Постанова

від 15.12.2011 по справі 32/90-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/90-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.12.2011р.м.Київ№ 32/90-А

За позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

До 1. Приватного підприємства «Фірма «Агро-Екс»2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехснаб»

Провизнання недійсним договору

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Гаджиєв Р.Ф.

Від відповідачів   не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 02-07 від 02.07.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехснаб” та Приватним підприємством “Фірма “Агро-Екс”, стягнення з відповідачів в дохід державного бюджету отриманого за договором на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 у даній справі провадження у справі по відношенню до відповідача - Приватного підприємства “Фірма “Агро-Екс” закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що спірний договір укладений відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави, оскільки по спірному договору відповідачем-1 незаконно сформовано податковий кредит; установчі документи відповідача–2, свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ та всі фінансово-господарські документи визнані недійсними рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004 №2155/2004.

Відповідачі заперечень проти позову не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України справа вирішується на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ Приватним підприємством “Фірма “Агро-Екс”за період з 01.06.2003 по 01.01.2004, про що складено акт перевірки №5/26-062/22951291.

В ході перевірки встановлено, що 29.03.2003 відповідачами укладений договір надання послуг № 29-08, по якому Товариство “Агротехснаб” видало Приватному підприємству “Фірма “Агро –Екс” податкову накладну від 29.09.2003 №233 на суму 15829,40 грн., в тому числі ПДВ 2638,23 грн.,  податкову накладу від 28.10.2003 №153 на суму 16740,00 грн., в тому числі ПДВ 2790,00 грн. та податкову накладну від 24.12.2003р. № 203 на суму 1927,38 грн., в тому числі ПДВ 321,23 грн.

Укладений між відповідачами договір позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСРС.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі  виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідачів на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004 №2155/2004, яким визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехснаб”з моменту укладання та реєстрації, свідоцтво платника ПДВ та всі фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку цього Товариства.

Однак, вказане рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2006, справу направлено на новий розгляд. Під час нового розгляду справи рішенням від 22.06.2006 у задоволенні позову про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехснаб”відмовлено. У зв'язку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладена з метою приховування доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування  податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і , як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести  наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехснаб”встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Таким чином, наслідком заниження Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехснаб”податкових зобов'язань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсним договору.

Крім цього, розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ЦК УРСР відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, втратив чинність з 01.01.2004. ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. А за змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                            

І.О. Домнічева

Дата підписання постанови: 20.12.2011р.