Постанова

від 02.08.2011 по справі 4/143-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня  2011 року                                                   Справа № 4/143-10

 Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Лакіза В.В., суддя  Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Федосєєвій Х.В.,

за участю представників сторін:

позивача      - ОСОБА_1 за довіреністю від 29.07.2010 року,

відповідача - не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача,ПАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика” (вх. № 2844С/2)  на рішення господарського суду Сумської області від  20 червня 2011 року у справі № 4/143-10,

за позовом   ОСОБА_2, м. Ромни Сумської області,

до  ПАТ “ Роменська гардинно-тюлева фабрика”, м. Ромни Сумської області,

про стягнення 80 536,43 грн., -  

 ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь вартість частини майна, пропорційно його частці в статутному капіталі ПАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика” у розмірі 80 536,43 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 805,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. по справі           № 4/143-10 (суддя Лугова Н.П.)   позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика” на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 78151,77 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 2000,00грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 781,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 236,00 грн. В іншій частині позову (щодо стягнення 2384,66 грн. заборгованості) відмовлено.

Відповідач, змінена назва якого ПАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика”, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011 р. по справі № 4/143-10 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував норму ст. 148 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений  статутом. Інший строк статутом не встановлений. Якщо позивач 15.01.2008 року звернувся до товариства з заявою про вихід зі складу учасників, то,  на думку апелянта, датою виходу позивача має бути 15.04.2008 року. Таким чином вартість майна підприємства має визначатись на 15.04.2008 року, а не на 15.01.2008 року.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував приписів  ч. 5 ст.89 Цивільного Кодексу України, щодо зміни в установчих документах юридичної особи, що стосуються відомостей включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Апелянт вказує, що на загальних зборах учасників ТОВ “Фірма Роменська  гардинно-тюлева  фабрика ЛТД” 27 грудня 2007 року  було прийнято  рішення  про збільшення  розміру  статутного  капіталу і затвердження статуту у новій редакції. Позивач відмовився брати участь у збільшенні статутного капіталу. Отже, з 27 грудня 2007 року  частка позивача у статутному капіталі товариства зменшилась  до рівня 0,03861 відсотки, однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що частка позивача складає 0,4370 відсотка.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що судом були порушені норми процесуального права, а саме ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України згідно якої, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Зокрема, апелянт посилається на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 2-68/2011, яким встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства від 27.12.2007 року у цей же день набули чинності для учасників товариства. Відповідач надав копію даного рішення господарському суду першої інстанції, але суд проігнорував його.  

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

21.07.2011р. до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника відповідача через те, що він перебуває у щорічній відпустці (з 25.07.2011 року по 12.08.2011 року).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегією суддів встановлено, що в обґрунтування заявленого клопотання відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували знаходження у щорічній відпустці представника відповідача ОСОБА_4 Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відпустку свого представника в інший строк, оскільки на час направлення свого представника у відпустку  відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду на 26.07.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримано ним 20.07.2011 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить залишити рішення  господарського суду Сумської області  від 20.06.2011 року по справі № 4/143-10 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Враховуючи, що наявних в справі документів достатньо для її розгляду по суті, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та враховуючи, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика».

 Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовомудповідачаення представника позивачатці. засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” з часткою у статутному капіталі товариства -  0,43718 відсотків.

Відповідно до п. 5.6 Статуту ТОВ  “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ” встановлено, що учасник, який виходить з Товариства, має право одержати вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Вартість цієї частини майна визначається  виходячи  із балансової вартості майна товариства на момент виходу учасника, якщо інше не встановлено Законом. За наявності позитивного рішення загальних зборів учасників товариства, виплата вартості частини майна товариства  може бути замінена переданням майна в натурі. У цьому разі загальні збори учасників  мають одночасно з прийняттям рішення про передачу майна в натурі вказати, яке конкретно майно, в які строки і в якому порядку необхідно передати. Відповідальність за оформлення проведення розрахунків із учасником, який вийшов з товариства, несе особа, визначена відповідним рішенням загальних зборів товариства. Вихід учасника з товариства призводить  до зменшення статутного капіталу товариства на розмір частки учасника, який вийшов. Обов’язок  оформити зменшення статутного капіталу та організувати внесення змін до Статуту, пов’язаних із виходом учасника із товариства та зменшенням статутного капіталу, покладається на Голову товариства.

Відповідно до статуту ЗАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика”, затвердженого загальними зборами засновників ЗАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика” від 29 грудня 2008 року та зареєстрованого державним реєстратором  02.02.2009 року Закрите акціонерне товариство “Роменська гардинно-тюлева фабрика” створене шляхом перетворення і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД” і бере на себе всі його права та обов'язки  (а. с.71-82 т. 1).

 З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2008 року позивач,                   ОСОБА_3, звернулася до загальних зборів учасників товариства з заявою про вихід зі складу учасників товариства та вимогою виплатити вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Заява позивача була отримана товариством 15.01.2008 року, що підтверджується відміткою на копії заяви і не заперечується відповідачем (а. с. 11, т.1).

Відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 148 Цивільного кодексу України учасники товариства з обмеженою відповідальністю мають право на вихід із товариства з одержанням вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р.  № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач вважається таким, що вибув зі складу учасників товариства 15 січня 2008 року.

В силу вимог ст.144 Цивільного Кодексу України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.                                    

Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч.1 ст. 87 Господарського Кодексу України).

Частиною 2 ст.86 Господарського Кодексу України встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника у статутному фонді товариства.

Згідно ст.117 Цивільного Кодексу України, ст.88 Господарського Кодексу  України, ст.11 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства зобов'язаний вносити вклади  у розмірі, в порядку та засобами,  передбаченими установчими документами. Наслідки невиконання учасником цього зобов'язання визначені у ч.3 ст.144 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.52 названого закону, у вигляді, зокрема, оголошення товариством зменшення свого статутного капіталу з внесенням відповідних змін  до статуту.

Статтею 148 Цивільного Кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно зі ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.          

На вимогу учасника  та  за  згодою  товариства  вклад  може  бути  повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному  році  до  моменту  його виходу.  Майно,  передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні порядку і способу  обчислення вартості  частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати  відповідні положення  установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості  в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно його частці в статутному капіталі  товариства на підставі балансу,  складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок  належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення ) з товариства.

У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.     

Таким чином, товариство зобов'язане було виплатити позивачеві вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному (складеному) капіталі, після затвердження звіту за 2008 рік, і в строк до 15 січня 2008 року .

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” не виплатило позивачеві вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що з 02.02.2009 року правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” стало ЗАТ “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД”, змінена назва якого ПАТ “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД”, який як правонаступник зобов'язаний був виплати позивачеві вартість частини майна товариства, але ні під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні протягом розгляду апеляційної скарги в апеляційній інстанції виплата позивачеві не була проведена.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»фактичною власністю учасників товариства являється майно, сформоване за рахунок власних джерел, тобто вартість майна, що залишилась в розпорядженні підприємства після вирахування всіх боргів та зобов’язань.

Зокрема, нормативними законодавчими актами передбачено право учасника при виході із ТОВ на отримання вартості частини майна і частини прибутку товариства, що складається з:

- суми внеску до статутного капіталу підприємства, внесеної при створенні товариства;

- суми нерозподіленого прибутку, отриманої під час здійснення господарської діяльності;

- вартості частини іншого власника капіталу підприємства, що перевищує суму внеску учасника до статутного капіталу накопиченого під час роботи товариства.

Отже, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов’язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства, показник якого відображається в результаті розділу І пасиву балансу (рядок 380).

Розрахунок частини вартості майна, що підлягає виплаті учаснику, необхідно здійснювати за даними балансу (показника рядка 380), складеного на дату виходу учасника.

Статтею 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається  за станом на кінець останнього дня кварталу.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не складався баланс станом на 15.01.2008 року (момент виходу з товариства позивача), а тому для розрахунку його частки ухвалою господарського суду Сумської області від 25.10.2010 року по даній справі, з метою визначення розміру частки належної до виплати позивачу судом відповідно до ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України було призначено судову експертизу.

У відповідності з висновком № 2830 судово-економічної експертизи по справі № 4/143-10, складеним 22.04.2011 року, вартість частини майна, належної до виплати позивачеві при виході з ТОВ “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” 15.01.2008 року, пропорційно його частці у статутному капіталі, виходячи з матеріалів справи № 4/143-10, враховуючи дані балансу ТОВ “Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД” станом на 01.01.2008 року, складає 78 151,77 грн. (а. с.12-13, т. 1).

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що частка позивача у статутному капіталі товариства, на дату виходу з товариства, зменшилась до рівня 0,03861 відсотків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 16 Закону України “Про господарські  товариства”, рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД” від 27 грудня 2007 року було прийнято збільшити розмір статутного капіталу товариства  до 575000,00 грн. шляхом збільшення часток учасників товариства та оголосити  перерву у засіданні  загальних зборів товариства до 15 години 16 січня 2008 року, зобов’язати всіх бажаючих фактично взяти  участь у збільшенні  статутного капіталу товариства до 16 січня 2008 року  надати товариству заяву, щодо своєї участі у збільшенні статутного капіталу із зазначенням максимально можливої суми, яку учасник має намір внести до статутного капіталу, встановити, що неподання заяви  про участь у збільшенні розміру  статутного капіталу вважається відмовою від такої участі і наданням  права внести необхідні кошти іншим учасникам.

16 січня 2008 року після перерви збори товариства були продовжені. Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Роменська гардинно - тюлева фабрика ЛТД” було прийнято скасувати рішення зборів  товариства  про збільшення розміру  статутного капіталу до  575000 грн.00 коп., збільшити розмір статутного капіталу товариства  за рахунок збільшення  розміру  часток учасників товариства, які подали відповідні заяви про бажання взяти участь у збільшення розміру  статутного капіталу, на суми, що вказані у заявах цих учасників у цілому до 656250,00 грн., установити  семиденний строк  для внесення коштів учасниками товариства  для збільшення розміру  статутного капіталу. Цей строк починає обраховуватись  із моменту проведення  державної реєстрації нової редакції статуту товариства. (а.с.  128-131, т.1)

Слід зазначити, що позивач подав заяву про вихід із складу учасників товариства та вимогу виплатити вартість  частини майна 15 січня 2008 року, при цьому, Статут  ТОВ  “Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” (а. с. 83-91 т.1), затверджений загальними зборами учасників, зареєстрований державним реєстратором  21 лютого 2008 року, тобто пізніше ніж ОСОБА_3 подала заяву про вихід зі складу учасників товариства.

Разом з тим, загальними зборами товариства були затверджені зміни до Статуту ТОВ «Фірма Романська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» (протокол №13 від 05.03.2001 року) і зареєстровані 14 квітня 2004 року, щодо списку учасників товариства та розміру їх часток у статутному капіталі, в яких ОСОБА_3 має 0,4370 відсотків статутного капіталу (а.с. 105-117, т. 2).

Таким чином, станом на 15.01.2008 року частка позивача у статутному капіталі товариства становила 0,4370 відсотків.

Щодо посилання апелянта на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2011 року по справі № 2-68/2011, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішенням у цивільній справі №2-68/2011 встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства відповідача від 27.12.2007 року у цей же день набули чинності для учасників товариства. Однак, таке твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, самим рішенням по справі № 2-68/2011, в якому не міститься будь-яких висновків  Роменського міськрайонного суду Сумської області щодо дати набрання  чинності для учасників товариства рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика»від 27.12.2007 року. (а.с. 138-139, т.1.)

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості частини майна, пропорційно його частці в розмірі 0,4370 відсотків статутного капіталу ПАТ “Роменська гардинно-тюлева фабрика”  в сумі 78 151,77 грн.

Колегія суддів вважає, що в частині вимоги щодо стягнення з відповідача 2384,66 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю вимог щодо стягнення цієї суми.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат, при цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі довіреності від 29.07.2010р., посвідченої приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр.№1648,  уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси та вести від його імені справи у судах усіх інстанцій.

Відповідно до свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю №3337/10 та згідно з Законом України «Про адвокатуру»ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанції від 06.08.2010 року позивачем у справі на виконання умов усного договору доручення за представництво в господарському суду Сумської області ОСОБА_1 було сплачено 2000 грн. витрат на правову допомогу адвоката (а.с. 9, т.1).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2010р. по справі №4/143-10  підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

У відповідності до ст. 44, 49, ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача, при відмові в позовові –на позивача, при частковому задоволенні позовних вимог –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати відповідача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

  ПОСТАНОВИЛА:

У клопотанні Публічного акціонерного товариства “Роменська гардинно-тюлева фабрика”  про відкладення розгляду справи № 4/143-10 відмовити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Роменська гардинно-тюлева фабрика” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011 року по справі № 4/143-10  залишити без змін.

  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України  протягом двадцяти днів.

  Головуючий суддя Лакіза В.В.

 Суддя Бородіна Л.І.  

  Суддя                                                                                          Хачатрян В.С.  

  Повний текст постанови підписаний 01.08.2011 року.