Постанова

від 10.04.2008 по справі 25/412

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 10 квітня 2008 р.                                                                                   

№

25/412 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

  Добролюбової Т.В.

суддів

   Гоголь Т.Г.,  Швеця В.О.

за

участю представників сторін

позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

  ОСОБА_1 дов. від 19.09.2007 року ОСОБА_4

дов. від 10.04.2008 року.  Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду 

від

24.01.2008

року 

у

справі

№ 25/412

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2

про

стягнення

17 898,32 грн. 

Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Києва

з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

заборгованості за договором №001 від 13.05.2006 року в розмірі 13 513,80 грн.

та 4 384,52 грн. штрафних санкцій.

Господарський

суд міста Києва рішенням від 08.11.2007 року (суддя Морозов С.М.) в задоволенні

позовних вимог відмовив. Рішення вмотивоване тим, що позивачем не було надано

жодних належних доказів на підтвердження того, що товар вказаний в накладній

№001 від 13.05.2006 року , є товаром, отриманим Доповідач: Гоголь Т.Г.

відповідачем

на виконання умов договору поставки. Також ОСОБА_3 не надав суду заявку на

товар відповідно до пункту 2.2 договору поставки №001 та специфікацію, яка до

пункту 3.2 договору поставки є його невід'ємною частиною.

Київський

апеляційний господарський суд постановою від 24.01.2008 року (судді Зеленіна

В.О.,Рєпіна Л.В., Синиці О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від

08.11.2007 року скасував, позовні вимоги суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_3  задовольнив в повному обсязі.

Стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на

користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 13 513,80

грн. основного боргу, 4 384,52 грн. - штрафних санкцій, 178,98 грн. - судових

витрат пов'язаних зі сплатою державного мита за подачу позову, 89,49 грн. -

державного мита сплаченого при подачі апеляційної скарги, 118грн. - витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постанова мотивована тим,

що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 отримав товар по спірній

накладній від 13.05.2006 року; цей товар, отриманий на виконання умов договору

поставки №001.

Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського

апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року, а справу скерувати на

новий розгляд до суду першої інстанції. 

При цьому зазначив, що постанова апеляційного господарського суду  прийнята з порушенням норм матеріального та

процесуального права, а саме статей 224, 229, 231, 692 Цивільного кодексу

України та статей 34, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Зауважив на тому, що не був повідомлений про розгляд справи.

Відповідач

не скористався свої правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши

доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутніх в судовому засіданні

представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в

постанові Київського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд

України вважає, що касаційна скарга  підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Предметом

спору у даній справі є матеріально правова вимого суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3 про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

заборгованості за договором №001 від 13.05.2006 року в розмірі 13 513,80 грн.

та 4 384,52 грн. штрафних санкцій. В своїй касаційної скарзі скаржник- суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_2 зауважував на тому, що він не отримував

ухвалу  Київського апеляційного

господарського суду від 25.12.2007 року про призначення до розгляду апеляційної

скарги, що позбавило його права на участь у засіданні.

Статтею

98 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок прийняття

апеляційної скарги до провадження апеляційною інстанцією. За приписами

наведеної норми, про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний

господарський суд виносить ухвалу. Ухвала повинна надсилатися сторонам та

прокурору який вступив у розгляд цієї справи в терміни які встановлені статтею

87 цього Кодексу.

Згідно

з пунктом 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України,

затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002

року № 75 ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається

службою діловодства всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до

матеріалів справи.

Як

вбачається з матеріалів справи, повідомлення про вручення ОСОБА_2 ухвали

Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 року про призначення

апеляційної скарги до розгляду  на

24.01.2008 року в справі відсутнє.

Відповідно

до пункту 2 частини другої статті 11110 Господарського

процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського

суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої

належним чином про час і місце засідання суду.

Не

повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати

сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 98 Господарського

процесуального кодексу України.

Відповідно

до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних

засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і

судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів

і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені

конституційні принципи закріплені в статтях 42 ("рівність перед

законом і судом") та 43 ("Змагальність")

Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у

господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового

процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у

справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для

чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства.

В

силу приписів пункту 2 частини другої статті 11110 Господарського

процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь

-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності

будь -якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання

суду.

Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови

від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі

обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З

огляду на наведене постанову апеляційного господарського суду  від 24.01.2008 року не можна вважати законною

і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню 

з передачею справи на новий розгляд до Київського  апеляційного господарського суду.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119, 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року у справі

№25/412 скасувати, справу скерувати до Київського апеляційного господарського

суду на новий розгляд.

Касаційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 -задовольнити.

Головуючий

судді          Т. Добролюбова

Судді                                                                      Т.

Гоголь

          В. Швець