Рішення

від 14.11.2011 по справі 41/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/328

14.11.11

За позовом

Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України

До

Київської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про

визнання недійсними та скасування рішення Київського міської ради, визнання недійсними договорів та додаткових угод до нього, зобов’язання вчинити дії

                                                                                                                  Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1 –дов. № б/н від 16.06.2011 року;

від позивача 2: не з’явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2  –дов. № № 225-Кр-1219 від 25.08.2011 року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 –дов. № б/н від 12.09.2011 року;

від третьої особи: не з’явився;

прокурор: Бондарчук І.П. –посвідчення № 19 від 16.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»про визнання недійсними та скасування рішення Київського міської ради, визнання недійсними договорів та додаткових угод до нього, зобов’язання вчинити дії.  

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено її розгляд на 16.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

В судове засідання 16.09.2011 року представники позивачів 1, 2 не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні подав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 16.09.2011 року представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та подав додаткові документи по справі.

Представник третьої особи в судове засідання 16.09.2011 року не з’явився, однак подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 16.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні 30.09.2011 року подав додаткові документи по справі та надав письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Представники позивача 1 та третьої особи в судове засідання 30.09.2011 року не з’явилися, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання 30.09.2011 року представник позивача 2 не з’явився, однак подав до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 30.09.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого  проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 30.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2011 року.

Представник позивача 1 в судовому засіданні 17.10.2010 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 17.10.2011 року представник позивача 2 не з’явився, однак подав до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Прокурор та представник відповідача 1 надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача 2 подав клопотання, відповідно до якого просив суд не враховувати лист Міністерства екології та природних ресурсів, як доказ по справі при винесенні рішення, яке судом розцінюється, як додаткові заперечення проти позовних вимог.

Також, представник відповідача 2 подав клопотання про витребування у позивача правового обґрунтування позовних вимог, однак це не являється доказом по справі, а є правом сторони, тому судом клопотання відхилено.

В судове засідання представник третьої особи не з’явився, однак подав через канцелярію суду документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

Крім того, в судовому засіданні 17.10.2011 року учасники процесу подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/328, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року розгляд справи відкладено на 31.10.2011 року.

В судовому засіданні 31.10.2011 року представник позивача 1 надав письмові пояснення, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 31.10.2011 року представник позивача 2 не з’явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Прокурор та представники відповідачів 1, 2  надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 31.10.2011 року представник третьої особи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 31.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.11.2011 року.

Прокурор та представники відповідачів 1, 2 подали додаткові документи по справі.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні 14.11.2011 року представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представники позивача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 14.11.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею»№ 122-1/995 від 23.10.2003 року затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва. Вказаним рішенням вирішено припинити управлінню побутового обслуговування населення міськвиконкому право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.08.70 N 1414 «Про відвод Київській міській водомоторній пристані земельної ділянки з акваторієм в тимчасове користування в урочищі «Берковщина»Дарницького району під влаштування ремонтно-відстойного пункту мотосудів, що належать громадянам м. Києва»та від 24.04.73 N 620 «Про відведення території і акваторії на р. Дніпро під ремонтно-відстійні пункти і станції прокату човнів водно-моторної пристані управління побутового обслуговування населення», площею 2,38 га (зокрема площею 1,17 га водної акваторії) у зв'язку з ліквідацією вищезазначеного органу виконавчої влади та віднести до земель запасу житлової та громадської забудови.

Також, даним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», за умови виконання п. 5.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 4,76 га (зокрема площею 1,17 га водної акваторії) для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: площею 2,38 га (зокрема площею 1,17 га водної акваторії) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 2,38 га - за рахунок земель міської забудови.

Вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»зобов’язано виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.05.2003 N 19-76, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 23.06.2003 N 4401, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 13.06.2003 N 3047, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 03.07.2003 N 08-8-20/4765-1, а також попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

03 червня 2005 року між Київською міською радою (далі –орендодавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» (далі –орендар, відповідач 2) було підписано Договір оренди земельної ділянки (далі –Договір 1), який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10 червня 2005 року за № 63-6-00261.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 1 орендодавець на підставі п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року за № 122-1/995, за актом приймання –передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі –об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору 1 об’єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва; розмір –47 613 кв.м. (зокрема 11 700 кв.м. водної акваторії); цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого центру з стоянкою для човнів; кадастровий номер –8 000 000 000:90:141:0021.

Пунктом 3.1 Договору 1 сторони узгодили, що даний договір укладено на 25 років.

Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 N 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею»та до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 N 63-6-00261 і про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва» N 750/750 від 27.11.2008 року, після розгляду технічної документації із землеустрою, відповідно до згоди Київського міського голови від 18.08.2008 N Д-3919 та з урахуванням листа-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна»від 22.07.2008 N К-13979, Київська міська рада вирішила внести зміни до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 N 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею», а саме: слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів»замінено словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів». Також, було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 N 63-6-00261, а саме: у підпункті 2.1 пункту 2 слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів»замінено словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів»та внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучено із комунально-складської зони та переведено за функціональним призначенням до території громадських будівель і споруд.

Крім того, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва. Пунктом 5 даного рішення було вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», за умови виконання пункту 6 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7445 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежитлові будівлі (договір купівлі продажу нежитлових будівель від 10.10.2008 N 5102) за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 21 рішення Київської міської ради від 28.03.2002 N 380/1814 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею»та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 13.06.2003 N 63-6-00058.

Пунктами 6.1, 6.4, 6.5 та 6.8 рішення Київської міської ради N 750/750 від 27.11.2008 року було зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; виконати вимоги, викладені в листах дочірнього підприємства «Інститут генерального плану міста Києва»ВАТ «Київпроект»від 05.09.2008 N 1729, Київської міської санепідстанції від 02.10.2008 N 8572, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 22.09.2008 N 22-2481/35; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки та  частину земельної ділянки в межах прибережних захисних смуг використовувати без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно до вимог статті 61 Земельного кодексу України.

18 травня 2009 року між Київською міською радою (далі –орендодавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» (далі –орендар, відповідач 2) на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року за № 750/750 було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки (Договору 1), дану угоду було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20 травня 2009 року за № 63-6-00541 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно угоди сторони в пункті 2.1 договору оренди слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого центру з стоянкою для човнів»замінили словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово –офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів».

18 травня 2009 року між Київською міською радою (далі –орендодавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» (далі –орендар, відповідач 2) на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року за № 750/750 було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі –Договір 2), даний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20 травня 2009 року за № 63-6-00540 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 2 орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року за № 750/750, за актом приймання –передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі –об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору 2 об’єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва; розмір –7 445 кв.м.; цільове призначення –для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово –офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів; кадастровий номер –8 000 000 000:90:141:0004.

Пунктом 3.1 Договору 2 сторони узгодили, що даний договір укладено на 10 років.

Договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року № 63-6-00261, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»було внесено зміни в пункти 2.1 та 3.1 Договору виклавши їх в такій редакції:

2.1 Об’єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер – 8 000 000 000:90:147:0055 (земельна ділянка № 1);

- кадастровий номер – 8 000 000 000:90:141:0075 (земельна ділянка № 2);

- кадастровий номер – 8 000 000 000:90:141:0021 (земельна ділянка № 3);

- місце розташування –Дніпровська набережна, 10,14 у Дарницькому районі м. Києва (земельні ділянки №№ 1, 2); Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі м. Києва (земельна ділянка № 3);

- розмір 8 331 кв.м. (земельна ділянка № 1);

- розмір 3 178 кв.м. (земельна ділянка № 2);

- розмір 47 613 кв.м. (зокрема 11 700 кв.м. водної акваторії (земельна ділянка № 3);

- цільове призначення –для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово –офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку, стоянкою для човнів та влаштування стоянки для транспортних засобів (земельні ділянки №№ 1, 2);

- для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно –оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово –офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів.

3.1 Договір укладено на:

- земельну ділянку № 1 на 5 років;

- земельну ділянку № 2 на 10 років;

- земельну ділянку № 3 на 25 років.

Даний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 16.09.2009 року за № 63-6-00550 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням Київської міської ради «Про затвердження проекту «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва» N 1009/2065 від 09.07.2009 року з метою створення сприятливого режиму на водних об'єктах, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання було вирішено затвердити проект «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва згідно з додатком, крім того,  Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»доручено забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межі прибережної захисної смуги р. Дніпро у Дарницькому районі м. Києва та довести до відома населення, усіх зацікавлених організацій водоохоронний режим, який діє на цій території.

Відповідно до пункту 2 Додатку до  рішення Київської міської ради «Про затвердження проекту «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва» N 1009/2065 від 09.07.2009 року, коригування зовнішніх меж прибережної захисної смуги затоки р. Дніпро поз. 78 в урочищі Берковщина в районі розміщення культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів на Дніпровській Набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва виконано на вимогу Постійної комісії з питань екологічної політики Київради, протокол N 6 від 28.05.2009 р., у відповідності до проекту «Коригування проекту «Водоохоронної зони р. Дніпро (Канівського водосховища) на території ТОВ ІА «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва», розробник ТОВ «Екоберег». Прибережна захисна смуга затоки (смуга відведення) скоригована і встановлюється з урахуванням заходів по берегоукріпленню затоки та захисту території, де розміщено культурно-оздоровчий комплекс, від затоплення та підтоплення повеневими водами, п. 9.8 ДБН 360-92**, відповідно до позитивного висновку N 665 державної екологічної експертизи щодо проекту «Встановлення водоохоронної зони Канівського водосховища (р. Дніпро) на території землевідводу ТОВ «ІА «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва».

Внутрішня межа прибережної захисної смуги (смуги відведення) встановлюється по проектному урізу води, ширина прибережної захисної смуги (смуги відведення) складає 20м.

Рішенням Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва»№ 33/3471 від 26.02.2010 року було затверджено проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дарницькому районі згідно з додатком.

Прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України звернувся з позовом про визнання недійсним з моменту прийняття п. 5 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею»№ 122-1/995 від 23.10.2003 року; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року № 63-6-00261, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»;  визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 N 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею»та до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 N 63-6-00261 і про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва» N 750/750 від 27.11.2008 року; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 20.05.2009 року № 63-6-00540, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»; визнання недійсною з моменту укладення угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, укладену 20.05.2009 року № 63-6-00541; визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про затвердження проекту «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва» N 1009/2065 від 09.07.2009 року; визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва»№ 33/3471 від 26.02.2010 року та про застосування наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року № 63-6-00261, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», договору оренди земельної ділянки від 20.05.2009 року № 63-6-00540, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, укладеної 20.05.2009 року № 63-6-00541, а саме зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» повернути за актом прийому - передачі Київській міській раді земельні ділянки площею 7 445 кв.м., 47 613 кв.м., 8 331 кв.м., 3 178 кв.м. на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва, привівши їх у попередній стан.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що оскаржувані рішення Київської міської ради були прийняті в порушення статтей 58, 60, 61 ЗК України та 88, 89 ВК України, оскільки земельні ділянки надавались в межах прибережних захисних смуг, а рішеннями про встановлення водоохоронних зон та затвердження проектів прибережних захисних смуг в порушення вказаних норм визначено прибережну захисну смугу у розмірі 20 метрів.

Також, на думку прокурора, у зв’язку з тим, що зазначені вище рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, договори, які укладені на їх виконання підлягають визнанню недійсними.

Державне агентство земельних ресурсів України підтримує заявлений позов з тих підстав, що державна експертиза проектів відведення вказаних земельних ділянок проведена не була.

В свою чергу, відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують та просять в задоволенні позову відмовити, стверджуючи, що рішення щодо відведення земельних ділянок прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, так як на момент їх прийняття сторонами було дотримано встановленого порядку для їх відведення, а рішення щодо встановлення водоохоронних зон та затвердження проектів прибережних захисних смуг прийняті відповідно до наданих повноважень та положень діючого законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ГПК України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні –це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності,  гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового  захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються  відповідно до закону питання регулювання земельних.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

З положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України вбачається, до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 ЗК України визначено, що до розмежування до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема,  розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 4 ВК України,  до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Частиною 2 статті 88 ВК України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до пункту 4 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502,  у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502,  право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами. Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

З положень статті 85 ВК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення № 122-1/995 від 23.10.2003 року) вбачається, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення № 122-1/995 від 23.10.2003 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Частиною 15 статті 151 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення № 122-1/995 від 23.10.2003 року) передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

З положень частин 8 та 9 статті 118 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення № 122-1/995 від 23.10.2003 року) слідує, що проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 124 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення № 122-1/995 від 23.10.2003 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Аналогічні вимоги, щодо погодження проектів відведення, містились в статті 123 ЗК України і в редакції чинній на момент прийняття рішення № 750/750 від 27.11.2008 року.

Відповідно до підпунктів 8-10 пункту б частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Як вбачається з наданих проекту відведення та технічної документації на спірні земельні ділянки, відповідачем 2 були отримані позитивні висновки та погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-76 від 28.05.2003 року, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві Міністерства екології та природних ресурсів України № 08-8-20/4765-1 від 03.07.2003 року, Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 4401 від 23.06.2003 року, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно –відновлювальних робіт № 3047 від 13.06.2003 року, Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації № 3646/01 від 06.06.2003 року, Державного комунального підприємства «Плесо»№ 721 від 22.07.2003 року.

За результатом зібраних документів та погоджень служб міста, проект відведення отримав позитивний висновок Головного управління земельних ресурсів № 03-23/1083-В від 02.07.2003 року.

В подальшому, пунктом 5 оскаржуваного рішення Київської міської ради № 122-1/995 від 23.10.2003 року затверджено вказаний проект відведення та передано відповідачу 2 в оренду земельну ділянку.

На підставі даного рішення між відповідачами укладено спірний  Договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10 червня 2005 року за № 63-6-00261.

З метою внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради № 122-1/995 від 23.10.2003 року і договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року № 63-6-00261 та відведення іншої земельної ділянки площею 0,7445 га., відповідач 2 отримав згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою Д-3919 від 18.08.2008 року та відповідні технічні умови.

На виконання вимог ст. 123 ЗК України, відповідачем 2 було отримано погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 09-14409 від 25.11.2008 року, ДП «Інститут генерального плану міста Києва»№ 1729 від 05.09.2008 року, Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-2481/35 від 22.09.2008 року, позитивні висновки Київської міської санепідстанції № 1486 від 19.09.2008 року та Головного управління земельних ресурсів Д-3919 до технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 N 122-1/995.

Оскаржуваним рішенням Київської міської ради N 750/750 від 27.11.2008 року на підставі зібраних вище документів було внесено зміни до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 N 122-1/995 та затверджено проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»у довгострокову оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,7445 га.

Також, на підставі вказаного рішення між відповідачами 18 травня 2009 року було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2005 року за № 63-6-00261 та Договір оренди земельної ділянки який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20 травня 2009 року за № 63-6-00540.

Таким чином, як вбачається з наведеного, проекти відведення та технічна документація щодо спірних земельних ділянок були підготовлені та погоджені у встановленому законом порядку відповідно до вимог, які існували на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Київською міської радою за результатами ознайомлення, обговорення та проведення перевірки на відповідність чинному законодавству України пакету зібраних Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»документів (кадастрової справи), в межах наданих повноважень, були прийняті законні та правомірні рішення за № 122-1/995 від 23.10.2003 року та за № 750/750 від 27.11.2008 року.

Слід зазначити, що спірними рішеннями, окрім іншого відповідача 2 було зобов’язано виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст.ст. 61, 96 ЗК України, ст. ст. 88, 89 ВК України, зобов’язано дотримуватись вимог викладених у вищезазначених погодженнях та висновках, попереджено про можливість припинення права користування землею у випадку її використання не за цільовим призначенням.

Згідно статті 96 ЗК України землекористувачі окрім іншого зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; дотримуватися обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 88 ВК України,  з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно статті 89 ВК України, яка кореспондується зі ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Відповідно до частини 3 статті 86 ВК України, яка кореспондується з пунктом 4 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502,  у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Статтями 141, 143 ЗК України, визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є підставою для припинення права користування останньою.

Оскаржуваними рішеннями відповідачу 2 було передано в оренду земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів.

Тобто, в складі переданих в оренду земельних ділянок згідно оскаржуваних рішень та договорів оренди, містяться земельні ділянки, цільове призначення яких повністю відповідає обмеженому режиму використання прибережних захисних смуг, який встановлений Земельним та Водним кодексами.

З урахуванням вимог чинного законодавства та обов’язків, які покладені на відповідача 2 оскаржуваними рішеннями та висновками відповідних служб, останній зобов’язаний дотримуватись спеціального режиму використання відведених земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг, а у випадку його порушення, відповідач 2 може бути позбавлений цього права в судовому порядку.

Також, слід зауважити, що у випадку забудови вказаних земельних ділянок, проект будівництва може бути погоджено відповідними службами лише при умові дотримання їх цільового використання.   

Відповідачем 2 надано позитивний висновок комплексної державної експертизи від 18.10.2010 року № 11-00218-10 проекту будівництва культурно –оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово –офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва, проведеної ДП «Спеціалізована державна експертна організація – Центральна служба української державної будівельної експертизи».

Даним висновком встановлено, що проектна документація, окрім іншого, відповідає нормативам з питань охорони навколишнього природного середовища та санітарного і епідемічного благополуччя населення.

Зважаючи на викладене, підстави вважати що рішення Київської міської ради № 122-1/995 від 23.10.2003 року та № 750/750 від 27.11.2008 року суперечать вищезазначеним правовим нормам, у суду відсутні.  

Також, 02.08.2010 року прокурор звернувся до Київської міської ради з протестом на рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місця розташування об’єктів та припинення права користування земельними ділянками», який був розглянутий та відхилений.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року № 63-6-00261, договору оренди земельної ділянки від 20.05.2009 року № 63-6-00540 та угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, укладеної 20.05.2009 року № 63-6-00541, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки рішення Київської міської ради, на підставі яких були укладені оспорювані договори оренди є чинними, інших доказів в обґрунтуванні їх недійсності не надано, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсними з моменту укладення договорів оренди земельних ділянок від 10.06.2005 року № 63-6-00261, від 20.05.2009 року № 63-6-00540 та додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладеної 20.05.2009 року № 63-6-00541, відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про затвердження проекту «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва»N 1009/2065 від 09.07.2009 року та рішення Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва»№ 33/3471 від 26.02.2010 року, слід зазначити наступне.

Згідно статті 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Пунктом 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режимів ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486 (далі-Порядок),  визначено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З наведених положень вбачається, що розмір прибережних захисних смуг встановлений ст. 60 ЗК України, не є наперед визначений і може змінюватись на підставі відповідного проекту  в залежності від конкретних умов забудови, що склались на момент їх встановлення.

В матеріалах справи наявний погоджений проект встановлення водоохоронної зони, яким скориговано зовнішні межі прибережної захисної смуги на території  землевідводу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна».

Зазначений проект було розроблено на підставі відповідних листів, погоджень та методик.

Крім того, вказаний проект пройшов  державну екологічну експертизу, про що отримано висновок № 665.

Таким чином, з наведеного вбачається, що оскаржуване рішення Київської міської ради N 1009/2065 від 09.07.2009 року прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства та жодним чином не суперечить статті 60 ЗК України.

Також, слід зазначити, що ні прокурор, ні позивачі в супереч ст. 33 ГПК України не мотивували та не вказали в чому полягає незаконність оскаржуваного рішення Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва»№ 33/3471 від 26.02.2010 року та які права позивачів чи інших осіб були порушені у зв’язку з його прийняттям.

Щодо позовних вимог про застосування наслідків недійсності договорів оренди та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»повернути за актом прийому - передачі Київській міській раді земельні ділянки площею 7 445 кв.м., 47 613 кв.м., 8 331 кв.м., 3 178 кв.м. на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва, привівши їх у попередній стан, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 2 ГПК України вставлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Враховуючи те, що оскаржувані рішення Київської міської ради та договори оренди, на підставі яких відповідач 2 користується спірними земельними ділянками не визнані в судовому порядку недійсними, а також зважаючи на те, що зазначена вимога може бути заявлена лише в інтересах Київської міської ради, яка в даній справі має процесуальний статус відповідача, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Окрім іншого, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у зв’язку із задоволенням протестів транспортного прокурора Міністерство екології та природних ресурсів України відкликало висновки державної екологічної експертизи № 665 від 21.01.2008 року, № 15/1-07.08.09-0094 від 23.09.2009 року, № 26/16.12.09-100 від 17.12.2009 року, № 26/17.12.09-101 від 18.12.2009 року, № 15/1-09.12.2010 від 212.12.2010 року, Головне управління містобудування та архітектури відкликало лист-погодження проектної документації на будівництво № 15-3515 від 18.03.2010 року, Головним управлінням контролю за благоустроєм 16.08.2011 року анульовано дозволи №7020050 та № 11020008 на тимчасове порушення благоустрою територій,  Інспекцією державного архітектурно –будівельного контролю в м. Києві наказом від 15.08.2001 року скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт № 2279-Др від 18.11.2010 року.

Однак, зазначені доводи не можуть бути підставою для визнання оскаржуваних рішень недійсними, так як зазначені висновки, дозволи, ордери та погодження не мають жодного відношення до затвердження проектів відведення спірних земельних ділянок, а стосуються безпосередньо будівництва на них, крім того, на момент прийняття спірних рішень, частина вказаних дозвільних документів була відсутня, решта чинна.

Чинним законодавством також не передбачено можливість відкликання вказаних висновків, дозволів, ордерів та погоджень.

Разом з тим, господарський суд не погоджується із запереченнями відповідачів, що до пропуску прокурором строків позовної давності з наступних підстав.  

У відповідності до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Київській транспортній прокуратурі про оскаржувані рішення та договори стало відомо під час проведення перевірки у липні –серпні 2011 року, а тому встановлений трирічний строк позовної давності прокурором не пропущено.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                                Спичак О.М.

Дата підписання рішення  

      15.11.2011 року