Рішення

від 02.06.2008 по справі 14/100 (2/242/6/1)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/100 (2/242/6/1)

02.06.08  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                   Тел.77-99-18

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

29 травня 2008р.                                                                                   справа №14/100(2/242/6/1)

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Укрпромспілка”, адреса для листування: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка,42, (юридична адреса: вул.Кіквидзе, 26, м. Київ)

До відповідача: Комунального підприємства „Ніжинтеплоенерго”, вул.Глібова,1, м. Ніжин

Про  стягнення  919643грн. 97коп.  

                                                                                                               Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача:  Дергун В.О. представник, довіреність від 16.01.08р.

Від відповідача:  Заболотний О.М. представник, довіреність №30-11/06 від 30.11.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням збитків від інфляції в сумі 847001,25грн. за невиконання зобов'язань по договору №18-08 від 15.10.02р. та 72642,72грн. три проценти річних за період з 07.11.02р. по 05.09.05р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на здійснення на прохання відповідача та на виконання умов договору переказу в якості передплати на користь відповідача грошової суми обумовленої специфікацією до договору у розмірі 1 970 000,00грн., на повідомлення відповідача про неможливість поставки труб та на досягнення домовленості про повернення відповідачем на користь позивача передплати у розмірі 1 970 000,00грн. Позивач також зазначає, що відповідач з 13.12.02р. по 16.10.03р. окремими платіжними дорученнями повернув частину суми передплати у розмірі 1 370 000,00грн., що залишок неповернутої передплати становить 600 000,00грн.

          Представником позивача подано клопотання від 09.04.08р. про зміну підстав позову, в якому зазначає, що 15.10.02р. між сторонами укладено договір №18-08 на постачання продукції, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 1970000грн. передплати, що відповідач обов'язків по договору не виконав, продукції не поставив, позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією №0041 від 08.06.05р.), що відповідач вимогу про сплату заборгованості не задовольнив, про що повідомив письмово, що для захисту своїх прав позивач в 2005р. звернувся в господарський суд Чернігівської області з вимогою стягнути заборгованість, позовні вимоги з урахуванням уточнень мотивувалися тим, що зазначена заборгованість виникла у зв'язку із заподіянням позивачу збитків. У поданому клопотанні позивач вказує на те, що після ознайомлення з Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.08р. по справі №2/242/6/1 позивач підтримує викладену в ній позицію і бажає змінити підставу позову та керуючись ст.3, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 611, 629, 651, 693, 1212 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.231, 469 ЦК УРСР, ст.1, 12, 13, 16, 22, 50, 54, 56, 57, 66, 67 ГПК України просить задовольнити позовні вимоги зазначені в позовній заяві. Дане клопотання прийнято судом, оскільки воно не суперечить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, про що вказано в ухвалі суду від 10.04.08р.

          Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.08р. надав пояснення №10-04/08 від 10.04.08р., в якому зазначив, що відповідач неодноразово письмово викладав свою позицію стовно фактів (обставин) вказаних в постанові ВГСУ від 07.02.08р. по даній справі, а саме у відзиві на апеляційну скаргу, в апеляційні скарзі, у запереченнях проти пояснень позивача, у відзиві на касаційну скаргу, що раніше висловлена точка зору відповідача не змінилася.

          Представник позивача в судовому засіданні 24.04.08р. надав пояснення щодо обґрунтування позову від 22.04.08р., в якому підтримав раніш викладену позицію та просив стягнути з відповідача суму 600000грн., 6000грн. держмита та 79,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо змісту позовних вимог, в якому зазначив, що 600000грн. це грошові зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникли у зв'язку з безпідставним утриманням відповідачем передплати за договором та просив суд зменшити позовні вимоги на 72642,72грн. –сума процентів, 247001,25грн. –сума інфляції, 3196,43грн. –сума державного мита, 38,01грн. –інформаційно-технічне забезпечення та стягнути з відповідача 600000грн. безпідставно утриманих, 6000грн. державного мита та 79,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення 72642,72грн. процентів, 247001,25грн. інфляції, та прийняв зміну позивачем предмету позову щодо стягнення з відповідача 600000грн. безпідставно утриманих, про що вказано в ухвалі від 24.04.08р.

          На запит суду від державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради надійшло повідомлення №27-20/0705 від 07.05.08р., в якому зазначено, що дані про юридичну особу КП „Ніжинтеплоенерго” , код ЄДРПОУ 32009926 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.07.04р. по 07.05.08р. державним реєстратором виконавчого комітету Ніжинської міської ради не вносились, що згідно матеріалів реєстраційної справи особа КП „Ніжинтеплоенерго” зареєстрована виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 27.06.02р. за адресою м. Ніжин, вул.Глібова,1, що інші зміни та доповнення у реєстраційній справі юридичної особи КП „Ніжинтеплоенерго” відсутні.

          Представник позивача в судовому засіданні надав письмове обґрунтування позову, в якому зазначив, що на сьогодні відповідач не повернув 600000грн. передплати за договором, який діє до 31.12.02р. та просив стягнути з відповідача 600000грн. безпідставно утриманої передплати, 6000грн. державного мита та 79,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення проти позову №28-05/08 від 28.05.08р., в якому посилався на порушення ст.22 ГПК України, оскільки позивач заявив про зміну і підстав і предмету позову, а також зазначив, що виходячи з аналізу положень договору №18-08 з боку позивача виникло майнове (прийняти продукцію) та грошове (оплатити продукцію) зобов'язання перед відповідачем, а у відповідача виникли виключно майнове зобов'язання (поставити продукцію), а жодного грошового зобов'язання за договором №18-08 у відповідача перед позивачем не виникло, оскільки в договорі не вказувалося про обов'язок КП „Ніжитпелоенерго” повернути грошові кошти ЗАТ „Укрпромспілка” у разі попередньої оплати останнім продукції і невиконання поставки, а  тому відносини між позивачем і відповідачем щодо повернення суми коштів, перерахованих в якості попередньої оплати є позадоговірними і на них не можуть розповсюджуватися положення цивільного законодавства про договори. Також позивач зазначає, що якщо проаналізувати всі наведені позивачем правові норми на обґрунтування позову, то стосовно повернення 600000грн. як безпідставно утриманих можна застосувати лише ст.1212 ЦК України, оскільки інші статті стосуються договірних правовідносин і на цьому наголошується в постанові ВГСУ від 07.02.08р. по даній справі. Відповідач вважає, що 600000грн. не можуть вважатися попередньою оплатою, оскільки це не встановлювалося договором, що повернення відповідачем отриманих від позивача коштів, перерахованих як оплата за обладнання згідно договору №18-08 у разі не поставки продукції взагалі не регулюється цим договором, а тому в даному випадку необхідно застосовувати положення цивільного законодавства, що регулюють такі відносини. Відповідач вважає, що оскільки строк повернення попередньо сплачених коштів у разі не поставки продукції не встановлювався, то слід застосовувати положення ст.165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України, та наголошує на тому, що позивач не звертався до відповідача з вимогою виконання позадоговірного зобов'язання, а тому до цього часу не набув права на позов. Відповідач стверджує що не можна розцінювати в якості належного доказу надану позивачем копію претензії та опису вкладення у цінний лист, оскільки вони не засвідчують факт направлення цього документу на адресу відповідача, що якщо позивач направляв відповідачу претензію про сплату боргу за договором №18-08 від 15.10.02р. листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, то повинен був отримати відповідний розрахунковий документ про прийняття цього листа.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

          Твердження відповідача про порушення приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із зміною позивачем і предмета і підстав позову судом не приймається з огляду на наступне.

          Відповідно до приписів с. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення пор справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

          Як вбачається із матеріалів справи подані позивачем клопотання на протязі розгляду справи не направлені на одночасну зміну предмета і підстави позову.

          15.10.2002р. між сторонами укладений договір № 18-08. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (відповідач по справі) приймає на себе зобов'язання з постачання на адресу покупця (позивача по справі) продукції у відповідності з специфікацією до договору, а покупець приймає продукцію і оплачує її вартість. Відповідно до п.2.1. договору загальна сума договору становить 1970000грн. у т.ч. ПДВ 20% - 328333,33грн.

Згідно підписаної сторонами специфікації до договору №18-08 від 15.10.02р. постачальник передає покупцю труби на загальну суму 1970000грн.

          Відповідно до п.7.1. договору договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.02р.

          Відповідно до ст. 245 ЦК УРСР, діючого на час виникнення відносин, за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції, а організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами; договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

          Сторони у договорі (п.3.1.) передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів після постачання у безготівковому порядку шляхом переказу всієї суми вартості фактично поставленої продукції на розрахунковий рахунок постачальника.

Платіжними дорученнями №2 від 05.11.2002р. на суму 500000грн., №3 від 08.11.2002р. на суму 500000грн., №4 від 11.11.2002р. на суму 411762,26грн., №5 від 11.11.02р. на суму 310384,00грн., №8 від 11.11.02р. на суму 247853,74грн. позивач перерахував відповідачеві 1970000грн., як оплату за промислове обладнання згідно договору №18-08 від 15.10.02р. На час перерахування коштів труби передані не були, але дострокове виконання свого обов'язку продавцем не суперечить законодавству.

          Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, ним не були виконані свої зобов'язання за Договором в частині постачання продукції у відповідності зі специфікацією протягом дії Договору та було повернуло позивачу лише частину коштів, отриманих відповідачем у якості передоплати.

Подані сторонами копії платіжних документів, свідчать про повернення відповідачем позивачу тільки 1370000,00грн., в призначенні платежів при перерахуванні коштів на рахунок позивача відповідачем вказано „повернення передплати за промислове обладнання згідно договору №18-08 від 15.10.02р.

          Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004р. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідно до їх Прикінцевих та перехідних положень.

Відповідно до ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, які кореспондуються зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, строк дії договору закінчився 31.12.02р., а тому відсутні підстави щодо розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

09.06.05р. позивачем була направлено відповідачу претензія №0041 від 08.06.05р. на загальну суму 923652,00грн. щодо повернення відповідачем передплати в сумі 600000грн., та нарахованих на цю суму інфляції, 3% річних, пені.

В підтвердження направлення відповідачеві вказаної претензії позивачем подано до матеріалів справи копію опису від 09.06.05р. вкладення у цінний лист, в якому вказано про направлення претензії про сплату боргу за договором №18-08 від 15.10.02р., розрахунку суми претензій від 08.06.05р., та копію відповіді відповідача –КП „Ніжинтеплоенерго” на претензію №0041 від 08.06.05р. Відповідь відповідача датована 29.06.05р. №01-07/956 та містить безпосереднє посилання на претензію позивача за №0041 від 08.06.05р.

Твердження відповідача, щодо відсутності доказів направлення йому позивачем претензії за №0041 від 08.06.05р. судом не приймаються, оскільки безпосереднім доказом отримання претензії є відповідь самого відповідача на заявлену позивачем претензію за №0041 від 08.06.05р. на суму 923652,00грн.

Відповідач у відповіді на претензію №01-07/956 від 29.06.05р. зазначив, що ним розглянуто претензію позивача, що між ЗАТ та КП було заключено договір, відповідно до умов якого останнє повинно сплатити 1970000,00грн., що станом на 25.06.05р. відповідно до бухгалтерських документів підприємства заборгованість по договору, який укладений між ЗАТ „Укрпромспілка” та КП „Ніжинтеплоенерго” відсутня, сума відповідно до умов договору виплачена в повному розмірі та відхилив претензію позивача №0041 від 08.06.05р. в повному обсязі.

Слід зазначити, що текст претензії містить посилання саме на договір №18-08 від 15.10.02р., за яким відповідач був зобов'язаний поставити позивачу труби на загальну суму 1970000,00грн. відповідно до умов договору та специфікації.

На день розгляду справи відповідачем у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано суду доказів повної виплати позивачеві, отриманої в якості попередньої оплати, суми 1970000,00грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 600000,00грн. безпідставно утримуваних відповідачем коштів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказане положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідок події. Крім того, встановлено, що вказане положення застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналогічні положення містить ст.469 ЦК УРСР.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства в добровільному порядку не здійснив повернення отриманих від позивача коштів, та безпідставно їх утримує, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідачем щодо позовних вимог до уваги судом не приймаються і спростовуються матеріалами справи .

Враховуючи, що спір виник з вини позивача суд відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладає на нього сплату державного мита у розмірі 6000грн.00коп. та 79,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 509, 526, 599, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства „Ніжинтеплоенерго” (м. Ніжин, вул. Глібова, 1, р/р 26009301835713 в ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код 32009926) на користь закритого акціонерного товариства „Укрпромспілка” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, р/р 26000013317571 у Подільському відділенні КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код 24577000) 600000грн.00коп. безпідставно утриманих коштів, 6000грн.00коп. держмита, 79грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш

Рішення підписано 02.06.2008р.

Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш