Вирок

від 20.08.2009 по справі 1-73/09

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-73/09

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 серпня 2009 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Кулинченко О.А.

за участю прокурора Ілляшевича Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Шишаки кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Шафранівка Шишацького району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, освіта середня, не працюючого, не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Зубівка Татарського району Новосибірської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_2, росіянина, громадянина України, розлученого, освіта середня, працюючого у ПП «Петренко», не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

встановив:

03 липня 2009 року близько 14 год.00 хв. підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб з метою викрадення чужого майна, перелізши через вхідні ворота, проникли до огородженої території ПП «Металекспрес», що по вул.Леніна, 156 в смт Шишаки Полтавської області, звідки таємно викрали пять семисекційних батарей опалення, вагою 150 кг на суму 97 грн. 50 коп., заподіявши потерпілому ОСОБА_4 збитків на вказану суму. Викраденим розпорядились на власний розсуд.

Допитані в ході судового слідства по справі підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали повністю та підтвердили факт його скоєння за вказаних вище обставин. При цьому кожний із них підтвердив як факт, так і обставини скоєння злочину, а також кількість та найменування викраденого чужого майна. Підсудний ОСОБА_1 запропонував підсудному ОСОБА_2 разом викрасти з пункту прийому металобрухту, де раніше працював ОСОБА_2, металобрухт, щоб потім його здати на іншому пункті та поділити гроші порівну. Цього ж дня, приїхавши велосипедами до пункту прийому, виявили вхідні ворота зачиненими. Оскільки на території пункту нікого не було, вони перелізли через вхідні ворота та, помітивши в купі металобрухту чугунні батареї, викрали саме їх, перекинувши через паркан. Потім разом перенесли ці батареї, в кількості 5 штук по сім секцій кожної, на іншу сторону дороги. ОСОБА_1 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5, акий підїхав до них на автомобілі та допоміг відвезти вказані батареї на інший пункт, при цьому не знаючи, що вони крадені. Гроші поділили на трьох, при цьому ОСОБА_5 правди не говорили.

Оскільки фактичні обставини справи і розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб та поєднану з проникненням у сховище, тобто за ч.3 ст. 185 КК України.

Обставинами, які помякшують покарання кожного із підсудних, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання підсудних, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу кожного із підсудних та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд враховує, що вчинений підсудними злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжких.

За висновком ЛКК (а. с. 42, 64) ніхто із підсудних не потребує примусового лікування від алкоголізму або наркоманії.

При призначенні покарання суд також враховує характер вчиненого підсудними злочину, характеристику особи кожного із них, поведінку кожного із підсудних в ході досудового слідства і судового розгляду справи, те, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не судимі, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 185 КК України і призначити їм покарання у вигляді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до штрафу в сумі 510 (пятсот десять) гривень кожного.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо кожного із засуджених у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.