року по 2 січня 2009 року; з 2 по 8 лютого 2009 року; з 10 по 16 лютого 2009 року; з 7 по 12 березня 2009 року, тобто був відсутній на службі без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця і хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в незявленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця і хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року не визнав і від дачі показів відмовився посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на заперечення підсудним своєї вини, його винність в повному обсязі встановлена і підтверджена всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, свідок ОСОБА_2. показав, що з серпня 2008 року ОСОБА_4 перестав виходити на службу, мотивуючи неможливість виходу різноманітними хворобами і наявністю листків непрацездатності. В телефонних розмовах він повідомляв, що вийде на службу коли одужає, але не визначав конкретної дати одужання і не виказував свого небажання не проходити військову службу. На службу ОСОБА_4 вийшов 17 березня 2009 року.

Свідок ОСОБА_5 показав, що в вересні і жовтні 2008 року він телефонував ОСОБА_4 для зясування причин невиходу останнього на службу і отримував пояснення, що він знаходиться на лікарняному. В наданні відповідних листів непрацездатності ОСОБА_4 відмовляв пояснюючи, що предявить їх по виходу на службу. Він зустрічався з ОСОБА_4 30 жовтня 2008 року, як член комісії по проведенню службового розслідування по зясуванню причин невиходу його на службу. Під час бесіди ОСОБА_4 було запропоновано надати листи непрацездатності або їх копії, але він відмовився зазначивши, що предявить їх після одужання, дату якого так і не зміг визначити, а від пояснень причин неявки на службу відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Крім того, при намаганні ознайомити ОСОБА_4 по місцю його мешкання з матеріалами службового розслідування 27 листопада 2008 року, останній уникнув зустрічі мотивуючи поганим самопочуттям і відїздом до лікаря.

Свідок ОСОБА_6 показав, що з жовтня 2008 року по березень 2009 року ОСОБА_4 ігнорував всі виклики про прибуття на службу і на службі не зявлявся. За результатом службового розслідування по зясуванню причин неприбуття ОСОБА_4 на службу, було підготовлено подання на звільнення останнього зі служби у звязку з систематичним невиконанням умов контракту.

. Свідок ОСОБА_7 показав, що з серпня по жовтень 2008 року телефонував ОСОБА_4 по зясуванню причин його неприбуття на службу. ОСОБА_4 повідомляв, що хворіє і надасть листи непрацездатності після одужання, але так їх і не представив. Перебуваючи членом комісії для проведення службового розслідування у звязку з тривалим невиходом ОСОБА_4 на службу, він разом з іншими членами комісії, виїжджав 17 грудня 2008 року до місця його мешкання, для встановлення причин відсутності його на службі. Разом з тим, ОСОБА_4 дома не було, а батьки його дружини повідомили їм різні дані щодо місця його перебування.

Свідок ОСОБА_8 показав, що від імені ОСОБА_4 7 листопада 2008 року до частини надійшов рапорт про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15 грудня 2008 року. Разом з тим, оскільки ОСОБА_4, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України з цим питанням не звернувся особисто до свого безпосереднього начальника, на його адресу було направлено відповідь про необхідність прибуття на службу для вирішення його звернення по суті.

З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що після призначення комісії для проведення службового розслідування щодо зясування причин тривалого невиходу на службу ОСОБА_4, він, разом з іншими членами комісії, виїжджав 17 грудня 2008 року до місця проживання останнього. По місцю проживання та за адресою реєстрації ОСОБА_4 був відсутній, а при спілкуванні з членами його родини, вони отримували різну інформацію щодо місця його перебування.

Відповідно листкам тимчасової непрацездатності АБІ № 328393, АБІ № 329080, АБІ № 362179, АБІ № 329438, АБІ № 363255, АБІ № 866661, АБІ № 392295 виписаних на імя ОСОБА_4, останній мав загальні захворювання у періоди, відповідно включно, з.25 листопада по 4 грудня 2008 року, з 8 по 15 грудня 2008 року, з 3 по 12 січня 2009 року, з 13 по 22 січня 2009 року, з 23 січня по 1 лютого 2009 року, з 17 по 25 лютого 2009 року, з 27 лютого по 6 березня 2009 року.

Відповідно листкам тимчасової непрацездатності АБЕ № 360940, АББ № 259693, АБК № 534179, ААШ № 071930, АБК № 534882, виписаних на імя ОСОБА_4, останній перебував на лікарняному у звязку з доглядом за дитиною у періоди, відповідно включно, з 28 жовтня по 2 листопада 2008 року, з 7 по 21 листопада 2008 року, з 16 по 29 грудня 2008 року, з 31 грудня 2008 року по 2 січня 2009 року, з 2 по 15 лютого 2009 року.

З акту медичного огляду № 418 від 20 лютого 2009 року вбачається, що ОСОБА_4 до 5 березня 2009 року проходив військово-лікарську комісію, якою він визнаний придатним до військової служби.

Згідно довідки № 731 військово-медичного управління служби СБ України, ОСОБА_4 з 13 по 16 березня 2009 року знаходився на амбулаторному лікуванні в центральній поліклініці ВМУ СБ України.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що з 28 жовтня 2008 року, надіславши поштою рапорт про надання йому з 15 грудня 2008 року відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на службу не прибував і обовязки по службі до 17 березня 2009 року не виконував, чим скоїв відмову від несення обовязків військової служби.

Разом з тим, в ході судового слідства дане обвинувачення свого підтвердження не знайшло. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 нікому не висловлював ні усно ні письмово свого небажання нести військову службу, в його рапорті від 28 жовтня 2008 року, про надання йому відпустки по догляду за дитиною, також відсутня інформація щодо небажання проходити військову службу. Навпаки, в телефонних розмовах з керівництвом, які цікавились станом його здоровя, він послідовно доповідав, що знаходиться на лікарняному і вийде на службу після одужання, не визначаючи при цьому дат виходу. Не заперечував цього факту і сам ОСОБА_4 даючи відповіді на окремі запитання. За таких обставин, оскільки доказів підтверджуючих наміри ОСОБА_4 на відмову від несення обовязків військової служби в судовому засіданні не встановлено, дану кваліфікацію суд вважає помилковою.

При цьому суд не вбачає можливим визнати поважною причиною незявлення ОСОБА_4 вчасно на службу в період з 4 по 6 листопада 2008 року, оскільки, як вбачається з пояснень самого підсудного, довідка про прийом у невролога в цей період, хоча і була виписана на його імя, але фактично він не хворів, а тільки возив свою дружину на прийом до лікаря.

Також суд не вбачає підстав для визнання поважними, причини незявлення ОСОБА_4 на службу в періоди зазначені у листках непрацездатності по догляду за дитиною, оскільки самому підсудному, як встановлено з його окремих пояснень, був достовірно відомий порядок вирішення будь-яких звернень до командування як зі службових, так і з особистих питань, передбачений ст. 14 Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

При цьому, факт тільки надіслання ОСОБА_4 поштою рапорту про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням як положень ст. 1 та ч.5 ст. 11 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", так і п.п.62, 64 Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, не давав йому права порушувати встановлений порядок проходження військової служби і вважати обгрунтованим незявлення на службу.

Даний висновок суду підтверджується і показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які не знайшли ОСОБА_4 ні по місцю мешкання, ні за місцем реєстрації 17 грудня 2008 року, коли останній перебував на лікарняному по догляду за дитиною.

Окрім цього, визначаючи листки непрацездатності ОСОБА_4 по догляду за дитиною неповажними причинами його нез явлення на службу в інкримінуемий період, суд враховує також і пояснення самого підсудного, що в разі необхідності за дитиною доглядали або батьки його дружини, або його бабуся, у яких періодично

тиною доглядали або батьки його дружини, або його бабуся, у яких періодично вони з дружиною проживали і той факт, що його дружина не позбавлена можливості доглядати дитину сама.

Окрім цього, суд критично ставиться до пояснення ОСОБА_4 щодо неможливості зявлення на службі після особистих хвороб у звязку з поганим станом здоровя. Суд прийшов до висновку, що воно не відповідає дійсності, відхиляє її як надуману, а ствердження про це визнає недостовірним і розцінює способом захисту, спрямованим на ухилення від відповідальності за скоєне.

При цьому суд виходить з того, що вказана заява спростовується послідовними і докладними показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, досліджених в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_9 які узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом доказами, яким суд віддає перевагу, вважає встановленими і кладе в основу вироку.

Крім того, дана заява спростовується не тільки висновком військово-лікарської комісії про придатність ОСОБА_4 до військової служби з відсутністю захворювань, які б унеможливлювали прибуття його вчасно на службу, так і тим фактом, що майже при перебуванні на лікарняному з 25 листопада по 4 грудня 2008 року, останній фактично уникнув зустрічі з керівництвом частини, які приїхали по його місцю мешкання 27 листопада 2008 року, пославшись на погіршення стану свого здоровя і поїздкою до лікаря.

Даний висновок суду підтверджує і наказ № 47 головного лікаря поліклініки № 5 Шевченківського району, яким листок непрацездатності серії АБІ № 328393, виданий ОСОБА_4 як такому, що має загальне захворювання в період з 25 листопада по 4 грудня 2008 року, було визнано виданим необгрунтовано, без обгрунтування обєктивного статусу та обстеження, що підтверджує постановлений діагноз, а лікаря, який його видав, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а також і фактичне проходження ОСОБА_4 військово-лікарської комісії в період, коли він, згідно наданих листків непрацездатності АБІ № 866661 та АБІ № 392295, мав загальне захворювання і перебував на лікарняному в періоди, відповідно з 17 по 25 лютого 2009 року та з 27 лютого по 6 березня 2009 року, а у другому випадку, ще і з перебуванням на ліжковому режимі.

Крім того ОСОБА_4, достовірно знаючи про проведення щодо нього службових розслідувань з приводу незявлення на службу і не перебуваючи вже на лікарняному у звязку з особистими хворобами, на службі не зявлявся і виправдувальних документів командуванню не надавав, а продовжував займатися особистими справа ми. При цьому перебуваючи на лікарняних, як зазначив сам ОСОБА_4, стан здоровя не перешкоджав йому самому їздить до лікарів на процедури та обстеження.

Разом з тим, хоча ОСОБА_4 і порушив передбачений ст. ст. 254, 257 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порядок реалізації права на охорону здоровя, суд вважає можливим визнати поважними причини незявлення його на службу у періоди особистого перебування на лікарняних в періоди, включно, з 25 листопада по 4 грудня 2008 року, з 8 по 15 грудня 2008 року, з 3 по 12 січня 2009 року, з 13 по 22 січня 2009 року, з 23 січня по 1 лютого 2009 року, з 17 по 25 лютого 2009 року, з 27 лютого по б березня 2009 року з видачею відповідних листків непрацездатності, хоча деяких виданих і продовжених необгрунтовано, але в загальному підтверджуючими стан здоровя ОСОБА_4, а видані, у звязку з цим, листки непрацездатності, останній сприймав відповідними документами, які офіційно обгрунтовують відсутність перебування його на службі.

Крім того, отримання ОСОБА_4 9 лютого 2009 року у військового прокурора направлення на проходження військово-лікарської комісії, а також знаходження на амбулаторному лікуванні в центральній поліклініці ВМС СБ України з 13 по 16 березня 2009 року, суд також визнає поважними причинами незявлення підсудного на службу у вказані періоди.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 не зявлявся вчасно на службу без поважних причин у періоди з 28 жовтня по 24 листопада 2008 року, з 16 грудня 2008 року по 2 січня 2009 року, з 2 по 8 лютого 2009 року, з 10 по 16 лютого 2009 року, з 7 по 12 березня 2009 року, тобто тривалістю понад десять діб, але не більше місяця і хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, то ці його дії суд перекваліфіковує на ч.2 ст. 407 КК України.

При призначенні підсудному виду та міри покарання, суд враховує що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, особу винного, який по службі характеризується посередньо, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, його молодий вік і знаходження на його утриманні малолітньої дитини.

Разом з тим, враховуючи фактичні обставини справи, період та обгрунтованість незявлення ОСОБА_4 на службі, відсутність скарг останнього на стан здоровя в належну поліклініку військово-медичної служби і чисельні звернення з ними в інші різні лікувальні заклади міста Києва та області для обгрунтування стану свого здоровя, суд не вбачає підстав для призначення покарання підсудному, повязаного з проходженням військової служби.

Враховуючи обставини справи, тяжкість злочину та особу винного, суд вважає можливим виправлення засудженого без відбування покарання і визнає за доцільне застосувати до нього ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд гарнізону, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 407 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили, залишити без зміни.

Речові докази по справі: листки непрацездатності - АБІ № 328393, АБІ № 329080, АБІ № 362179, АБІ № 329438, АБІ № 363255, АБЕ № 360940, АББ № 259693, АБК № 534179, ААШ № 071930, АБК № 534882, АБЕ № 018131, АБЕ № 024403, АБЕ № 02924, АБЕ № 019505, АБМ № 614040, АБМ № 614121, АБМ № 750835 - зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону, через військовий місцевий суд Київського гарнізону, протягом 15 діб з моменту його проголошення.