Постанова

від 01.06.2011 по справі 6/230

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.05.2011 р.           справа №6/230

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Зубченко І.В.

суддів

Будко Н.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.05.2011р., ОСОБА_2 директор.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Раамс", м. Донецьк

на рішення

господарського суду

Донецької області

від

30.03.2011р. (повний текст підписано 01.04.2011р.)

у справі

№ 6/230 (Подколзіна Л.Д., Мальцев М.Ю.,            Лейба М.О.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміда плюс", м. Київ

до

Приватного підприємства "Раамс",  м. Донецьк

про

стягнення суми основного боргу у розмірі 32106,05грн., інфляційних втрат у розмірі 2664,80грн., 3% річних у розмірі 855грн. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 35625,85грн.)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміда плюс", м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Раамс", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 32106,05грн., інфляційних витрат у розмірі 16438,69грн., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 3018,92грн. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 51563,66грн.).

В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 32106,05грн., інфляційні втрати у розмірі 2664,80грн., 3% річних у розмірі 855грн. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 35625,85грн.). Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області 30.03.2011р. (повний текст підписано 01.04.2011р.) у справі №6/230 позовні вимоги ТОВ "Аміда плюс", м. Київ задоволені повністю. Стягнуто з ПП «Раамс»основний борг у розмірі 32106,05грн., інфляційні втрати у розмірі 2664,80грн., 3% річних у розмірі 855грн.

Рішення суду мотивоване тим, що 26.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аміда плюс” та Приватним підприємством „Раамс” був укладений договір купівлі-продажу №1/26-01; на виконання умов зазначеного договору позивач у 2006 році поставив відповідачу товар в асортименті на загальну суму 391129,21грн.; відповідач прийняв товар у сумі 335796,27грн., повернув товар у сумі 35332,94грн. та оплатив частково поставлений товар у сумі 238362,81грн.; позивачем у рахунок погашення заборгованості за зобов’язаннями 2006 року зараховано відповідачу 85327,41грн., сплачених у 2007-2009 роках за договором купівлі-продажу №02/01-07 від 02.01.2007р.; у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 32106,05грн., на яку позивачем нараховано інфляційне збільшення та 3% річних; оскільки, остання оплата у рахунок погашення заборгованості здійснена відповідачем 19.12.2007р., то перебіг позовної давності переривався у зв’язку із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним боргу.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом, оскільки відповідачем оплачені всі рахунки за всіма поставками, що були здійснені в межах спірного договору поставки, на загальну суму 391129,22грн. Крім того, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у застосуванні строків позовної давності, про що відповідач просив у відзиві на позовну заяву від 03.02.2011р., оскільки між сторонами укладався не один договір та платіж, здійснений 19.12.2007р. не має жодного відношення до спірного договору поставки.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2011р. відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду та порушено апеляційне провадження у справі №11/25/2011.

У письмових поясненнях б/н від 11.05.2011р. відповідач в обґрунтування апеляційної скарги також посилається на те, що позивачем не доведений факт існування боргу саме у сумі 32106,05грн., а судом не надано ніякої оцінки тій обставині, що позивач зараховує одержані від відповідача у 2007 році грошові кошти в рахунок оплати за поставками 2007 року, а не у рахунок оплати заборгованості за 2006 рік, не зважаючи на те, що за умовами договору оплата повинна була проводитись не пізніше 30 днів з моменту поставки та логічно зараховувати платежі, що надійшли, спочатку у погашення заборгованості за попередній період.

25 травня 2011 року скаржник надав доповнення до апеляційної скарги, в яких просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011р. у справі №6/230, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Аміда плюс»до ПП «РААМС»та зобов’язати ТОВ «Аміда плюс»передати на користь ПП «РААМС»безкоштовно товар на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2006р. №1/26-01 у сумі 18000грн.

ТОВ «Аміда плюс»суду не надало відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень щодо поставки продукції за договором купівлі –продажу №02/01-07 від 02.01.2007р., здійснених відповідачем проплат за цим договором з вказанням періодів, об’єктів та вартості поставок, дат та сум здійснених проплат, первісних документів, на підставі яких проведена відповідна операція.

У судовому засіданні 25.05.2011р. представники відповідача підтримали правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та доповненнях до неї. Представник позивача в судове засіданні не з’явився, відповідно до статті 98 ГПК України про час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, а розгляд справи відкладався, зокрема, для надання сторонам можливості скористатись своїм право на захист, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу з доповненнями до неї, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 26 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аміда плюс” (виробник) та Приватним підприємством «Рамс»(дилер) був укладений договір купівлі-продажу №1/26-01, згідно якого позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти продукцію, яка випускається виробником для подальшого продажу на території Донецької, Луганської та Запорізької областей, а саме: пакети паперові ламіновані, пакети із крафт-паперу та інших видів, пакування, папок-регістрів (пункт 1.1. договору,).

До вказаного договору сторонами підписаний додаток №1, в якому сторони визначили формат пакету, колір та ціну продукції.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки з виробником здійснюються частинами по мірі поставки замовленої продукції на його склад. Повний розрахунок за кожну партію проводиться не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії на склад дилера.

Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури (пункт 3.5 договору).

Дилер здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника. Датою здійснення платежу є день, в який сума, яка підлягає сплаті, списується з розрахункового рахунку дилера (пункт 3.6. договору).

Укладений між сторонами договір №1/26-01 від 26.01.2006р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов‘язки були передбачені договором між сторонами.

На виконання договору №1/26-01 від 26.01.2006р. позивач у період з 31.01.2006р. по 29.12.2006р. за видатковими накладними №РН-0000005 від 31.01.2006р., №РН-0000014 від 02.03.2006р., №РН-0000026 від 31.03.2006р., №РН-0000044 від 29.06.2006р., №РН-0000159 від 05.09.2006р., №РН-0000173 від 11.10.2006р., №РН-0000178 від 26.10.2006р., №РН-0000196 від 27.11.2006р., №РН-0000197 від 01.12.2006р., №РН-0000199 від 07.12.2006р., №РН-0000206 від 15.12.2006р., №РН-0000226 від 25.12.2006р., №РН-0000224 від 22.12.2006р., №РН-0000228 від 29.12.2006р., поставив відповідачу продукцію на загальну суму 391129,21грн.

Згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії КАР №027282 від 01.02.2006р., серії КАР №027281 від 02.03.2006р., серії КАР №027283 від 31.03.2006р., серії КАР №027284 від 20.06.2006р., серії КАР №027285 від 01.08.2006р.,  серії КАР №027288 від 10.10.2006р., серії КАР №027290 від 24.11.2006р., серії КАР №027291 від 01.12.2006р., серії КАР №027292 від 07.12.2006р., серії КАР №027294 від 22.12.2006р. продукцію було прийнято уповноваженими особами відповідача.

Згідно накладних на повернення товару №№ ВН-0000001, ВН-0000002 від 05.02.2007р. відповідачем було повернуто позивачу товар у сумі 35332,94грн.

Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків. Таким чином, відповідно до умов договору №1/26-01 від 26.01.2006р., між сторонами по справі виникли певні взаємні зобов‘язання.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов‘язань передбачена статтею 525 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару за договором №1/26-01 від 26.01.2006р. виконав частково на суму 238362,81грн., в зв‘язку з чим виникла заборгованість у розмірі 117433,46грн.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно п.5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи відповідач звертався до суду із письмовою заявою, в якій просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову (відзив на позовну заяву б/н від 03.02.2011р., а.с.17-20, т.2).

Матеріали справи свідчать про те, що зазначений борг відповідача на користь позивача існував за договором №1/26-01 від 26.01.2006р.

Згідно із 3.3 договору повний розрахунок за кожну партію проводиться не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії на склад дилера.

Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару за договором №1/26-01 від 26.01.2006р. була здійснена 29 грудня 2006 року, а остання оплата здійснена відповідачем –19 січня 2007 року, таким чином з 30.01.2007р. у позивача виникло право звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором.

Враховуючи, що із даним позовом позивач звернувся до суду у жовтні 2010 року, господарський суд дійшов до неправильного висновку про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1/26-01 від 26.01.2006р., оскільки строк позовної давності переривався внаслідок вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу.

Як безпідставно стверджує позивач та з чим необґрунтовано погодився суд першої інстанції, позивачем у рахунок погашення заборгованості за зобов’язаннями 2006 року відповідачу зараховано 85327,41грн. сплачених у 2007-2009 роках. Таке зарахування заборгованості у рахунок погашення боргу, що утворився за поставками, проведеними у 2006 року, проведено у зв`язку з тим, що відповідачем у 2007 році здійснено оплат більше, ніж поставлено продукції за договором купівлі-продажу №02/01-07 від 02.01.2007р. Так, у 2007 році відповідачу було поставлено продукції на загальну суму 245791,29грн., а сплачено відповідно до банківських виписок за поставками, проведеними у 2007р. на підставі договору №02/01-07 від 02.01.2007р. –331118,70грн. Отже, переплата за поставлену продукцію становила 85327,41грн., яка зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію за 2006 рік. В результаті чого у відповідача перед позивачем виник борг за поставлену продукцію у розмірі 32106,05грн., який до теперішнього часу ним не погашений.  

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із ст.4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85327,41грн. в строк до 30.01.2010р.

За таких обставин строк позовної давності не переривався та був пропущений позивачем. Доказів наявності поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем суду також не надано.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32106,05грн. за дилерським договором купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2664,80грн., 3% річних у розмірі 855грн. також підлягають залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню, так як не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

З приводу вимог скаржника щодо прийняття нового рішення, яким зобов’язати ТОВ «Аміда плюс»передати на користь ПП «РААМС»безкоштовно товар на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2006р. №1/26-01 у сумі 18000грн., то судова колегіє їх відхиляє, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду справи №6/230 та відповідачем відповідного зустрічного позову не заявлялось.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у зв’язку із задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Раамс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011р. (повний текст підписано 01.04.2011р.) у справі №6/230 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011р. (повний текст підписано 01.04.2011р.) у справі №6/230 –скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміда плюс", м. Київ до Приватного підприємства "Раамс", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 32106,05грн., інфляційних витрат у розмірі 16438,69грн., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 3018,92грн. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 51563,66) -  відмовити.

Стягнути з Товариства з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс” (04054 м.Київ, вул.Тургенєвська,38, п/р26004000667000 в АК „Каліон банк Україна” у м.Києві, МФО 300379, ЄДРПОУ 32984622) на користь Приватного підприємства „Раамс” (83016 м.Донецьк, вул.Стендаля, 9/92, п/р2600101300350 в Донецькій філії ТОВ „Укрпромбанк” МФО 335924, ЄДРПОУ 33340606) суму державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 178,13грн.

Повернути Приватному підприємству „Раамс”, м. Донецьк надмірно сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 87коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                  І.В. Зубченко

Судді:                                                                                            Н.В. Будко

                                                                                                            Є.І. Мєзєнцев

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –господарському суду