Рішення

від 25.06.2008 по справі 51/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/3

25.06.08р.

За позовом     Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології»     

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Майстер»

про                    стягнення 5468,73 грн

Суддя  Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача: Українчук О.В. –пред. за довірен. від 03.06.2008 року

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 2332 від 15.10.03 року у розмірі 5468 грн. 73 коп., яка складається з 3311 грн. 98 коп. основного боргу, 1513 грн. 57 коп. інфляційних нарахувань та  3 % річних у розмірі 410 грн. 18 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв`язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду і неявкою у призначені судом засідання представника відповідача розгляд справи неодноразово відкладався.  

У судовому 25.06.2008р. представник позивача відповідно до уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, збільшив розмір заявлених позовних вимог в цій частині та просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 5305 грн. 00 коп., яка складається з 3311 грн. 98 коп. основного боргу, 1729 грн. інфляційних витрат та 264 грн. 87 коп. –3% річних.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права позивача щодо збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання, суд,  на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами  без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.06.2008 року за згодою представника позивача  судом  оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -

                В С Т А Н О В И В:

15.10.2003 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2332 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов'язавався  передати, а  відповідач  - прийняти в строкове платне (без права викупу) користування нежиле приміщення загальною площею 13,00 кв.м. (під офіс, третій поверх), яке знаходиться на балансі ВАТ «УкрНДІАТ»за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21, вартість якого визначена у відповідності з актом оцінки окремого індивідуально визначеного майна і складає 16845 грн. 79 коп.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив передачу відповідачу вказаного вище приміщення, що підтверджується актом приймання –передачі орендованого майна від 15.10.2003 року, підписаним у двохсторонньому порядку та завіреним печатками підприємств (копія –у матеріалах справи).

Плата по договору та порядок розрахунків визначений сторонами у 3 розділі договору, відповідно до якого відповідач зобов`язаний перерахоувавти орендну плату, яка складає 516 грн. 00 коп. (ПДВ –103,20 грн.) та орендні платежі, розмір яких визначено сторонами в п. 3.3.2 договору, на розрахунковий рахунок орендодавця авансом не пізніше 15 числа поточного місяця.

Зважаючи на те, що сторонами було досягнуто домовленості щодо продовження строку дії договору оренди, позивачем за період з квітня 2005 року по серпень 2005 року на виконання умов договору були виставлені відповідачу наступні рахунки: № 275 від 25.04.2005 року на суму 669 грн. 32 коп., № 358 від 30.05.2005 року на суму 665 грн. 27 коп.,  №  426 від 23.06.2005 року на суму 655 грн. 28 коп., № 500 від 14.07.2005 року на суму 658 грн. 25 коп., № 638 від 25.08.2005 року на суму 663 грн. 86 коп.  

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума орендної плати, яку відповідач повинен був перерахувати на поточний рахунок позивача за період з жквітня  2005 року по  серпень 2005 року, становить 3311 грн. 98 коп.

Орендар за користування нежитловим приміщенням орендодавця за вказаний період не розрахувався, у зв'язку з чим станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача складає 3311 грн. 98 коп.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює прямий обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав  суду пояснень з приводу заявлених до нього позовних вимог.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не ос порений.  

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3311 грн. 98 коп. підлягає задоволенню.  

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 246 грн. 87 коп.  та суму індексу інфляції у розмірі 1729 грн. 02 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на зазначене вище, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 246 грн. 87 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди нежитлового приміщення № 2332 від 15.10.2003 року та інфляційних витрат у розмірі 1729 грн. 02 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд звертає увагу позивача на те, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, Відкритим акціонерним товариством «Український науково –дослідний інститут авіаційної технології»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення  № 400 від 11.04.2008 року на суму  115 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” , з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач повинен був сплатити  не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 102 грн. 00 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 13 грн. 00 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст.  525, 526, 614, 615 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Майстер»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21, код 32621022) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український науково –дослідний інститут авіаційної технології»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 19/21, код 14308552) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - основний  борг у сумі 3311 (три тисячі триста одинадцять) грн.  98 коп., 3% річних у сумі 246 (двісті сорок шість) грн. 87 коп., інфляційні витрати у сумі 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 02 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн.00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять)  грн. 00 коп.

3.          Повернути Відкритому акціонерному товариству «Український науково –дослідний інститут авіаційної технології»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 19/21, код 14308552)  з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 13 (тринадцять)  грн. 00 коп.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Пригунова А.Б.