Постанова

від 25.06.2008 по справі 21/196-48/72

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/196-48/72

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2008                                                                                           № 21/196-48/72

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

 судового засідання           Терещенко Я.О.

 представників сторін

 - позивача: Зязіна Ю.О. (дов. від 03.01.08 № 04-05/03),

- відповідача 1: Онопрієнко О.П. (дов. від 03.01.08 № 5),

 - відповідача 2: Шумайко Н.В. (дов. від 18.06.08 №РЦП 9/4730-10),

 - прокуратури м. Києва: Бузницька Г.М. (посвідч. від  20.08.07 № 188),

 розглянувши у відкритому

 судовому засіданні

 апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний                                             розрахунковий центр міжнародних перевезень"

 на ухвалу                                Господарського суду м.Києва від 22.05.2008

за заявою            Закритого акціонерного товариства “Інтертранс”

                                                  про зміну способу та порядку виконання рішення

                                                  Господарського суду м. Києва від 16.07.07,

                                                  зміненого постановою Київського апеляційного

                                                  господарського  суду від 09.10.07 та постановою

                                                  Вищого господарського суду України від 20.02.08

 у справі № 21/196-48/72 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства  "Інтертранс"

 до                                                   1. Державної адміністрації залізничного                           транспорту України "Укрзалізниця",

                                                  2. Державного підприємства "Український                           державний розрахунковий центр міжнародних

                                                      перевезень"

 про                                                  визнання недійсними додатків до договору та стягнення сум,

та

за зустрічним позовом             Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця”

 до                                                  Закритого акціонерного товариства “Інтертранс”

 третя особа                                       Державне підприємство “Український державний

                                                     розрахунковий центр міжнародних перевезень”

 про                                                  визнання недійсними додатків до договору

                                                      та стягнення сум,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Закрите акціонерне товариство “Інтертранс” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” (далі-відповідач 1), Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (далі-відповідач 2) про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору від 27.11.06 № 1-349/06-ЦЮ, та стягнення боргу.  

Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції Державною адміністрацією залізничного транспорту України “Укрзалізниця” до  Господарського суду м. Києва було подано зустрічний позов до ЗАТ “Інтертранс” (з урахуванням подальших уточнень) про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору від 27.11.06 № 1-349/06-ЦЮ, та стягнення 434 702 726,05 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196 (суддя – Шевченко Е.О.)  первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.06, укладеного між ДАЗТ “Укрзалізниця” та ЗАТ “Інтертранс”.  Зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 106 644 772,58 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 змінено, первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.06. Зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 129 595 735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 в частині вирішення спору про перерахування на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” боргу в розмірі 22 950 963,30 грн., збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544 349,41 грн. та 132 824,92 грн., а також розподілу судових витрат і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 залишено без змін.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 29.02.08 справу №  21/196 було передано на новий розгляд судді Сулім В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.08 справу № 21/196 прийнято до свого провадження суддею Сулім В.В., та призначено їй новий номер № 21/196-48/72.

В зв'язку з подачею ДАЗТ “Укрзалізниця” касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 20.02.08 справу у відповідності до ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України було передано до Верховного суду  України.  

Ухвалою Верховного суду України від 17.04.08 відмовлено у порушенні  касаційного провадження  з  перегляду  постанови Вищого господарського суду України  від  20.02.08  у справі №21/196. Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

07.03.08 постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 05.03.08 № 21/196.

12.03.08 позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, в якій зазначає, оскільки виконавчий документ зобов'язує боржника (відповідача 2) вчинити певні дії, а саме, технологічно провести суму боргу в бухгалтерських розрахунках та підписати з позивачем акт звірки розрахунків, яким зафіксувати перерахування суми боргу на картку обліку позивача, то виконати рішення без участі боржника неможливо, а боржник не має наміру виконувати рішення.

19.05.08 ЗАТ “Інтертранс” було надано суду доповнення до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, в якій останній зазначив, що боржник ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” рішення не виконує, вважає суму 106644772,58 грн. боргом ЗАТ “Інтертранс” та нараховує на неї пеню. Дії, які має вчинити боржник для виконання рішення, є технологічним процесом обробки документів та бухгалтерським обліком, а тому неможливо примусово виконати рішення у порядку і спосіб, раніше встановлені,  а добровільно боржник рішення суду не виконує.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.08 задоволено заяву ЗАТ “Інтертранс” про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08.

Стягнуто з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на користь ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 106 644 772, 58 грн.

Визнано наказ Господарського суду м. Києва від 05.03.08 № 21/196 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, яким зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 106 644 772,58 грн. для оплати за майбутні перевезення таким, що втратив чинність.

Державне підприємство “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”, не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, відмовивши ЗАТ “Інтертранс” у задоволенні заяви про способу та порядку виконання рішення.

Письмові відзиви на апеляційну скаргу не були надані.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок його виконання.

Пунктом 1.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п.2 Роз'яснення № 02-5/333).

05.03.08 Господарським судом м. Києва було видано наказ №21/196, яким зобов'язано ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” 106644722,58 грн. боргу для оплати за майбутні перевезення.

07.03.08 постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду № 21/196, виданого 05.03.08, та встановлено термін добровільного виконання – до 13.03.08. Крім того, у постанові ВДВС повідомив боржника (ДП “РЦП”) про наслідки невиконання рішення у зазначений строк.

Боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 07.03.08. Проте у встановлений строк добровільно не виконав рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08.

13.03.08 боржник звернувся до Господарського суду м. Києва із скаргою на дії органу виконавчої служби та із заявою до ВДВС про зупинення виконавчого провадження.

17.03.08 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 21/196, виданого 05.03.08, зупинено.

Судом встановлено, що стягувач звертався до ВДВС із клопотаннями від 28.03.08 №04-05/356 та від 23.04.08 № 04-05/488 про поновлення виконавчого провадження та до Господарського суду м. Києва із скаргою на дії органу виконавчої служби.

Згідно п. 3.5 договору від 27.11.06 №1-349/06-ЦЮ, укладеного між ЗАТ “Інтертранс” та ДАЗТ “Укрзалізниця”, ДП “РЦП” (розрахунковий центр) відкриває картку обліку з наданням відповідного номера і здійснює облік коштів Замовника (ЗАТ “Інтертранс”).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що Розрахунковий центр на підставі виставлених рахунків і звітів форми 4-А за фактичне виконання робіт списує кошти з картки обліку ЗАТ “Інтертранс” в рахунок оплати за виконані залізницями України перевезення.

Відповідно до п. 3.10 договору у разі виявлення недоборів чи переборів провізних платежів Розрахунковий центр здійснює перерахунок і надлишок стягненої суми перераховує на картку обліку Замовника як оплату за майбутні перевезення або додатково стягує недобори грошових сум у терміни, встановлені СМГС. Перерахунок у таких випадках здійснюється при розрахунках за наступний місяць або при проведенні звіряння. Після проведення перерахунку Замовнику надається звіт форми 4-А зі старим номером з літерою “П” на дату проведення перерахунку.

ДП “РЦП” надав ЗАТ “Інтертранс” за три місяці 2008 року звіт форми 4-А, але перерахунку не зробив.

Крім того, ДП “РЦП” нараховує пеню на суму 106644722,58 грн., яка за період з 01.01.08 по 31.03.08 склала 5232948,02 грн. ЗАТ “Інтертранс” нараховану пеню не визнає.

Таким чином, для виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, необхідно здійснити певні дії, які не можливо вчинити без участі боржника, оскільки вони пов'язані з технологічним процесом обробки документів та бухгалтерським обліком.

Доводи ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” в апеляційній скарзі про те, що “РЦП” утримується за рахунок кошторису, в плані на 2008 рік якого не закладено виплати 106 644 772,58 грн. на виконання рішення суду. Вилучення цієї суми з обігу ставить під загрозу подальше нормальне функціонування державного підприємства, що в свою чергу призведе до подальшого ускладнення при розрахунках за міжнародні перевезення, роботи, які виконуються підприємствами залізничного транспорту України, пов'язаними єдиним технологічним процесом перевезень колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням наступного.  

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Статтею 9 Конституції України встановлено, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” суму боргу для оплати за майбутні перевезення не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення суми боргу, а тому є неефективним у даному випадку.

Крім традиційної концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами між приватними особами (акції, інтелектуальна власність тощо), власністю в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є і “законні сподівання” права власності. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджуючись з судом 1-ої інстанції вважає, що безпідставним невиконанням рішення у справі № 21/196, ДП “РЦП” порушило принцип обґрунтованих сподівань позивача на право використання належних йому грошових коштів на власний розсуд.

Таким чином є правильним висновок місцевого суду, що ефективним і правомірним способом захисту прав та обґрунтованих сподівань позивача є зміна способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.07 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08, шляхом стягнення з ДП “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на користь ЗАТ “Інтертранс” 106 644 772, 58 грн. боргу.

Стосовно твердження відповідача 2, що місцевим судом були порушені вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 77 ГПК України та винесено оскаржувану ухвалу за відсутності представника останнього, хоча ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, то  колегією суддів воно не приймається. Зазначене вище клопотання не підтверджено доказами неможливості направлення до господарського суду юридичною особою (відповідачем у справі) іншого представника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.05.08 у справі № 21/196-48/72 залишити  без  змін,  а апеляційну  скаргу Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” – без  задоволення.     

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 03.07.08 (відправлено)