Ухвала

від 26.09.2012 по справі 32/90-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/90-А Головуючий у 1-й інстанції: Домнічева І.О.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехснаб»та Приватного підприємства «Фірма «Агро-Екс»про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року Державна податкова інспекція у Печерському району м. Києва звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехснаб»та Приватного підприємства «Фірма «Агро-Екс», в якому просили суд визнати недійсним договору від 29.03.2003р. №29-08, укладеного між відповідачами, та стягнути з відповідачів в доход держави 34496,78 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 року в задоволені адміністративного позову -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ Приватним підприємством «Фірма «Агро-Екс»за період з 01.06.2003 по 01.01.2004, про що складено акт перевірки №5/26-062/22951291.

В ході перевірки встановлено, що 29.03.2003 відповідачами укладений договір надання послуг № 29-08, по якому Товариство «Агротехснаб»видало Приватному підприємству «Фірма «Агро -Екс»податкову накладну від 29.09.2003 №233 на суму 15829,40 грн., в тому числі ПДВ 2638,23 грн., податкову накладу від 28.10.2003 №153 на суму 16740,00 грн., в тому числі ПДВ 2790,00 грн. та податкову накладну від 24.12.2003р. № 203 на суму 1927,38 грн., в тому числі ПДВ 321,23 грн.

Позивач вважає, що Договір між відповідачами укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими і не доводяться відповідними доказами, а позовна заява задоволенню не підлягає.

З такими висновками суду повністю погоджується і колегія суддів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що підставою позову, поданого до суду у січні 2006 року, орган податкової служби зазначив ст. 49 ЦК УРСР.

Положеннями ст.49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалась недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.228 якого передбачено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено ч.2 ст.215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України (далі -ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції передбачені положеннями ч.1 ст.208 ГКУ застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій ст.238 ГК України.

Застосування санкцій, встановлених за укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, з 01.01.2004 року може відбуватися на підставі ст.ст.207, 208 ГКУ в залежності від часу, коли були допущені правопорушення.

ЦК УРСР, ст.49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004 року, ЦК України таких санкцій не передбачає.

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Разом з тим, Господарський кодекс України, що набув чинності 01.01.2004, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками збігаються зі ст.49 ЦК УРСР.

Однак, відповідно до п.5 розділу IX «Прикінцеві положення»ГК України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення названого кодексу щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Оскільки позивачем не було доведено та не надано доказів спрямованості умислу відповідачів на укладання спірного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства та щодо вини сторін, наявності їх умислу щодо дій, які суперечать інтересам держави та суспільства, суд дійшов вірного висновку, що наявні у справі документальні дані свідчать про належне виконання сторонами оспорюваної угоди та не містять у діях суб'єктів господарювання будь-яких ознак чи обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність господарських зобов'язань.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.