Постанова

від 25.06.2008 по справі 21/196-48/72

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/196-48/72

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2008                                                                                           № 21/196-48/72

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

 судового засідання           Терещенко Я.О.

 представників сторін

 - позивача: Зязіна Ю.О. (дов. від 03.01.08 № 04-05/03),

- відповідача 1: Онопрієнко О.П. (дов. від 03.01.08 № 5),

 - відповідача 2: Шумайко Н.В. (дов. від 18.06.08 №РЦП 9/4730-10),

 - прокуратури м. Києва: Бузницька Г.М. (посвідч. від 20.08.07 № 188),

  розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства “Український державний              розрахунковий центр міжнародних перевезень”,

  апеляційне подання                Заступника прокурора м. Києва

 на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2008

 у справі № 21/196-48/72 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Інтертранс"

 до                                                   1. Державної адміністрації залізничного                           транспорту України "Укрзалізниця",

                                                  2. Державного підприємства "Український                           державний розрахунковий центр міжнародних

                                                      перевезень"

 про                                                  визнання недійсними додатків до договору та стягнення сум,

таза зустрічним позовом                    Державної адміністрації залізничного транспорту

                                                     України “Укрзалізниця”

 до                                                  Закритого акціонерного товариства

                                                     “Інтертранс”

 третя особа                                        Державне підприємство “Український

                                                      державний розрахунковий центр міжнародних

                                                      перевезень”

 про                                                   визнання недійсними додатків до договору

                                                      та стягнення сум,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Закрите акціонерне товариство “Інтертранс” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” (далі-відповідач 1), Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (далі-відповідач 2) про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору від 27.11.06 № 1-349/06-ЦЮ укладеного між відповідачем 1 і позивачем, та стягнення з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” 37 137 158,75 грн. боргу.  

Під час розгляду справи місцевим судом позивач неодноразово подавав уточнення щодо заявлених сум, останнім з яких збільшив позовні вимоги в частині стягнення суми боргу до 129 595 735,88 грн., яку просив зобов'язати відповідача 2 перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” для оплати майбутніх перевезень, а також доповнив вимогами про перерахування на цю ж картку обліку збитків в сумі 2 689 701,06 грн., 651 739,98 грн. упущеної вигоди, а також 122 937, 13 грн. – 3% річних.

Згодом Державною адміністрацією залізничного транспорту України “Укрзалізниця” до  Господарського суду м. Києва було подано зустрічний позов до ЗАТ “Інтертранс” (з урахуванням подальших уточнень) про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору від 27.11.06 № 1-349/06-ЦЮ, та стягнення 434 702 726,05 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196 (суддя – Шевченко Е.О.)  первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.06, укладеного між ДАЗТ “Укрзалізниця” та ЗАТ “Інтертранс”. Зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 106 644 772,58 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 змінено, первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.06. Зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 129 595 735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 в частині вирішення спору про перерахування на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” боргу в розмірі 22 950 963,30 грн., збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544 349,41 грн. та 132 824,92 грн., а також розподілу судових витрат і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 залишено без змін.

Виходячи зі змісту ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 29.02.08 справу №  21/196 було передано на новий розгляд судді Сулім В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.08 справу № 21/196 прийнято до свого провадження суддею Сулім В.В., та призначено їй новий номер № 21/196-48/72.

14.03.08 позивачем за первісним позовом через канцелярію Господарського суду м. Києва було подано заяву про зміну позовних вимог, що переглядаються, відповідно до якої останній просив суд стягнути з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (далі – ДП “РЦП”) борг в сумі 11 941 008,33 грн., та з відповідачів 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В зв'язку з подачею ДАЗТ “Укрзалізниця” касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 20.02.08 справу у відповідності до ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України було передано до Верховного Суду  України.  

Ухвалою Верховного Суду України від 17.04.08 відмовлено у порушенні  касаційного провадження  з  перегляду  постанови Вищого господарського суду України  від  20.02.08  у справі №21/196. Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

20.05.08 позивачем подано заяву, якою уточнено розмір позовних  вимог в частині стягнення збитків, річних та упущеної вигоди. Відповідно до заяви останній просив стягнути з ДП “РЦП” 11 941 008,33 грн. боргу, 2 689 701,06 грн. збитків, 651 739,98 грн. упущеної вигоди,  122 937,13 грн. – 3% річних, а також стягнути з відповідачів державне мито в сумі  51 000 грн. та 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.08 у справі № 21/196-48/72 (суддя – Сулім В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на користь ЗАТ “Інтертранс” 11 941 008,33 грн. боргу, 18 582,14 грн. державного мита та 57,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ДАЗТ України “Укрзалізниця” на користь ЗАТ “Інтертранс” 18 582,14 грн. державного мита та 57,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, припинивши провадження у справі № 21/196-48/72.

Заступник прокурора м. Києва,  також не погоджуючись з рішенням суду, вніс апеляційне подання, в якому просить його скасувати в частині стягнення з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”  11 941 008,33 грн. боргу, та відмовити позивачеві у задоволенні позову в цій частині у зв'язку порушенням місцевим судом норм матеріального права.

Письмові відзиви на апеляційну скаргу і подання не були надані.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, подання колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.11.06 між ЗАТ “Інтертранс” (далі – Замовник) і Державною адміністрацією залізничного транспорту України “Укрзалізниця” (далі – Укрзалізниця) було укладено договір № 1-349/06-ЦЮ про організацію перевезень вантажів залізницями України (далі – договір), предметом регулювання якого є відносини сторін, пов'язані з організацією перевезень Укрзалізницею вантажів у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями і оплатою їх Замовником за тарифами, погодженими з Укрзалізницею.

Ціни (тарифи), за якими здійснюються розрахунки, сторонами договору було визначено в додатках до нього: №1 (загальний рівень коефіцієнтів до базових ставок Тарифної політики на 2007 фрахтовий рік (загальний тариф) на транзитні перевезення вантажів територією України (в усіх напрямках), затверджених рішенням тарифної Комісії від 01.12.06 на період з 01.01.07 до 30.06.07), та додатку №2 (особливі тарифи на транзитні перевезення вантажів територією України, затверджені рішенням тарифної Комісії від 20.12.06 на період з 01.01.07 до 30.06.07).

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Статтею 311 Господарського кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Укрзалізниця є суб'єктом природних монополій в розумінні ст. 5 Закону України “Про природні монополії”, тому Замовник (позивач за первісним позовом) не мав змоги вільно обрати контрагента при укладенні договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ, а також не міг відмовитися від укладення додатків №№ 1, 2 до нього з фактично встановленими, а не погодженими коефіцієнтами до базових ставок.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення” до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, відносяться послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, яким є перевезення вантажів залізничним транспортом згідно Закону України “Про природні монополії”.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (ст. 10 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).

Повноваження з встановлення тарифів на транзитні перевезення транзитних вантажів залізницями України (здійснення тарифної політики) були предметом судових справ №21/119-А за позовом ЗАТ “Інтертранс” до ДАЗТ “Укрзалізниця” про визнання дій протиправними, визнання нечинним рішення та зобов'язання утриматись від вчинення дій, № 48/66-А за позовом ЗАТ “Інтертранс” до Міністерства  транспорту та зв'язку України про зобов'язання Мінтрасзв'язку виконати свої повноваження – встановити тарифи, №21/410-А за позовом ДАЗТ “Укрзалізниця” до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним норми Положення про Міністерство  транспорту та зв'язку України.

Рішеннями відповідних судів встановлено, що повноваження з встановлення тарифів на транзитні перевезення транзитних вантажів залізницями України (здійснення тарифної політики) з 15.06.06 належать Міністерству транспорту та зв'язку України.

Тарифи, зазначені в спірних додатках до договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ, не є такими, що встановлені відповідно до законодавства повноважним органом, оскільки ці тарифи встановлені Укрзалізницею на Тарифній комісії Укрзалізниці від 01.12.06 та 20.12.06, тобто за відсутності повноважень.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.07 №21/196 було визнано недійсними додатки №1 та №2 до договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 № 21/196, змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, в частині визнання недійсними додатків до договору та в частині зобов'язання ДП “РЦП” перерахувати борг в сумі 106 644 722, 58 грн. на картку ЗАТ “Інтертранс” залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.07 у справі № 48/66-А за позовом ЗАТ “Інтертранс” до Міністерства транспорту та зв'язку України про зобов'язання вчинити дії продовжено з 01.01.07 термін дії рішення Тарифної комісії Укрзалізниці від 01.12.05 щодо встановлення тарифної політики на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.06 №ЦЗМ-12/984).

Таким чином, судом встановлено, що при виставленні рахунків відповідачі повинні були користуватися тарифами, встановленими саме зазначеним вище рішенням Тарифної комісії Укрзалізниці.

Пунктом 3.5 Договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ встановлено, що ДП “РЦП” відкриває картку обліку з наданням відповідного номера і здійснює облік коштів Замовника (позивача за первісним позовом).

ДП “РЦП” нараховувало оплату за транзитні перевезення, керуючись тарифами, встановленими рішенням Тарифної комісії від 01.12.06 і 20.12.06, та підписаними на їх підставі додатками  №№ 1, 2 до Договору від 27.11.06 №/1-349/06-ЦЮ, які є недійсними.  

Позивач сплачував на рахунок ДП “РЦП” завищені суми, оскільки відповідно до п. 3.8 договору від 27.11.06 та додатку № 2 до нього Замовник зобов'язаний забезпечувати постійну наявність передоплати у розмірі 50% та 100% середньомісячної суми платежів за рахунками пред'явленими до сплати за попередні три місяці.    

Відповідно до п. 3.10 договору у разі виявлення переборів провізних платежів Розрахунковий центр (ДП “РЦП”) здійснює перерахунок і надлишок стягненої суми перераховує на картку обліку Замовника як оплату за майбутні перевезення.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 2 з повідомленнями про незгоду з сумою провізних платежів та проханням провести звірку розрахунків, однак останній не здійснив ніяких дій щодо виявлення недоборів або переборів провізних платежів ЗАТ “Інтертранс”, тобто порушував свої зобов'язання, що підтверджується доданими до справи листами.

Після проведення перерахування, різниця в розрахунках по договору за 1 півріччя 2007 року складає 129 595 735,88 грн. (розрахунок ЗАТ “Інтертранс” знаходиться в матеріалах справи).

Як вже було зазначено вище, рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, в частині зобов'язання перерахування ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” боргу в сумі 106 644 722,58 грн. на картку ЗАТ “Інтертранс” залишено без змін.

29.12.07 Тарифною комісією ДАЗТ “Укрзалізниця” (протокол №10) прийнято рішення щодо врегулювання господарського спору між ДАЗТ “Укрзалізниця” та ЗАТ “Інтертранс”, відповідно до якого для врегулювання господарського спору сторони домовилися примиритись на наступних умовах: з 01.01.07 по 30.11.07 (включно) встановити ЗАТ “Інтертранс” по Договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ тарифні ставки на перевезення транспортних вантажів на рівні тарифів другого півріччя 2006 року, встановленого по договору №701-632/04 від 26.11.04 з урахуванням загальної індексації тарифів як всіх експедиторських організацій - у розмірі 7%, коефіцієнтів перерахування базових ставок ТП УЗ-2007 з швейцарських франків в долар США, оголошеного на 2007 фрахтовий рік, у розмірі 1,25; з 01.12.07 по 31.12.07 (включно) до тарифних ставок додатково застосовувати підвищуючи коефіцієнти у відповідності з розпорядженням ДАЗТ “Укрзалізниця” від 31.10.07 №Ц 1/1373.

Між сторонами було підписано Акт розрахунків по провізним платежам, стягнених з ЗАТ “Інтертранс” відповідно до Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06 та сумам, нарахованим провізних платежів згідно умов протоколу Тарифної комісії №10 від 29.12.07 за 1-ше півріччя 2007 року, за яким різниця в розрахунках склала 118 585 780,91 грн. та Акт звірки розрахунків між ДП “РЦП” та ЗАТ “Інтертранс” за червень 2007 року, згідно якого сума боргу додатково склала 20 882 192,45 грн.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 20.02.08 рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 в частині зобов'язання перерахування ДП “РЦП” 106 644 722,58 грн. боргу на картку ЗАТ “Інтертранс” за січень-травень 2007 року залишено без змін. Таким чином, колегія суддів погоджуючись з висновком місцевого суду  вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги ЗАТ “Інтертранс” про стягнення з ДП  “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”  11 941 008,33 грн. боргу.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів так само як і суд 1-ої інстанції дійшла висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх складових, необхідних для стягнення з боржника збитків (2689701,06 грн.), упущеної вигоди (651739,98 грн.), та 122937,13 грн. річних, зокрема, факту настання відповідних негативних наслідків через дії (бездіяльність) боржника, причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) боржника та негативними наслідками, а також вини боржника, та відмову у задоволенні вимог в цій частині.

ЗАТ “Інтертранс” у заяві про зміну позовних вимог просить стягнути на його користь 11 941 008,33 грн. з ДП “РЦП” для подальшого перерахування в якості попередньої оплати за перевезення.

Посилання ДП “РЦП” як під час розгляду справи судом 1-ої інстанції, так і в апеляційній скарзі на той факт, що ДАЗТ “Укрзалізниця” є розпорядником коштів, а ДП “РЦП” є структурою ДАЗТ “Укрзалізниці”, яка керується розпорядженнями останньої, тому позивачем було неправильно визначено процесуальний статус ДАЗТ “Укрзалізниця”, спростовується фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах доказами. Так, договором від 27.11.06 на ДП “РЦП” покладено обов'язок із здійснення розрахунків між Сторонами та обліку сплачених на підставі договору ЗАТ “Інтертранс” грошових коштів. Крім того, отримувачем платежів, здійснених ЗАТ “Інтертранс” на підставі договору є саме ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України “Про господарські суди”, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а ст. 20 Господарського кодексу України – держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спосіб захисту порушених прав ЗАТ “Інтертранс” шляхом зобов'язання ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” суму боргу для оплати за майбутні перевезення не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав останнього.

Таким чином, позивач за первісним позовом має право на такий ефективний  засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача 2 , який добровільно не виконав рішення по справі у частині перерахування на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” боргу у сумі 106644722,58 грн. для оплати за майбутні перевезення.

Задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 2 на користь позивача 11 941 008,33 грн. боргу є забезпеченням дотримання принципу обґрунтованих сподівань ЗАТ “Інтертранс” на право використовувати належні йому грошові кошти відповідно до власних інтересів, а отже правомірним і ефективним способом захисту прав ЗАТ “Інтертранс”.

Колегія суддів погоджуючись з судом 1-ої інстанції вважає, що при новому розгляді справи місцевий господарський суд має повноваження, відповідно до вказівок Вищого господарського суду України, провести новий розподіл судових витрат, які були здійснені сторонами під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного є правильним висновок суду про стягнення з відповідачів судових витрат в частині розподілу сплаченого державного мита за розгляд позовної заяви у першій інстанції у сумі 25 500 грн. та 12750 грн. – за розгляд апеляційної скарги, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. в рівних частинах.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.08 у справі № 21/196-48/72  залишити  без  змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”, апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва – без  задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 03.07.08 (відправлено)