Рішення

від 05.07.2011 по справі 13/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/187

                       05.07.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська"

до   1.Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл"

третя особа  Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва      

про стягнення заборгованості, визнання права власності

Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники сторін:

від позивача     Сталецький С.Л. директор

від відповідача -1   не з'явився

від відповідача -2  ОСОБА_1  дов.№11 від10/06/11

від третьої особи  ОСОБА_2 –дов. № 7/26-3716/04 від 14.06.2011 р., ОСОБА_3 –дов. № 7/26-3715/07 від 14.06.2011 р.

в судовому засіданні 05.07.11, відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

На розгляд господарського суду передані вимоги про визнання права власності, зобов’язання його зареєструвати та стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 09.06.11 порушено провадження справі сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи розгляд справи призначений на 16.06.11 до участі у справі залучена Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва.

Розгляд справи відкладався на 05.07.11 відповідно до ст.77 ГПК України через неявку відповідача 1 та третьої особи і неподання доказів.  

В судовому засіданні 05.07.11 з'явилися представники позивача та відповідача 2 та третьої особи.

Позивач підтримав позов зазначивши, що право власності безпідставно не визнається відповідачем -2, а таке право виникло з правочину особлива реєстрація якого не визначена, а не визнання права власності унеможливлює виселення боржника і стягнення боргу.

Відповідач-2 заперечив проти позову вказавши , що належних доказів права власності на будівлю не має, підстав вважати позивача власником об’єкту оренди не має, плати не власнику не має підстав.

Третя особа заперечувала проти позову з тих підстав , що всупереч вимог закону не наведено обставин які вказують на порушення прав позивач, і він не звертався про введення об’єкту в експлуатацію, що виключає визнання права власності і його державну реєстрацію.   

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з’явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов’язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з’явились в судове засідання, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»було створено в результаті об'єднання вкладів засновників.

Так, до статутного фонду у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»було внесено земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, вул, Покровська, 9 а, загальною площею 0,0235 га, що перебувала у власності засновника, про що було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 137185, цільове призначення - будівництво приватної будівлі та прибудинкових споруд, приватну будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а загальною площею 750,00 кв.м. та проектна документацію на приватну будівлю.

Будівля була створена в процесі будівництва та передача без оздоблювальних робіт.

В процесі вже діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»було здійснено оздоблювальні роботи, які дозволили експлуатувати будівлю за призначенням.

На проведення будівництва було отримано всю необхідну документацію в тому числі дозвіл на виконання будівельних робіт № 2638-Пд/Ш від 23.07.2007 року. Ордер на тимчасове порушення благоустрою № 7070130 та іншу дозвільну документацію та погодження.

Будівля та приміщення, які були передані в користування Товариству з обмежено відповідальністю «Вітал-Ойл»були створене в процесі будівництва, тобто є новоствореним нерухомим майном. Враховуючи той факт, що збудований об'єкт є новоствореним нерухомим майном

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Покровська»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»17.01.2011 року було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 37/11-1.

Відповідно до укладеного Договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»у тимчасове платне користування приміщення, що розташовані у будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м. строком на два роки.

На виконання свого зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»у користування приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення у користування від 17.01.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»в свою чергу за укладеним Договором оренди нежитлового приміщення взяло на себе зобов'язання сплачувати кожного місяця орендну плату у розмірі 10 000,00 грн.

З моменту укладення Договору оренди № 37/11-1 від 17.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»не сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»орендної плати за користування орендованим приміщенням та відмовляється від виселення з займаних приміщень..

Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»листа з вимогою погасити заборгованість по орендній платі.

У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл» зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»не є власником переданої в оренду будівлі, в якій розташовані приміщення, а тому не мало право на передання зазначених приміщень в оренду, а також не має права на отримання будь-яких орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”цей закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 332 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами ст. 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Відповідач 2 заперечує проти права власності позивача, посилаючись на те, що спірне майно за позивачем в установленому порядку не зареєстроване і останній не має документального підтвердження права власності на об’єкт оренди.

Як встановлено спірне майно було предметом будівництва учасника ТОВ «Покровська», яке стало внеском до статного фонду (капіталу) товариства, що підтверджено п. 6.2 статут товариства в редакції затверджені загальними зборами учасників товариства згідно до протоколу №1 від 01.07.10 зареєстрованого державним реєстратором Подільської РДА м. Києва 04.08.10.

В силу ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст. ст. 4, 51 Закону України "Про господарські товариства", ст. 143 ЦК України, статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, у тому числі, відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

В силу ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в силу ст. 177 ЦК України вклади учасників до статутного капіталу є речами.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог про визнання права власності  на  будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м. третя особа зазначала, таке.

Відповідно до ст., 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 26.10.07 № 56 утворено її регіональний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю ум. Києві та наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 24,02.09 № 28 затверджено Положення про Інспекцію.

Згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 22.07,2008 № 0583-Пд/Ш, що є у матеріалах справи, замовником будівництва є гр. Табаровський Анатолій Леонідович,

Відповідно до проектної документації, зокрема, листа погодження проектної документації на будівництво Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 20,04,2007 № 07-3787 загальна площа будівлі складає 580,19 кв.м. Проте, позивач просить визнати право власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9-а загальною площею 750 кв.м.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Та вважав, що в процесі будівництва здійснено відхилення від затвердженої та погодженої проектної документації, що є істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Крім того, вказує третя особа, що в позовній заяві не зазначено та не надано жодних доказів щодо порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів Позивача органами державної влади, а також відсутні будь-які докази звернення до компетентних органів з приводу заявлених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України,

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Підсумовуючи Інспекція зазначає, що в установленому порядку будівля за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9-а нею в експлуатацію не приймалась і крім того, позивачем не надано до суду ніяких обґрунтованих та достовірних доказів в підтвердження порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Втім господарський суд виходить з такого.

Відповідно до вимоги абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року N 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Як встановлено судом, учасник мав всі необхідні документи для будівництва в тому числі і право приватної власності на земельну ділянку.

Законодавство не визначає порядку реєстрації права власності на об’єкт нерухомості право власності на яке перейшло від засновника (учасника) до товариства шляхом внеску до статуту.

А як зазначалось право власності не визнається відповідачем-2.

Водночас порушення прав  Інспекції дійсно не вбачається.

За таких обставин доводи третьої особи не спростовують право позивача на судовий захист порушеного права та законного інтересу власника будівлі.

При цьому суд звертає увагу, що судове рішення не може замінити визначених законодавством документів, що встановлюють порядок введення завершеного об’єкту будівництва в експлуатацію і не власне актом про введення об’єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Новостворена будівля за своїми характеристиками та відповідно до визначення, наданого ст. 181 ЦК України є нерухомим майном.

Висновком №7364/10-15 експертного будівельно-технічного дослідження складеного 22.11.10 завідувачем лабораторії судових будівельно-технічних досліджень КНДСЕ судовим експертом Буратевичем О.І. стверджується, що виконані будівельні роботи з будівництва і влаштування конструктивних елементів та в цілому зведений індивідуальний житловий будинок (функціональне призначення будівлі визначено відповідно до наданої проектної та дозвільної документації), який розташований на земельній ділянці за адресою: вул. Покровська, 9-а в Подільському районі м. Києва, в межах проведеного дослідження відповідає вимогам нормативних документів, перебуває в доброму технічному стані та є придатним для подальшої ефективної експлуатації згідно із призначенням за умов дотримання відповідних технічних правил щодо його порядку експлуатації та технічного обслуговування.

Відповідно до ч. З ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного фонду.

Таким чином, враховуючи положення ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на передане до статутного фонду (капіталу) нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська» виникло з 04.08.2010 року, тобто з моменту державної реєстрації Статуту Товариства.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»не визнає Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»власником новоствореної споруди, останнє має право відповідно до ст. 392 ЦК України звернутися до суду з вимогою про визнання його права власності на новозбудовану споруду - будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а.

Таким чином, враховуючи встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська» є власником спірного майна, а тому позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, права власника –ТОВ «Покровська»на отримання орендної плати зумовлені зобов’язаннями орендаря внесення орендної плати підлягають судовому захисту.

Згідно до умов договору відповідач-2 зобов’язаний вносити до 20 числа поточного місяця орендну плату в розмірі 10000,00 грн./ місяць (п.9-11 договору №37/11-1 від 17.01.11)

Як встановлено за період користування об’єктом оренди відповідач-2 орендну плату не вніс, заборгованість складає на час пред’явлення позову за період лютий –червень 2011 року складає 50000,00 грн. Водночас позивач просить суд стягнути заборгованість 20000,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до  ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендних платежів, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 37/11-1 від 17.01.11 року в розмірі 20000,00 грн.  визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, право власності на об’єкт нерухомості підлягає державній реєстрації.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»з вимогою зобов'язати останнє провести технічну інвентаризацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новозбудоване майно наступним:

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Враховуючи те, що майно, керуючись положенням ст. 181 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»є об'єктом нерухомого майна, знаходиться на території України, належить юридичній особі право власності на яке відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна та їх обмежень»місцеві органи державної реєстрації прав проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації. Тобто проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено законом як їх прямий обов'язок.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

До створення єдиної системи органів реєстрації прав обов'язок щодо проведення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна покладено на Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності даних технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абз. 7 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»технічна інвентаризація - довідка-характеристика технічного стану об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда, інше), їх належність, склад, оцінка, підготовлені бюро технічної інвентаризації в установленому порядку.

Отже, державна реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»на новозбудовану будівлю проводиться за наявності даних технічної інвентаризації цього об'єкту, яка готується Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна».

Враховуючи те, що здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна є прямим обов'язком Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна та їх обмежень»Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровська»відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації те реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»виконання обов'язку в натурі, а саме здійснення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»на набуте майно.

Однак з такими твердженнями повністю не можна погодитись, оскільки обов’язок Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»здійснити інвентаризацію об’єкта і реєстрацію права власності пов'язаний з первісною дією позивача звернутись з відповідною заявою та надати визначений законом перелік документів.

Як вбачається із матеріалів справи позивач стверджує, що має право власності (речове право) на об'єкт будівництва –будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м., яке набуте ним при формуванні статутного капіталу 04.08.10 про що вказано в зареєстрованому Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією статуту ТОВ «Покровська». Фактично вказане майно знаходиться в орендному користуванні ТОВ «Вітал- Ойл».

З викладеного випливає, що спір, предметом якого є право власності на майно і стягнення боргу за його користування.

Як встановлено судом, позивач мотивував позовні вимоги невизнанням права власності на будівлю та відмовою відповідача -2 внести орендну плату позивачеві не визнаючи його як власника, що є фактично невизнанням (оспорюванням) цього права.

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"із змінами і доповненнями. 

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), реєстрацію прав власності на рухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч.2 ст. 144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом, що узгоджується із положенням ст. 182 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для реєстрації права власності, в тому числі і на об'єкти, будівництво яких не завершено, є рішення судів, що набрали законної сили.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі право власності на нерухоме майно.

Згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

Також, суд вважає за можливе зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатка № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 р. (зі змінами та доповненнями), є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Судове рішення є правовстановлюючим документом також в розумінні положень ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання органу, на який державою покладено обов'язок внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, - Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати об'єкт незавершеного будівництва та провести інвентаризацію такого об’єкта , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд роз’яснює, обов’язок відповідача-1 підлягає виконанню в порядку визначеному розділом ІV Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та положеннями Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5.

Враховуючи , що передання спору на вирішення господарського суду передували неправильні дії Відповідача -2 судові витрати покладаються на нього повністю.  

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 47,49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 8-12, літ. А, код ЄДРПОУ 37176826) на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м.

3. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 в Код ЄДРПОУ 03359836) провести технічну інвентаризацію будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9а а, загальною площею 750,00 кв.м.  04080, м. Київ, вул. Юрківська, 8-12, літ. А код ЄДРПОУ 37176826.  

4. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 в Код ЄДРПОУ 03359836) провести державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою   відповідальністю   «Покровська»( 04080, м. Київ, вул. Юрківська, 8-12, літ. А код ЄДРПОУ 37176826)   на   будівлю,   що   розташована   за   адресою:   м. Київ, вул. Покровська, 9 а, загальною площею 750,00 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Ойл»(01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30/35, корп. А, код ЄДРПОУ 30019602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 8-12, літ. А, код ЄДРПОУ 37176826) заборгованість 20 000,00 грн., державне мито 455,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

               Суддя                                                                                                        І.Д. Курдельчук

дата складення 05.07.11