Постанова

від 30.01.2012 по справі 41/328

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012 № 41/328

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Криворотько В.В.,

за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 30.01.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року,

у справі № 41/328 (суддя - Спичак О.М.),

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства земельних ресурсів України,

2. Державного агентства водних ресурсів України,

до 1. Київської міської ради,

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне

агентство «Вільна Україна»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсними та скасування рішення Київської міської ради,

визнання недійсними договорів та додаткових угод до них,

зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» про визнання недійсними та скасування рішення Київського міської ради, визнання недійсними договорів та додаткових угод до них, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду від 14.11.2011 року по справі № 41/328 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його часткового скасування.

За апеляційною скаргою Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року по справі № 41/328 Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 02.12.2011 року, відповідно до ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

У судовому засіданні 16.01.2012 року оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.01.2012 року.

Представник позивача-1 та прокурор в судових засіданнях надали свої пояснення та підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідачами 1 та 2 на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзиви на апеляційну скаргу в яких вони просять у задоволенні апеляційної скарги прокурора на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі № 41/328 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 30.01.2012 року повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

13.01.2012 року від Державного агентства водних ресурсів України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

30.01.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2003 року Київської міської радою прийнято рішення № 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею». Пунктом 5 зазначеного рішення затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва. Передано товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», за умови виконання п. 5.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 4,76 га (зокрема площею 1,17 га водної акваторії) для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: площею 2,38 га (зокрема площею 1,17 га водної акваторії) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 2,38 га - за рахунок земель міської забудови.

Пунктом 5.1.6 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.05.2003 N 19-76, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 23.06.2003 N 4401, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 13.06.2003 N 3047, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 03.07.2003 № 08-8-20/4765-1 (а.с. 27-28, т. 1).

У відповідності з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» регламентовано, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією.

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 116, 123, 124, 128 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень, визначених законом, яке приймається на підставі розробленого та погодженого проекту відведення земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення, 03.06.2005 року між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 10.06.2005 під № 63-6-00261 (а.с. 32-38, т. 1).

У підпункті 1.1 договору зазначено, що орендодавець на підставі п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року за № 122-1/995, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 47 613 кв.м. (зокрема 11 700 кв.м. водної акваторії); цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно - оздоровчого центру з стоянкою для човнів; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:141:0021, нормативна грошова оцінка об'єкту становить 4 763 312,39 грн. (п. 2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що даний договір укладено на 25 років.

Рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 року № 750/750 внесено зміни до пункту 5 рішення Київради від 23.10.2003 № 122-1/995, а саме: слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів» замінено словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів». Відповідні зміни було внесено і в договір оренди земельної ділянки від 10.06.2005 № 63-6-00261.

У пункті 5 вказаного рішення зазначено, що передача ТОВ «Інформаційне агентство «ВІЛЬНА України», земельної ділянки у довгострокову оренду на 10 років загальною площею 0,7445 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва буде здійснена за умови виконання пункту 6 цього рішення (а.с. 29-31, т. 1).

18.05.2009 року між сторонами укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до якої внесено зміни до договору від 03.06.2005 року, які зазначено у рішенні Київської міської ради від 27.11.2008 року № 750/750 (а.с. 39-40, т. 1).

Також сторонами було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 № 63-6-00261, який зареєстровано 16.09.2009 під № 63-6-00550, відповідно до якого внесено зміни у пункти 2.1 та 3.1. договору (а.с. 41-42, т. 1), а саме:

2.1 Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8 000 000 000:90:147:0055 (земельна ділянка № 1);

- кадастровий номер - 8 000 000 000:90:141:0075 (земельна ділянка № 2);

- кадастровий номер - 8 000 000 000:90:141:0021 (земельна ділянка № 3);

- місце розташування -Дніпровська набережна, 10,14 у Дарницькому районі м. Києва (земельні ділянки №№ 1, 2); Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі м. Києва (земельна ділянка № 3);

- розмір 8 331 кв.м. (земельна ділянка № 1);

- розмір 3 178 кв.м. (земельна ділянка № 2);

- розмір 47 613 кв.м. (зокрема 11 700 кв.м. водної акваторії (земельна ділянка № 3);

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку, стоянкою для човнів та влаштування стоянки для транспортних засобів (земельні ділянки №№ 1, 2);

- для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно -оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів.

3.1 Договір укладено на:

- земельну ділянку № 1 на 5 років;

- земельну ділянку № 2 на 10 років;

- земельну ділянку № 3 на 25 років.

На виконання договору оренди № 63-6-00550 від 16.09.2009 року актами приймання-передачі від 16.09.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельні ділянки (а.с. 43-44, 59 т. 1).

Також, 18.05.2009 року між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» (орендар) на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року за № 750/750 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 20.05.2009 року під № 63-6-00540 (а.с. 53-58, т. 1).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року за № 750/750, за актом приймання -передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній, 10 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 7 445 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно - оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:141:0004 (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1 зазначеного договору сторони узгодили, що даний договір укладено на 10 років.

Рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року № 1009/2065 затверджено проект «Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва згідно з додатком, та доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межі прибережної захисної смуги р. Дніпро у Дарницькому районі м. Києва та довести до відома населення, усіх зацікавлених організацій водоохоронний режим, який діє на цій території. Також вказаним рішенням здійснено коригування зовнішніх меж прибережної захисної смуги затоки р. Дніпро поз. 78 в урочищі Берковщина в районі розміщення культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою для човнів на Дніпровській Набережній, 10, 14 у Дарницькому районі м. Києва виконано на вимогу Постійної комісії з питань екологічної політики Київради, протокол N 6 від 28.05.2009 р., у відповідності до проекту «Коригування проекту «Водоохоронної зони р. Дніпро (Канівського водосховища) на території ТОВ ІА «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва», розробник ТОВ «Екоберег». Прибережна захисна смуга затоки (смуга відведення) скоригована і встановлюється з урахуванням заходів по берегоукріпленню затоки та захисту території, де розміщено культурно-оздоровчий комплекс, від затоплення та підтоплення повеневими водами, п. 9.8 ДБН 360-92**, відповідно до позитивного висновку N 665 державної екологічної експертизи щодо проекту «Встановлення водоохоронної зони Канівського водосховища (р. Дніпро) на території землевідводу ТОВ «ІА «Вільна Україна»на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва». Внутрішня межа прибережної захисної смуги (смуги відведення) встановлюється по проектному урізу води, ширина прибережної захисної смуги (смуги відведення) складає 20м. Рішенням Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва» № 33/3471 від 26.02.2010 року було затверджено проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дарницькому районі згідно з додатком (а.с. 67-69, т. 1).

Вказані рішення, як стверджує прокурор суперечать положенням водного та земельного законодавства про встановлення прибережних смуг вздовж р. Дніпро шириною 100 м., а саме порушено статті 58, 60, 61 ЗК України та 88, 89 ВК України, оскільки земельні ділянки надавались в межах прибережних захисних смуг, а рішеннями про встановлення водоохоронних зон та затвердження проектів прибережних захисних смуг в порушення вказаних норм визначено прибережну захисну смугу у розмірі 20 метрів.

Проте зазначенні доводи прокурора є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Ст. 58 Земельного кодексу України визначено склад земель водного фонду. Зокрема, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, яка встановлює розміри прибережних захисних смуг, передбачено, що розміри та межі захисних смуг у населених пунктах встановлюються з урахуванням містобудівної документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Згідно п. 10 зазначеного Порядку на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Таким чином, розмір прибережної захисної смуги в межах населених пунктів може встановлюватися в інших розмірах, ніж передбачені 100 метрів, в кожному випадку в залежності від конкретних містобудівних умов.

У разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України та п. 3 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року № 502, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Обмеження, встановлені ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, стосуються будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів, а тому рішеннями Київської міської Ради було зобов'язане ТОВ «Інформаційне агентство «Вільна Україна» виконувати обов'язки землекористувача, з дотриманням вимог ст. 96 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, а також виконувати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, головного державного санітарного лікаря м. Києва, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт та Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві.

Відповідно до частини 3 статті 86 ВК України, яка кореспондується з пунктом 4 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502, у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови (які саме передавалися ТОВ «Інформаційне агентство «Вільна Україна» у довгострокову оренду) здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. 9 п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, повноваженнями з надання земельних ділянок в м. Києві наділена виключно Київська міська Рада, що дає підстави стверджувати, що під час прийняття рішення від 23.10.03 № 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею» Київська міська рада не вийшла за межі наданих їй повноважень.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи встановлені судом, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відповідності цільового призначення, переданих в оренду земельних ділянок згідно оскаржуваних рішень та договорів оренди, обмеженому режиму використання прибережних захисних смуг, який встановлений Земельним та Водним кодексами.

Також, на виконання вимог п. 5 рішення Київської міської Ради від 23.10.03 № 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею» Державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» 13.10.2010 року ТОВ «Інформаційне агентство «Вільна Україна» надано позитивний висновок комплексної державної експертизи за № 11- 00218-Ю, який є комплексним із урахуванням позитивних висновків Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони V здоров'я України від 05.07.2010 року № 05.03.02-07/45969, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 18.12.2009 року №26/17.12.09-101, Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Київській області та м. Києву від 29.12.2009 року №09/П/15-1/179/2 та Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24.06.2009 року №36/4/3715.

Також, як вбачається з наданих проекту відведення та технічної документації на спірні земельні ділянки, відповідачем 2 були отримані позитивні висновки та погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-76 від 28.05.2003 року, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві Міністерства екології та природних ресурсів України № 08-8-20/4765-1 від 03.07.2003 року, Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 4401 від 23.06.2003 року, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно -відновлювальних робіт № 3047 від 13.06.2003 року, Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації № 3646/01 від 06.06.2003 року, Державного комунального підприємства «Плесо»№ 721 від 22.07.2003 року.

За результатом зібраних документів та погоджень служб міста, проект відведення отримав позитивний висновок Головного управління земельних ресурсів № 03-23/1083-В від 02.07.2003 року.

На виконання вимог ст. 123 ЗК України, відповідачем 2 було отримано погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 09-14409 від 25.11.2008 року, ДП «Інститут генерального плану міста Києва» № 1729 від 05.09.2008 року, Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-2481/35 від 22.09.2008 року, позитивні висновки Київської міської санепідстанції № 1486 від 19.09.2008 року та Головного управління земельних ресурсів Д-3919 до технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року N 122-1/995.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду що проекти відведення та технічна документація щодо спірних земельних ділянок були підготовлені та погоджені у встановленому законом порядку відповідно до вимог, які існували на момент прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на вищевикладене судова колегія приходить до висновку, про відсутність невідповідності законодавству прийнятих Київською міською Радою оскаржуваних рішень зокрема п. 5 рішення від 23.10.03 №122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею».

Стосовно оспорюваних договорів, які були укладені на підставі відповідних рішень Київської міської ради в порядку визначеному ст.ст. 123, 124, 128 Земельного кодексу України та відповідних рішень Київської міської ради, прокурор свою позицію обґрунтовує тим, що вони укладались на підставі незаконних рішень Київської міської ради.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з наведеним доводом прокурора з огляду на наступне.

Статтею 9 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Київською міської радою за результатами ознайомлення, обговорення та проведення перевірки на відповідність чинному законодавству України пакету зібраних товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна» документів, в межах наданих повноважень, були прийняті законні та правомірні рішення за № 122-1/995 від 23.10.2003 року та за № 750/750 від 27.11.2008 року.

Протест прокурора на рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 122-1/995 «Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місця розташування об'єктів та припинення права користування земельними ділянками», був розглянутий Київською міською радою та відхилений 02.08.2010 року.

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

За приписами статті 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами виконано всі істотні умови визначені для договору оренди передбачені Законом України «Про оренду землі», тому відсутні підстави для визнання договорів недійними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи прокурора законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України без задоволення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі № 41/328 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі № 41/328 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи 41/328 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.