Постанова

від 13.12.2011 по справі 36/274

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 36/274

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

за участю представників:

від прокуратури: Шилова О.В. - старший помічник прокурора Дніпровського  району, посвідчення № 292 від 19.09.2011 р.;

від позивача-1: не з’явились;

від позивача 2: ОСОБА_1 – заступник начальника юридичного відділу за довіреністю № 155/1/03-2503 від 10.06.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю б/н від 12.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Новий стиль» на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі № 36/274

за позовом прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1. Київської міської державної адміністрації, м. Київ

2. комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ

до приватного підприємства «Новий стиль», м. Київ

про стягнення 66 259 грн. 45 коп.       

          ВСТАНОВИВ:          

В серпні 2011 року прокурор Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі  Київської міської державної адміністрації та комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з приватного підприємства «Новий Стиль» відповідно до договору № 03/3077 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 17.08.2007 р.  заборгованості з орендної плати в розмірі 66 259 грн. 45 коп.  

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позовні вимоги за період з серпня 2007 р. до серпня 2009 р. не підлягають задоволенню з причин пропущення 3-річного строку позовної давності.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура та позивачі зазначають, що відповідач належним чином не виконав  умови договору № 03/3077 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 17.08.2007 р.  щодо сплати орендних платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 66 259 грн. 45 коп. за період  з 17.08.2007 р. до 25.05.2011 р.  

За таких обставин прокуратура та позивачі просили стягнути з відповідача заборгованість з  орендної плати відповідно  до договору № 03/3077 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 17.08.2007 р.  в розмірі 66 259 грн. 45 коп. за період з 17.08.2007 р. до 25.05.2011 р.  

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі № 36/274 позовні вимоги задоволені частково (суддя Трофименко Т.Ю.).

Стягнуто з приватного підприємства «Новий стиль» на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» заборгованість в розмірі 50 846  грн.  73  коп. та судові витрати.

Рішення обґрунтоване п.п. 3.1 – 3.6, 9.1, 9.3 договору від 17.08.2007 року № 03/3077 про передачу комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі по тексту – договір), ст.ст. 2, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України щодо правомірності стягнення з відповідача орендної плати відповідно до  договору, але відповідно до перерахунку судом суми заборгованості з урахуванням строку позовної давності, що біла заявлена відповідачем відповідно до ст.257 та ч. 4 267 Цивільного кодексу України, а саме за період з 09.08.2008 р. до 25.05.2011 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне підприємство «Новий стиль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі № 36/274 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції порушення позивачем при здійснення розрахунку заборгованості положень п.п. 3.1, 3.2 договору, ст. ст. 11, 626, 629, 632, 638 Цивільного кодексу України, що, на думку апелянта, призвело до порушення істотних умов договору та стягнення судом першої інстанції  заборгованості, яка взагалі відсутня у відповідача перед позивачем.

Представник відповідача в судовому засідання 13.12.2011 року підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Старший помічник прокурора Дніпровського району міста Києва в судовому засіданні 13.12.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представник позивача-1 в судове засідання 13.12.2011 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 13.12.2011 року заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав,  викладених у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 13.12.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2007 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі-орендодавець) та приватним підприємством «Новий стиль» (далі-орендар) укладено договір № 03/3077 про передачу комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, за умовами якого, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. № 525/582 додаток 2 пункт 58  зобов’язався передати, а орендар прийняти в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об’єкт оренди, за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 34, літ. А, загальною площею 119, 40 кв.м.

Так, 17.08.2007 р. орендодавець здав,  а орендар прийняв нежитлове приміщення (будівля, споруда) за адресою: вул. Мілютенка, 34, літ. А, загальною площею  119, 4 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі.

25.05.2011 р. орендодавець також прийняв, а орендар здав нежитлове приміщення (будівля, споруда) за адресою: вул. Мілютенка, 34, літ. А, загальною площею  119, 4 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором найму.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2011 року комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» направило на адресу приватного підприємства «Новий Стиль» лист, в якому вимагає в строк до 20.06.2011 р. сплатити 68 226 грн. 39 коп. за фактичне користування приміщенням у будинку № 34 літ. А на вул. Мілютенка.       

Матеріалами справи підтверджується, що відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.1 договору  за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р.  № 34/91, та на дату підписання договору становить 22, 55 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає  2 692 грн. 23 коп.

Надаючи пояснення щодо оскаржуваного рішення апелянт не погодився з методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р.  № 34/91.

В той же час в апеляційній скарзі апелянт посилається на узгодження між сторонами усіх істотних умов договору при його укладенні, зокрема ціни. Також апелянт посилається на приписи ст. ст. 629 ЦК України, згідно якої договір є обов'язковим для виконання та ст. 525 ЦК України, відповідно до якої заборонена одностороння зміна умов зобов'язання.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 03/3077 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 17.08.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Таким чином, судом першої інстанції правомірно нараховано заборгованість відповідача по орендній платі, що передбачено п. 3.1 договору, згідно якого орендна плата нараховується у відповідності до вищевказаної Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається  з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності  орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного  місяця  на рахунок орендодавця.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вступає з моменту підписання його сторонами і діє  з 17.08.2007 р. до завершення приватизації, але не більше, ніж 364 дні до 15.08.2008 р.

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку дії цього договору його дія  може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості частково у розмірі  50 846 грн. 73 коп. у зв’язку із застосуваннями строку позовної давності у відповідності зі ст. 257 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України на підставі заяви відповідача про застосування позовної давності за період з 17.08.2007 р. до 08.08.2008 р. під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 42,  43, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі № 36/274 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Новий стиль»  залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Судді