Постанова

від 23.10.2008 по справі 14/100 (2/242/6/1)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/100 (2/242/6/1)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 жовтня 2008 р.                                                                                    № 14/100 (2/242/6/1)  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Укрпромспілка" (далі –Товариство)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від17.07.08

у справі№ 14/100 (2/242/6/1)

господарського судуЧернігівської області

за позовомТовариства

докомунального підприємства "Ніжинтеплоенерго" (далі –Підприємство)

простягнення 919 643,97 грн.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Дергун В.О. (за дов. /бн від 16.09.08);

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою від 17.09.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В. касаційна скарга Товариства б/н від 14.08.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.10.08, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці та виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. розпорядженням від 22.10.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 23.10.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представника сторони було повідомлено на початку судового засідання 23.10.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника скаржника, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.10.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, Товариство звернулось до суду з позовом про стягнення з Підприємства 847 001,25 грн. заборгованості

(з урахуванням збитків від інфляції) за невиконання зобов'язань по договору поставки продукції № 18-08 від 15.10.02, а також 72 642,72 грн. 3% річних за період з 07.11.02 по 05.09.05. В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що на прохання Підприємства та на виконання умов договору Товариством в якості передплати було перераховано на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 1 970 000,00 грн. Разом з тим, Товариство вказує на те, що ним було отримано повідомлення Підприємства про неможливість поставки труб. При цьому, Товариство вказало, що в період з 13.12.02 по 16.10.03 Підприємство окремими платіжними дорученнями частково, у розмірі

1 370 000,00 грн., повернуло суму сплаченої йому передплати, у зв'язку з чим залишок неповернутої передплати становить 600 000,00 грн.

Рішенням від 08.06.07 господарського суду Чернігівської області (колегія суддів у складі: головуючий –Михайлюк С.І., судді –Федоренко Ю.В.,

Оленич Т.Г.) позовні вимоги Товариства задоволено частково.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 600 000,00 грн. збитків,

6 000,00 грн. державного мита та 79,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог Товариству відмовлено.

Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що згідно ст. 213 Цивільного кодексу УРСР, ст. 612 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зв'язку з простроченням боржника виконання втратило для кредитора інтерес, то він може відмовитись від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків, у зв'язку з чим місцевий суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Підприємства 600 000,00 грн. сплаченої Товариством предоплати за договором, визначивши цю суму як збитки.

Постановою від 15.10.07 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Коваленка В.М., суддів –

Вербицької О.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.

Резолютивну частину рішення від 08.06.07 господарського суду Чернігівської області в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 600 000,00 грн. збитків, 6 000,00 грн. державного мита та

79,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, змінено.

У цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено повністю.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції, зробивши висновок про наявність підстав для стягнення з Підприємства 600 000,00 грн. збитків, вийшов за межі позовних вимог та безпідставно відніс суму неповернутої Підприємством передоплати до збитків, не врахувавши норми чинного законодавства, які дають визначення поняттю збитки.

Матеріали справи свідчать, що під час нового розгляду справи представником Товариства було подано клопотання від 09.04.08 про зміну підстав позову (а.с. 6-7 т. IV), в якому зазначено, що 15.10.02 між сторонами укладено договір № 18-08 на постачання продукції, на виконання якого Товариство перерахувало Підприємству 1 970 000 грн. передплати. Також, вказано, що Підприємство обов'язків по договору не виконало, продукції не поставило, у зв'язку з чим Товариство звернулось до Підприємства з претензією № 0041 від 08.06.05. Крім того, Товариство посилається на те, що Підприємство вимогу про сплату заборгованості не задовольнило, про що повідомило письмово, з урахуванням чого Товариство звернулось з позовом у даній справі з вимогою стягнути заборгованість. Первинні позовні вимоги з урахуванням уточнень мотивувались тим, що зазначена заборгованість виникла у зв'язку із заподіянням Товариству збитків.

У поданому клопотанні Товариство звернулось з проханням про зміну підстави позову та керуючись ст.ст. 3, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 611, 629, 651, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 231, 469 Цивільного кодексу УРСР, ст. 1, 12, 13, 16, 22, 50, 54, 56, 57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просило задовольнити позовні вимоги зазначені в позовній заяві.

Дане клопотання було задоволено ухвалою від 10.04.08 господарського суду Чернігівської області як таке, що не суперечить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

Письмове обґрунтування позову (а.с. 35-38 т. IV) зміст рішення суду першої інстанції, прийнятого під час нового розгляду справи, свідчать про те, що Товариством під час нового розгляду справи було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення 72 642,72 грн. процентів та 247 001,25 грн. інфляційних.

Рішенням від 29.05.08 господарського суду Чернігівської області (суддя Книш Н.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 600 000,00 грн. безпідставно утриманих коштів, 6 000,00 грн. державного мита та 79,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивовано положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 469 Цивільного кодексу УРСР та тим, що матеріалами справи не доведено повернення спірної суми коштів.

Постановою від 17.07.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Синиці О.Ф., суддів –Буравльової С.І., Рєпіної Л.О.) рішення від 29.05.08 господарського суду Чернігівської області скасовано.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 600 000,00 грн. боргу,

6 000,00 грн. державного мита та 79,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовлено.

При винесені постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що Товариство, подавши під час нового розгляду справи заяву про зміну позовних вимог, одночасно змінило предмет і підставу позову, що є неприпустимим. Так, суд апеляційної інстанції вважає, що предмет позову –"стягнення заборгованості" змінено на "безпідставно утримані кошти", а підстава позову –"договір від 15.10.02" на "претензію від 08.06.05".

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 17.07.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 29.05.08 господарського суду Чернігівської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 4, 43, 22, 101 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов, проте згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 15.10.02 між Товариством та Підприємством було укладено договір

№ 18-08 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (Підприємство) приймає на себе зобов'язання з постачання на адресу Покупця (Товариства) продукції (труби) у відповідності з специфікацією до Договору, а Покупець приймає продукцію і оплачує її вартість. При цьому, відповідно до п. 2.1 загальна сума Договору становить 1 970 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% –

328 333,33 грн.

Також, встановлено, що згідно п. 7.1 Договору він набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.02.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що п. 3.1 Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів після її постачання у безготівковому порядку шляхом переказу всієї суми вартості фактично поставленої продукції на розрахунковий рахунок Постачальника.

Разом з тим, на підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що платіжними дорученнями № 2 від 05.11.02 на суму 500 000,00 грн., № 3 від 08.11.02 на суму 500 000,00 грн., № 4 від 11.11.02 на суму 411 762,26 грн., № 5 від 11.11.02 на суму 310 384,00 грн., № 8 від 11.11.02 на суму 247 853,74 грн. Товариство перерахувало Підприємству 1 970 000,00 грн., як оплату за промислове обладнання згідно Договору. При цьому, встановлено, що на час перерахування коштів труби Товариству передано не було.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Підприємством зобов'язання за Договором в частині постачання продукції у відповідності зі специфікацією протягом дії Договору виконано не було, а Товариству повернуто лише частину коштів (1 370 000,00 грн.,), отриманих Підприємством у якості передплати за Договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.06.05 Товариством було направлено Підприємству претензію № 0041 від 08.06.05 на загальну суму 923 652,00 грн. щодо повернення передплати в сумі 600 000,00 грн., сплаченої на виконання Договору, та нарахованих на цю суму інфляційних, а також 3% річних та пені.

Судами встановлено, що листом від 29.06.05 № 01-07/956 Підприємство відхилило вказану претензію у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до бухгалтерських документів Підприємства між сторонами відсутня заборгованість по Договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.          

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим, відповідно до ст. 231 Цивільного кодексу УРСР якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Аналіз норм ст.ст. 546, 548, 549, 651 Цивільного кодексу України свідчить, що невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплату неустойки, розірвання договору.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказане положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того, встановлено, що вказане положення застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналогічні положення містить ст. 469 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, щодо застосування судом апеляційної норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Виходячи з приписів господарського процесуального законодавства позов складається з трьох елементів: предмет, підстава та зміст. Зокрема, предмет позову –це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки.

Підстава виникнення – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що підставою для визначених Товариством позовних вимог є неповернення Підприємством грошових коштів, сплачених в якості передплати по Договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що клопотання Товариства про зміну позовних вимог було задоволено місцевим судом з порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

Враховуючи зазначене постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Укрпромспілка" б/н від 14.08.08 задовольнити.

Постанову від 17.07.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 14/100 (2/242/6/1) господарського суду Чернігівської області скасувати, а рішення від 29.05.08 господарського суду Чернігівської області у даній справі залишити в силі.

Головуючий Є.Першиков

судді:О.Муравйов

І.Ходаківська