Вирок

від 10.11.2011 по справі 1-1339/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1339/11

В И Р О К

іменем України

"10" листопада 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Радчикової О.П.

при секретарі Додонь Ю.В.

з участю прокурора Остапця С.С.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого жестянщиком в ТОВ «Спецмонтаж», в ТОВ «Горизонт», проживаючого за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, 17.04.2000р. вироком Мінського районного суду м. Києва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1961 року) до 2 років позбавлення волі, 20.09.2002р. вироком Подільського районного суду м. Києва за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 18.04.2003р. вироком Подільського районного суду м. Києва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.309, ст.. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 06.11.2006р.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 року приблизно о 22 годині, ОСОБА_2, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний тяжкий злочин, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, після виниклого конфлікту зі ОСОБА_1, побачив у неї мобільний телефон «Самсунг С 5212»та вирішив ним відкрито, повторно заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний задум ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_1 передати йому зазначений мобільний телефон. Почувши відмову передати телефон ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1, та використовуючи свою фізичну перевагу, застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у тому, що він з метою позбавлення можливості потерпілої до опору, однією рукою схопив її за дві руки та утримував, чим завдав їй фізичного болю. В цей час ОСОБА_2 іншою рукою дістав з кишені джинсів, у які була одягнута ОСОБА_1 її мобільний телефон «Самсунг С 5212», вартістю 800 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф»вартістю 10 гривень, на балансовому рахунку, якої знаходилось 42 копійки, сім-карта оператора мобільно зв'язку «Ютел»вартістю 15 гривень, та карта пам'яті на 8 Гб, вартістю 200 гривень, а всього на загальну суму 1025 гривень 42 копійки.

Після цього, приблизно о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_2 побачив як до вказаної квартири зайшла співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_3, та вирішив відкрито заволодіти і її мобільним телефоном.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2 зайшов до кімнати, де мешкала ОСОБА_3 та попросив передати йому мобільний телефон «Нокіа 6700», який остання тримала в руках. Почувши відмову передати телефон, ОСОБА_2 вихопив з рук ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа 6700», вартістю 2480 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв'язку «МТС»вартістю 35 гривень, на балансовому рахунку, якої знаходилось 25 гривень, а всього на загальну суму 2540 гривень.

Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спробували забрати у ОСОБА_2 свої мобільні телефони та розпочали боротьбу з ним, проте ОСОБА_2, утримуючи викрадене майно, знову використав свою фізичну перевагу та застосував до потерпілих насильство, яке не є небезпечним для їх життя та здоров'я, яке виразилось у тому, що він рукою відштовхнув від себе ОСОБА_3, внаслідок чого остання впала на підлогу, та вирвався з рук ОСОБА_1, завдавши їм фізичного болю, після чого вибіг з квартири та з місця злочину зник.

Проте ОСОБА_2 маючи можливість розпорядитись викраденим майном був затриманий працівниками міліції, а викрадене у нього було виявлено та вилучено.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав та суду пояснив, що 01.05.11 він разом з ОСОБА_1 в квартири АДРЕСА_1 розпивали спиртне. Приблизно о 19 годині між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт. Після того, він хотів взяти з кухонного столу мобільний телефон «Самсунг С 5212», який належить ОСОБА_1, однак ОСОБА_1 першою взяла телефон, вимкнула його і поклала до кишені своїх штанів. Потім вона поклала його на стіл, він взяв телефон і пояснив, що поверне його після того, як та повідомить пін код і він зателефонує. На неодноразові прохання ОСОБА_1 повернути телефон він відповідав, що поверне його пізніше. Після того до квартири зайшла ОСОБА_3 і він у неї попросив мобільний телефон «Нокіа». Остання надала йому телефон, однак не повернув його, так як хотів поповнити рахунок на її телефоні. Тоді ОСОБА_3 з ОСОБА_1 почали його втримувати за одяг, намагаючись разом забрати свої телефони, але він вирвався і залишив приміщення квартири. Потім він пішов до кафе, де згодом був затриманий працівниками міліції.

Не дивлячись на повне невизнання підсудного у вчиненні вказаного злочину, його вина повністю підтверджується показами потерпілих та свідків, що були допитані в судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що 01.05.2011р., приблизно о 22 годині вона повернулась додому. В квартирі знаходився ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які між собою сварились. До кімнати де вона знаходилась зайшов ОСОБА_2, який в руці тримав два мобільні телефони, один з них належав ОСОБА_1 та сказав, щоб вона надала свій мобільний телефон «Нокіа 6700», на що вона відмовилась, після чого ОСОБА_2 вихопив з її рук зазначений телефон. Вона просила віддати телефон, проте ОСОБА_2 відповів що телефони ні їй, ні ОСОБА_1 не поверне, а лише поверне сім карту. Після того вона намагалась разом зі ОСОБА_1 забрати свої телефони у ОСОБА_2, проте той намагався її вдарити, та коли вона перехватила йогу руку впала на підлогу. ОСОБА_1 намагалась його втримати за одяг, однак він вирвався і залишив приміщення квартири.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що що 01.05.2011р. о 19 годині після розпивання спиртного між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого той схопив її руками за шию та став душити. Коли вона вирвалась, ОСОБА_2 сказав дати йому свій мобільний телефон. Вона взяла телефон, вимкнула його та поклала до штанів в яких була одягнута, однак потім поклала його на стіл. Тоді ОСОБА_2 взяв телефон та вимагав повідомити пін код. Приблизно о 22 годині до квартири зайшла ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пішов до її кімнати. Згодом він повернувся і в руках тримав мобільний телефон ОСОБА_3, яка йшла за ним та просила повернути телефон, проте ОСОБА_2 відповідав, що йому потрібно зателефонувати. Тоді вона зайшла з ОСОБА_3 до кімнати, куди згодом зайшов ОСОБА_2 та вони спробували забрати у ОСОБА_2 мобільні телефони. ОСОБА_2 хотів вдарити ОСОБА_3, проте вона перехватила його руку і впала на підлогу. Після того ОСОБА_2 вибіг з квартири. В судовому засіданні потерпіла показала, що ОСОБА_2 винен частково, що телефон вона відділа йому сама, крім того фізичну силу ОСОБА_2 застосував до неї у зв»язку з їх конфліктом, а не з тим, щоб забрати в неї телефон. Вказує, що свої пояснення на досудовому слідстві вона давала в емоційному стані та в стані алкогольного сп»яніння, тому повністю не могла усвідомлювати свої дії.

Однак суд до показів, даних потерпілою ОСОБА_1 в судовому засіданні ставиться критично, оскільки вона є співмешканкою підсудного. Дані нею показання в ході досудового слідства суд визнає правдивими, такими, що не викликають сумніву, оскільки зазначені показання потерпілої об»єктивно підтверджуються та узгоджуються з іншими доказами, здобутими в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він 01.05.2011р. в складі слідчо-оперативної групи прибув на виклик, де потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомили, що ОСОБА_2, який є співмешканцем ОСОБА_1, з застосуванням фізичної сили заволодів мобільними телефонами. ОСОБА_1 разом зі слідчо-оперативною групою поїхали до кафе «Тернопіль», де був затриманий ОСОБА_2, під час поверхневого огляду останнього було виявлено та вилучено два мобільні телефони. Крім того, під час прийняття заяви про злочин, скоєний відносно них, обидві заявниці ним особисто були попереджені про кримінальну відповідальність, були в нормальному, адекватному стані, та повністю усвідомлювали свої дії.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що ним особисто були відібрані пояснення у потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які добровільно, чітко, послідовно розповідали про обставини скоєння відносно них злочину, не путались при дачі пояснень.

Крім показів потерпілих та свідків винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом очної ставки від 02.05.2011р. між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_1 підтвердила раніше дані показання та наполягла на них, а ОСОБА_2 заперечив ці показання (а.с.64);

- протоколом очної ставки від 02.05.2011р. між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_3 підтвердила раніше дані показання та наполягла на них, а ОСОБА_2 заперечив ці показання(а.с. 68);

- протоколом огляду місця пригоди від 02.05.2011р., згідно якого зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину - в приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с. 21);

- протоколом огляду та вилучення від 02.05.2011р., відповідно до якого у ОСОБА_2 вилучено мобільний телефон «Нокіа 6700», який належить ОСОБА_3 та мобільний телефон «Самсунг С 5212», що належить ОСОБА_1 (а.с. 20);

- протоколом обшуку затриманого від 02.05.2011р., відповідно до якого у ОСОБА_2 вилучено сім картку оператора мобільного зв'язку «Джинс», яка належить ОСОБА_3 (а.с. 90);

- протоколом огляду предметів від 05.05.2011р., згідно якого оглянута сім картка оператора мобільного зв'язку «Джинс», вилучена протоколом особистого обшуку затриманого ОСОБА_2 від 02.05.2011 року (а.с. 29);

- протоколом огляду предметів від 05.05.2011р., згідно якого оглянуті мобільний телефон «Нокіа 6700», мобільний телефон «Самсунг С 5212»з двома сім картами «Лайф»та «Ютел», сім карта «Джинс»вилучені у ОСОБА_2 (а.с. 24).

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред»явлене підсудному обвинувачення.

Невизнання підсудним своєї вини суд розцінює як бажання уникнути від кримінальної відповідальності за вчинення протиправного діяння, оскільки вина підсудного повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідків та доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 досудовим слідвом правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите повторне викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілих.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що помякшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, підсудний ОСОБА_2 раніше судимий (а.с.100), на шлях виправлення не став, певних висновків не зробив, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.114), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с.113), перебуває на обліку під диспансерно-динамічним наглядом з липня 2002р. з діагнозом: розлад психіки та поведінки внаслідок вживання опіоідів (а.с. 111).

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_2 й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Речові докази по справі, а саме сім картка оператора мобільного зв'язку «Джинс», мобільним телефоном «Нокіа 6700», та мобільним телефон «Самсунг С 5212»з двома сім картами «Лайф» та «Ютел», передані на зберігання потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_1, слід вважати власністю потерпілих.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту постановлення вироку, тобто з 10.11.2011 року.

Речові докази по справі, а саме

-сім картка оператора мобільного зв'язку «Джинс», мобільним телефоном «Нокіа 6700», які передані на зберігання ОСОБА_3, вважати власністю потерпілої ОСОБА_3

-мобільний телефон «Самсунг С 5212»з двома сім картами «Лайф» та «Ютел», які передані на зберігання ОСОБА_1, вважати власністю потерпілої ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а ОСОБА_2 у той же строк з моменту вручення йому копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя