Постанова

від 17.12.2008 по справі 21/196-48/72

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/196-48/72

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2008 р.                                                                                    № 21/196-48/72  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби на ухвалу господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2008 року у справі № 21/196-48/72 за позовом закритого акціонерного товариства "Інтертранс" до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" про визнання недійсними додатків до договору та стягнення суми та за зустрічним позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" до закритого акціонерного товариства "Інтертранс", за участю третьої особи –державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" про визнання недійсним додатків до договору та стягнення суми, –

Встановив:

У березні 2007 року закрите акціонерне товариство "Інтертранс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними додатків № 1 та № 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27 листопада 2006 року, укладеного між позивачем та Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця", та стягнення з державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" боргу в сумі 37137158,75 грн.

Під час розгляду справи місцевим судом позивач неодноразово уточнював свої вимоги та збільшив їх в частині стягнення суми боргу до 129595735,88 грн., які просив зобов'язати державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" перерахувати на картку обліку позивача для оплати майбутніх перевезень, а також доповнив вимогами про перерахування на цю ж картку обліку збитків в сумі 2689701,06 грн., 651739,98 грн. упущеної вигоди та 122937,13 грн. 3 % річних.

У липні 2007 року Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" подано зустрічну позовну заяву (з урахуванням подальших уточнень) про визнання недійсними додатків № 1 та № 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27 листопада 2006 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16 липня 2007 року первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки № 1 та № 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27 листопада 2006 року та зобов'язано державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" перерахувати на картку обліку позивача борг в сумі 106644772,58 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2007 року рішення місцевого суду змінено, первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки № 1 та № 2 до договору, зобов'язано державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" перерахувати на картку обліку позивача борг в сумі 129595735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2008 року постановлені попередніми судовими інстанціями судові рішення у справі скасовані в частині вирішення спору про перерахування на картку обліку позивача боргу в сумі 22950963,30 грн., збитків та упущеної вигоди в розмірі, відповідно, 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат і в цій частині справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. В решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції, у березні 2008 року, позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, що переглядаються, згідно якої останній просив стягнути з державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" борг в сумі 11941008,33 грн.

20 травня 2008 року позивачем подано заяву, якою уточнено розмір позовних вимог в частині стягнення боргу –11941008,33 грн., збитків –2689701,06 грн., упущеної вигоди –651739,98 грн., 3 % річних –122937,13 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27 травня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" борг в сумі 11941008,33 грн. та судові витрати. Стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" судові витрати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

5 березня 2008 року господарським судом м. Києва на виконання рішення суду від 16 липня 2007 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 лютого 2008 року видано наказ.

12 березня 2008 року позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення від 16 липня 2007 року, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22 травня 2008 року задоволено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, наказ від 5 березня 2008 року визнано таким, що втратив чинність та видано новий наказ, яким стягнуто з державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" борг в сумі 106644772,58 грн.

19 червня 2009 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 22 травня 2008 року, відповідно до якого строк добровільного виконання судового рішення –три дні з моменту одержання постанови про відкриття виконавчого провадження.

20 червня 2008 року від державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду.

23 червня 2008 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби виніс постанову про накладення арешту на кошти державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" в межах 106644772,58 грн., що належать боржнику та містяться на його рахунку.

25 червня 2008 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10664477,26 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду у добровільному порядку у визначений строк.

26 червня 2008 року державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" звернулося до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило визнати дії державного виконавця Калевич В.А. неправомірними, а постанову від 23 червня 2008 року про арешт коштів боржника –скасувати.

4 липня 2008 року державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" подало скаргу на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 червня 2008 року № 7920163 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 10664477,26 грн.

4 липня 2008 року судом видано наказ про примусове виконання постанови на виконання рішення господарського суду м. Києва від 27 травня 2008 року, що набрало законної сили 25 червня 2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року в задоволенні заяви від 20 червня 2008 року про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2008 року, скаргу державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" від 24 червня 2008 року № РЦП 9/4873Бух задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Калевич В.А. щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23 червня 2008 року № 7920163 протиправними.

У задоволенні вказаної скарги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника відмовлено.

Скаргу державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" від 4 липня 2008 року № РЦП 9/5096Бух задоволено.

Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 червня 2008 року № 7920163 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 10664477,26 грн.

У касаційній скарзі департамент державної виконавчої служби просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2008 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм чинного законодавства, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарг.

У відзивах на касаційну скаргу Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

7 липня 2008 року господарським судом м. Києва винесено ухвалу про прийняття до розгляду скарг № РЦП 9/4873Бух від 24 червня 2008 року та № РЦП 9/5096Бух від 4 липня 2008 року державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Сумісний розгляд цих скарг вказаною ухвалою призначено на 16 липня 2008 року о 15 год. 15 хв.

Викликано для участі в судовому засіданні представників позивача, відповідачів та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, їх явку в судове засідання визнано обов'язковою.

Зобов'язано державного виконавця, позивача, відповідачів надати суду докази на підтвердження та заперечення обставин, викладених у скаргах та відповідні пояснення.

Сторін попереджено про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду у відповідності з нормами закону.

Ухвалено копію даної ухвали надіслати сторонам та державному виконавцю.

З матеріалів справи, а саме, зі зворотнього боку ухвали суду від 7 липня 2008 року, вбачається, що 11 липня 2008 року представник державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" та 14 липня 2008 року представник позивача отримали копії вказаної ухвали нарочним.

Державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії даної ухвали надіслані лише 14 липня 2008 року поштою за вих. №№ 3436 та 3437, про що свідчить відповідний штамп відділу діловодства господарського суду м. Києва, без урахування поштового обігу кореспонденції: по місту –3 дні, по області –5 днів, по Україні –7 днів.

Зазначене свідчить про порушення місцевим судом п'ятиденного строку розсилання рішень та ухвал, встановленого ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, та позбавлення Департаменту державної виконавчої служби права на участь у судовому процесі, хоча явка його повноважного представника в судове засідання була визнана судом обов'язковою.

16 липня 2008 року господарський суд першої інстанції прийняв по суті заявлених скарг ухвалу, не перевіривши факт належного повідомлення Департаменту державної виконавчої служби про час і місце судового засідання, не скориставшись правом щодо відкладення розгляду справи, наданим суду ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року Департамент державної виконавчої служби вказував на зазначене порушення суду першої інстанції, проте, апеляційній господарський суд, залишаючи оскаржувану ухвалу без змін, на це уваги не звернув, чим також припустився порушень чинного законодавства.

З огляду на викладене, ухвалу місцевого господарського суду від 16 липня 2008 року та постанову апеляційної інстанції від 22 вересня 2008 року не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                ПОСТАНОВИВ:     

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 16 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2008 року у справі № 21/196-48/72 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                   Гончарук П.А.

Судді                                                                                           Вовк І.В.        

                                                                                                    Стратієнко Л.В.