Рішення

від 23.01.2012 по справі 39/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/176

23.01.12

За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний

                           центр   “Будреконструкція”

До                      Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”  в особі філії “Утел”

                         Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

Про                   порушення прав власника на промислові зразки та про порушення

                         авторських    прав             

                                                                                                 Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від  позивача: Довгань К. Б., Стадний  Ю. В.

Від  відповідача: Морозов О.О., Богун Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

24.02.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний центр “Будреконструкція” (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до Філії “Утел” ВАТ “Укртелеком” (відповідач) про визнання авторських майнових прав позивача та заборону дій відповідача, що порушують авторські майнові права позивача; про зобов'язання відповідача надати інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві примірників Твору та/або частини Твору з використанням об'єктів авторських прав; про заборону відповідачу використання Твору та/або частини Твору, припинення його розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників Твору або частини Твору, обладнання і матеріалів, призначених для виготовлення і відтворення Твору та/або частини Твору; про зобов'язання відповідача припинити порушення прав на Патенти на промислові зразки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. № 05-5-39/2366 позовна  заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний центр “Будреконструкція” і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою  Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. № 05-5-39/2366 (колегія суддів: Моторний О.А. (головуючий), Кошіль В.В., Шапран В.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. № 05-5-39/2366 скасовано, а матеріали справи № 05-5-39/2366 повернуті до Господарського суду міста Києва для вирішення спору по суті.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 05-5-39/2366 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 19.07.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 39/176, розгляд справи призначено на 06.09.2010 р. о 12:30 год.

Розгляд справи, призначений на 06.09.2010 р., не відбувся у зв‘язку із оскарженням відповідачем в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. № 05-5-39/2366 та направленням справи № 39/176  до Київського апеляційного господарського суду для передачі до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р.  залишено без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” залишено без задоволення,  матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 06.10.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 01.11.2010 р. о 11:30 год.

29.10.2010  року    через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва    позивач  подав   заяву  про   уточнення  та  збільшення   позовних  вимог.  

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.11.2010 р., подав письмові пояснення разом з документами на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2010 р.

В судовому засіданні 01.11.2010 р. суд розглянув заяву позивача про уточнення та збільшення позовних вимог (надалі –Заява), відповідно до якої позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції:

- заборонити відповідачу використання Твору або частини Твору “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку”(надалі - Твір) у вигляді: відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору; демонстрації та публічного показу Твору; дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів; вилучення примірників частини Твору у вигляді обладнання, які мають зовнішній вигляд відповідно до патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р.;

- заборонити відповідачу використання патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р. у вигляді відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору, демонстрації та публічного показу обладнання, меблів, дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів;

- стягнути з відповідача компенсацію відповідно до Закону України, від 23.12.1993 р., № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку”у сумі 45 350 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача компенсацію відповідно до Закону України від 15.12.1993 р., № 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" у сумі 45 350 000,00 грн.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Судом в засіданні встановлено, що позивачем у вищезазначеній Заяві, поданій до початку розгляду господарським судом справи по суті, фактично уточнені раніше заявлені позовні вимоги та змінено предмет позову з огляду на заявлення позивачем додаткових вимог про стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та Закону України  "Про охорону прав на промислові зразки".  З огляду на наведене, суд прийняв Заяву позивача до розгляду.

В судовому засіданні 01.11.2010 р. суд розглянув клопотання позивача про витребування доказів. Клопотання позивача судом задоволено частково.

Представник позивача  в судовому засіданні 01.11.2010 р. надав усні  пояснення  по  суті  заявлених  позовних  вимог.  Позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2010 р. надав усні  заперечення щодо  заявлених  позовних  вимог   та  просив  відмовити  позивачу  в  позові.   

Судом встановлено, що позивачем позовні вимоги заявлені до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел” Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”. За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність зазначити вірну назву відповідача, а саме: Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі філії “Утел” Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність призначити судову експертизу та забезпечити сторонам можливість надати суду питання, які на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою суду від 01.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 15.11.2010 о 12:20 год.

03.11.2010 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання відповідача задоволене.

12.11.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого запропонував суду експертну установу та судових експертів, яким, на його думку, слід доручити проведення експертизи, а також надав суду перелік питань, які на його думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

12.11.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення з додатками, відповідно до змісту яких вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/78 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний центр “Будреконструкція”, Дочірнього підприємства “Балу” про визнання фіктивним правочину (авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007 р.) позовні вимоги задоволені повністю, вказаний авторський договір визнано недійсним правочином. Рішення суду першої інстанції було оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний центр “Будреконструкція” в апеляційному порядку, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. по справі № 39/78 призначено проведення судової експертизи охорони прав на об”єкти інтелектуальної власності, матеріали справи № 39/78 з судової експертизи не повернулись. Позивач вважає, що авторські майнові права на твір “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно - виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку” належать йому саме на підставі авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007 р. (укладеного між ним та ДП “Балу”), який на даний час в судовому порядку не визнано недійсним. Крім того, позовні вимоги стосуються як порушення відповідачем майнових авторських прав позивача, так і порушення відповідачем прав позивача на промислові зразки, а тому, на думку позивача, підстави для зупинення справи № 39/176 до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 39/78 відсутні.

12.11.2010 р. відповідач через відділ діловодства подав письмові пояснення щодо зупинення розгляду судової справи, згідно яких зазначив про необхідність зупинення розгляду справи № 39/176 до вирішення пов”язаної з нею справи № 39/78, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.

12.11.2010 р. відповідач через відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував та зазначив, що ним не здійснюється порушення будь –яких прав позивача, які ніби –то виникли у останнього на підставі авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007 р. та на підставі спірних патентів на промислові зразки.

12.11.2010 р. відповідач через відділ діловодства подав пояснення щодо заяви про забезпечення позову, відповідно до яких зазначив, що подана позивачем суду заява про забезпечення позову, на його думку, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 66 ГПК України, правовій позиції ВГСУ стосовно практики застосування заходів до забезпечення позову.

12.11.2010 р. позивач через відділ діловодства подав заяву, яку просив суд прийняти до уваги при розгляді заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні 15.11.2010 р. суд розглянув подану позивачем 12.11.2010 р. до суду заяву про забезпечення позову (надалі –Заява про забезпечення позову).

Відповідно до Заяви про забезпечення позову позивач просить суд:

- заборонити дії відповідача щодо використання частини Твору та промислових

зразків позивача в магазинах, що розташовані за адресами : м. Керч, вул. Фурманова, 12,

м. Севастополь, вул. Велика Морська, 19, м. Севастополь, вул. Набережна Клокачова, 7, м.

Севастополь, вул. Героїв Сталінграду, 64, м. Ялта, вул. Московська, 9, м. Сімферополь,

вул. Р.          Люксембург, 2 м. Вінниця, вул. Козицького, 22, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28 , м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 10 , м. Донецьк, вул. Артема, 72,  м. Донецьк, бул. Т.Шевченко, 50 , м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 4 , м. Запоріжжя, пр. Леніна, 144 , м. Київ, просп. Перемоги, 89а , м. Київ, вул. Кудрі, 40 , м. Луганськ, вул. Коцюбинського , 1, м. Львів, вул. В.Великого, 22 , м. Миколаїв, просп. Леніна, 72, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, м. Одеса, вул. Катерининська, 37, м. Одеса, вул.

Рішельєвська, 26, м. Рівне, вул. Соборна, 56, м. Суми, вул. Воскресенська, 16, м.

Тернопіль, пл. Чорновола, 4, м. Харків, вул. Іванова, 37, м. Харків, пл. Конституції, 26, м.

Хмельницький, вул. Проскурівська,13, м. Чернігів,просп. Перемоги,76., м. Івано-Франківськ,

вул.Сечових Стрільців, 13, м. Кіровоград вул. Карла Маркса,48-б, м. Черновці вул.

Університетська,5, м. Дніпропетровськ вул. Чернишевського,27, м. Дніпропетровськ про.

Гагаріна,141, м. Дніпродзержинськ, просп. Леніна, 46, м. Кривій Ріг,  вул. Димитрова, 97.

- накласти арешт на грошові кошти на р/рахунок відповідача в межах позовних вимог на суму 90 700 000,00 грн.

Заява  позивача  про  вжиття  заходів  до  забезпечення  позову  судом  відхилена.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 р. подав на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2010 р. Положення про Філію “Утел” Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”.

В судовому засіданні 15.11.2010 р. суд розглянув клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 39/176 до вирішення пов”язаної з нею справи № 39/78, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 39/176 до вирішення пов”язаної з нею справи № 39/78  заперечував.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від 15.11.10  року провадження у справі № 39/176 зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 39/78.

06.07.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про поновлення провадження у справі, в якому зазначив про усунення обставин, що стали підставою зупинення провадження у справі та надав суду постанову Вищого господарського суду України у справі    № 39/78  від 21.06.2011 р.,  якою рішення  Господарського суду  міста  Києва  від 18.05.2009  року  та   постанову Київського  апеляційного   господарського  суду   від 14.04.2011   у  справі № 39/78  скасовано,  справу  передано  на  новий  розгляд  до  Господарського  суду  міста  Києва.

Ухвалою  суду    від 11.07.11  року  поновлено провадження у справі № 39/176 та  призначено розгляд справи на 01.08.2011  року.

29.07.2011  року  позивач через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва    подав  додаткові  пояснення  по  справі, а  також  заявив  про  забезпечення  позову  шляхом  накладення   арешту  на  рахунок  відповідача, шляхом  накладення арешту  на   майно  відповідача,  шляхом  заборони  вчиняти  певні  дії.

01.08.2011  року  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  відповідач  подав  клопотання   про  зупинення провадження у  справі  №  39/176 до  вирішення  судової  справи  № 39/78-9/191 та  заяву  про  зміну  найменування. В  судовому  засіданні,  призначеному  на  01.08.2011  року,    відповідач  підтримав  зазначене  клопотання. Позивач  проти  клопотання  відповідача  про  зупинення  провадження  у  справі  заперечував.

Клопотання  відповідача про  зупинення    провадження  у  справі   судом  відхилено з  огляду  на  те,  що    відповідачем  не  доведено  неможливість  розгляду  справи  №  39/176  до    вирішення   справи № 39/78-9/191.

Судом  розглянуто  заяву  відповідача  про  зміну найменування  та  встановлено,  що  відповідно  до  довідки  з Єдиного  державного  реєстру   підприємств   та  організацій   України  назва  відповідача  змінена  на  Публічне  акціонерне  товариство “Укртелеком”.

01.08.2011  року позивач  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста Києва   подав  клопотання  про  витребування доказів, яке  підтримав  в  судовому  засіданні,  призначеному  на 01.08.2011  року. Клопотання   позивача  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  01.08.2011  року,  позивач  підтримав  подані  ним  клопотання про   вжиття  заходів  до  забезпечення  позову.

Відповідач  проти  вжиття  заходів  до  забезпечення    позову  заперечував.

Клопотання  позивача  про  вжиття  заходів  до  забезпечення  позову  судом  відхилені.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

Ухвалою  суду  від 11.07.2011   року  розгляд  справи  було  призначено  на  01.08.2011  року  о 11:50 год. та  надано  можливість  сторонам   надати  суду  перелік   питань,  які   необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта.

В  судовому засіданні,  призначеному  на  01.08.11  року,  позивач   позовні  вимоги  підтримав  повністю   та підтримав  подані  ним 12.11.2010  року питання, які  на  його  думку,  необхідно  поставити  на  вирішення судового  експерта.

Відповідач проти  задоволення  позовних вимог  заперечував, перелік  питань, які  на  його  думку  необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта  суду  не  надав.

Остаточне коло питань, які  повинні  бути  роз‘яснені  судовим  експертом, визначаються  судом, відповідно до  ст. 41  ГПК  України.

Відповідно  до ч. 3  ст. 41 ГПК України,  проведення   судової  експертизи  доручається   державним  спеціалізованим установам   чи  безпосередньо   особам  які  відповідають   вимогам   встановленим Законом  України “Про  судому  експертизу”.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від 01.08.11  року здійснено заміну відповідача  у  справі - Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі філії “Утел”   Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на його  правонаступника –Публічне  акціонерне товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел”   Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”,  призначено  судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/176, проведення якої доручено  судовому експерту Мещеряковій Наталії Миколаївні, провадження  у  справі   зупинено  до  закінчення   проведення  судової  експертизи.

10.09.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про видачу нарочно ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. по справі № 39/176.

28.09.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок.

10.10.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про направлення ухвали суду на його адресу.

11.11.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про отримання ухвали суду.

17.11.2011 р. судовим експертом через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи  № 39/176 без висновку судової експертизи, у зв'язку із її не оплатою.

Ухвалою  суду  від 18.11.2011 р., на підставі ст. ст. 79, 86 ГПК України, поновлено провадження у справі № 39/176, розгляд справи призначено на 05.12.2011 р. о 11:00 год.

24.11.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.12.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду надав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2011 р.

05.12.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про відвід № 1/5 від 05.12.2011 р., відповідно до якої просив суд відвести суддю Гумегу О.В. від розгляду справи № 39/176.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. справу № 39/176 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. справу № 39/176 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 14:50 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р., справу № 39/190 передано на розгляд судді Гумезі О.В. у зв”язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/176 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 14:50 год.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник позивача підтримав подану ним до суду заяву про відвід № 1/5 від 05.12.2011 р.

Ухвалою  суду  від  19.12.2011  року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційно –технічний центр “Будреконструкція” про відвід судді Гумеги О.В. залишено без задоволення.

В  судовому  засіданні, призначеному  на  19.12.2011  року,  відповідач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  залучення  додаткових доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному на  19.12.2011  року,  позивач  позовні  вимоги   підтримав  повністю  з  урахуванням   заяви  про  уточнення  та  збільшення  позовних  вимог.

Позивач   надав  пояснення  на  виконання  вимог  ухвали  Господарського  суду  міста  Києва  від  18.11.2011  року.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  19.12.2011  року,  відповідач  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував та  підтримав  подані  ним  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  19.12.2011  року доповнення  до   відзиву  на  позовну  заяву.  

Відповідач   надав  пояснення  на  виконання  вимог  ухвали  Господарського  суду  міста  Києва  від  18.11.2011  року.

Позивач в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., підтримав подані ним 28.09.2011 року через відділ діловодства суду заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідач проти задоволення заяв позивача  про забезпечення  позову заперечував.

Заяви позивача про забезпечення позову  судом  відхилені.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 19.12.2011  року,   позивач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  витребування   доказів.

Ухвалою  суду  від 19.12.2011 р. розгляд  справи  відкладено  на  23.01.2012 о 14:40 год.

20.12.2012  року через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач  звернувся  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  позивача  судом  задоволено.

23.01.2012  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач  звернувся  з  клопотанням     допустити  при  розгляді   справи  знімальні групи наступних  телеканалів: ТВІ, 1+1, 5-й  канал, Новий  канал.

23.01.2012  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач  звернувся  з  клопотанням   про  витребування  доказів  у   ТОВ «Техніка-М».

23.01.2012  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач  звернувся  з  клопотанням   про  витребування  доказів  у ПАТ «Урктелеком»  щодо   переведення  активів   з  балансу  філії  «Утел», які  мають  відношення  до   мобільного  зв'язку   та  приміщень   за  адресами,  зазначеними  в  позові,  до  активів  на  баланс  ТОВ «Три МОБ».

23.01.2012  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач  звернувся  з  клопотанням   про  залучення  до  участі  у  справі  в  якості   відповідача  2 - ТОВ «Три МОБ».

23.01.2012  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач   надав  додаткові  письмові  пояснення.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  23.01.2012  року,  позивач  надав   позовну  заяву  та  судові  рішення  у  справі № 39/156  на виконання  вимог  ухвали  суду  від 19.12.2011  року.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  23.01.2012  року,    відповідач  надав  суду    письмові  пояснення  з  додатками.

Зазначені документи передані до відділу діловодства суду для подальшої їх реєстрації, відповідно до п.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року позивач  підтримав  подане   ним через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  клопотання, відповідно до  якого просив  допустити  при  розгляді   справи  знімальні групи наступних  телеканалів: ТВІ, 1+1, 5-й  канал, Новий  канал.

Відповідач  проти  клопотання  позивача  заперечував.

Клопотання    позивача про здійснення  телевізійної  зйомки    при  розгляді  справи  №  39/176 судом  відхилено. Одночасно суд роз'яснив    сторонам у  справі, що  відповідно  до    ст. 4-4  ГПК України,  розгляд  справи № 39/176 в  господарському  суді  є  відкритим  і  будь-які   особи  можуть  бути  присутніми  при  її  розгляді.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року,  судом  розглянуто   клопотання  позивача  про  витребування  доказів  у   ТОВ «Техніка-М».

Клопотання  позивача  судом  відхилено з  огляду  на  його  невідповідність ст. 38 ГПК України.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року, судом  розглянуто  клопотання позивача   про  витребування  доказів  у ПАТ «Укртелеком»  щодо   переведення  активів   з  балансу  філії  «Утел», які  мають  відношення  до   мобільного  зв'язку   та  приміщень   за  адресами,  зазначеними  в  позові,  до  активів  на  баланс  ТОВ «Три МОБ».

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року,  відповідач  надав  усні  пояснення з  приводу  того,  що   послуги  мобільного  зв'язку  надаються філією “Утел” Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”.

Клопотання   позивача  про  витребування  доказів  судом  відхилено з  огляду  на  те,  що  відповідно  до  ст.  34  ГПК України  господарський  суд   приймає  тільки  ті  докази, які  мають   значення  для  справи.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року, судом  розглянуто  клопотання позивача  про  залучення  до  участі  у  справі  в  якості   відповідача  2 - ТОВ «Три МОБ».

Відповідно  до  ст. 24 ГПК  України господарський  суд,  за  наявності  достатніх  підстав  має  право   до  прийняття   рішення  залучити  за  клопотанням  сторони   або  за  своєю ініціативою до  участі  у  справі  іншого  відповідача.

Зазначене  клопотання  задоволенню  не  підлягає з  огляду  на  те,  що   позивачем  не  надано  суду  доказів  наявності  достатніх  підстав для  залучення до  участі  у  справі в  якості   відповідача  2 - ТОВ «Три МОБ».

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012 року,   позивач  не  підтримав  подане  ним   в  судовому  засіданні 19.12.2011  року   клопотання  про  витребування   доказів. Клопотання  позивача  про  витребування  доказів в  органів  Держархбудінспекції   України судом  відхилено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.01.2012  року,  позивач  позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Відповідач    проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував.

У судовому засіданні 23.01.2012  року у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної  власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори,  промислові  зразки.

Об'єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, твори живопису, архітектури, скульптури  та  графіки, а  також  інші  твори.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об'єктами авторського права є твори архітектури, містобудування та  інші  твори.  

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Суб'єктами права  інтелектуальної  власності   на  промисловий  зразок є   автор промислового  зразка, інши  особи,  які набули   прав  на  промисловий  зразок   за  договором  чи  законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про  заборону відповідачу використання Твору або частини Твору “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку” (надалі - Твір) у вигляді: відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору; демонстрації та публічного показу Твору; дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів; вилучення примірників частини Твору у вигляді обладнання, які мають зовнішній вигляд відповідно до патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р.;

- заборону відповідачу використання патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р. у вигляді відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору, демонстрації та публічного показу обладнання, меблів, дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів;

- стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України, від 23.12.1993 р., № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку”у сумі 45 350 000,00 грн.;

- стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України від 15.12.1993 р., № 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" у сумі 45 350 000,00 грн.

Звертаючись  з  позовною  заявою,    позивач  вказує,  що  він  є    власником    майнових  прав  на  твір «Твір   архітектури  «Дизайн   проект   інтер'єру, демонстраційно-виставкового   обладнання та  меблів мережі  салонів  мобільного   зв'язку»(надалі- Твір) на  підставі   авторського  договору, укладеного  між  позивачем   та  Дочірнім  підприємством  «БАЛУ»від 15.10.2007  року,   та  промислових   зразків «Демонстраційна  стійка» (два  варіанти), «Торгівельно-рекламний стенд»(два  варіанти), «Торгівельний стенд (два  варіанти), «Рекламний  стенд»(два  варіанти), «Лава»(два  варіанти), права  на  які  засвідчуються   патентами  України  на    промислові  зразки  № № 17039, 17040, 17041, 17042, 17322, 17323.

Позивач  вважає,  що відповідач використовує у своїй господарській діяльності різні частини Твору в різних приміщеннях в різних містах України, а  також здійснює копіювання, тиражування, переробку та розповсюдження Твору без згоди на це позивача, чим порушуються   авторські  права позивача. Позивач  також  вказує  на  використання відповідачем належних  позивачу  патентів  на  промислові  зразки,   що  і  стало  підставою  для  звернення  до  суду  з  позовом про  захист прав  інтелектуальної  власності  позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 52 Закону  України  «Про  авторське   право  і  суміжні  права» визначає способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.

Стаття 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначає способи захисту прав на промислові зразки.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Ч. 2  ст. 430  ЦК  України  встановлює,  що  майнові  права  інтелектуальної  власності  на  об'єкт створений  за  замовленням,  належить  творцеві  цього  об'єкта та  замовникові  спільно, якщо  інше  не  встановлено  договором.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що 21.06.2007р. між відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем) було укладено Договір № 3-5/829-3 (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач доручає та оплачує, а позивач зобов'язується своїми  силами виконати роботи  по  будівництву Об'єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", згідно  з  етапами   робіт, вказаними   в п. 1.2.  цього  Договору, а саме: перший етап - розробка проектно-кошторисної документації на об'єкт, отримання рішення по проекту та узгодження його із всіма зацікавленими сторонами та органами Держнагляду;

другий етап - виконання загально - будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації, затвердженої  замовником;

третій етап - здача об'єкту будівництва Робочій комісії, призначеній Замовником в експлуатацію.

15.10.2007 року   між  позивачем   та  Дочірнім  підприємством  «БАЛУ» було  укладено авторський  договір   про  передачу (відчуження)  майнових   прав на  твір “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку”.

Рішенням  Господарського  суду  міста Києва від 25.08.11  року  у  справі  № 39/78-9/191 за позовом Публічного  акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Утел" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "Будреконструкція", 2) Дочірнього підприємства "БАЛУ", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання фіктивним правочину (авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007р.) (суддя   Бондаренко Г.П.), залишеним без  змін  Постановою  Київського   апеляційного  господарського   суду  від 20.10.2011  року, визнано недійсним авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р, укладений між Дочірнім підприємством “БАЛУ”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інноваційно-технічний центр “Будреконструкція”.

Отже,  на момент  вирішення  спору  по  суті    позивачу  не  належать  авторські  права  на  Твір  на  підставі авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р, укладеного між Дочірнім підприємством “БАЛУ” та позивачем, з  огляду   на  недійсність   вказаного  договору ,  визнану  в  судовому  порядку.

Рішенням  Господарського  суду  міста Києва від 25.08.11  року  у  справі  № 39/78-9/191   встановлено,  що  пунктом 3.2. Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року передбачено, що на підставі наданого замовником Технічного завдання (завдання на розробку дизайн-проекту), Додаток № 1, по об'єкту “Реконструкція приміщень філії “Утел” ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві”, виконавець протягом 20 (двадцяти) календарних днів розробляє робочий проект, та виконує всі необхідні його погодження.

В рішенні  зазначено,  що в матеріалах справи (№ 39/78-9/191) наявний Додаток № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року “Технічне завдання робочого проекту із будівництва об'єкту: “Реконструкція приміщень філії “Утел”ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві”, підписаний позивачем та директором відповідача-1 з проставлянням печаток сторін, в пункті 7 якого передбачено необхідність розробки дизайн-проекту меблів та торгового обладнання магазину з розмежуванням по зонам та викладено детальні вимоги до замовленого об'єкту. Вартість робіт з розробки дизайн-проекту внутрішнього вигляду приміщення та розробки робочих креслень та 3D проекту меблів і їх робочих креслень для об'єкту “Реконструкція приміщень філії “Утел” ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві” була визначена кошторисом (Додаток № 3 до Договору) в розмірі 106 428, 00 грн. (з ПДВ).

Виходячи  з  наведеного, при  вирішенні  спору  у  справі  № 39/78-9/191 суд прийшов  до  висновку, що станом на 02-09.10.2007 року, позивачеві було передано виражений в об'єктивній формі твір у вигляді архітектурного дизайн-проекту, в якому були відтворені певні архітектурні рішення, виражені у рисунках, ескізах, кресленнях, планах, моделях, схемах тощо. Також,  в  рішенні   від 20.10.2011  року  у справі  № 39/78-9/191 судом  встановлено,  що  експерт, здійснюючи порівняння Технічного завдання, що є Додатком № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 та твору архітектури “Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку”, майнові права на який є предметом Авторського договору від 15.10.2007року, дійшов висновку, що твір архітектури “Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку” створено з використанням вихідних даних технічного завдання, яке є Додатком № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року.

Відповідно  до  ч.2  ст. 35 ГПК  України,  факти,  встановлені   рішенням  господарського  суду  під  час  розгляду  однієї   справи,  не  доводяться   знову   про  вирішенні  інших  спорів,  в  яких  береть  участь   ті  самі  сторони.

Стаття 627  ЦК  України  встановлює,  що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК  України).

Судом  при розгляді  справи   № 39/78-9/191  встановлено,  що Договір № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року має змішаний характер та в частині виготовлення відповідного проекту - Твору, який має назву: «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», є договором про створення об'єкта за замовленням, а в частині виконання відповідних будівельних робіт - є договором будівельного підряду.

Судом  також  встановлено,  і  зазначене  не  заперечується  представниками  сторін,  що  в результаті виконання першого етапу Договору було  створено  Твір («Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві»). Вказаний  Твір створено  позивачем  за замовленням та технічним завданням відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, на твір є:  право на використання твору;  виключне право дозволяти використання твору;  право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Стаття 441 ЦК  України  встановлює,  що використання твору є його опублікування (випуск у світ);  відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;  переклад;  переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;  включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;  публічне виконання;  продаж, передання в найм (оренду) тощо;  імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне  право  на  використання  твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне  право  на  використання   твору  автором  (чи  іншою  особою, яка  має   авторське  право) дозволяє   йому   використовувати твір  у  будь-якій   формі   і  будь-яким  способом.

Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема, щодо твору авторське право, на використання цих об'єктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.

З  огляду  на  зазначене,  відповідач,  як  особа, якій  належать  майнові  права  інтелектуальної  власності  на  Твір,  користується  всіма  майновими правами на  твір,  передбаченими  ЦК України  та  Законом  України «Про авторське право і суміжні права».

При  цьому, умови  Договору   не  містять  посилань на  належність   майнових  прав  інтелектуальної  власності на  Твір лише позивачу.

Крім  того,  судом  встановлено також відсутність в Договорі № 3-5/829-3 від 21.06.2007р. жодних  обмежень щодо використання Твору відповідачем лише при реконструкції приміщень за адресою: м. Київ, вул. Московська, 23.

Відповідно до п. «а»ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням, зокрема авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема майнові права суб'єктів авторського права,

визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення.

Статтею 52 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права»надається  особі   можливість  звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право  чи створюють загрозу їх порушення,  а  також з позовом про вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів,  якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.

Статтею 52 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права»надається   можливість особі   звертатися до суду з позовом про виплату компенсацій.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р.    № 01-8/974 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності»встановлено, що стягнення компенсації як спосіб правового захисту порушеного права інтелектуальної власності має застосовуватися лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового  грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитку та розміру отриманого порушником доходу.

Аналогічні позиції викладені також в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності»(п. 2 та 3), від 17.04.2006р. № 01-8/846 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав»(п. 4), від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав»(п. 11).

Згідно п. 2.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оцінивши  наявні  в  матеріалах  справи  докази  в  їх  сукупності,  суд  прийшов  до  висновку,  що в процесі розгляду справи позивачем належними і  допустимими засобами доказування не доведено факти  порушення  відповідачем   майнових  авторських  прав  на  Твір,  належний  відповідачу  та  позивачу  спільно.

Крім того, позивач  належними  засобами  доказування не  довів використання відповідачем у своїй господарській діяльності різних частин Твору в різних приміщеннях в різних містах України. Також,  позивач  не  довів,  що  відповідач  здійснює копіювання, тиражування, переробку та розповсюдження твору.

Позивачем  також  не  надано  суду   доказів  відтворення відповідачем  візуальних   виглядів  загального   внутрішнього   та   зовнішнього  дизайну  та  інтер'єру  салонів  мобільного   зв'язку   з  використанням   певних  кольорових   рішень  та  елементів декору; демонстрації  та  публічного  показу   Твору; дизайну   окремих   елементів   і  деталей   салонів   мобільного   зв'язку,  відповідних   креслень, схем   та  ескізів.

Отже,  матеріали  справи  не  містять доказів вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права позивача на  Твір.

За  таких  обставин,  позовні  вимоги  про заборону відповідачу використання Твору або частини Твору “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку” (надалі - Твір) у вигляді: відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору; демонстрації та публічного показу Твору; дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів та стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України, від 23.12.1993 р., № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину “Твір архітектури “Дизайн проект інтер”єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв”язку”у сумі 45 350 000,00 грн. є необґрунтованими  та  задоволенню  не  підлягають.

Позивачем  також  заявлені  позовні  вимоги  про вилучення примірників частини Твору у вигляді обладнання, які мають зовнішній вигляд відповідно до патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р.; заборону відповідачу використання патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р. у вигляді відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору, демонстрації та публічного показу обладнання, меблів, дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів;  стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України від 15.12.1993 р., № 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" у сумі 45 350 000,00 грн.

Відповідно  до  ст.  20 Закону  України "Про охорону прав на промислові зразки",   права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать.  що  відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17042 були  опубліковані 25.07.2008  року,  дата  подання  заявки –14.04.2008  року; відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17040 були  опубліковані 25.07.2008  року,  дата  подання  заявки –11.04.2008  року; відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17322 були  опубліковані 10.09.2008  року,  дата  подання  заявки –14.04.2008  року;  відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17323 були  опубліковані 10.09.2008  року,  дата  подання  заявки –14.04.2008  року; відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17041 були  опубліковані 25.07.2008  року,  дата  подання  заявки –14.04.2008  року; відомості  про  видачу    патенту  на  промисловий  зразок № 17039 були  опубліковані 25.07.2008  року,  дата  подання  заявки –11.04.2008  року.

Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях .

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту (ст.  20 Закону  України "Про охорону прав на промислові зразки").

Як  було  зазначено,  рішенням  у  справі  № 39/78-9/191 було  встановлено, що станом на 02-09.10.2007 року,  позивач передав відповідачу виражений в об'єктивній формі твір у вигляді архітектурного дизайн-проекту, в якому були відтворені певні архітектурні рішення, виражені у рисунках, ескізах, кресленнях, планах, моделях, схемах тощо.

Стаття  22 Закону  України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлює дії, які не визнаються порушенням прав на  промислові  зразки,  зокрема, будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Крім того, не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу.

Стаття 26 Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлює,  що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Стаття 27 Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлені  способи захисту прав. Зокрема, встановлено,  що захист прав на промисловий зразок здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації.

В  той  же  час, Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" не  містить   положень щодо  встановлення  розміру  компенсації  на  відміну від Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Отже  розмір збитків  або  розмір  компенсації  повинен  довести    позивач  за  загальними  правилами  ст. 33  ГПК  України,  так  само  як  і    порушення  відповідачем   прав  позивача  на  промислові  зразки.

Як  було  зазначено, ст.   20 Закону  України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлено,  що виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Відповідно  до  п. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.03.2005, № 04-5/76 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності", у вирішенні спорів про охорону права інтелектуальної власності на промисловий зразок залежно від обставин справи та суті спору судом на роз'яснення судового експерта можуть бути поставлені питання, зокрема, про виготовлення конкретного виробу з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка.

Здійснюючи  розгляд  справи    39/176   по  суті  суд  прийшов  до  висновку, що роз'яснення питань щодо використання  відповідачем  всієї  сукупності суттєвих ознак промислових  зразків  за  патентами України  №17039; №17040; №17041; №17042; №17322; №17323 у дизайні  окремих елементів  і  деталей салонів  мобільного  зв'язку відповідача потребує спеціальних знань, а тому господарському суду відповідно до статті 41 ГПК України необхідно  призначити судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманних суду функції експерта.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від 01.08.2011  року   у  справі  №  39/176  було  призначено  судову  експертизу, попередні  витрати по проведенню експертизи покладено на позивача.

Судовий  експерт   повернув  справу  №  39/176  Господарському  суду  міста  Києва  без  проведення  судової  експертизи  у  зв'язку  з  ненадходженням  оплати  вартості судової  експертизи (т. 5, а. с. 22).

Відповідно  до  п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 11.11.1998, № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", зокрема,  визначено,  що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Оцінивши  наявні  в  матеріалах  справи  докази  в  їх  сукупності,  суд  прийшов  до  висновку,  що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування не доведено факти  використання  відповідачем  патентів України  на  промислові   зразки №17039; №17040; №17041; №17042; №17322; №17323, належних  позивачу.

Докази,  які  були  витребувані    судом  за  клопотання  позивача,  також  не  доводять факти  використання  відповідачем  патентів України  на  промислові   зразки №17039; №17040; №17041; №17042; №17322; №17323, належних  позивачу.

Отже,  матеріали  справи  не  містять доказів вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням прав   позивача на  промислові   зразки.

За  таких  обставин,  позовні  вимоги  про вилучення примірників частини Твору у вигляді обладнання, які мають зовнішній вигляд відповідно до патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р.; заборону відповідачу використання патентів №17039 від 25.07.2008 р., №17040 від 25.07.2008 р., №17041 від 25.07.2008 р., №17042 від 25.07.2008 р., №17322 від 10.09.2008 р., №17323 від 10.09.2008 р. у вигляді відтворення будь-якими засобами візуальних виглядів загального внутрішнього та зовнішнього дизайну та інтер'єру салонів мобільного зв'язку з використанням певних кольорових рішень те елементів декору, демонстрації та публічного показу обладнання, меблів, дизайну окремих елементів і деталей салонів мобільного зв'язку, відповідних креслень, схем та ескізів; стягнення з відповідача компенсації відповідно до Закону України від 15.12.1993 р., № 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" у сумі 45 350 000,00 грн. є  необґрунтованими    та  задоволенню  не  підлягають.

Керуючись ст.ст. 22, 33-38, 41, 43,  47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В  задоволенні  позову  відмовити  повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата  підписання  повного  рішення 27.01.12 року