Рішення

від 29.06.2011 по справі 12/69-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 червня 2011 р.           Справа 12/69-10

Суддя господарського суду Нешик О.С.,  розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом  публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ     

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки", м.Калинівка Вінницької області  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області

про звернення стягнення на предмет застави

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки", м.Калинівка Вінницької області

до публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ

про визнання припиненим господарського зобов'язання, встановленого договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року

При секретарі судового засідання Снігур О.О.

За участю:

представника позивача:   ОСОБА_1 - діє за довіреністю №232 від 25.02.2011 року;

представника відповідача: ОСОБА_2 - діє на підставі довіреності від 11.05.2011 року;

представника третьої особи: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 05.01.2011 року;

за участю осіб, викликаних в порядку ст.ст. 30, 32 ГПК України:

Ябченко Г.А. - старший менеджера кредитного адміністрування Управління кредитного адміністрування та БЕК-офісу Департамент підтримки Офісу фінансової реструктуризації та стягнення проблемних кредитів АТ "Сведбанк" - діє за довіреністю №332 від 05.06.2011 року;

Захарова Н.С. - головний бухгалтер ВАТ "Вінніфрут"

ВСТАНОВИВ :

26.04.2010 року публічне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки" про звернення стягнення на обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць, передане в заставу позивачу згідно договору застави №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року. Також ПАТ "Сведбанк Інвест" ставить вимогу про задоволення грошових вимог за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року у розмірі 4997302,5 доларів США та 198704,26 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет застави.

08.06.2010  року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки" подало до господарського суду Вінницької області зустрічний позов до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання припиненим господарського зобов'язання, встановленого договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, який ухвалою суду від 14.06.2010 року призначений для спільного розгляду з первісним.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.07.2010 року у справі №12/69-10, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року, у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано припиненим господарське зобов'язання майнового поручителя - товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки", встановлене договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 із змінами, внесеними договорами № № 1, 2, 3 до нього.

23 березня 2011 року Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою скасував рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року, а справу №12/69-10 направив на новий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 року справу розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.04.2011 року справу призначено до розгляду на 12.05.2011 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, невиконанням учасниками процесу вимог ухвали суду від 26.04.2011 року, слухання справи відкладено на 31 травня 2011 року.

На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи до суду не прибув, витребуваних ухвалою суду від 26.04.2011 року документів не надав. Причини неявки суду не відомі. Останній про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується підписом представника останнього на повідомленні пошти про вручення 23 травня 2011 року поштового відправлення за №20792986.

До початку судового засідання, 31 травня 2011 року на адресу суду надійшло клопотання ТОВ "Завод "Українські соки" "про зупинення розгляду справи" б/н від 31.05.2011 року (вх. канцелярії суду №08-46/7277/11).

Під час слухання справи представник відповідача ОСОБА_2 заявлене клопотання підтримала, суду пояснила, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.04.2010 року порушено провадження у справі №11/78-10 за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ до відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області про стягнення 5001072,87 доларів США. На думку ОСОБА_2, справи №12/69-10 та №11/78-10 взаємопов'язані, оскільки "...необхідною умовою у вирішенні вимоги банку про звернення стягнення на майно заставодавця для задоволення грошових вимоги позивача є визначення суми боргу, яка розглядається в іншому судовому провадженні...".

Представник відповідача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі заперечив. При цьому зазначив, що провадження у справі №11/78-10 зупинено згідно ухвали господарського суду Вінницької області від 09.12.2010 року. Вищезазначені справи не є взаємопов'язаними, оскільки мають різні підстави та предмети позовів.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду поданої відповідачем заяви про зупинення провадження у справі №12/69-10, в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.06.2011 року до 12:00 год., про що присутнім в судовому засіданні особам повідомлено під розпис.

Відповідно до наявної в матеріалах справи телефонограми від 02.06.2011 року: ВАТ "Вінніфрут" також належним чином повідомлено про місце, дату та час слухання справи.

Однак представник останнього до суду 03.06.2011 року знову не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні, 03.06.2011 року, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №12/69-10, вислухавши думку учасників процесу з цього приводу, оцінивши документи, наявні в матеріалах справи, а також ті, що містяться в базі даних "Діловодство господарського суду", суд встановив, що провадження у справі №12/69-10 порушено 29.04.2010 року, про що господарським судом Вінницької області постановлено відповідну ухвалу. Ухвалою суду від 30.04.2010 року порушено провадження у справі №11/78-10.

Станом на 03.06.2011 року провадження у справі №11/78-10 ухвалою суду від 09.12.2010 року зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №22/514 за позовом відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" до приватного товариства "Сведбанк Інвест" про визнання недійсним кредитного договору №435 від 17.01.2006 року.

Частина 1 статті 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Проаналізувавши зазначене положення закону суд дійшов висновку, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що розгляд справи №11/78-10 не перешкоджає збиранню та оцінюванню доказів у даній справі, обставини, що досліджуються судом при розгляді та вирішенні справи №11/78-10 можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави до зупинення провадження у даній справі в зв'язку з розглядом господарським судом Вінницької області іншої справи - №11/78-10. Дане рішення суду знайшло відображення в ухвалі від 03.06.2011 року.

З метою забезпечення реалізації прав, наданих учасникам процесу (у тому числі третій особі) Господарським процесуальним кодексом України, у тому рахунку на участь в господарських засіданнях, на подання доказів, права наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, в зв'язку з неподанням витребуваних ухвалами суду від 26.04.2011 року та від 12.05.2011 року документів, що необхідні для всебічного та повного розгляду та вирішення даної справи, а також з огляду на необхідність у витребуванні нових доказів, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справу на 17.06.2011 року, про що постановлена відповідна ухвала.

Під час судового засідання, 17.06.2011 року, представники відповідача та третьої особи пояснили суду, що не мали можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року станом на 28.03.2010 року, оскільки не отримували копій відповідного документу. З огляду на викладене судом проголошена ухвала про відкладення слухання справи на 29.06.2011 року.

29.06.2011 року представник позивача ОСОБА_1 подав суду заяву "про зменшення позовних вимог" №12/69-10 від 23.06.2011 року. Даною заявою АТ "Сведбанк" просить суд постановити рішення, яким звернути стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, а саме - обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць; за рахунок звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року просить стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року у розмірі 3930000,00 доларів США.

В судовому засіданні ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про прийняття судом зменшення позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи щодо задоволення заявленого клопотання не заперечили.

Суд, ознайомившись із заявою позивача, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку інших учасників процесу, дійшов висновку, що позивач, відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Суд вважає, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

З огляду на викладене суд вважає, що дії позивача щодо зменшення позовних вимог не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані інтереси інших осіб, а тому зменшення розміру позовних вимог суд приймає на підставі положень ч.6 ст.22 ГПК України.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" - будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Також під час розгляду справи представник позивача, посилаючись на викладені у позовній заяві №2465 віл 13.04.2010 року, заяві про зменшення позовних вимог №12/69-10 від 23.06.2011 року тощо обставини, - зменшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов ПАТ "Сведбанк" задовольнити у повному обсязі, у зустрічному позові відмовити.

Представники відповідача - ТОВ "Завод "Українські соки" та третьої особи - ВАТ "Вінніфрут" проти задоволення первісного позову заперечили з мотивів, що викладені у відзиві б/н від 17.06.2011 року, письмових поясненнях по справі б/н і дати (вх. №08-46/8674/11) та б/н від 29.06.2011 року (вх. №08-46/8687/11) тощо. Просили зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 17.01.2006 року між закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", правонаступником якого, в свою чергу, є приватне акціонерне товариство "Сведбанк" (банк) та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник) укладено кредитний договір №435 (а.с.6-9, том 1), відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США (далі - валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору - а.с.9а, том 1), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2 600 000,00 дол. США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору (п.1.2. договору).

У пункті 1.3. договору сторони домовились, що строк дії кредитної лінії: з 17.01.2006 року по 16.01.2011 року.

Згідно п.1.4. договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,5 відсотків річних.

Кредит надається за письмовими зверненнями позичальника в межах строку дії кредитної лінії одною або кількома частинами (траншами) після укладання (відповідно до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за договором (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу кредиту позичальнику з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

Кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок обліку наданого кредиту (підпункт 2.1.1. договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору). Позичальник може у будь-який термін протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення заборгованості), передбачених додатком №1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії є ознакою припинення дії договору. Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день. то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості (крім випадків, коли інша черговість доведена банком до позичальника у письмовій формі): прострочені зобов'язання за процентами; строкові платежі за процентами; прострочені зобов'язання за кредитом; строкові платежі за кредитом; пеня; інші платежі за договором (п.4.3. договору).

У разі порушення строків погашення кредиту позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів (п.6.2. договору).

У разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісій позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу (п.6.3. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом зі сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках: якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п.4.1 та п.4.2 договору (п.п.8.1.1. договору).

Вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п.8.1. договору направляється позичальнику у письмовій формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом десяти календарних днів з дати її одержання або у інші строки, визначені банком у листі - вимозі (п.8.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання, діє протягом строку дії кредитної лінії і до повного виконання грошових зобов'язань за договором, крім випадків дострокового припинення його дії за згодою сторін в письмовій формі чи відповідно до закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє (в тому числі в частині застосування процентів та пені) до повного погашення заборгованості.

В додатку №1 до договору сторони погодили графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Додатком №2 до договору  визначені тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" затверджені Тарифним комітетом банку (а.с.10-11, том 1).

18.04.2006 року сторонами укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого пункти 1.2. та 5.6. договору змінено, а пункт 5.1. доповнено підпунктами 5.1.5., 5.1.6., 5.1.7. Крім того, у новій редакції викладено додаток №1 до договору, зокрема даним договором збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3480000 доларів США та змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.12, том 1).

Додатковим договором №2 від 13.06.2006 року внесено зміни до п.1.2. та додатку №1 -  та п.5.1. договору викладено у новій редакції, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3930000 доларів США і змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.13-14, том 1).

Додатковим договором №3 від 19.09.2006 року внесено зміни до п.1.2. договору, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 9000000 доларів США із визначенням, при цьому, конкретного ліміту кредитування у сумі 4410000 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору, який встановлюється банком та кошти в межах цього конкретного ліміту надаються після надання позичальником та/або його поручителями, зокрема майновими, забезпечення, передбаченого пунктами 5.1.1 - 5.1 9 (підпункт 1.2.1). Пункт 1.2 договору доповнено також підпунктом 1.2.2, яким передбачено, що збільшення конкретного встановленого ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником іншого взаємно прийнятного для сторін забезпечення, а також за умови, що на думку банку позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан (а.с.15, том 1).  

В додатковому договорі №4 від 05.02.2007 року сторони погодились перенести строк сплати комісії за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управління кредитом (кредитною лінією) у сумі 22 050,00 доларів США з 31.01.2007 року до 31.03.07 року включно (а.с.16, том 1).

Додатковим договором №5 від 05.09.2007 року внесено зміни до п.1.2., зокрема: збільшено розмір конкретного ліміту кредитування до 4470000 доларів США. При цьому у додатку №1 - графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією суму збільшення ліміту встановлено у розмірі 4870000 доларів США з визначенням дат поступового повернення кредиту (а.с. 16, 17 том 1).

В додаткових договорах №6 від 29.04.2008 року та №7 від 16.06.2008 року сторони домовились змінити графік погашення кредиту (а.с.18,19, том 1).

В додатковому договорі №8 від 01.10.2008 року внесено зміни до п.1.4. кредитного договору, а саме: змінено процентну ставку за договором, яку встановлено у розмірі 14.5% з 17.09.2006 року по 30.09.2008 року, 15,5% - 01.10.2008 року по 28.02.2009 року, 14,5% - з 01.03.2009 року по дату повного погашення кредиту (а.с.20, том 1).

Додатковими договорами №9 від 18.11.2008 року та №10 від 19.12.2008 року також змінено у сторону збільшення процентну ставку за користування кредитом шляхом викладення пункту 1.4 договору у новій редакції (а.с. 20, 21, том 1).

В додатковому договорі №11 від 05.01.2009 року сторони домовились про перенесення терміну сплати відсотків за користування коштами кредиту, нарахованих за користування кредитом в грудні 2008 рок в сумі 52 181,67 доларів США до 30.01.2009 року включно.

Додатковим договором №12 від 24.02.2009 року внесено зміни до графіку погашення кредиту (а.с.22, том 1).

В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Українські соки»(заставодавець) укладений договір застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року (а.с.23-27, том 1), відповідно до якого заставодавець, як майновий поручитель, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, а саме: зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 2600000,00 доларів США у строки, передбачені графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, з граничним строком повного повернення не пізніше 16.01.2011 року, та (або) в інші строки, визначені відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.1.3 заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) договором застави.

Відповідно до п.2.1 договору застави №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року предметом застави є обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць, зазначене у додатку №1 до договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою м.Калинівка, Вінницької області.

Відповідно до п.3.1.5. договору, заставодержатель має право у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) заставодавцем за договором застави та у випадках, передбачених зазначеними договорами та (або) ЗУ "Про заставу", звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його відповідно до розділу 4 договору застави.

Пунктом 4.1 договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при  несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

Застава за договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором (п.6.1. договору).

Згідно з п.7.2. договору застави, зміни до договору застави оформляються договорами сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на договір застави та посвідчуватись нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною договору застави.

18.04.2006 року сторони уклали договір №1 про внесення змін до договору застави (а.с.33, том 1). Пунктом 1 договору №1 встановлено, що заставодавець не заперечує проти поширення застави за договором застави на змінені умови кредитування, які визначені додатковим договором №1 від 18.04.2006 року до кредитного договору.

15.06.2006 року сторонами укладено договір №2 про внесення змін до договору застави (а.с.34, том 1), де заставодавець погодився поширити заставу на нові умови кредиту, введеними додатковим договором №2 до кредитного договору.

20.09.2006 року сторони уклали договір №3 про внесення змін до договору застави (а.с.35, том 1). Пунктом 3 даного договору сторони виклали пункт 1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" договору застави в наступній редакції: "Заставодавець як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 Договору застави, як забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 17 січня 2006 року № 435 (додаткових договорів: №1 від 18.04.2006, № 2  від 13.06.2006, № 3 від 19.09.2006 до нього), який укладено між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та Закритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник), та згідно з яким ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" надає позичальнику право користування кредитом (кредитними траншами) у доларах США, що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9000000 доларів США (сторони кредитного договору визначають в умовах цього кредитного договору, що встановлення конкретного ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником взаємно прийнятного для Сторін забезпечення, а також за умови, що позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан) - для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення  обігових коштів, під проценти на строк по 16 січня 2011 року включно (далі - Кредитний договір або Основне зобов'язання), а саме:

- зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9000000 дол. США у строки відповідно до Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Кредитного договору у редакції від 19.09.2006 року) з остаточною датою повернення кредиту по шістнадцяте січня 2011 року включно;

- зобов'язань позичальника зі сплати у валюті кредиту суми процентів, що визначається за ставкою 14,5 відсотків річних за фактичну кількість календарних днів  фактичного користування кредитом, зі строками їх сплати, визначеними Кредитним договором...";

- зобов'язань зі сплати комісій, пені, штрафів та з відшкодування збитків.

Договір застави та додаткові договори до нього посвідчені приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі.

На виконання кредитного договору №435 від 17.01.2006 року та додаткових угод до нього позивач відкрив відповідачу кредитну лінію. У період з 17.01.2006 року по 30.05.2008 року позичальник отримав кредитні кошти на загальну суму 6314220,68 доларів США.  Протягом зазначеного періоду відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" повернуло кредитні кошти, сплативши суму основного боргу в розмірі 2384220,68 доларів США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами (а.с.76-97, том1), виписками з позичкового рахунку відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (а.с.19-112, том4), розрахунком стягуваної суми (а.с.147-152, том4) та іншими матеріалами справи. Даний факт також визнається всіма учасниками процесу - ПАТ "Сведбанк", ТОВ "Завод "Українські соки" та ВАТ "Вінніфрут".

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1046, 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням викладених положень Закону суд дійшов висновку, що станом на час звернення з даним позовом до суду та розгляду справи в суді відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" не виконало зобов'язання згідно кредитного договору №435 від 17.01.2006 року та додаткових угод до нього щодо погашення основної заборгованості в повному обсязі. Таким чином борг останнього перед публічним акціонерним товариством "Сведбанк" зі сплати основного боргу згідно кредитного договору №435 від 17.01.2006 року становить 3930000,00 доларів США.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України розкритий зміст - поняття застави: "В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)".

Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.  

З урахуванням викладеного суд вважає, що невиконання відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" обов'язку щодо повернення в повному обсязі кредиту в розмірі 3930000,00 доларів США в строк до 16.01.2011 року дає право приватному акціонерному товариству "Сведбанк" звернути стягнення на предмет застави.

При цьому судом враховано положення частини 2 статті 35 ГПК України, згідно яких факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.01.2010 року у справі №7/175-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки", м.Калинівка Вінницької області до закритого акціонерного товариства "Сведбанк-Інвест", м.Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ "Вінніфрут" та приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню встановлено, що: "...ТОВ "Завод "Українські соки" є майновим поручителем за договором застави, а не боржником за кредитним договором, а тому позивач як заставодавець може нести відповідальність лише у сумі забезпечених договором застави зобов'язань (стор.11 рішення від 25.01.2010 року)".

Так, пунктом 3 договору №3 про внесення змін до договору застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року сторони визначили, що заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави на забезпечення зобов'язань позичальника, із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9000000,00 доларів США у строки відповідно до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Кредитного договору в редакції від 19.09.2006 року) з остаточною датою повернення кредиту по 16 січня 2011 року.

З урахуванням висновків, зроблених судом під час ухвалення рішення у справі №7/175-09 та умови (п.3) договору №3 від 20.09.2006 року, суд вважає, що відповідач у даній справі (товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки") як заставодавець може нести відповідальність у межах сум, забезпечених договором застави а саме - у межах 9000000,00 доларів США. При цьому судом враховано, що після підписання договору №3 від 20.09.2006 року про внесення змін до договору застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року сторонами (ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут") не вносились зміни в умови кредитного договору №435 від 17.01.2006 року стосовно загального ліміту заборгованості та строку дії кредитної лінії.

Окрім цього, пунктом 6.1. договору застави №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року сторони визначили, що застава за договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором. Пунктом 9.4 договору кредиту №435 від 17.01.2006 року передбачено: "Всі додатки до договору є невід'ємною частиною договору". Підписуючи договір застави від 18.01.2006 року та зміни до нього, сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Згідно статті 3 Закону України "Про заставу" №2654-ХІІ від 02.10.1992 року застава може мати місце щодо вимог, які  можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Таким чином, договір застави на момент підписання додаткових угод до кредитного договору від 17.01.2006 року був уже укладений, містив всі істотні умови для договору застави та своєї дії не припиняв. Необхідно зазначити, що даний висновок суду зроблений з урахуванням позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 16.10.2002 року у справі №12/64.

Заперечуючи проти позову представник третьої особи зазначила, що договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року в редакції договору від 20.09.2006 року не забезпечено зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту, оскільки після 20.09.2006 року до кредитного договору №435 від 17.01.2006 року вносились зміни стосовно графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією, а тому між банком і позичальником після 20.09.2006 року склались нові зобов'язання, що заставою не забезпечувались. Суд не приймає дану позицію, оскільки вважає, що договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року (в наступних редакціях договору) забезпечено зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 9000000,00 грн. в строк до 16.01.2011 року (дані умови існували станом на час підписання додатку №3 до договору застави і останньої зміни до кредитного договору) згідно встановлених графіків; станом на час розгляду даної справи в суді ВАТ "Вінніфрут" не надало доказів повного виконання взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, а саме: погашення в повному обсязі кредиту в розмірі 3930000,00 доларів США в строк до 16.01.2011 року. Таким чином оскільки позичальник не виконав в повному обсязі всі зобов'язання за кредитним договором, - договір застави, відповідно до п.6.1., діє до повного виконання боржником кредитного договору №435 від 17.01.2006 року.   

Частиною 1 статті 111-12 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, Вищий господарський суд України, ухвалюючи 23 березня 2011 року постанову, якою скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року, а справу №12/69-10 направлено на новий розгляд, дійшов висновку, що відповідно до ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новація –це угода сторін, про те, що первісне зобов’язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов’язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов’язання, що діяло, і заміну його новим зобов’язанням. Оскільки нове зобов’язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов’язання, що забезпечують виконання колишнього зобов’язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста заміна якоїсь умови договору, то додаткові зобов’язання свою дію зберігають.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно зі змінами до кредитного договору щодо збільшення загального ліміту кредитування, позивачем та відповідачем вносились відповідні зміни до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1.  При цьому додатковими договорами до кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, які були укладені після 20.09.2006 не збільшувався загальний ліміт кредитування та не змінювався строк дії кредитної лінії.

Таким чином, укладення додаткових угод до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 після 20.09.2006 (зміна контрагентами деяких умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов’язання на інше: характер прав і обов’язків учасників, а також порядок виконання зобов’язання залишилися незмінними) не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором.

Крім того, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст.572 ЦК України, ст.1 Закону України "Про заставу" правова природа застави полягає у тому, що права кредитора - заставодержателя задовольняються переважно перед вимогами інших кредиторів, якщо інший порядок задоволення не передбачений законом.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобов’язання, а відтак застосування до договору застави положень ст.559 ЦК України, якою визначені підстави припинення  поруки є безпідставним, оскільки договір застави є окремим засобом забезпечення зобов’язання.

З урахуванням висновків, зроблених касаційною інстанцією, а також положень Закону, суд вважає, що укладаючи додаткові договори до кредитного договору №435 від 17.01.2006 року після 20.09.2006 року (підписання договору №3 про внесення змін до договору застави рухомого майна №435/ЗМ-1) зобов'язання за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року не припинилось.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первісний позов про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави №435/3М-1 від 18.01.2006 року підлягає задоволенню, а у зустрічному позові про визнання припиненим господарського зобов'язання, встановленого договором застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року слід відмовити.

Судові витрати за розгляд даної справи відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовами пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Прийняти зменшення розміру позовних вимог.

Первісний позов задовольнити.

У зустрічному позові відмовити.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, а саме обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць, зокрема:

1) сортувальний роликовий транспортер (інв.№15, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для інспекції сировини в процесі подачі на переробку, балансова вартість - 17240 грн., місцезнаходження - Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45);

2) гребневідділююча установка (інв.№16, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - відділення ягід від гребнів, комплектація - укомплектована гребневідділювачем, продуктоприймачем, балансова вартість - 14620 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре).

Ділянка №1, складові частини відділу пересування:

3) дробарка (інв.№17, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для подрібнення сировини перед пересуванням, балансова вартість - 13460 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

4) пульпозбірник (інв.№18, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, балансова вартість - 6810 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

5) пульпозбірник (інв.№19, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, комплектація - укомплектований пультом дистанційного керування, гвинтовим насосом та технологічним майданчиком, балансова вартість - 6810 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

6) трубчастий підігрівач (інв.№20, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - забезпечує нагрів мезги перед пересуванням (виготовалено із нержавіючої сталі), балансова вартість - 14590 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

7) фільтр-прес - прес Бухер універсальний МР-100 (інв.№21, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, комплектація - укомплектований пультом дистанційного керування, транспортером видалення відходів та технологічним майданчиком, балансова вартість - 61890 грн.,  місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

8) ємкість для соку (інв.№24, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, балансова вартість - 17390 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

9) ємкість ферментаційна V=5 куб. м (ягідного соку) (інв.№26, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для збору напівконцентрату та ферментації продукту, комплектація - укомплектовані дозатором петинази та технологічним майданчиком,  балансова вартість - 29160 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

10) ємкість ферментаційна V=5 куб. м (ягідного соку) (інв.№27, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для збору напівконцентрату та ферментації продукту, комплектація - укомплектовані дозатором петинази та технологічним майданчиком,  балансова вартість - 29160 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

11) ємкість ферментаційна V=5 куб. м (ягідного соку) (інв.№25, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для збору напівконцентрату та ферментації продукту, комплектація - укомплектовані дозатором петинази та технологічним майданчиком,  балансова вартість - 29160 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

12) ємкість ферментаційна V=5 куб. м (інв.№28, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для збору напівконцентрату та ферментації продукту, комплектація - укомплектовані дозатором петинази та технологічним майданчиком, балансова вартість - 29160 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

13) система дозування ензимів (інв.№29, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для дозування ферментів, балансова вартість - 10290 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

14) вузол приготування та дозування ензимів (желатину) (інв.№30, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для дозування ферментів, балансова вартість - 14580 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

15) вузол приготування та дозування ензимів (бетоніту) (інв.№31, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для дозування ферментів, балансова вартість - 14580 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

16) роторний фільтр (інв.№32, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для очищення осаду, балансова вартість - 7590 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

17) збірник освітленого соку (інв.№8, рік випуску - 1994, балансова вартість - 7295 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

18) збірник освітленого соку (інв.№8, рік випуску - 1994, балансова вартість - 7295 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

19) збірник нефільтрованого соку (інв.№4, рік випуску - 1994, балансова вартість - 116640 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

20) тарілчано-пластиковий фільтр (інв.№33, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для фільтрування соку перед ВВУ, балансова вартість - 19860 грн.,  місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре).

Ділянка №4, ВВУ:

21) та 21а) станція випарна ALTECH установка аромаулавлююча (інв.№34, рік випуску - 1992, країна виробник - Італія, призначення - для упарюання соку яблучного та ягід, комплектація - укомплектована центральним розподільчим щитом електроспоживання та пересуваним майданчиком обслуговування, балансова вартість - 153893,33 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре);

22) та 23) ємкість для суспензії кізельгуру (інвентарний номер - 8) та збірник осадків соку (інвентарний номер - 36) балансовою вартістю 7590 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре.

Лінія асептичної обробки продукту:

24) асептична установка Модель ELPO-ASI-25/2 3 тон пюре/год (інвентарний номер - 39, рік випуску - 1994, країна виробник - Італія, призначення - для пастеризації пюре та упаковки в тару різних розмірів, балансовою вартістю 137070 грн., місцезнаходження - цех виробництва концентратів та пюре).

За рахунок звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (юр. адреса: 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30; ідент. код 19356840) заборгованість за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року у розмірі 3930000,00 доларів США.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки" (22400 Вінницька обл., Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, буд.45; ідент. код 30562112) на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (юр. адреса: 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30; ідент. код 19356840) 2529,97 доларів США та 185,60  грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Нешик О.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано 05 липня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи