Рішення

від 02.06.2011 по справі 30/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/134

02.06.11

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі

                     Полтавської філії

До:                1) Полтавського обласного військового комісаріату (далі –відповідач-1);

                     2) Міністерства оборони України (далі –відповідач-2)

Про               стягнення 567,77 грн.

                                                                                                     Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 175 від 16.03.10.

Від відповідача-1   не з’явився

Від відповідача-2   не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Полтавської філії звернулося з позовом до Карлівсько-Машівського об’єднаного районного військового комісаріату Полтавської області про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 26 про надання послуг електрозв’язку від 31.03.04. в розмірі 567,77 грн. (512,58 грн. –основний борг, 09,09 грн. –3% річних, 28,25 грн. –збитки від інфляції, 17,85 грн. - пеня).

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобов’язань по оплаті за спожиті послуги електрозв’язку, внаслідок чого у Полтавського обласного військового комісаріату виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Полтавської філії.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.04.11. порушено провадження у справі № 18/1014/11, розгляд справи було призначено на 26.04.11. о 09-20.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.04.11. здійснено заміну неналежного відповідача - Карлівсько-Машівського об’єднаного районного військового комісаріату Полтавської області на належного відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат; залучено до участі в справі іншого відповідача - Міністерство оборони України, справу № 18/1014/11 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справу № 18/1014/11 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 18/1014/11 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 30/134», розгляд справи № 30/346 було призначено на 24.05.11. о 11-20.

Представник відповідача-1 в судове засідання 24.05.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.11. частково не виконав, але 23.05.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та розгляд справи проводити без участі повноважного представника відповідача-1.

23.05.11. представником відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Міністерство оборони України просить суд визнати фактичну заборгованість в частині основного боргу та в зв’язку з відсутністю вини Полтавського ОВК зменшити розмір штрафних санкцій зі сторони, яка підлягає стягненню.

Представник відповідача-2 в судове засідання 24.05.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.11. частково не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 02.06.11. о 11-50.

30.05.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Полтавської філії просить суд стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату на свою користь заборгованості за Договором № 26 про надання послуг електрозв’язку від 31.03.04. в розмірі 567,77 грн. з урахуванням основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних; в частині стягнення заборгованості та судових витрат з Міністерства оборони України –провадження залишити без розгляду.

В судовому засіданні 02.06.11. представником позивача було підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання 02.06.11. не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/134.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.03.04. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника Центру електрозв’язку Рохманко Павла Володимировича (далі –Підприємство зв’язку) та Карлівсько-Машівським ОРВК в особі військового комісара Селіванова Миколи Олеговича (далі –Споживач) було укладено Договір № 26 про надання послуг електрозв’язку (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку.

Відповідно до п. 2.1.21 Договору, Підприємство зв’язку зобов’язане не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки № 26 за телекомунікаційні послуги за січень 2010 –лютий 2011 року.

Згідно п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати –з поданням рахунків (п. 4.2 Договору).

Як встановлено п. 4.3 Договору, Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 2.2.3 Договору сторонами погоджено, що Підприємство зв’язку має право надсилати споживачеві у разі несплати заборгованості понад один місяць письмове попередження про призупинення надання послуг, якщо заборгованість не буде погашено протягом місяця. Попередження вручається споживачеві під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Карлівсько-Машівським ОРВК направлялися попередження, зокрема, попередження 1 від 28.02.10., повідомлення 2, попередження від 11.04.11., та розписка про отримання Карлівським-Машівським ОРВК попередження № 3 від 26.05.10.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Полтавської філії вказує на те, що відповідачем  не виконано своїх грошових зобов’язань по оплаті спожитих послуг електрозв’язку в період з 01.01.10. по 21.03.11. внаслідок чого у Полтавського обласного військового комісаріату виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України “Про телекомунікації”.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до  договору про надання телекомунікаційних  послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил  адання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно  оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про телекомунікації”, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.05., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Судом встановлено, що на виконання вказаного вище Договору позивач надавав Споживачу послуги електрозв’язку, але останній їх своєчасно не оплачував, в зв’язку з чим за Споживачем обліковується заборгованість перед позивачем за надані послуги електрозв’язку за період з січня 2010 року по лютий 2011 року включно в сумі 512,58 грн.., в зв’язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії щодо стягнення з Полтавського обласного військового комісаріату суми основного боргу в розмірі 512,58 грн.  слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що Полтавський обласний військовий комісаріат припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.8 Договору просить стягнути з нього на свою користь 17,85 грн. –пені.

Відповідно до п. 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно  з чинним законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з Полтавського обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії підлягає стягненню 17,85 грн. –пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату на свою користь збитків від інфляції в сумі 28,25 грн., та 09,09 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті спожитих послуг електрозв’язку за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму збитків від інфляції та 3% річних, внаслідок чого з Полтавського обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії підлягає стягненню 3,07 грн. –збитків від інфляції та 1,15 грн. –3% річних, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, заявлених позивачем.

Судом встановлено, що стосовно відповідача-2 - Міністерства оборони України провадження у справі № 30/134 підлягає припиненню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

В зв’язку з тим, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Договором № 26 про надання послуг електрозв’язку Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Полтавської філії з Полтавського обласного військового комісаріату, та з огляду на відсутність у позивача вимог до Міністерства оборони України, суд приходить до висновку про відсутність спірного матеріального правовідношення між позивачем та відповідачем-2.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Полтавської філії та Міністерством оборони України відсутній предмет спору, внаслідок чого провадження у справі № 30/134 стосовно відповідача-2 - Міністерства оборони України підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст.  82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 78 «А»; код ЄДРПОУ07851296) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 33; код ЄДРПОУ 01186975) 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 58 коп. –основного боргу,  17 (сімнадцять) грн. 85 коп. – пені, 3 (три) грн. 07 коп. –збитків від інфляції та 1 (одна) грн. 15 коп. –3% річних, 96 (дев’яносто шість) грн. 05 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 23 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення  25 (двадцять п’ять) грн. 18 коп. - збитків від інфляції та 7 (сім) грн. 94 коп. – 3% річних - в позові відмовити.

4. Провадження у справі № 30/134 стосовно Міністерства оборони України припинити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 03.06.11.