Вирок

від 18.10.2011 по справі 2018/1-329/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

                                                                                              Справа №  2018/1-329/11

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18.10.2011 г.                Київський районний суд м. Харкова у складі:

                    головуючого -        судді Попрас В.О.,

                    при секретарях -              Мельник С.М., Бутиріної О.В.,

                    за участю прокурорів -    Чайченко А.Є., Рештакова Є.В., Гончарової Л.В.,

                    захисників -     адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, директора ПВКФ „Істок”, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у злочинах, передбачених ст. 189 ч.1, ст. 15 ч.2 - ст.189 ч.2, ст. 358 ч.1, ст. 358 ч.3, ст. 382 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

          16 березня 2006 року приблизно о 09 годині ОСОБА_4, знаходячись на подвір’ї будинку №16 по вул. Скрипника в м. Харкові на ґрунті неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, що склались у зв'язку з відмовою останньої знести сарай у дворі будинку №16 по вул. Скрипника в м. Харкові, яким користувалась потерпіла ОСОБА_5, умисно наніс декілька ударів по голові і тулубу ОСОБА_5, чим заподіяв їй синці на обличчі та лівій руці, тобто легкі тілесні ушкодження.

          Також 12 квітня 2006 року приблизно о 12 годині ОСОБА_4, знаходячись на подвір’ї будинку №16 по вул. Скрипника в м. Харкові, повторно, на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_5, побачивши, що остання спустилася до льоху, умисно кинув дерев’яну дошку у голову ОСОБА_5, чим заподіяв їй садно на обличчі, тобто легке тілесне ушкодження.

          Крім того, ОСОБА_4, будучи засновником та директором приватної фірми: Приватної виробничо-комерційної фірми „Істок” (ЕДРПОУ 22673395), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на земельній ділянці за вказаною адресою звів тимчасовий продовольчий магазин, для експлуатації та обслуговування якого ОСОБА_4, згідно рішення XIIV сесії Харківської міської ради IV скликання №257/05 від 23.12.2005 року зобов'язаний був скласти договір оренди земельної ділянки. ОСОБА_4, бажаючи протиправним шляхом оформити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування вищевказаного тимчасового продовольчого магазина, в період часу з 23.12.2005 р. по 22.05.2006 р. виготовив підроблений документ - супровідний лист на ім'я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені директора ПВКФ «Істок»(ЕДРПОУ 21221923) ОСОБА_6, виконавши підроблений підпис від імені ОСОБА_6, та поставивши на листі відтиснення друку Приватної педагогічної - комерційної фірми «Істок»(ЕДРПОУ 32948139), єдиним засновником та директором якої є ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_4, використовуючи засіб електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки, виготовив підроблену технічну документацію „По встановленню в натурі меж земельної ділянки ПВКФ „Істок” для експлуатації і обслуговування тимчасового продовольчого магазина по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові”, а саме змінив дату складання технічної документації, замінивши шляхом монтажу цифру „5” на цифру „6”, інший зміст документації залишивши без змін. Вказані підроблені документи надали ОСОБА_4 право звернутися до Харківської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України  із земельних ресурсів” для подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

          Продовжуючи свою злочинну діяльність, 23.05.2006 р. ОСОБА_4 особисто супровідним листом від 22.05.2006 р. надав в Харківську регіональну філію Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів” виготовлені ним підроблені документи, а саме: підроблений супровідний лист від імені директора ПКПФ „Істок” (ЕДРПОУ 21221923) ОСОБА_6, з підробленим підписом від імені ОСОБА_6 і відтиснення друку іншого підприємства - ПВКФ „Істок” (ЕДРПОУ 32948139)  і  підроблену технічну документацію „По встановленню в натурі меж земельної ділянки  ПВКФ „Істок” для експлуатації і обслуговування тимчасового продовольчого магазина по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові”, виготовлену способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки і із зміненою датою складання.

          Крім того, ОСОБА_4, будучи засновником і директором двох приватних фірм: Приватної виробничо-комерційної фірми „Істок” (ЕДРПОУ 22673395) і Приватної педагогічної - комерційної фірми „Істок” (ЕДРПОУ 32948139), які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, достовірно знав, що Київським районним судом м. Харкова 22.06.2006 р. винесено ухвалу, якою ПВКФ „Істок” заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Скрипника, будинок № 16. На виконання вказаної ухвали 29.06.2006 р. ВДВС в Київському районі м. Харкова було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була направлена ПВКФ „Істок”.

          Також ОСОБА_4 було достовірно відомо, що Київським районним судом м. Харкова 18.05.2007 р. винесено ухвалу, якою ПВКФ „Істок” і безпосередньо ОСОБА_4, як фізичній особі, заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Скрипника, будинок № 16 і м. Харків, вул. Пушкінська, будинок № 31, на виконання якої 29.08.2007 р. Київським ВДВС Харківського міського управління юстиції винесено постанову про порушення виконавчого провадження, копія якої була направлена ПВКФ „Істок”.

          30.08.2007 р. державним виконавцем був здійснений виїзд на місце, і зміст ухвал суду був доведений до відома ОСОБА_4, про що складено Акт державного виконавця.

          ОСОБА_4, будучи директором двох приватних фірм: Приватної виробничо-комерційної фірми „Істок” та Приватної педагогічної - комерційної фірми „Істок”, маючи намір здійснити будівництво офісної будівлі з громадськими туалетами за адресою: м. Харків, вул. Скрипника, 16, достовірно знаючи про судові рішення –ухвали Київського районного суду м. Харкова про заборону ОСОБА_4 і ПВКФ „Істок” здійснювати будівельні роботи за вказаною адресою, умисно не виконав ці судові рішення та впродовж тривалого періоду часу придбав і розмістив на території подвір’я будинку №16 по вул. Скрипника в м. Харкові будівельні матеріали: цеглу, будівельну суміш цементу і почав будівництво, влітку 2007 року викопав траншею для фундаменту, здійснив заливку фундаменту і в період з 23 серпня 2007 року самостійно зводив стіни будівлі з цегли, скріпляючи їх будівельною сумішшю цементу. Таким чином, ОСОБА_4, який є посадовою особою, умисно не виконав ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 червня 2006 року та від 18 травня 2007 року.

          В судовому засіданні ОСОБА_4 винним в пред’явленому обвинуваченню себе не визнав та пояснив, що  він ніколи не наносив своїй сусідці ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Крім того, вважає, що відсутній предмет вимагання, оскільки власником сараю, що знаходиться у дворі будинку №16 по вул. Скрипника в м. Харкові, потерпіла ОСОБА_5 не являється. Крім того, в матеріалах справи містяться постанови міліції про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_5 Також просить виправдати його за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3 КК України, оскільки його вина в скоєнні цих злочинів не доведена, оскільки він ніяких документів не підробляв. Як засновник і директор ПВКФ „Істок” уклав з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки 91 кв.м. по вул. Скрипника, 16, де побудував магазин, який було прийнято в експлуатацію. Після займався оформленням договору оренди земельної ділянки площею 91 кв.м. по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові. Для чого ОСОБА_4 було укладено договір з підприємством „Спец” на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. ОСОБА_4 лист-заявку на технічне завдання на виконання технічної документації не виготовляв і нікуди не спрямовував, оскільки ПВКФ „Істок” директор ОСОБА_4 є замовником по договору, тому вся юридична відповідальність по виконанню, погодженню землевпорядкованої роботи, землевпорядкованої документації покладається на виконавця підприємство „Спец”. Тому вважає, що злочин по ст. 358 ч.1 КК України вчинив не замовник ПВКФ „Істок” директор ОСОБА_4, а вчинили виконавці по договору підприємство „Спец” та підприємство ВКПФ „Істок” директор ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_4 наполягає на тому, що документів в центр ДЗК він не здавав, оскільки посадові особи ДЗК без ліцензії не приймають будь-яких документів. Також ОСОБА_4 вважає, що відсутні докази його вини в вчинені злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, оскільки він не порушував ухвал суду від 22.06.2006 р. та від 18.05.2007 р., самовільного будівництва на подвір’ї жилого будинку по вул. Скрипника, 16 не здійснював. Крім того, в липні-серпні 2007 року він не міг проводити будівельні роботи за станом здоров’я, оскільки в цей час стаціонарно лікувався від тяжкої хвороби. Тому просить суд винести виправдувальний вирок по всьому об’єму обвинувачення з причини недоведеності участі підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, недоведеності події злочину, а також в зв’язку з відсутності в діях підсудного складу злочину.           

          Винність ОСОБА_4 в скоєнні злочинів при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

          Показаннями потерпілої ОСОБА_5, які вона давала в ході досудового слідства, та які досліджувались в судовому засіданні про те, що вона давно знайома з ОСОБА_4 Їх відносини погіршились, оскільки ОСОБА_4 думав, що йому нічого не буде за те, що він зламає її сарай, але вона не дозволяла йому цього зробити, тому що в наслідок зносу сараю, вона б залишилась без приміщення для зберігання продуктів харчування. Крім того, у неї є всі права на сарай, що розташований у дворі по вул. Скрипніка, 16 в м. Харкові за договором оренди з КЖЕП. З початку 2006 року ОСОБА_4 ще більше посилив моральний та фізичний тиск на ОСОБА_5, постійно спричинював їй удари, завдаючи фізичну біль, та висловлював нецензурні слова на її адресу. Тому ОСОБА_5 неодноразово зверталась до правоохоронних органів за фактами злочинних дій ОСОБА_4 12 квітня 2006 року близько 12 години, вона пішла в сарай, щоб спустити в погріб консервацію. Спустілась по драбині в погріб, поставила банку на підлогу, а коли розігнулась та збиралась вилазити з погребу, в дверному пройомі побачила ОСОБА_4 Сторонніх осіб у дворі на той момент бути не могло тому, що калитка на воротах була закрита на кодовий замок. Після того, як вона побачила ОСОБА_4, на неї зверху полетів кошик, кусок дошки, які попали їй в обличчя, спричинивши фізичну біль. Коли вона вилізла з погребу, то побачила відбігаючого ОСОБА_4 За цим фактом вона написала до Київського РВ заяву на ОСОБА_4, та отримала направлення для проходження судово-медичного обстеження. Крім того, 16 березня 2006 року приблизно о 9 годині ранку вона зайшла до двору, зачинила за собою двері та в цей момент зіткнулась з ОСОБА_4, який вилаявся на її адресу, вдаривши її при цьому в область голови та одразу ударив ще раз по плечу, спричинивши ОСОБА_5 фізичну біль. Після цієї події вона також звернулась із заявою до міліції та її знову направили для проходження судово-медичного обстеження. Після цих випадків ОСОБА_4 неодноразово застосовував до неї фізичне насильство, вимагаючи від неї зруйнувати сарай. При цьому ОСОБА_4 казав, що якщо вона не відмовиться від сараю та не розірве договір оренди з КЖЕП, то він зроби її життя тяжким. Свої вимоги ОСОБА_4 утілив у життя, постійно спричиняє їй побої, тілесні ушкодження, висловлює образливі слова на її адресу при цьому повторює свою вимогу, щоб ОСОБА_5  відмовилась від сараю (т.2 а.с.98-99).

          Даними протоколу очної ставки, проведеної в ході досудового слідства між потерпілою ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в ході якої потерпіла пояснила, яким чином ОСОБА_4 вчиняв відносно неї злочині дії, наполягаючи на правдивості своїх свідчень (т. 2 а.с. 193-195).

          Поясненнями представника потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 є її матерю, їй 88 років. Останнім часом її життя стало не можливим. Після того, як у дворі були знесені 10 сараїв і залишився тільки сарай, який належить потерпілій, підсудний ОСОБА_4 почав вимагати знести сарай, так як йому необхідно будувати офіс. На вул. Скрипника підсудний побудував магазин, але подальшому будівництву заважав сарай ОСОБА_5 Приблизно в 2004 році ОСОБА_4 намагався знести сарай, вимагав, щоб потерпіла відмовилась від сараю в ЖЕКі. Потерпіла зверталась в міліцію, за це ОСОБА_4 двічі побив її. В квітні 2006 року він побив ОСОБА_5 Коли потерпіла спускалась в погріб та підняла голову, то побачила ОСОБА_4 і їй у голову полетіли палки, ящики. Потерпіла звернулась до міліції, зняла побої. В березні 2006 року потерпіла підійшла до хвіртки, ОСОБА_4 ударив її кулаком, ОСОБА_5 стало погано, вона пішла додому і лягла, а потім пішла до міліції, взяла направлення на експертизу. У потерпілої були встановлені тілесні ушкодження. ОСОБА_7 зверталась до ОСОБА_4, намагались з ним поговорити, проте крім нецензурної лайки нічого від нього не почула.                

          Поясненнями представника потерпілої ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що  впродовж 2004-2007 pоків підсудним здійснювався психологічний та фізичний тиск на потерпілу ОСОБА_5 16 березня 2006 року та 12 квітня 2006 року на території двору по вул. Скрипника, 16 підсудним були нанесені потерпілій тілесні ушкодження. Ці факт підтверджуються висновками експертиз. Агресивна поведінка підсудного викликає у потерпілої боязнь вийти на вулицю, користуватись сараєм, що призвело до погіршення стану її здоров’я. В зв’язку з цим потерпілою до суду подано заяву, в якій вона зазначає, що в силу свого віку та стану здоров’я не може з’явитись в судове засідання, оскільки вона дуже слабка, просить оголосити її показання на досудовому слідстві та задовольнити позов в повному обсязі.    

          Показаннями свідка ОСОБА_9, які вона давала в ході досудового слідства, і які досліджувались судом в судовому засіданні, про те, що у квітні 2006 року вона приїхала в гості до ОСОБА_5, піднімалася по сходах і побачила, як у загальному коридорі біля кухні ОСОБА_4 тримає двома руками за горло ОСОБА_5 Побачивши її, він випустив шию ОСОБА_5, а потім вдарив її кулаком двічі в область тазу і втік до своєї кімнати. У травні 2006 року вона так само приїхала в гості до ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 вийшла з кімнати до себе в сарай, що знаходиться у дворі будинку, ОСОБА_9 з вікна бачила, як ОСОБА_5 прямує назад додому, а до неї підбіг ОСОБА_4 крикнув кілька разів „щоб ти здохла, сарай зносу підлягає” і наніс удар по спині і голові. Бив він якимось предметом, але яким саме ОСОБА_9 не роздивилась. Відразу після цього ОСОБА_4 втік. Крім того у серпні 2006 року, коли свідок спільно з ОСОБА_5 виходили з кімнати останньої, слідом за ними вибіг ОСОБА_4 з металевим відром у руці з криком „уб'ю всіх”, намагався одягнути відро на голову ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_9 спробувала його зупинити, але він кинув відро, вдарив кулаком по голові та спині ОСОБА_5 та втік до своєї кімнати (т.2 а.с.222).

          Показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що він працює сторожем в фірмі „Аліс”, яка знаходиться по вул. Пушкінській, 31. Двір будинку № 31 по вул. Пушкінській, прилягає до двору, де мешкає підсудний. Між дворами по вул. Пушкінські, 31 та вул. Скрипника, 16 є паркан. Коли ОСОБА_10 піднімається по сходах, йому видно двір по вул. Скрипника, 16. ОСОБА_10 чув крики бабусі ОСОБА_5, яка мешкає по вул. Скрипник, 16, про те, що її побив підсудний ОСОБА_4 На її крики ОСОБА_11 побіг до неї і бачив ОСОБА_4 рядом с бабусею, яка сказала, що підсудний її побив. У дворі стоїть сарай, який належить бабусі. ОСОБА_10 оббив сарай дошками і вкрив шифером. Вночі дошки були відірвані, шифер розбитий. В дворі по вул. Скрипника, 16 підсудний викопав фундамент, набив цеглою і залив цементом. Приходив дільничний інспектор міліції, показував підсудному постанову суду про заборону проведення будівельних робіт, але після цього підсудний продовжував проводити будівельні роботи. Відносини з підсудним добрі, підстав для того щоб оговорити підсудного не має.         

               Показаннями свідка ОСОБА_12, який в ході судового слідства пояснив, що знайомий з підсудним з 2006 року. Підприємство, директором якого є ОСОБА_12, знаходиться по вул. Пушкінській, 31. Двір по вул. Пушкінській, 31 прилягає до двору по вул. Скрипника, 16, де проживає підсудний. ОСОБА_12 знаходився в будинку на другому поверсі і бачив, як ОСОБА_4 кидав в бабусю, яка вибиралась з підвалу, ящики.  Бабусі були погано, оскільки їй було завдано фізичного болю. ОСОБА_12 намагався поговорити з ОСОБА_4, проте почув на свою адресу погрози. Також ОСОБА_4 самовільно встановив хвіртку в паркані між дворами та проводив будівельні роботи в своєму дворі, викопав та залив фундамент, клав цеглу, хоча ОСОБА_12 було відомо від дільничного інспектора міліції про те, що ОСОБА_4 було заборонено проведення будівельних робіт. Будівельні роботи ОСОБА_4 проводив після того, як були винесені ухвали суду.

          Показаннями свідка ОСОБА_12, які він давав в ході досудового слідства, та які досліджувались в судовому засіданні та були підтверджені ОСОБА_12, про те, що підсудним та потерпілою мав місце конфлікт з приводу сараю, в ході якого ОСОБА_4 всіляко знущався над бабусею, обзивав її нецензурними словами, іноді застосовував до неї фізичну силу. Таким чином, він намагався змусити її зруйнувати свій сарай, щоб сарай не заважав будівництву ОСОБА_4 Причому, судячи з документів, які ОСОБА_4 колись показував, у нього немає дозволу на будівництво. ОСОБА_4 залякав бабусю до того, що вона боялася вийти одна на подвір'я. ОСОБА_4 постійно крав матеріали з будівництв, які зносив собі у двір. Сарай бабусі у дворі остався один з приблизно 15-тьох сараїв, які раніше знаходилися у  дворі, і які незаконно зніс ОСОБА_4, звільняючи собі місце у дворі. ОСОБА_4 тихенько, в основному у нічний час, поки його ніхто не бачить, віддирає дошки від сараю бабусі, намагаючись привести його в непридатний стан і знести. ОСОБА_4 говорив свідкові, що поріже його дітей. Всі дивувалися, що така людина, як ОСОБА_4, до цих пір не ізольований від суспільства (т.2 а.с.102).

          Показаннями свідка ОСОБА_13, яка в ході судового слідств пояснила, що вона раніше була сусідкою підсудного ОСОБА_4, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_8. Їм жилось тяжко, оскільки ОСОБА_4 знущався над нею, а та над бабусею ОСОБА_5. Не давав жити спокійно, вночі стукав у двері, кричав, , не давав спати, виражався нецензурною лайкою. Підсудний ОСОБА_4 відібрав у ОСОБА_14 сарай і погріб, кидав в неї банки, не давав можливості користуватись кухнею, потім забив туалет. У дворі будинку ОСОБА_4 збудував магазин та залишився тільки один сарай, який належав ОСОБА_5 ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_5, щоб вона віддала йому сарай.       

          Показаннями свідка ОСОБА_13, які вона давала в ході досудового слідстві, та які досліджені в судовому засіданні про те, що вона з 1969 року проживала в комунальній квартирі за адресою: м. Харків. АДРЕСА_1. З 1981-1982 р.р. року в квартирі став проживати ОСОБА_4 Приблизно в дев’яності роки ОСОБА_4 став будувати у дворі якісь будівлі. При цьому він зруйнував всі сараї, які стояли у дворі. У дворі залишився тільки один сарай, що належить на правах оренди ОСОБА_5. Цей сарай заважав ОСОБА_4 будувати у дворі будинку якусь будівлю, а ОСОБА_5 не давала йому дозволу на знос її сараю, тому ОСОБА_4 став морально і фізично знущатися з бабусі, а також над усіма сусідами, що проживають в будинку. ОСОБА_4 намагався розібрати сарай ОСОБА_5, відривав від нього дошки, знімав електропроводку. В дворі робив все, що йому забажається. При цьому ОСОБА_4 користувався тим, що потерпіла є особою похилого віку, і проживають самотньо, тому він всіляко знущався з неї та ОСОБА_14, кидав у них всякі предмети, забруднив весь двір якимось будівельним брухтом, поставив ворота і хвіртку (т.2 а.с. 101).

          Показаннями свідка ОСОБА_15, які вона давала в ході досудового слідства, і які досліджувались судом в судовому засіданні, про те, що з кінця 90-х років ОСОБА_4 почав будувати у дворі будинку № 16 по вул. Скрипника в м. Харкові якісь споруди. В їх дворі стояли сараї, кожний з яких був закріплений за окремою кімнатою в будинку. Але ОСОБА_4 ці сараї заважали, тому він самовільно зніс всі сараї. В дворі залишився тільки один сарай, що належав ОСОБА_5. В 2000 році ОСОБА_15 з сім'єю переїхали з комунальної квартири, оскільки отримали квартиру, з того часу вона жодного разу не була ні у дворі дома і навіть на вул. Скрипника, оскільки у них з чоловіком тільки негативні спогади про час, коли вони проживали по сусідству з ОСОБА_4 (т.2 а.с.302).                                                     

          Показаннями свідка ОСОБА_16, які він давав в ході досудового слідства, та які були досліджені в ході судового розгляду справи про те, що він проживає в комунальній квартирі по вул. Скрипника, 16. Його сусідом є ОСОБА_4, так само в їх будинку проживає старенька жінка ОСОБА_5. По вул.Скрипніка, 16 ОСОБА_16 почав проживати з вересня 2006 року. Охарактеризувати ОСОБА_4 може як брехливу, скритну, підлу людину. Проживаючи там, ОСОБА_16 неодноразово був свідком, як ОСОБА_4 обзивав ОСОБА_5 грубою нецензурною лайкою, висловлював на її адресу різні погрози, говорив що вступить з нею в статевий зв'язок в збоченій формі. Як йому стало відомо ОСОБА_4 неодноразово заподіював ОСОБА_5 фізичний біль, тому вона викликала міліцію. Взагалі співробітники міліції на її виклики приїжджали дуже часто. ОСОБА_4 спеціально створював ОСОБА_5 умови нестерпні для життя, через те, що у дворі дома стояв сарай, яким ОСОБА_5 користувалася, а даний сарай заважав ОСОБА_4 в будівництві офісу. Крім того, ОСОБА_4 без дозволу  ОСОБА_5 почав розбирати сарай, відривав дошки, знімав шифер з даху, відключав електрику від сараю, підкопував сарай що б він завалився. Все це він робив по ночах, поки всі сплять. Крім того, ОСОБА_4 може поводитися залежно від ситуації, що складається. В адресу ОСОБА_5 ОСОБА_4 виражався грубою нецензурною лайкою, ночами заважав їй спати, кричав під дверима, стукав в двері (т.3 а.с.50).

          Висновком судово-медичної експертизи № 8275 від 27.12.2006 р., згідно виводів якого у потерпілої ОСОБА_5 було виявлено легке тілесне ушкодження у вигляді садна на обличчі. Це тілесне ушкодження виникло від дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею по механізму тертя-ковзання і могла бути отримана в строк, вказаний ОСОБА_5 (т.2 а.с.251-252).

          Висновком судово-медичної експертизи № 662 від 29.01.2007 року, згідно виводів якого у потерпілої ОСОБА_5 виявлені легкі тілесні ушкодження - синці на обличчі і лівій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів, можливо в строк та при обставинах, вказаних потерпілою (т.2 а.с.258).                     Даними листа директора ВКПФ «Істок»ОСОБА_6 №02/329 від 30.10.2006 р., з якого вбачається, що технічне завдання по виконанню технічної документації із землеустрою по встановленню меж ділянки в натурі по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові дана фірма не замовляла, лист завірений відтиском іншого підприємства ВКПФ «Істок», підпис від імені директора ОСОБА_6 виконаний не цією особою (т.4 а.с.22).

          Даними, що містяться в копієї листа на ім'я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені ОСОБА_6 про надання технічного завдання на виконання робіт по складанню технічної документації Договору на період експлуатації оренди земельної ділянки тимчасового продовольчого магазину, ща знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Скрипника, 16, на якому є відбиток друку ВКПФ «Істок»(т.4 а.с.56).

          Висновком судово-криміналістичної експертизи № 235 від 26.04.2007 р., згідно виводів якого машинописний текст копії листа на ім'я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені директора ВКПФ «Істок»ОСОБА_6 і машинописний текст листа на ім'я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені директора ПВКФ «Істок»ОСОБА_4 віддруковані на одній машинці. Друкарський текст на а.с. 35 технічної документації «по встановленню в натурі меж земельної ділянки ПВКФ «Істок», а також підписи, відтиски друку і штампу відтворені способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки. Печатний текст лист справи 36 технічної документації „по встановленню в натурі меж земельної ділянки ПВКФ „Істок”...”, підпис та відтиск печатки виконані способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки. Остання цифра дати складання технічної документації „по встановленню в натурі меж земельної ділянки ПВКФ „Істок”...” змінена на читаєму шляхом монтажу. Печатний текс „акта встановлення та погодження межі земельної ділянки” від 25.06.2006 р. (а.с.47), а також рукописний текст, підписи, відтиски печатей (крім відтиску печатки №22673395 ЧПКФ „Исток”) відтворені способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки. Відтиск круглої печатки №22673395 ЧПКФ „Исток”, розташований в нижній частині „акту встановлення та погодження межі земельної ділянки” від 25.06.2006 (а.с.47), нанесений за допомогою рельєфно еластичного фотополімеру (т.6 а.с.7-13).

          Даними листа заступника начальника управління - начальника відділу землеустрою і землевпоряджувальної документації Харківського міського управління земельних ресурсів №4347 від 10.10.2006 p., з якого вбачається, що на листі від імені директора ВКПФ «Істок»ОСОБА_6 (вх. №2805 від 12.04.2006 р.) виконано друк ПВКФ «Істок»директором і засновником якої є ОСОБА_4 (т.4 а.с.6).

          Даними протоколом огляду місця події від 22.03.2007 p., яким зафіксовано наявність на території подвір'я будинку №16 по вул. Скрипника будівельних матеріалів, огорожі з металевих штирів, яка відділяє ділянку землі від іншої території подвір'я (т.3 а.с.1).

          Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 22.06.2006 р. згідно якої ПВКФ «Істок»було заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Харків, вул. Скрипника, 16 (т.1 а.с.33).

          Постановою Київського ВДВС м. Харкова від 29.06.2006 р. про порушення виконавчого провадження по виконанню ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2006 p., копія якого була направлена ЧПКФ «Істок»(т.1 а.с.16).

          Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.05.2007 року, згідно якої ПВКФ «Істок»і безпосередньо ОСОБА_4, як фізичній особі, заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Харків, вул. Скрипника, 16 і м. Харків, вул. Пушкінська, д. 31 (т.1 а.с.18).

          Фотознімками подвір'я по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові (т.1 а.с.28-30).

          Даними юридичних справ Приватної виробничо-комерційної фірми «Істок»(ЕДРПОУ 22673395) і Приватної педагогічно-комерційної фірми «Істок»(ЕДРПОУ 32948139), зареєстрованих за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, з яких вбачається, що єдиною посадовою особою - директором обох фірм є ОСОБА_4.

          До пояснень підсудного ОСОБА_4 про те, що він злочинів не вчиняв суд відноситься критично та вважає, що підсудний ОСОБА_4 не визнає вини у вчиненні злочинних дій з метою уникнути відповідальності за скоєні злочини.  

          Так, винність ОСОБА_4 в скоєні злочинів при обставинах визнаних судом встановленими та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів: поясненнями потерпілої, свідків, висновкам експертиз, іншими письмовими доказами, наведеними  у вироку.

          У суду не має підстав не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_9, оскільки їх показання про обставини вчинених ОСОБА_4 злочинів підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, зокрема, висновками експертиз, іншими письмовими доказами.  

          Також суд вважає, що підсудний безпідставно посилається як на докази своєї не винуватості на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.03.2006 р. та від 14.04.2006 р., оскільки вказаними постановами відмовлено в порушенні кримінальної справи в зв’язку з тим, що грубого порушення громадського порядку під час конфлікту допущено не було, тобто за відсутністю складу хуліганства, проте вказаними постановами не спростовується наявність у потерпілої ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Напроти, в зазначених постановах підтверджено отримання потерпілою легких тілесних ушкоджень. Так, в постанові від 23.03.2006 р. зазначається, що згідно акту судово-медичного дослідження № 1434 від 16.03.2006 р. ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження (т.2 а.с.45), а постанові від 14.04.2006 р. вказується, що згідно акту судово-медичного дослідження № 1997 від 12.04.2006 р. у ОСОБА_5 встановлено легкі тілесні ушкодження (т.2 а.с.39).

          Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового слідства докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 в скоєнні злочинів при обставинах, визнаних судом встановленими, доказана повністю та кваліфікує його дії наступним чином:

          - по епізодам від 16.03.2006 р. та від 12.04.2006 р. умисного завдання потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.125 ч.1 КК України, умисне легке тілесне ушкодження;

          - по епізодам виготовлення підроблених документів та надання їх 23.05.2006 р. до Харківської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів” дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.358 ч. 1 КК України, підроблення документа, який видається установою, та який надає права, з метою використання його особою що підроблює документ, та за ст. 358 ч. 3 КК України /в редакції 2001 р., що діяла на момент вчинення злочину/, використання завідомо підробленого документа;

          - по епізоду умисного не виконання ухвал Київського районного суду м. Харкова дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 382 ч.1 КК України /в редакції 2001 р., що діяла на момент вчинення злочину/, умисне невиконання службовою особою ухвали суду, що набрала законної сили.

          Дії підсудного ОСОБА_4 за вказаними статтями Кримінального кодексу України суд кваліфікує враховуючи вимоги ст. 4 КК України, якою передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

          Судом дії підсудного ОСОБА_4 по епізодам від 16.03.2006 р. та від 12.04.2006 р. кваліфіковані за ст.125 ч.1 КК України, оскільки орган досудового слідства не правильно кваліфікував ці дії підсудного ОСОБА_4 як вимагання за ч.1 ст.189, ч.2 ст.15 –ч.2 ст.189 КК України, так як за ст. 189 Кримінального кодексу передбачається відповідальність в разі пред’явлення вимоги передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи йог близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Таким чином, метою суб'єкта вимагання є отримання чужого майна або права на нього у своє володіння або володіння іншої особи. З досліджених судом доказів, вбачається, підсудний примушував потерпілу ОСОБА_5 знести сарай, а не передати йому право на цей сарай. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_4, які полягали у застосуванні насильства до потерпілої, повністю охоплюються диспозицією ст.125 ч.1 КК України.

          При цьому у відповідності до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться судом тільки відносно підсудного і тільки в межах пред’явленого йому обвинувачення.

          Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст.89 КК України не судимий, не одружений, за місцем проживання характеризується негативно.

          Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

          При обранні виду та міри покарання для підсудного ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, дані про особу підсудного, обтяжуючу покарання обставину та відсутність обставин, які пом’якшують покарання, і вважає, що з метою виправлення підсудного ОСОБА_4 йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

          При визначенні розміру остаточного покарання підсудному ОСОБА_4 застосуванню підлягає ст. 70 КК України, оскільки підсудний засуджується за вчинення сукупності злочинів.  

          У відповідності до ст.338 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати  строк перебування під вартою.  

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 суд залишає в вигляді підписки про невиїзд.

          Цивільний позов підлягає частковому задоволенні, враховуючи, що діями підсудного потерпілій ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, похилого віку було завдано фізичний біль, принижено її гідність, порушено нормальний порядок життя, тому з урахуванням викладеного суд вважає достатнім стягнення в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 10 000 грн.

          Судові витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, підлягають стягненню з підсудного.

          Питання про речові докази вирішується судом у відповідності до вимог ст.81 КПК України.           Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

          ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.125 ч.1, 358 ч.1, 358 ч.3, 382 ч.1 КК України, и призначити йому покарання:                                                                       - за ст.125 ч.1 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт;                                                             - за ст.358 ч.1 КК України у вигляді 1 /одного/ року 6 /шести/ місяців обмеження волі ;                               - за ст.358 ч.3 КК України /в ред. 2001 р./ у вигляді 1 /одного/ року обмеження волі;                                         - за ст.382 ч.1 КК України /в ред. 2001 р./ у вигляді 1 /одного/ року 9 /дев’яти/ місяців 20 /двадцяти/ днів позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно–розпорядчих ті адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях строком на 2 /два/ роки.

          На підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 1 /одного/ року 9 /дев’яти/ місяців 20 /двадцяти/ днів позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно–розпорядчих ті адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях строком на 2 /два/ роки.

          Зарахувати в строк відбування основного покарання ОСОБА_4 строк знаходження під вартою з 01 жовтня 2008 року по 21 липня 2010 року та вважати ОСОБА_4 таким, що відбув покарання.

          Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити в вигляді підписки про невиїзд, а після набрання вироком законної сили відмінити.

          Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

          Стягнути на користь ОСОБА_5 з засудженого ОСОБА_4Г в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., в іншій частині у задоволенні позову відмовити.

          Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи № 235 від 26.04.2007 р. в розмірі 470 грн. 78 коп.

          На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 15 діб з моменту його проголошення.

          СУДДЯ