Постанова

від 18.08.2008 по справі 25/412

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 18.08.2008                                                                                          

№ 25/412

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1. - представник за

довіреністю,

від

відповідача:  ОСОБА_2. - представник  за довіреністю,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду м.Києва від

08.11.2007

 у справі № 25/412  

 за позовом                               Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

 про                                                 

стягнення 17898,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2007 року Суб”єкт підприємницької

діяльності- фізична особаОСОБА_3 . звернувся з позовом до до Суб”єкта

підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_4. про  стягнення 

17 898,32 грн.

     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

відповідачем не було виконано зобов'язання за договором поставки №001 від

13.05.2006р., а саме, не було оплачено поставлений товар.

     Рішенням господарського суду  м.Києва від 08.11.2007 року по справі

№14/412  відмовлено в задоволенні  позову Суб”єкта підприємницької діяльності-

фізичної особи ОСОБА_3.

    Зазначене рішення мотивоване тим, що

позивачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження того, що

товар, вказаний в накладній № 001 від 

13.05.2006р., є товаром, отриманим відповідачем на виконання умов

договору поставки. Окрім того, ОСОБА_3 . не надав суду заявку на товар

відповідно до п.2.2 договору поставки №001 та специфікацію, яка до п.3.2

договору поставки є його невід”ємною частиною.

   Не погоджуючись з рішенням суду, позивач

звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.

Києва від 08.11.2007 року  скасувати та

прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись  на 

порушення  господарським  судом 

норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення 

обставин, що мають  значення  для 

справи.

   Відповідачем 

надано відзив на апеляційну скаргу.

   Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 24.01.2008р. у даній справі   апеляційну 

скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_3.

задоволено,  рішення Господарського суду

м.Києва від 08.11.2007р. скасовано, позов задоволено повністю.

   Постановою Вищого господарського суду

України від 10.04.2008р. у даній справі 

задоволено касаційну скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_4.; Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.

2008р. скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до Київського

апеляційного господарського суду.

   Розглянувши доводи апеляційної скарги та

відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін,  колегія встановила наступне.

   За приписами 

ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник),

який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений

строк (строки) товар у власність покупця для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим,

сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується

прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.     

   13.05.2006 року між сторонами було укладено

договір поставки №001, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався

поставляти відповідачу товар (брюки чоловічі в асортименті) в порядку та

кількості, вказаним в заявці відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та

оплатити поставлений товар.

    Як вбачається з пояснень сторін, інших

письмових договорів поставки брюків чоловічих між сторонами не укладалось.

    Відповідно до пункту 1.1 договору  позивач зобов'язався поставляти відповідачу

товар (брюки чоловічі в асортименті) в порядку та кількості, вказаним в заявці

відповідача, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити

поставлений товар.

     За змістом 

п\п 10.1 пункту 10 договору строк його дії : з моменту його

підписання  на строк  до 13.05.2007р.

      В межах строку дії договору, в день

укладення зазначеного договору та на виконання його умов, позивач згідно

накладної  № 001 від 13.05.2006р.

поставив відповідачу 276 чоловічих брюк в асортименті, на загальну суму 13 513,80

грн.

     Ту обставину, що зазначена накладна була

видана позивачем та по ній було поставлено відповідачу, як покупцю, товар саме

на виконання умов укладеного між ними договору 

поставки № 001 від 13.05.2006р., відповідач визнавав у наданому ним

відзиві на позовну заяву ( а.с.49-51).

    За умовами договору замовлення на товар

здійснюється шляхом оформлення заявки, ціна на товар має визначатись в

специфікації.

     Встановлено, що заявка на товар та

специфікація не складались.

     Однак, колегія суддів  вважає, що 

накладною № 001 від 13.05.2006р. 

сторони погодили асортимент та ціну товару. Відповідач при надходженні

товару за даною накладною не погоджувався лише з причин  відсутності 

документів на нього щодо засвідчення його якості.         

     Пунктом 3.3 договору встановлено, що

оплата поставленого товару здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів

з моменту отримання товару покупцем.

     Відповідачем  не надано доказів оплати  за поставлений  йому товар.

     У судовому засіданні апеляційної інстанції

представник відповідача не заперечував отримання відповідачем товару за даною

накладною та його не оплату.

     У 

письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.49-51) відповідач мотивував

несплату  за отриманий товар тим, що

якість товару не була підтверджена відповідними документами, чим позивачем

порушено п.4.1.2 договору,  яким було

встановлено обов”язок позивача надати відповідачу усі необхідні документи

на  поставлений товар.  У зв”язку з цим відповідач звертався до

позивача з проханням надати йому ці документи, однак, відповіді не отримав. Ці

обставини призвели відповідача до того, що він відмовився виконати умови

договору по оплаті вартості товару та вимагав від позивача забрати товар і

розірвати з ним договір, що позивач проігнорував. Тому відповідач повернув

товар виробникові - ВАТ Цюрюпинській швейній фабриці “Юність”.     

      Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до

договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо

інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин

сторін.

     Згідно з ч.2 ст.662 ЦК України продавець

повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи

(технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають

переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного

законодавства.

      За змістом п\п 1.3 пункту 1 договору

якість товару, що поставляється, повинен відповідати вимогам діючих стандартів

чи ГОСТів на даний вид продукції. На вимогу покупця кожна партія  поставленого товару супроводжується

документами, які посвідчують його якість.

       Сторонами не надано  належних доказів того, що існувала вимога

відповідача, як покупця, щодо супроводжування документами, які посвідчують

якість товару, поставленої партії товару саме за накладною № 001 від

13.05.2006р.

       В силу 

ч.1 та 2 ст. 666 ЦК України  якщо

продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються

товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору

купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право

встановити розумний строк для їх передання.

      Якщо приналежності товару або документи,

що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має

право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

       Матеріали справи не містять доказів

того, що  товар не супроводжувався

відповідними документами; відповідач, як покупець, звертався до позивача з

повідомленням про відсутність зазначених документів, встановлював строк для їх

передання та  докази відмови позивача

передати дані документи.

      Встановлено, що відповідач не

звертався  до суду за поновленням

порушеного свого права, а саме, з позовом про зобов”язання позивача надати

відповідні документи на поставлений йому товар 

відповідно до вимог ст.666 ЦК України.

      Окрім того, відповідач не довів належними

доказами ту обставину, що він відмовився від договору та повідомив про це

позивача і запропонував йому отримати товар.

      Окрім того, колегія суддів зважає на те,

що, як вбачається зі змісту ст.. 666 ЦК України, дії відповідача, як покупця, у

разі неотримання ним  разом з товаром

відповідних документів на нього, чітко визначені : право покупця відмовитись

від договору та повернути товар продавцеві.

      Однак, 

встановлено, що відповідач не діяв в межах приписів ст.. 666 ЦК України

та без погодження з позивачем  товар

повернув  виробникові - ВАТ  Цюрюпинській швейній фабриці “Юність”, яка не

є стороною договору поставки.    

      Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу

України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Одностороння відмова від зобов”язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

      Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

     З огляду 

на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_3 . про стягнення заборгованості за

поставлений товар  відповідно до договору

поставки №001 від 13.05.2006р. та накладної 

№ 001 від 13.05.2006р. у розмірі 13513,80 грн. є обґрунтованими.

     Щодо позовних вимог в частині

стягнення  відсотків за користування

чужими грошовими коштами у розмірі 4384,52 грн., колегія суддів  вважає 

їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи

наступне.

    Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник

господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не

звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний

відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити

штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими

законами.

      Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України

штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках,

розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банка України, за

увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не

передбачено законом або договором.

      Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України

покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття в строк, встановлений

договором, і оплата ціни повинна бути повною за винятком випадків, коли в

договорі купівлі-продажу передбачена розстрочка платежу. У разі прострочення

оплати товару продавець має право вимагати його оплати і виплати відсотків за

користування чужими грошовими коштами.

      Згідно з наданим розрахунком, що

міститься в матеріалах справи, сума основного боргу відповідача за договором

поставки № 001 від 13 травня 2006 року становить 13513,80 грн. по курсу

Національного банку України станом на 27 травня 2006, штрафні санкції, станом

на 2 липня 2007 р. становлять 4384,52 грн.

      За наведених обставин, колегія суддів

дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2007

підлягає скасуванню, а  позов слід

задовольнити.

      На підставі викладеного та керуючись ст.

ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_3- задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду  м.Києва від 08.11.2007р. у справі №25/412 -

скасувати.

3.          Позов задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_4на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 13513,80 грн. - основного боргу, 4384,52

грн. - штрафних санкцій, 178,98 грн. - судових витрат пов'язаних зі сплатою

державного мита за подачу позову, 89,49 грн. - державного мита сплаченого при

подачі апеляційної скарги та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

5.          Доручити Господарському суду м.Києва

видати наказ.

6.          Матеріали справи  №25/412 

направити до Господарського суду 

м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді