Ухвала

від 31.05.2011 по справі 14/2187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКА СЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31 травня 2011 року Справа №14/2187

вх. № 7329/2011 від 10.05.2011

Господарський суд у скл аді головуючого судд і Хабазні Ю.А., при секретар і судового засідання Яцен Ю.Ф ., за участю: представни ків за довіреностями - ОСОБА_1 (від ПАТ «Банк Кіпру» ), ОСОБА_2 (від ініціюючого к редитора), ОСОБА_3 (від упра вління Пенсійного фонду Укра їни в м. Сміла), розглянувши у в ідкритому судовому засіданн і у м. Черкаси у приміщенні суд у заяву

заявника публіч ного акціонерного товариств а «Банк Кіпру»

про припинення лік відаційної процедури та пере хід до загальних

судових процедур у пр оцедуру розпорядження майно м

у справі за заявою

ініціюючого кредитора Смілянської об' є днаної державної податкової інспекції

до боржника товар иства з обмеженою відповідал ьністю «Пан

Маркет»

про визнання банк рутом відсутнього боржника, -

ВСТАНОВИВ:

1. Заставним кредитором, П АТ «Банк Кіпру», подано заяву з вимогою припинити процеду ру ліквідації банкрута, пере дбачену ст.52 Закону України “П ро відновлення платоспромож ності боржника або визнання його банкрутом” (далі - За кон) та здійснити перехід д о загальних судових процедур у справі про банкрутство бор жника, ввести процедуру розп орядження майном боржника.

Підставою подання заяви вк азано ч.6 ст.52 Закону, мотивами д ля переходу вказані наступні : наявність у суду права здійс нити перехід до загальної пр оцедури; наявність майна вик лючає застосування спрощено ї процедури банкрутства відс утнього боржника; необхідніс ть здійснення формування пов ноцінного пасиву боржника шл яхом виявлення усіх кредитор ів; проведення ліквідації бо ржника за спрощеною процедур ою порушує вимоги ст.4 Закону; кредитори позбавлені права п рийняти рішення про відновле ння платоспроможності боржн ика чи про його санацію; існую чі особливості розподілу кош тів від продажу майна відсут нього боржника можуть негати вно вплинути на права інших к редиторів; позиція необхідно сті переходу до загальних су дових процедур підтримуєтьс я судовою практикою.

2. У судовому засіданні пред ставник ПАТ «Банк Кіпру»заяв у підтримав і пояснив, що здій снення ліквідаційної процед ури у порядку ст. 52 Закону на це й час не є правильним і доціль ним, що у боржника є в наявност і майно і грошові кошти, отже й ого не можна вважати відсутн ім, що спрощена процедура лік відації не передбачає продаж у майна банкрута, що необхідн о перейти до процедури розпо рядження майном боржника, ви явити кредиторів, затвердити реєстр вимог кредиторів і пі сля цього скликати загальні збори кредиторів, на яких обр ати комітет кредиторів, який в свою чергу розглядатиме пи тання розподілу коштів, що пр и нинішній ліквідаційній про цедурі відбувається порушен ня прав кредиторів, оскільки неможливо здійснити санацію боржника. На запитання суду п ояснив, що необхідно ввести п роцедуру розпорядження майн ом, що розпорядником майна вв ажає необхідним призначити л іквідатора банкрута, арбітра жного керуючого Юдицького О.В., одночасно поклавши на н ього виконання обов' язків к ерівника боржника після звіл ьнення останнього в установл еному порядку.

Ліквідатор банкрута у судо вому засіданні 26.05.2011 проти заяв лених вимог заперечив і пояс нив, що саме у разі переходу до загальних судових процедур у цій справі можливе порушен ня прав кредиторів (зокрема, п роцедура розпорядження майн ом передбачає подання нового оголошення у друкованих зас обах масової інформації, одн ак ті кредитори, які вже заяви ли свої вимоги і вимоги яких в изнані, можуть залишити поза контролем питання необхідно сті відслідковувати подальш і оголошення стосовно боржни ка, оскільки вони свій обов' язок відповідно до Закону вж е виконали, можуть пропустит и строк подачі нової заяви з в имогами, що призведе до певно го непотрібного конфлікту), щ о при порушенні провадження у справі про банкрутство та п ри винесенні постанови про в изнання боржника банкрутом с удом установлено належними д оказами ознаки відсутнього б оржника, вказані докази є не с простованими.

Також ліквідатор банкрута доповів про результати вико наної ним роботи, спрямовано ї на виявлення кредиторів бо ржника, його майна і документ ів, Зокрема повідомив, що усе в иявлене ним майно перебуває у заставі згідно з відповідн им реєстром обтяжень у ПАТ «Б анк Кіпру», що проведено попе редню оцінку майна, за резуль татами якої майна недостатнь о навіть для погашення вимог заставного кредитора, що крі м опублікування оголошення п ро визнання боржника банкрут ом в офіційному друкованому органі ним надіслано індивід уальні повідомлення усім вия вленим за документами кредит орам (їх кількість складає 157 о сіб), що до ліквідатора з вимог ами до боржника звернулись 63 к редитори, в т.ч. ТОВ «СКС», скар гу якого на часткове визнанн я вимог розглянуто і визнано ухвалою суду у цій справі, що за результатами розгляду лік відатором вимог кредиторів б уло складено їх реєстр, що про ведено збори кредиторів 20.05.2011, щ о на зборах кредиторів обран о комітет кредиторів у склад і 3-з осіб: ПАТ “Банк Кіпру” (гол ова), управління Пенсійного ф онду України у м. Смілі, Сміл янська об' єднана державн а податкова інспекція. Після перерви ліквідатор банкрута у судове засідання не з' яви вся, подав клопотання про роз гляд справи без його участі.

Представник ініціюючого к редитора вирішення питання з алишив на розсуд суду, однак з азначив, що перехід до загаль них судових процедур призвед е до затягування розгляду сп рави.

Представник управління Пе нсійного фонду України у м. См іла підтримав доводи предста вника ініціюючого кредитора щодо недоцільності затягува ння ліквідаційної процедури та залишив вирішення питанн я на розсуд суду.

Відповідно до статей 75, 85 Гос подарського процесуального кодексу України суд розглян ув справу за наявними в ній ма теріалами, у судовому засіда нні оголошено вступну та рез олютивну частини судового рі шення.

3.Заслухавши представників учасників провадження у спр аві про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справ і докази суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з на ступних підстав.

3.1. Частина 6 ст.52 Закону Украї ни “Про відновлення платоспр оможності боржника або визна ння його банкрутом” передбач ає, що «за клопотанням ліквід атора у разі виявлення ним ма йна відсутнього боржника, ви знаного банкрутом, господарс ький суд може винести ухвалу про припинення процедури лі квідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загаль них судових процедур у справ і про банкрутство, передбаче них цим Законом».

Таким чином правовими підс тавами для розгляду цього пи тання судом вказано дві: 1) ная вність клопотання ліквідато ра банкрута 2) виявлення майна банкрута. У окремих рішеннях судів вищих інстанцій мотив ами застосування цієї норми також вказуються ті обставин и, що виявленого майна має бут и більше, ніж необхідно для по криття витрат на здійснення ліквідаційної процедури з ог ляду на абз.2 ч.3 ст.52 Закону, згід но з якою «у разі виявлення лі квідатором майна відсутньог о боржника, визнаного банкру том, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язани х з провадженням у справі про банкрутство».

Лише за наявності цих підст ав у суду виникає право припи нити процедуру ліквідації і перейти до загальних судових процедур. Однак суд підкресл ює, що це є право (а не обов' яз ок) суду (а не будь-кого з інших учасників провадження у спр аві про банкрутство боржника ), тобто суд може і не припинят и процедуру ліквідації боржн ика. Доводи заявника, що право суду за умови виявлення майн а боржника перетворюється у обов' язок суду є надуманими .

3.2. Досліджуючи правові підс тави виникнення у суду права для вирішення цього питання суд приходить до висновку, що право припинити процедуру л іквідації у суду відсутнє.

По-перше, заяву подано не лі квідатором банкрута, а заста вним кредитором. Ліквідатор банкрута навпаки вважає недо цільним введення процедури р озпорядження майном.

Також суд відхиляє як доказ по справі рішення комітету к редиторів від 20.05.2011 про перехід до загальних судових процед ур з тих підстав, що повноваже нь на прийняття рішення з цьо го питання йому Законом не на дано та що фактично рішення п рийнято самим заявником.

По-друге, у справі наявні за гальні відомості про виявлен ня майна, однак його конкретн і показники у заяві не визнач ені і заявником у судовому за сіданні не доведені.

Зокрема, заява не містить ві домостей про перелік майна і його вартість (ідентифікуюч их ознак майна), про суму кошті в необхідну на проведення ус ієї ліквідаційної процедури - відсутня як конкретна сум а усіх активів боржника, так і сума витрат на провадження у справі про банкрутство. Порі вняння цих сум на даний час не можливе, ймовірність перевищ ення ліквідаційної маси над сумою витрат по справі є сумн івною (оскільки виручка від р еалізації заставного майна м оже бути спрямована лише на п огашення вимог заставного кр едитора, оскільки спрогнозув ати точно майбутні витрати н еможливо), а сам факт виявленн я майна суд вважає в даній спр аві недостатнім.

Крім того, суд при прийнятті рішень керується конкретним цифрами і фактами, які на дани й час відсутні, і відповідно д о ст. 33 Господарського процесу ального кодексу України заяв ником не доведені.

Суд вважає, що Закон не випа дково надає право подання за яви лише ліквідатору банкрут а, оскільки саме ним має бути п ервісно визначено і оцінено можливості виявлення майна у подальшому, виявлення креди торів, забезпечення прав ост анніх на участь у справі, заб езпечення конкурсного розпо ділу майна, обрахунку можлив их витрат на проведення усіє ї ліквідаційної процедури, с півставлення витрат із варті стю майна, та оскільки саме ни м може бути доведено суду нео бхідні обставини.

3.3. Розглядаючи питання доці льності припинення ліквідац ійної процедури суд приходит ь до висновку, що така доцільн ість відсутня з огляду на так е.

3.3.1. Права кредиторів на учас ть у справі та у прийнятті ріш ень забезпечені належним чин ом, і навіть більше ніж у проце дурі розпорядження майном. З окрема, в газеті «Голос Украї ни»від 08.12.2010 №238 опубліковано ог олошення про визнання боржни ка банкрутом і можливість пр ед' явлення кредиторами сво їх вимог. Більш того, ліквідат ором банкрута надіслано пові домлення про визнання боржни ка банкрутом усім тим кредит орам, яких йому вдалося вияви ти за переданими йому докуме нтами. Кредиторами у справі п одані заяви як до суду, так і а рбітражному керуючому. Щодо кожної заяви, отриманої судо м, направлено повідомлення в ідповідному кредитору та лік відатору банкрута про порядо к розгляду вимог, їх визнання , оскарження дій ліквідатора банкрута.

3.3.2. За результатами цієї зат ратної (за часом і коштами) роб оти у справі ліквідатором ба нкрута сформовано пасив, тоб то складено реєстр вимог кре диторів, пасив складає 36622890,92 гр н. (а.с.59 т.7). Так, у ході цієї робо ти судом було розглянуто ска ргу товариства з обмеженою в ідповідальністю “СКС”, ухвал ою суду від 14.04.2011 скаргу задовол ено частково і визнано остан нього кредитором боржника. С карг від інших кредиторів що до розгляду їх вимог до суду н е надходило.

На момент винесення цього р ішення ліквідатором банкрут а: скликано збори кредиторів , які проведено 20.05.2011; обрано ком ітет кредиторів; проведено з вільнення працівників та пов ністю погашено заборгованіс ть перед ними за рахунок надх одження коштів із погашення дебіторської заборгованост і перед боржником; прийнято д о свого відання майно банкру та (нежиле приміщення по вул. М аршала Гречка у м. Києві, б.22, як е знаходиться у заставі ПАТ « Банк Кіпру»; майже завершено роботу по закриттю рахунків у банках і залишенню одного р ахунку для проведення ліквід аційної процедури; продовжує ться аналіз господарської ді яльності боржника, пошук акт ивів, витребування необхідно ї інформації.

Таким чином момент необхід ності переходу у процедуру р озпорядження майном для форм ування повноцінного пасиву м инув - його сформовано.

3.3.3. Перехід у процедуру розп орядження майном призведе:

до затягування розгляду сп рави (за самими стислими розр ахунками не менш як на 4 місяці );

до повторного виконання ті єї самої громіздкої і надзви чайно затратної роботи, яка в же виконана, виконана законн о і якісно (повторної публіка ції оголошення, повторної пі дготовки і подання заяв кред иторами, повторного їх розгл яду арбітражним керуючим, за твердження реєстру судом, по вторного утворення комітету кредиторів);

до тих же результатів, які в же отримано на даний час (щодо виявлених активів, рахунків , кредиторів, необхідності по кладання обов' язків керівн ика на арбітражного керуючог о);

до збільшення витрат на про ведення процедури банкрутс тва. При цьому суд окремо відм ічає, що за відомостями лікві датора банкрута його витрати вже склали понад 30 тис. грн., з я ких відшкодовано лише третин у, на даний час ліквідаційна п роцедура здійснюється за кош ти арбітражного керуючого і перспектив їх відшкодування з інших джерел немає з огляду на те, що єдиний актив має бут и використано відповідно до ч.2.ст.26 Закону.

3.4. Розглядаючи доводи заявн ика суд приходить до висновк у, що вони є хибними, надуманим и, не відображають дійсні обс тавини і не підтверджуються доданими до заяви доказами ч и доказами, наявними у матері алах справи.

3.4.1. Так, заявник виходить з то го, що ст.52 Закону при проведен ні спрощеної ліквідаційної п роцедури прямо не передбачає цілого ряду положень, які пер едбачені при проведенні зага льних процедур, а тому вони не можуть застосовуватись. Одн ак суд вважає таке тлумаченн я невірними, оскільки є тлума ченням навпаки.

Наприклад, ст. 52 Закону не міс тить положень про те, що має ут ворюватись комітет кредитор ів, але не містить і положень п ро те, що він не має утворювати сь, як стверджує заявник. Ст. 52. Закону не містить положень п ро те, що кошти виручені від ре алізації заставного майна сп рямовуються на погашення вим ог заставного кредитора, але і не встановлює підстав (викл ючень, особливостей) для іншо го їх використання відповідн о до ч.2 ст.26 Закону разом із кор еспондуючими ч.7 ст.52 та ч.1 ст.31 З акону.

Суд же виходить з того, що пі сля винесення постанови про визнання боржника банкрута і відкриття процедури ліквіда ції банкрута у будь-якій спра ві застосовуються загальні п оложення Закону щодо проведе ння ліквідаційної процедури . Виключення ж (особливості) за стосовуються тоді, коли такі особливості передбачені від повідною статтею розділу VI (ст . 41 Закону - Закон застосовуєт ься «з урахуванням особливос тей, передбачених цим розділ ом»). Отже правила, передбачен і ст.52 Закону, є виключеннями і з загальних норм, а не виключн о тими нормами, які можуть зас тосовуватись і які виключают ь можливість застосування ін ших норм Закону, як вважає зая вник.

Аналіз ст.52 Закону вказує на те, що нею установлено спроще ний порядок визнання відсутн ього боржника банкрутом (ско рочений термін винесення пос танови суду про визнання бор жника банкрутом), але спрощен ої ліквідаційної процедури З акон не установлював. Закон в загалі не містить такого тер міну, як «спрощена процедура ліквідації банкрута», (чи й бу дь-яка інша «спрощена»процед ура), тому підстави для викори стання заявником такого терм іну і для приписки надуманій процедурі певних правил її п роведення відсутні. Навпаки, Закон у ст.4 чітко визначив та ких процедур чотири і будь-як их посилань на те, що якась із них може бути «спрощеною»не містить.

Саме на ці обставини і вказа но у постанові суду про визна ння боржника банкрутом від 16.1 1.2010. Зокрема постановою:

відразу призначено ліквід атором банкрута арбітражног о керуючого, оскільки ініцію ючим кредитором не було нада но згоди на призначення його ліквідатором банкрута (вико ристано особливість, передба чену ст.52 Закону);

ліквідатора банкрута зобо в' язано опублікувати відом ості про визнання боржника б анкрутом у офіційних друкова них органах і такий обов' яз ок ліквідатором банкрута вик онано. Крім того, ним для забез печення прав кредиторів, нап равлено окремо кожному виявл еному за документами кредито ру повідомлення про можливіс ть пред' явлення ним вимог у справу (використано особлив ість, передбачену ст.52 Закону) ;

на ліквідатора банкрута у п .3 постанови суду прямо поклад ено обов' язки з виявлення к редиторів, утворення в устан овленому законом порядку ком ітету кредиторів, забезпечен ня їх участі шляхом прийнятт я рішень щодо реалізації май на. Зокрема, зазначено: «кожні три місяці з дня винесення по станови подавати суду відомо сті у формі таблиць з даними: а ) про реалізацію майна (наймен ування майна, інвентарний но мер, балансова вартість, варт ість оцінки, дата протоколу к омітету кредиторів про погод ження умов і порядку продажу , дата і видання публікації ог олошення про продаж, покупец ь, документ і дата передачі ма йна, сума продажу, дата і номер документа про надходження к оштів); б) про використання кош тів по чергам виплати (отриму вач, підстава здійснення пла тежу, сума, дата і номер платіж ного документа). Відомості пр о виплату заборгованої до по рушення провадження у справі заробітної плати надаються із зазначенням узагальнених даних (дати виплати, кількост і осіб, загальної суми з додан ням копій відомостей на отри мання коштів»;

у п.5 зобов' язано «учасникі в провадження у справі про ба нкрутство боржника, які буду ть обрані головою зборів кре диторів та/або головою коміт ету кредиторів, направляти д о господарського суду для пр иєднання до матеріалів справ и копії протоколів таких збо рів, на яких вирішені питання про обрання і зміну складу ко мітету кредиторів та/або гол ови комітету кредиторів».

Поточний звіт ліквідатора банкрута свідчить про те, що в имоги Закону про проведення ліквідаційної процедури у «з агальному»порядку, а також в имоги постанови суду, чітко в иконуються і ніяких обставин того, що відбувається якісь « спрощені»процедури участі к редиторів, виявлення і оцінк и майна чи його продажу у спра ві немає і заявником у заяві н е наведено.

3.4.2. Так заявник посилається лише на ч.3 ст.52 Закону, згідно з якою «у разі виявлення лікві датором майна відсутнього бо ржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу так ого майна направляється на п окриття витрат, пов'язаних з п ровадженням у справі про бан крутство», але обходить уваг ою ч.7 цієї ж статті, якою перед бачено, що «задоволення вимо г кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбач еному статтею 31 цього Закону» .

Суд же тлумачить вказані но рми ст.52 Закону в контексті з і ншими положеннями Закону так им чином, що кошти, отримані ві д продажу майна банкрута, спр ямовуються на покриття витра т, пов' язаних з провадження м у справі про банкрутство, ал е зі спрямуванням коштів від реалізації заставного майна на погашенням вимог заставн ого кредитора (ч.2 ст.26 Закону), а ле у межах оплати послуг арбі тражного керуючого, яка визн ачається відповідно до ч.12 ст. 3-1 Закону, але у межах фактични х витрат, які мають підтвердж уватись первинними бухгалте рськими документами, але у ме жах сум, затверджених рішенн ями комітету кредиторів та у хвалами суду (ч.14 ст.3-1 Закону), а решта коштів - спрямовуєтьс я на погашення вимог інших че рг (ст.31 Закону).

Ідентичним з точки зору Зак ону є підхід і у розподілі кош тів при «загальній»ліквідац ійній процедурі - ст.52 Закону не передбачає в цьому плані і нших, відмінних від даного су дом тлумачення, особливостей .

3.4.3. З огляду на викладене у п.3 .4.1 і 3.4.2. суд відхиляє доводи зая вника про неможливість засто сування ст.16, 30 та інших норм За кону у разі визнання боржник а банкрутом як відсутнього. С аме для таких випадків, коли з акон не містить норми, якою ре гулюються певні правовіднос ини виходячи з конкретних об ставин, такі правовідносини регулюються за аналогією зак ону (ст.8 Цивільного кодексу Ук раїни ).

3.4.4. Обставини відсутності бо ржника, установлені постанов ою суду від 16.11.2010, і заявником не спростовані відповідними до казами. Обставини відсутност і підтверджуються і доводами самого заявника про необхід ність покладання обов' язкі в керівника на розпорядника майна у разі переходу у проце дуру розпорядження майном.

Боржник відсутній за місце знаходженням, не має постійн о діючих статутних органів у правління, у судові засіданн я вони не являються, заяв до су ду не подають, боржник не здій снює ніякої діяльності і зві тності не подає.

Та обставина, що ліквідатор банкрута розшукав колишньог о керівника і примусив його п ередати йому документи і май но не спростовує обставин ві дсутності боржника.

3.4.5. Заявник, чи й інші кредито ри не мають наміру реанімува ти (відновлювати) платоспром ожність боржника, доводи щод о можливості санації боржник а є теоретичними, оскільки за явник не подає заяви про пере хід у процедуру санації, оскі льки сам заявник не проявляє наміру виступити санатором, натомність пропонує ввести процедуру розпорядження май ном боржника. Отже доводи про порушення цього права є наду маними.

3.4.6. Доводи про те, що існуючі о собливості розподілу коштів від продажу майна відсутньо го боржника можуть негативно вплинути на права інших кред иторів також є неконкретними , оскільки в чому саме можуть п роявитись ці негативні наслі дки, яке конкретно право може бути порушено (зокрема, яке ко нкретне право заявника) у зая ві не вказано. Суд вважає, що п ередостороги кредитора, який до того ж обраний головою ком ітету кредиторів, щодо можли вого порушення його прав под альшим проведенням ліквідац ійної процедури є безпідстав ними. За наявних у справі обст авин ліквідатор банкрута зда тний забезпечити повноцінні заходи до реалізації майна з а безпосередньою участю кред иторів (і до цього він прямо зо бов' язаний постановою суду ) та до пропорційного, відпові дно до ст.31 Закону, задоволенн я вимог кредиторів.

3.4.7. Щодо посилань заявника н а судову практику, то суд відм ічає, що рішення судами вищих інстанцій приймається виход ячи з обставин кожної конкре тної справи, а вони не є однако вими, оцінюються по різному, х оча на перший погляд можуть з даватись подібними.

3.4.8. Решту доводів і поданих с торонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, су д відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спор у.

Рішення прийнято на підста ві наданих сторонами доказів , оскільки згідно із ст.33, 38 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень, докази подаються сто ронами та іншими учасниками судового процесу, і витребов уються судом у ході розгляду справи лише у разі подання ві дповідного клопотання. На су д не покладено обов' язку вк азувати стороні, які докази в она повинна подати на підтве рдження свої вимог чи запере чень, або проводити розшук ти х чи інших доказів з власної і ніціативи.

Кожна сторона повинна само стійно визначити і надати су ду ті докази на підтвердженн я своїх вимог, які вважає необ хідними, належними і достатн іми, або ж заявити клопотання про їх витребування. Саме сто рона має вказати на конкретн ий доказ, особу, у якої він зна ходиться, та обставини, які до каз спростує чи підтвердить, при поданні суду відповідно го клопотання.

Керуючись ст.86 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, ст. 52 Закону України “П ро відновлення платоспромож ності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Зако н), суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерно го товариства «Банк Кіпру»ві д 04.05.2011 (вх. суду №7329/2011 від 10.05.2011) про п рипинення процедури ліквіда ції, передбаченої ст.52 Закону України “Про відновлення пла тоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пр о здійснення переходу до заг альних судових процедур у сп раві про банкрутство боржник а та про введення процедури р озпорядження майном боржник а.

Направити дану ухвалу ре комендованим листом ліквідатору банкрута, члена м комітету кредиторів (3, в т.ч. з аявнику).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Ю.А. Х абазня

5

Повний текст складено 06.06.2011