Рішення

від 02.10.2006 по справі 39/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/224

02.10.06

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Трафік"

до                    Комунального підприємства "Кінотеатр "Флоренція"

про                  стягнення 2297,00 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:                     

Від позивача: Новосад О.С. (довіреність № б/н від 12.11.2005 р.)

Від відповідача: не з‘явилися.       

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2297,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем умов генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2297,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

        Ухвалою суду від 12.07.2006 р. порушено провадження у справі.

      Відповідач з‘явився в судові засідання, надав письмове пояснення та заперечення  на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Ухвалами суду від 04.09.2006 р., від 11.09.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

       В судовому засіданні 18.09.2006 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

В судовому засіданні, призначеному на 02.10.2006 р., за згодою представника позивача, оголошувалася вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

14.01.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Артхаус Трафік” (позивачем) і Комунальним підприємством “Кінотеатр “Флоренція” (відповідачем) укладено генеральний договір № КТ 01/14.01, відповідно до п. 2.1. якого договір встановлює взаємовідносини сторін і основні умови щодо надання демонстратору (відповідачу) тимчасового права на демонстрування фільму у період та на умовах, передбачених даним договором та відповідним додатком до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного генерального договору дистриб‘ютор (позивач) зобов‘язався забезпечити демонстратора (відповідача) кінороликами та рекламними матеріалами (за їх наявності), необхідними для здійснення демонстратором рекламної компанії до фільму.

Пунктом 3.3. генерального договору було встановлено, що період дії прав та умови демонстрування фільму, узгоджені сторонами і зафіксовані у відповідних додатках, є незмінними і не підлягають переносу, крім випадків, додатково узгоджених сторонами.

У відповідності із підпунктом 4.3.1. генерального договору демонстратор (відповідач) зобов‘язався забезпечити демонстрування фільму, наданого дистриб‘ютором, виключно на умовах, передбачених даним договором та відповідним додатком до нього.

Відповідно до додатку № 3 від 06.03.2006 р. до генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р., дистриб‘ютор (позивач) передав демонстратору, а демонстратор (відповідач) прийняв у тимчасове користування для здійснення демонстрування (публічного показу) фільмокопію –1 шт. кінофільму “Штольня”. Період дії права на фільм було визначено вказаним додатком до генерального договору з 13 по 27 квітня 2006 року (п. 2).

Судом встановлено, що на виконання умов генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р. та додатку № 3 від 06.03.2006 р. до нього, позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у тимчасове користування для здійснення демонстрування (публічного показу) фільмокопію –1 шт. кінофільму “Штольня”. Зазначене було підтверджено представником позивача в судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідача.

Пунктом 4 додатку № 3 від 06.03.2006 р. до генерального договору було встановлено, що сеанси проводяться щоденно: не менше 2 після 17:00 год.

Відповідно до п. 13 додатку № 3 від 06.03.2006 р. сторони визначили, що даний додаток є невід‘ємною частиною генерального договору, укладеного між дистриб‘ютором та демонстратором.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач на першому тижні демонстрування фільму з 13.04.2006 р. по 19.04.2006 р. здійснював демонстрування фільму на двох сеансах об 11:50 год. та о 16:45 год., на другому тижні –з  20.04.2006 р. по 26.04.2006 р. відповідач здійснював демонстрування фільму на двох сеансах о 10:00 год. та о 15:45 год. Зазначене підтверджується звітами про прокат кінофільму “Штольня”, які були складені відповідачем на виконання вимог пп. 4.3.3. генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р. Факт демонстрування кінофільму “Штольня” протягом періоду дії права на фільм на сеансах об 11:50 год., о 16:45 год., о 10:00 год. та о 15:45 год. не заперечувався представником відповідача.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було порушено умови п. 4 додатку № 3 від 06.03.2006 р. до генерального договору, згідно якого відповідач зобов‘язаний був проводити сеанси щоденно: не менше 2 після 17:00 год.

Твердження відповідача з того приводу, що час проведення сеансів демонстрування фільму, вказаний у додатку до генерального договору, не є обов‘язковим до виконання, а також щодо того, що час проведення сеансів не обумовлений умовами генерального договору, спростовується наступним.

Відповідно до п. 13 додатку № 3 від 06.03.2006 р. сторони визначили, що даний додаток є невід‘ємною частиною генерального договору, укладеного між дистриб‘ютором та демонстратором.

Пунктом 4 додатку № 3 від 06.03.2006 р. до генерального договору було встановлено, що сеанси проводяться щоденно: не менше 2 після 17:00 год.

Судом прийнято до уваги, що умовами генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р. визначено право демонстратора узгоджувати з дистриб‘ютором (самостійно визначати) час публічних показів протягом дня. Однак, доказів того, що відповідач звертався до позивача з відповідним зверненням щодо узгодження часу публічних показів протягом дня зазначеного фільму суду надано не було.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення умов генерального договору та додатку до нього, відповідач не виконав своє зобов‘язання щодо демонстрування фільму на двох сеансах після 17:00 год., чим, на думку позивача, завдав збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно із п. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

-          заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо здійснення демонстрування фільму на двох сеансах після 17:00 год.

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання за генеральним договором № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р. та додатком до нього № 3 від 06.03.2006 р.: демонстрування фільму “Штольня” на сеансах об 11:50 год., о 16:45 год., о 10:00 год. та о 15:45 год., замість визначеного додатком № 3 до зазначеного генерального договору часу демонстрування фільму –після 17:00 год., позивач позбавлений права на отримання запланованого  доходу за цим генеральним договором.

Про наявність причинного зв‘язку між протиправною діяльністю відповідача та збитками позивача свідчить факт недотримання відповідачем зобов‘язання щодо демонстрування фільму у визначений генеральним договором час, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Вищевикладене свідчить про існування всіх умов настання відповідальності за порушення зобов‘язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором. (ч.1-2 ст. 623 ЦК України).

Позивач розраховує збитки, заподіяні порушенням умов генерального договору № КТ 01/14.01 від 14.01.2005 р., як різницю між винагородою, яку б позивач міг отримати в разі належного виконання відповідачем зобов‘язання за вказаним договором (демонстрування кінофільму на протязі двох тижнів на двох сеансах після 17:00 год.), та винагородою, яку позивач фактично отримав згідно звіту про демонстрування кінофільму (демонстрування кінофільму на протязі двох тижнів на двох сеансах об 11:50 год., о 16:45 год., о 10:00 год. та о 15:45 год.), наданого відповідачем:

7174,00 грн. –4877,00 грн. = 2297,00 грн.

З огляду на вищезазначене, виходячи з розрахунку суми збитків, наданого позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків обґрунтовані, однак підлягають задоволенню частково в розмірі 2081,00 грн.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 92,41 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,90 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Комунального підприємства “Кінотеатр “Флоренція” (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, 31; код ЄДРПОУ № 02763363, рахунок № 26003301380445 у філії “Ватутінське ПІБ” в м. Києві, МФО 322283), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артхаус Трафік” (01133, м. Київ, б-р. Л.Українки, 5, к. 25; код ЄДРПОУ № 33103382; рахунок № 26009036578871 в Лаврівському відділенні КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) 2081,00 грн. (дві тисячі вісімдесят одну гривню 00 коп.) збитків, 92 (дев‘яносто дві) грн. 41 коп. держмита та 106 (сто шість) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя                                                                                                 Гумега О. В.