Постанова

від 22.06.2011 по справі 36/262

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/262

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2011 р.           справа №36/262

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.

при секретарі                          Клименко К.О.

від позивача:не з»явився

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД",                          м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від20.04.2011 року

у справі№ 36/262 (суддя Кододова О.В.)

за позовомПриватного підприємства "БУД-ФАКТОР", м. Донецьк

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД",                          м. Донецьк

простягнення 111618 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Приватне підприємство "БУД-ФАКТОР", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД", м. Донецьк про стягнення 111618 грн. 86 коп.

Після неодноразового зупинення провадження по справі в зв»язку з розглядом іншої справи № 44/60пд  за позовом ТОВ «ВОСХОД»до ПП "БУД-ФАКТОР" про визнання договору підряду № 03/08-05 від 18.03.08 р. недійсним та оскарженням ухвал господарського суду Донецької області до вищих судових інстанцій, провадження по справі в останній раз було поновлено ухвалою від 06.04.11 р.  

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.11 р. позовні вимоги Приватного підприємства "БУД-ФАКТОР", м. Донецьк були задоволені повністю.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.04.11 р. скасувати  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони до  судового засідання, яке відкладалося, не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалами суду від 06.05.11р. та 24.05.11р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

20.06.11 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення по суті господарського суду Донецької області справи про визнання договору № 03/08-05 від 18.03.08 р. недійсним. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні через недоцільність таких дій у апеляційному провадженні, оскільки предметом перегляду апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції, яке прийнято до моменту звернення відповідача з таким позовом, а результати вирішення тільки можуть бути підставою для звернення до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, і не є підставою для скасування рішення відповідно до вимог                   ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 36/262.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход” (Замовник) та Приватним підприємством „Буд-фактор” (Підрядник) було укладеного договір № 3/08-05, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати за замовленням Замовника, а Замовник прийняти та оплатити внутрішні сантехнічні роботи для супермаркету, що будується з гостьової автостоянкою по вул. Артема в Київському районі                       м. Донецька (роботи).

Згідно п. 1.2. договору, обсяг та характер робіт, передбачених в п. 1.1. даного договору визначається кошторисами погодженими та затвердженими сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Кошториси за даним договором є динамічними.

У відповідності до п. 2.1. договору, замовник зобов'язується надати Підряднику проектну та технічну документацію, надати будівельну готовність об'єкту для виконання робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконану роботу та здійснити оплату її вартості  та вартості використаних матеріалів, придбаних Підрядником.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що вартість робіт та сума даного договору відповідає сумі робіт зазначених в актах приймання-передачі виконаного всього комплексу робіт (форма КБ-2в, КБ-3).

Згідно п. 3.3. договору в редакції протоколу розбіжностей, оплата за даним договором здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника в наступному порядку: аванс перераховується за письмовою заявкою Підрядника для придбання матеріалів та оплати робіт механізмів; поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються протягом 10 банківських днів  після підписання акту Замовником  про виконані роботи (форми КБ-2в).

Відповідно до п. 4.5 договору, при завершені робіт (етапу робіт) Підрядник надає замовнику акт виконаних робіт встановленої форми. Замовник протягом 3 календарних днів  з дня отримання акту зобов'язаний направити Підряднику  підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що Замовник зобов'язаний оплатити Підряднику роботи, зазначені в даному договорі, в розмірі та строки встановлені раніше.  

Відповідно до п. 6.1. договору, за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.6 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

 Позивач у відповідності з умовами договору у період з квітня 2008 р. по вересень 2008 р. виконав підрядні роботи на суму у розмірі 453582 грн. 53 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідач виконані роботи сплатив лише частково у розмірі 350000 грн. 00 коп., що підтверджено банківськими виписками.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 97630 грн. 57 коп., пені у розмірі 5503 грн. 03 коп., штрафу у розмірі 469 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 802 грн. 09 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського  кодексу  України, господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509  Цивільного  кодексу  України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України,  підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530  Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 103582 грн. 53 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 526 грн. 61 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання та інфляційних у розмірі                  3335 грн. 35 коп., як збільшення  суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р.

Відповідно до п. 6.1. договору, за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі  4174 грн. 37 коп. за період з 15.10.08р. по 15.12.08р.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 р. у справі № 36/262 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСХОД",  м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011 р. у справі № 36/262 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від  20.04.2011 р. у справі № 36/262  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                      Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                             К.І. Бойченко

                                                                                                     Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.