Рішення

від 24.10.2011 по справі 39/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/166

24.10.11

За позовом   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт"   

про                 стягнення заборгованості 143827,02 грн.    

Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

Від позивача           ОСОБА_2., довіреність № б/н від 05.09.2011 р.

Від відповідача       не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Господарського  суду міста Києва  з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (відповідач) заборгованості в загальній сумі 143827,02 грн. відповідно до Договору-доручення № 03/02 від 03.03.2010 р., з яких: 108490,37 грн. основного боргу, 20070,72 грн. пені, 10415,08 грн. інфляційних нарахувань, 4850,86 грн. трьох відсотків річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав обов»язку стосовно сплати позивачу брокерської винагороди на підставі вищенаведеного договору-доручення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 р. порушено провадження у справі № 39/166 та призначено справу до розгляду на 24.10.2011 р. о 11:00 год.

24.10.2011 р. позивач через відділ діловодства суду супровідним листом № б/н від 24.10.2011 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2011 р.

24.10.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання № б/н від 24.10.2011 р., відповідно до якого просив понесені позивачем витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 21000,00 грн. покласти на відповідача, та долучити до матеріалів справи документи на підтвердження наведених витрат.

Представник позивача  в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2011 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 24.10.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 06.10.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Письмових заяв та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 24.11.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд має право відкладати розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 24.10.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.10.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт»(Довіритель, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Брокер, позивач) було укладено Договір-доручення № 03/02 (надалі - Договір-доручення).

Відповідно до п. 1.1 Договору-доручення Довіритель (відповідач) доручає, а Брокер (позивач) в особі брокера ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 26.08.2009 року № 3835, зобов'язується від імені, за винагороду і за рахунок Довірителя надати послуги з питань вивчення попиту та поліпшення умов купівлі товару, консультування з питань комерційної діяльності та оформлення необхідної документації з метою укладення біржових контрактів на Аграрній біржі щодо купівлі товару, згідно додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору-доручення Брокер вважається таким, що виконав свої зобов'язання по Договору-доручення після укладення біржового контракту на зазначених п.1.1. умовах даного договору.

Пунктом 1.3 Договору-доручення встановлений обов»язок Довірителя протягом 2 робочих днів після укладення контракту сплатити брокерові винагороду у розмірі 0,2 % від суми біржового контракту. Крім того, у п. 3.3 Договору сторони також узгодили, що оплата винагороди проводиться Довірителем на протязі двох днів після укладення біржового контракту.

Відповідно до п. 1.4 Договору-доручення сума винагороди Брокера за даним договором складає 108490,37 грн.

Позивачем на виконання умов Договору-доручення були укладені на Аграрній біржі наступні біржові контракти: № 246АБ/98 від 03.03.2010 року, № 247АБ/98 від 03.03.2010 року, № 248АБ/98 від 03.03.2010 року, № 249АБ/98 від 03.03.2010 року, № 250АБ/98 від 03.03.2010 року, № 251АБ/98 від 03.03.2010 року, № 252АБ/98 від 03.03.2010 року, № 253АБ/98 від 03.03.2010 року, № 254АБ/98 від 03.03.2010 року, № 255АБ/98 від 03.03.2010 року, № 256АБ/98 від 03.03.2010 року, № 257АБ/98 від 03.03.2010 року, № 258АБ/98 від 03.03.2010 року, № 259АБ/98 від 03.03.2010 року, № 260АБ/98 від 03.03.2010 року, № 261АБ/98 від 03.03.2010 року, № 262АБ/98 від 03.03.2010 року, № 263АБ/98 від 03.03.2010 року. (надалі –біржові контракти). Наведені біржові контракти були зареєстровані на Аграрній біржі 03.03.2010 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Позивач зазначив, що відповідач не виконав пункти 4.1. біржових контрактів, згідно яких оплата коштів за контрактом згідно п. 1.7. здійснюється покупцем (відповідачем) протягом 5-ти банківських днів після реєстрації контракту на Аграрній біржі. На цій підставі Аграрний фонд анулював біржові контракти і листом від 31.03.2010 р. повідомив про це Аграрну біржу.

Відповідно до п. 4.5. Договору-доручення анулювання реєстрації біржового контракту Довірителем, неналежне виконання зобов'язань по контракту, не звільняє Довірителя від сплати реєстраційного збору та брокерської винагороди.

За наведених обставин, позивач вважає, що в повній мірі виконав свої зобов'язання за Договором-дорученням, тоді як відповідач, в порушення п.п. 1.3, 3.3 Договору-доручення не оплатив позивачу суму винагороди Брокера за цим договором в сумі 108490,37 грн.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 108490,37 грн. (основний борг), у зв»язку з чим він і звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача наведеної суми основного боргу, а також 20070,72 грн. пені, 10415,08 грн. інфляційних нарахувань та 4850,86 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами Договір-доручення № 03/02 від 03.03.2010 р. за своєю правовою природою є договором доручення, а тому саме він та відповідні положення статей глави 68 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених цим договором певних юридичних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 1 ст. 1002 ЦК України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 03.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір-доручення № 03/02, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний від імені, за винагороду і за рахунок відповідача надати послуги з питань вивчення попиту та поліпшення умов купівлі товару, консультування з питань комерційної діяльності та оформлення необхідної документації з метою укладення біржових контрактів на Аграрній біржі щодо купівлі товару, згідно додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1); позивач вважається таким, що виконав свої зобов'язання по Договору-доручення після укладення біржового контракту на зазначених п.1.1. умовах даного договору (п. 1.2); відповідач зобов»язаний протягом 2 робочих днів після укладення контракту сплатити позивачеві винагороду у розмірі 0,2 % від суми біржового контракту (п.п. 1.3, 3.3); сума винагороди позивача за даним договором складає 108490,37 грн.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору-доручення уклав на Аграрній біржі наступні біржові контракти: № 246АБ/98 від 03.03.2010 року, № 247АБ/98 від 03.03.2010 року, № 248АБ/98 від 03.03.2010 року, № 249АБ/98 від 03.03.2010 року, № 250АБ/98 від 03.03.2010 року, № 251АБ/98 від 03.03.2010 року, № 252АБ/98 від 03.03.2010 року, № 253АБ/98 від 03.03.2010 року, № 254АБ/98 від 03.03.2010 року, № 255АБ/98 від 03.03.2010 року, № 256АБ/98 від 03.03.2010 року, № 257АБ/98 від 03.03.2010 року, № 258АБ/98 від 03.03.2010 року, № 259АБ/98 від 03.03.2010 року, № 260АБ/98 від 03.03.2010 року, № 261АБ/98 від 03.03.2010 року, № 262АБ/98 від 03.03.2010 року, № 263АБ/98 від 03.03.2010 року. (надалі –біржові контракти), які 03.03.2010 р. були зареєстровані на Аграрній біржі.

Отже, з урахуванням норми ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та умови пункту 1.2 Договору-доручення, суд прийшов до висновку, що позивач вважається таким, що виконав свої зобов'язання по Договору-доручення 03.03.2010 р.

Оскільки згідно п. 1.3 Договору-доручення відповідач був зобов»язаний протягом 2 робочих днів після укладення контракту сплатити позивачу винагороду у розмірі 0,2 % від суми біржового контракту, а матеріали справи свідчать про укладення позивачем у відповідності до умов Договору-доручення вище перелічених біржових контрактів 03.03.2010 р., то суд дійшов наступного висновку: відповідач повинен був здійснити оплату винагороди Брокера в сумі 108490,37 грн. позивачу протягом 2 робочих днів після 03.03.2010 р., т.т. до 05.03.2010 р. включно.

При цьому суд враховує, що зі змісту пункту 4.5 Договору-доручення вбачається, що  анулювання реєстрації біржового контракту Довірителем (відповідачем), неналежне виконання зобов'язань по контракту, не звільняє останнього від сплати, зокрема, брокерської винагороди.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті відповідач, в порушення п.п. 1.3, 3.3 Договору-доручення, не оплатив позивачу суму винагороди Брокера в сумі 108490,37 грн., доказів протилежного суду не подав та не надіслав.

Таким чином, на час вирішення спору по суті у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 108490,37 грн. (основний борг), що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача винагороди Брокера в розмірі 108490,37 грн. відповідно до Договору-доручення № 03/02 від 03.03.2010 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.    

Крім того, з огляду на прострочення відповідачем зобов»язання стосовно сплати винагороди Брокера на підставі укладеного між сторонами Договору-доручення, позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 10415,08 грн. інфляційних нарахувань, 4850,86 грн. трьох відсотків річних та 20070,72 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач порушив передбачене Договором-доручення № 03/02 від 03.03.2010 р. зобов»язання по оплаті брокерської винагороди, при цьому початок періоду прострочення відповідачем даного зобов»язання визначається судом з 06.03.2010 р.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційних нарахувань у розмірі 10415,08 грн. за період березень 2010 р. -  липень 2011 р.

За розрахунком суду сума інфляційних нарахувань за вищевказаний період складає 10849,04 грн., а саме:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.03.2010 - 31.07.2011

108490.37

1.100

10849.04

119339.41

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 10415,08 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 10415,08 грн. за період березень 2010 р. -  липень 2011 р.

Також, позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 4850,86 грн. за період з 06.03.2011 р. по 31.08.2011 р. (544 дні).

Враховуючи вказані норму ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4850,86 грн. трьох відсотків річних за період з 06.03.2011 р. по 31.08.2011 р. (544 дні) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 4.4 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення сплати брокерської винагороди стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка винагороди за кожний день такого прострочення.

Водночас, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань регулюються також Законом України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

        Фактично позивач здійснив розрахунок пені у загальній сумі 20070,72 грн. (за 185 днів) відповідно до п. 4.4 Договору-доручення у розмірі 0,1 % винагороди за кожний день такого прострочення відповідачем, а отже у більшому розмірі, ніж подвійна облікова ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

108490.37

06.03.2010 - 07.06.2010

94

10.2500 %

0.056 %*

5727.70

108490.37

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5000 %

0.052 %*

1694.23

108490.37

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5000 %

0.047 %*

1667.48

108490.37

10.08.2010 - 06.09.2010

28

7.7500 %

0.042 %*

1290.00

                                                                                                           Всього:                          10379,41

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 10379,41 грн. за період з 06.03.2010 р. по 06.09.2010 р. (185 днів) відповідно до п. 4.4 Договору та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку Національного банку України.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 9691,31 грн. (20070,72 грн. –10379,41 грн. = 9691,31 грн.) належить відмовити на підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 1341,36 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 220,10 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 21000,00 грн. витрат на послуги адвоката, відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 Договору про надання правової допомоги № 01-К/2011 від 25.05.2011 р., та які підтверджуються Актом приймання-передачі № 1 від 21.10.2011 р. виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору, квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 21.10.2011 р., то суд, з урахуванням обставин даної справи, вважає за необхідне обмежити визначений позивачем розмір послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При цьому судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно  завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 11 роз»яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями)).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно – правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 10.12.2007 № 01-8/963).

Фактично позивачем не подано належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката в сумі 21000,00 грн.

За наведених обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 6706,79 грн. (5% від загальної суми задоволених позовних вимог (108490,37 грн. основний борг + 10415,08 грн. інфляційні нарахування + 4850,86 грн. 3% річних + 10379,41 грн. пені = 134135,72 грн. : 100 х 5 = 6706,79 грн.).

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 1000, 1002, 1007 Цивільного кодексу України ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                         ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (04136, м. Київ, вул. Тираспільська, буд. 43, ідентифікаційний код 31408390, р/р № 26001010676401 ЗАТ «Альфа-Банк»у м. Києві, МФО 300346) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ВАТ «Кредитпромбанк», м. Київ, МФО 300863) 108490,37 грн. (сто вісім тисяч чотириста дев»яносто гривень 37 коп.) основного боргу,  10415,08 грн. (десять тисяч чотириста п»ятнадцять гривень 08 коп.) інфляційних втрат, 4850,86 грн. (чотири тисячі вісімсот п»ятдесят гривень 86 коп.) 3% річних, 10379,41 грн. (десять тисяч триста сімдесят дев»ять гривень 41 коп.) пені, 1341,36 грн. (одну тисячу триста сорок одну гривню 36 коп.) державного мита, 220,10 грн. (двісті двадцять гривень 10 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6706,79 грн. (шість тисяч сімсот шість гривень 79 коп.) витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 27.10.2011 р.