Ухвала

від 16.09.2011 по справі 30/220

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

 16.09.2011                                                                                           № 30/220                      Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Яковлева  М.Л.

 суддів:                                           

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.06.2007

 у справі № 30/220  

 за позовом                               Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

 до                                                   Київської міської ради

                                                  Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

 До господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.12.03. № 82-6-00130 в редакції, яка підписана Українською спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на умовах, визначених угодою; зобов’язання Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.12.03. № 82-5-00130, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Українською спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), у встановленому порядку

Рішенням від 06.06.2007 року (підписаного 08.06.2007 року) господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та припинити провадження у справі.

Водночас скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали справи апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК)  України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних за сад судочинства законність та забезпечення апеляційного та ка саційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених за коном.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу – поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Згідно ст. 1 ГПК України, право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 1 ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 1 ГПК України містить перелік суб'єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Стаття 24 Цивільного кодексу України визначає - людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Право на звернення до господарського суду фізичної особи, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, можливо у процедурі банкрутства, оскільки відповідно до ст. 1 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а згідно із ч. 2 ст. 6 цього ж Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор, фізична особа, яка є кредитором, вправі звернутися до господарського суду із відповідною заявою (ініціювати справу про банкрутство) незалежно від наявності в неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, може звернутися до господарського суду у спорах, що виникають із корпоративних відносин, що встановлюється Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», що набув чинності з 29.12.2006 року.

Таким чином, згідно з частиною 2 статті 1 ГПК України фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду тільки у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи зазначене вище, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не має права на її подання, виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги.

До то ж, відповідно до ст. 91 ГПК України, особи, які не брали участі у справі, мають подати апеляційну скаргу лише у разі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки. Однак, з матеріалів справи вбачається, що особа – апелянт не є ні учасником правовідносин, в яких беруть участь сторони в даній справі, ні власником (користувачем) земельної ділянки, а також останнім не доведено, як саме господарський суд вирішив питання про його права та обов’язки.

Оскільки колегія суддів апеляційного господарського суду в прийнятті апеляційної скарги відмовляє, клопотання про відновлення пропущеного строку не розглядається.

Керуючись ст.ст. 1, 91 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд:

УХВАЛИВ:

 1.          В прийнятті апеляційної скарги фізичної особи громадянина ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року -  відмовити.

2.          Апеляційну скаргу фізичної особи громадянина ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2007 року по справі  № 30/220 та додані до неї документи повернути скаржнику.

3.          Матеріали справи  № 30/220 повернути до господарського суду господарського міста Києва.

 Головуючий суддя                                                            

 Судді

17.09.11 (відправлено)